II. Оформлення контрольної роботи

При написанні контрольної роботи слід дотримуватись таких вимог:

• відповідність роботи вимогам щодо оформлення;

• змістовність і конкретність викладання;

• достатня повнота викладення питання, тобто слід повністю розкрити явище або елементи досліджуваного процесу, розглянути всі сторони проблеми;

• завершеність викладення кожної думки.

Титульний лист контрольної роботи має єдину форму, зразок титульного аркуша контрольної роботи наведено у додатку 2.

Зміст контрольної роботи надається безпосередньо після титульного листа, починаючи з нової сторінки. У змісті послідовно, у повній відповідності до тексту, подаються найменування всіх складових частин роботи: розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони є). Назви цих частин повинні бути короткими й зрозумілими, літературно грамотними. Напроти кожної назви із правої сторони вказується номер сторінки, з якої починається ця частина роботи.

Контрольна робота має бути написана чітким розбір­ливим почерком, або надрукована на машинці або з використанням комп'ютерної техніки.

При оформленні контрольної роботи слід дотримува­тись встановлених стандартом вимог: текст роботи пишеться з одного боку білого паперу формату А4 (210х297); шрифт - 12 (Tіmes New Roman), інтервал між рядками - 1,5.

Розмір полів: верхнє й нижнє - 20 мм, ліве - 30 мм, праве - 10 мм.

Нумерація сторінок простав­ляється починаючи з плану роботи.

Всі лінії, букви, цифри й знаки повинні бути чорного кольору по всій пояснювальній записці.

Помилки, описки й графічні неточності допускається зафарбовувати білою фарбою з нанесенням поверх правильного тексту.

Контрольна робота виконується самостійно. Вона по­винна мати чітку й логічну структуру, починатися введення, закінчуватися висновками. Якщо в ній наво­дяться окремі цитати з наукових статей чи монографій, то слід вказати автора роботи, її назву, місце і рік видання, сторінку. Те саме стосується й тих цифрових даних, які наводяться в контрольній роботі. Якщо аналізується прак­тичний матеріал, то слід вказати конкретний об'єкт аналізу.

Наприкінці текстової частини роботи студент ставить свій підпис і дату.

Розділи контрольної роботи («ЗМІСТ», «ВВЕДЕННЯ», «РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА», «ВИСНОВОК», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТОК» та інші) не нумерують.

Заголовки розділів варто розміщати в середині рядка й писати більшими буквами без крапки наприкінці, не підкреслюючи. Якщо заголовок становить дві або більше речення, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовками наступним або попереднім текстом повинне бути не менше двох рядків. Не допускається розміщати назву розділу, якщо після нього розташований на сторінці лише один рядок тексту розділу.

Сторінки варто нумерувати арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації по всьому тексту роботи. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куточку сторінки без крапки наприкінці.

Титульний лист та зміст включають у загальну нумерацію сторінок пояснювальної записки. Титульний лист вважається першою сторінкою але номер сторінки на ньому не ста­виться.

Ілюстрації, таблиці, які розміщені на окремих аркушах, включають у загальну нумерацію сторінок.

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти пояснювальної записки варто нумерувати арабськими цифрами. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в границях кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, розділених крапкою.

Ілюстрації (малюнки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки), які втримуються в контрольної роботі, називають малюнками. Їх варто розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються вперше або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути посилання в тексті.

Ілюстрації варто нумерувати арабськими цифрами порядкової нумерації в границях роздягнула, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу й порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад: малюнок 3.2 - другий малюнок третього розділу.

Ілюстрації повинні мати назву, що розміщають під ілюстрацією в рядку з нумерацією ілюстрації. При необхідності, під ілюстрацією перед її нумерацією розміщають пояснювальні дані. Ілюстрація підписується словом «Малюнок», що разом з назвою ілюстрації розташовують після пояснювальних даних.

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць. Таблицю варто розташовувати по тексту безпосередньо після першого посилання на неї або на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути дані посилання в тексті пояснювальної записки.

