Система стимулів і санкцій

Заохочення за	Бали	Зняття балів за	Бали
Участь у наукових конференціях, предметних олімпіадах, конкурсах	5	Пропуски аудиторних занять (без поважних причин, підтверджених документально), у кількості до 5% від планової	2
Заняття в тематичних або предметних гуртках	5	Невиконання різних видів самостійної роботи	5
Інші заходи, які сприяють розвитку знань студента	3	Інші заходи порушення дисципліни навчання	10

Рис. 5.7 - Критерії оцінювання знань студентів

Питання для самоконтролю

1. Що представляє собою європейська система перезарахування кредитів ECTS?

2. На яких елементах вона базується?

3. Через які засоби досягається прозорість системи?

4. Що відноситься до основних вимог впровадження ECTS?

5. Що таке кредити ECTS?

6. Яким чином призначаються кредити ECTS для розділів курсу?

7. Яким розділам курсу слід призначати кредити ECTS?

8. Чи існує зв’язок між кредитами ECTS і рівнем чи складністю розділу курсу?

9. Чи існує зв’язок між кредитами ECTS й кількістю аудиторних годин?

10. Як призначаються кредити для розділів курсу, що пропонуються у рамках більш ніж однієї ступеневої програми та факультативних розділів курсу?

11. У чому полягає відмінність між призначенням кредитів для розділів курсу і присвоєнням кредитів студентам?

12. Що потрібно робити, якщо екзамен, передбачений місцевим закладом не можна замінити?

13. Як оцінювати дипломні проекти, кваліфікаційні роботи і виробничу практику?

14. Які обов’язки має координатор від закладу та факультету?

15. Які структурні елементи включає в себе інформаційний пакет?

16. Що представляє собою шкала оцінювання ECTS?

Література: [10, 19, 23, 30, 34, 39, 43, 44, 46, 52]

Тема 6. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ects) у вищу освіту України

Стратегічним завданням реформування вищої освіти в Україні є трансфор­мація кількісних показників освітніх послуг у якісні. Цей трансформаційний процес має базуватися на таких засадах:

• національній ідеї вищої школи, зміст якої полягає у збереженні та примноженні національних освітніх традицій.

• розвиток вищої освіти має підпорядковуватися законам ринкової економіки, тобто закону розподілу праці та закону конку­ренції, оскільки економічна сфера є винятково важливою у формуванні логіки суспільного розвитку. Адже Україна має високий показник освіче­ності громадян, який становить 98%. Тут ми маємо очевидне протиріччя між людським потенціалом і темпами економічних перетворень у країні. Водночас необхідно враховувати не менш важливі чинники — соціальні, політичні, духовного життя, суспільної свідомості, культури та морально-психологічних цінностей. Значна частина проблем, що накопичилися в сис­темі вищої освіти, пов'язані насамперед із розбалансованістю комплексу зазначених чинників суспільних перетворень;

• назріла необхідність суттєво скоригувати спрямованість освітнього процесу. Світ вступив у період, коли зміна ідей, технологій, знань відбувається швидше, ніж зміна поколінь людей. Звідси очевидно, що навчити дитину на все життя не можна, тому не треба зводити навчання лише до засвоєння учнем чи студентом певного обсягу знань. Крім цієї функції навчального процесу, виникає завдання навчити самостійно навчатися, оволодівати но­вою інформацією, виробити в учня чи студента життєво важливі для нього компетенції.

• модернізацію вищої освіти слід розглядати у контексті тенденцій розвитку світових освітніх систем, у тому числі європейських. Зокрема, привести зако­нодавчу та нормативно-правову базу вищої освіти України до світових вимог, відповідно структурувати систему вищої освіти та її складові, впоряд­кувати перелік спеціальностей, переглянути зміст вищої освіти; забезпе­чити інформатизацію навчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем. Вищій школі необхідно орієнтуватися не лише на ринкові спеціальності, а й наповнити зміст освіти новітніми матеріалами, впровадити сучасні технології навчання з високим рівнем інформатизації навчального процесу, вийти на творчі, ділові зв'язки із замовниками фахівців.

