Лекція 3

Тема: Основні етапи створення інформаційних систем. Структура інформаційної системи

План:

1. Візначення інформаційної системи.

2. Відалення ІС Із системи обміну.

3. Завдання, які вирішує ІС.

4. Структура інформаційної системи

Інформаційною системою (ІС) назвемо систему, призначену для збору, обробки і розповсюдження інформації. Мета функціонування ІС - інформаційне обслуговування або забезпечення основної діяльності системи інформаційного обміну. Функціонування ІС припускає наявність початкових, проміжних і кінцевих інформаційних продуктів, технологічних процесів і ресурсів. Необхідною складовою ІС є підсистема управління, що забезпечує її ефективне функціонування (необхідна різноманітність, об'єм і якість вихідних інформаційних продуктів). На відміну від системи обміну в ІС не включені як постачальники (джерела), так і споживачі (приймачі) інформації ІС об'єднує елементи, що тільки перетворюють інформацію, тобто введення, обробки, зберігання, пошуку, виводу і розповсюдження інформації відповідності із загальною теорією систем, інформаційну систему можна визначити як сукупність інформаційних елементів введення, обробки, переробки, зберігання, пошуку, виводу і розповсюдження інформації, що знаходяться у відносинах і зв'язках між собою і складових певну цілісність, єдність. Якщо розглядати ІС як підсистему ОС, то другу частину цього визначення доцільно розшифрувати вказівкою ролі і місця ІС як підсистеми більш загальної системи (ОС), які і забезпечують її "цілісність" і "єдність".

ІС - це взаємозв'язана сукупність елементів введення, обробки, переробки, зберігання, пошуку, виводу і розповсюдження інформації, мета функціонування якої полягає в інформаційному забезпеченні ефективної діяльності організаційної системи, підсистемою якої вона є. Як система ІС природно володіє основними властивостями систем, такими як ієрархічність, централізація і децентралізація, цілісність і незалежність.

Виділення ІС з системи обміну, як самостійної системи є наслідком організаційного відособлення основної і інформаційної діяльності. Існуючі автоматизовані документальні і фактографічні інформаційно-пошукові системи (ІПС), АСОВІ, банки даних (БД), відділи науково-технічної інформації (ОНТІ), системи НТІ в цілому організаційно відособлені. Виникає питання, як розглядати постачальників і споживачів цих систем: як елементи власне систем або як елементи зовнішнього середовища? Це питання в даний час вирішується по-різному. Розглядають навіть зовнішніх і внутрішніх споживачів цих систем, зовнішніх і внутрішніх постачальників інформації.

Якщо вважати, що споживачі інформації є елементами систем НТІ, АСОВІ, БД і т. д., то необхідно припустити, що дані системи можуть управляти їх інформаційними потребами. Насправді це не так. Системи можуть тільки вивчати ці потреби і пристосовуватися до них. Функції управління по відношенню до споживачів реалізує система більш високого рівня - система інформаційного обміну. Для системи істотна взаємодія її елементів для досягнення загальної мети. Якщо цієї взаємодії немає, то немає і системи. З іншого боку, споживачі ОНТІ, БТІ (бюро технічної інформації), АСОВІ, БД і так далі організаційно не належать цим системам. Виникає питання: як можна ефективно управляти функціонуванням системи, що має елементи, що організаційно не належать їй? Відповідь може бути тільки одина - розглядати ці елементи як елементи зовнішнього середовища. То ж можна сказати і відносно постачальників інформації.

При організаційному відособленні ІС може вирішувати дві групи завдань. Перша група пов'язана з чисто інформаційним забезпеченням основної діяльності: відбір необхідних повідомлень, їх обробка, зберігання, пошук і видача суб'єктові основної діяльності із заздалегідь заданою повнотою, точністю і оперативністю в найбільш прийнятній для СОДИ формі. Друга група завдань пов'язана з обробкою отриманої информации/данных відповідно до тих або інших алгоритмів або програм з метою підготовки вирішень завдань, що стоять перед суб'єктом основної діяльності. Для вирішення таких завдань ІС повинна володіти необхідною інформацією про наочну область СОДИ, що стоїть перед ним проблемах, вона повинна уміти використовувати існуючі моделі вирішення завдань суб'єкта основної діяльності або самостійно будувати такі моделі. Для вирішення таких завдань ІС повинна володіти певним штучним або природним інтелектом. З розвитком обчислювальної техніки і її програмного забезпечення, спрощенням технології роботи з ВТ завдання другої групи все частіше виконують самі суб'єкти основної діяльності. Проте існує певний спектр завдань другої групи будь-якій з сфер основної діяльності, вирішення яких доцільно покладати на ІС. Завдання першої групи - це завдання інформатизації суспільства "вшир". Завдання другої групи - завдання інформатизації суспільства "углиб".

Для вирішення поставлених завдань ІС повинна виконати наступні функції:

- відбір повідомлень з внутрішнього і зовнішнього середовища, необхідних для реалізації основної діяльності;

- введення інформації в ІС;

- зберігання інформації в пам'яті ІС, її актуалізація і підтримка цілісності;

- обробка, пошук і видача інформації відповідно до заданих СОДИ вимогами. Обробка може включати і підготовку варіантів вирішення призначених для користувача прикладних завдань по відповідних алгоритмах/програмах.