Тема 4. Специфіка формування габітарного та речового іміджу

1. Сутність габітарного іміджу.

2. Габітарний імідж та одяг

3. Особливості речового іміджу

Досі ми класифікували імідж за двома параметрами: за знаком (позитивний чи негативний) і за співвідношенням особистісного та професійного складників. Однак імідж можна класифікувати і з точки зору факторів, що його утворюють.

1. За створеним людиною штучним середовищем (житло, кабінет) – середовищний імідж.

2. За власною зовнішністю людини (маються на увазі одяг, прикраси тощо) – габітарний імідж.

3. За уречевленою продукцією (предмети, речі, які людина зробила) – уречевлений імідж.

4. За її вербальною «продукцією» (що говорить, як говорить) – вербальний імідж.

Поняття габітарного іміджу походить від латинського «gabitus» (зовнішність, зовнішній вигляд). Що входить до поняття «габітус»?

До зовнішнього вигляду людини належить перш за все її конституція, тобто будова тіла, її, так би мовити, «габарити». Адже перше, що нам впадає у вічі при зустрічі з незнайомою людиною, – це її розміри (хоч ми не завжди це усвідомлюємо). І це повністю відповідає теорії психології сприйняття: перша оцінка нового об’єкта – це оцінка місця, яке він займає на фоні Однак конституцією скільки завгодно ми управляти не можемо, тому поговоримо про те, що ми в змозі скоригувати.

Як одягатися? Одягатися «під аудиторію» чи «не під аудиторію» – залежить від того, яка установка аудиторії на соціальну групу, з якою одяг лектора (чи іншої людини) ототожнюється. Звідси принцип формування позитивного габітарного іміджу через одяг: ваш одяг повинен у підсвідомості тих, хто вас сприймає, як мінімум, не асоціюватися з тією соціальною групою, до якої вони ставляться негативно, і, як максимум, асоціюватися з тією соціальною групою, до якої у них позитивне ставлення. Те ж саме можна сказати про аксесуари та прикраси.

Розрізняють кілька стилів одягу.

4. Традиційний – одяг національний або формений. Людина, що обирає цей стиль, хоче виразити через зовнішні прояви свою потребу належати до певної групи. Вона тоді щаслива й спокійна, коли її вважають членом якоїсь спільноти. До традиційного одягу належить і спортивний одяг, і рокерські чорні куртки із заклепками, і светри програмістів.

5. Оригінальний – це одяг, пошитий не за відомими викрійками та моделями, в той, що реалізує власну ідею, розвиває особистість заповзятливу, таку, що прагне до переживань і неспокою.

6. Класичний одяг створюють з урахуванням суворих правил пошиття. Кольори м’які, спокійні, не строкаті, покрій в більшості випадків простий. Класично одягається той, хоче зміцнити свій авторитет і претендує на престижну позицію. Цей стиль вказує на приховане, але послідовне намагання вигляд значної людини.

7. модний стиль відрізняється перетворенням та змінами. Той, хто підхоплює нову моду, не обов’язково оригінальна людина, але доброзичливо ставиться до змін, радіє їм або відчуває себе «авангардистом».

8. Одноманітний одяг свідчить, що той, хто носить, не здатний на душевні чи духовні зусилля.

9. Різноманітний стиль – протилежне явище. Постійна зміна костюмів та макіяжу розкриває занепокоєність і недостатню готовність до душевної самовіддачі. Людина, у якої шафа ломиться від одягу, хоче створити про себе враження цікавої і оригінальної особистості, оскільки боїться, що помітять її внутрішню порожнечу.

10. Консервативним стилем одягу людина показує, що відкидає марнотратство та еротику. Саме через це бізнесмени часто обирають консервативний стиль: так вони бажають продемонструвати, наскільки вони ощадливі і розсудливі.

11. Екстравагантним стилем одягу людина хоче показати, що вона не така, як усі. Тут головне – не стільки виразити свою індивідуальність, скільки підкреслити свою відмінність від інших.

Етикет щодо одягу

Піджак. Нижній ґудзик не застібається ніколи. Інші застебнуті завжди, крім окремих випадків – за столом або у глядацькій залі. Піджак – ознака офіційності.

Для жінок. Сукня та аксесуари мають бути витримані в одній кольоровій гамі. Але не слід поєднувати в ансамблі більше двох кольорів. Не можна з’являтися на урочистих заходах без панчіх, навіть коли дуже жарко. Діловий одяг має бути функціональним. Перевагу слід віддавати класичному стилеві. Недоліки фігури маскує яскравий, такий, що впадає у вічі, узор. Високим жінкам не варто носити дуже маленькі сумочки, а мініатюрним – великі сумки. Повним рекомендується вертикальна смужка, темні кольори, фасони, що приховують повноту, їм не підходять тканини із крупним узором.

Худеньким краще носити пишні спідниці. Жінкам з блідою шкірою не пасує одяг білого й блакитного кольорів, а рум’яним не до лиця яскраво-червоне. Одяг має відповідати вікові та характерові.

Особливості уречевленого іміджу.

Що мають на увазі, говорячи про уречевлений імідж? Мова буде про те, як можна судити про людину за тими речами, яки вона створила сама.

Середовищний імідж.

Очевидно, що створене вами середовище мешкання залежить від безлічі факторів, які не завжди підвладні вашим бажанням. Але…

Кабінет. Кабінет повинен бути багатофункціональним, пристосованим для реалізації різних завдань. Його слід влаштувати таким чином, щоб ви могли вести й офіційні переговори, і розмови напівофіційні, і «прийняти на хвилину».

Класично будь-який подібного роду «однокімнатній» кабінет повинен мати три робочі зони. Перша – в районі вашого робочого столу. Ви розмовляєте з відвідувачем з-за свого столу, а він – за приставним столиком. Якщо ж ви хочете показати тому, хто прийшов, що ви з ним рівні і готові обговорювати проблему як партнери, для цього в кабінеті має бути окремий «стіл для переговорів» (за яким, до речі, можна проводити міні-наради з підлеглими). І нарешті якщо ви вирішили поговорити «за чашечкою кави», у вас для цього є м’який диванчик, а біля нього низенький журнальний столик – в окремому куточку кабінету. Це мінімум того, що повинно бути в кабінеті поважного організатора, керівника, взагалі у хорошого чиновника.