Слід звернути увагу на те, що у контексті підвищення життєвого рівня населення, забезпечення захисту громадянських прав і розширення індивідуальних свобод особи, реформування вищої освіти і науки в Україні передбачає:

– перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості в здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямом відповідно до її здібностей та забезпечити її мобільність на ринку праці;

– формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б потреби кожної людини і держави в цілому;

– підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання впродовж усього життя;

– запровадження в системі вищої освіти і науки України передового досвіду розвинутих країн світу та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство;

– пошук рівноваги між масовою фундаментальною та елітарною освітою, з одного боку, та вузькою спеціалізацією і професіональною досконалістю, з іншого.

23 січня 2004 року Міністерством освіти і науки України була затверджена програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в систему вищої освіти і науки України, з основними положеннями якої слід ознайомитись студенту.

Головною метою Програми дій є вжиття заходів для входження національної системи освіти і науки в європейський простір з реалізацією таких вимог, критеріїв і стандартів:

• постійне навчання впродовж усього життя;

• мотивоване залучення студентів до навчання;

• сприяння привабливості та конкурентоспроможності Європейського простору вищої освіти і науки для інших регіонів світу.

Для реалізації концептуальних засад Болонського процесу в Україні необхідно:

• удосконалити двоступеневу структуру вищої освіти;

• прийняти прозорі та зрозумілі градації дипломів, ступенів та кваліфікацій;

• використати єдину систему кредитних одиниць і додатка до диплома;

• врахувати європейську практику організації акредитації та контролю якості освіти;

• підтримувати і розвивати європейські стандарти якості;

• ліквідувати перепони для розширення мобільності студентів, викладачів і дослідників;

• запровадити сучасні підходи інтеграції вищої освіти і науки у справі підготовки магістрів та аспірантів;

• забезпечити подальший розвиток автономності та самоврядування у системі вищої освіти та науки.

Реалізація Програми дій надасть можливість:

• провести системну модернізацію системи освіти в цілому;

• наблизити якість освіти до вимог стандартів, що напрацьовані європейською спільнотою для впровадження до 2010 р.;

• запровадити в Україні загальноєвропейську систему наукових ступенів;

• запровадити систему кредитів сумісну із Європейською кредитно-трансферною системою навчання;

• сприяти мобільності громадян України, які здобувають освіту або надають освітні послуги.

Організація виконання Програми дій покладається на Департаменти вищої освіти, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції, кадрової роботи, науково-технологічного розвитку, інноваційного розвитку, економіки та фінансування, управління ліцензування, акредитації та нострифікації, Науково-методичний центр вищої освіти, Центр міжнародної освіти.

Запровадження системи академічних кредитів, передбачених Болонською декларацією та аналогічних ECTS (Європейській кредитно-трансферній системі), буде носити в Україні досить масштабний характер. Саме цю систему розглядають як засіб підвищення мобільності студентів щодо переходу з однієї навчальної програми на іншу, виключно з програмами післядипломної освіти. ECTS стане багатоцільовим інструментом визнання мобільності та засобом реформування навчальних програм. Цьому не заважатиме наявність у цих країнах власних вузівських кредитних систем. Важливим моментом запровадження акумулюючої кредитної системи є можливість враховувати всі досягнення студента, а не тільки навчальне навантаження.

Для досягнення кінцевої мети Болонського процесу – побудови єдиного простору освіти – замало формального запровадження її принципів. Необхідні прозорі та зрозумілі всім методології контролю якості освіти. Обов’язковою вважається наявність внутрішніх та зовнішніх державних і громадських систем контролю якості освіти, перш за все ліцензування або акредитація. В Україні такі процедури введено давно, вони постійно вдосконалюються. Практично на кожному засіданні Державної акредитаційної комісії (ДАК) розглядаються критерії оцінки готовності навчального закладу надавати якісні освітні послуги та результати експертизи конкретних закладів.

Слід зазначити, що реформа системи вищої освіти України, пов’язана з переходом на кредитно-модульну систему організації навчального процесу, ставить перед вищим навчальним закладом складні проблеми. Але, як і будь-яка реформа в освіті, вона є творчістю навчальних закладів і викладачів. Голова комісії за освітою ЮНЕСКО Жак Делор зауважив: “Реформа освіти ніколи не буде успішною, якщо вона спрямована проти викладачів або проводиться без них”.