Особливу увагу слід приділяти правильній побудові і наочності таблиць, графіків і діаграм. Вони мають бути логічним продовженням викладених теоретичних положень і слугувати основою для відповідних висновків. Заголов­ки таблиць, схем, графіків і діаграм повинні відображати основний зміст викладеного матеріалу. У таблицях мають бути вказані одиниці виміру, назва об'єкта і часовий простір дослідження, а в графіках та діаграмах - масштаб. Таблицям та іншим видам графічного матеріалу реко­мендується давати окрему нумерацію.

Таблиці варто нумерувати арабськими цифрами. Їхня порядкова нумерація в границях роздягнула, за винятком таблиць, наведених у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу й порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад: таблиця2.1 - перша таблиця другого розділу.

Таблиця обов'язково повинна мати назву, що пишуть малими літерами (крім першої прописної) і розміщають над таблицею посередині. Назва повинне бути коротким і відображати зміст таблиці.

Таблиці потрібно нумерувати послідовно. Номер таблиці складається з номера розділу, та порядкового номера таблиці в його межах. Номер вказують над таблицею справа. Назву таблиці вказують посередині.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, таблицю ділять на частині, розміщаючи одну частину під другий, або рядком, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку.

Слово «Таблиця» й її номер указують один раз із правої сторони над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці» із вказівкою номера таблиці.

Заголовки граф таблиці пишуть прописними букв, а підзаголовки - маленькими, якщо вони становлять одну пропозицію із заголовком. Підзаголовки, які мають самостійне значення, пишуть прописними буквами. Наприкінці заголовка й підзаголовка таблиць крапки не ставлять. Заголовки й підзаголовки граф указують в однині.

Примітки розміщають у пояснювальній записці при необхідності пояснення тексту або ілюстрації. Кілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами.

Формули розміщають безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, по центрі сторінки. Вище й нижче кожної формули повинна бути залишена один вільний рядок.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, які входять у формулу, варто приводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони даються. Пояснення значень кожного символу й числового коефіцієнта варто давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають із абзацу словом «де» без двокрапки.

Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуючі операції, причому знак операції спочатку наступного рядка повторюють. При перенесенні формули на знаку операції множення використають знак «х».

Посилання в тексті на джерела вказуються по рядковим номером, відповідно до «Переліку використаної літератури», виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «...у роботі [4]».

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння або додатки вказують їх номера. При посиланнях варто писати: «...у розділі 4...»; «...по 3.3.4...»; «...див. 2.1...»; «...відповідно до 2.3.1»; «...малюнок 1.3...» або «...на малюнку 1.3...»; «...у таблиці 3.2...»; «...див. табл.3.2...»; «...по формулі (3.1)...»; «...у рівняннях (1.23) - (1.25)...»; «...у додатку Б...» і т.п.

Список використаної літератури - це перелік джерел, які були використані при написанні роботи, їх повинно бути не менш десяти. При формуванні списку нормативних актів спочатку приводиться його назва, номер, дата, а потім джерело його публікації.

Перелік джерел починається із прізвищ та ініціалів авторів, далі пишеться назва джерела, видавництво, рік видання, кількість сторінок.

Список вико­ристаної літератури оформляють у такому порядку:

1. Закони та Постанови Верховної Ради України та Міжнародні нормативні акти.

2. Укази Президента України.

3. Постанови і декрети Уряду.

4. Нормативні акти органів державної влади України

5. Спеціальна економічна література та публікації в періодичних виданнях (в алфавітному порядку за прізви­щами авторів, а колективні монографії - за назвою ро­боти).

Усі джерела, включені до списку літератури, нумеру­ються послідовно.

Після переліку використаних джерел розташовуються додатки, які варто оформляти як продовження контрольної роботи в порядку посилань на них у тексті.

У додатках розміщають матеріал, що:

- є необхідним для повноти розкриття теми контрольної роботи, але включення його в основну частину може змінювати впорядковане й логічне подання про роботу;

- не може бути послідовно розміщений в основній частині через великий обсяг або спосіб відтворення;

- може бути необов'язковим для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців у даній області.

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки, мати заголовок.

Посередині рядка над заголовком малими літерами, з першої прописний, повинне бути написане «Додаток». Додатки варто позначати послідовно прописними буквами, алфавіту, наприклад, додаток А, додаток Б, і т.п.