3.Організаційно-економічні основи недержавних сільськогосподарських підприємств (товариства, виробничі та обслуговуючі кооперативи, приватно-орендні підприємства, фермерські господарства).

Акцiонерним товариством є пiдприємство, створене на засадах угоди юридичними особами або громадянами шляхом об'єднання їх майна та ведення пiдприємницької дiяльностi з метою одержання прибутку, яке має статутний фонд, подiлений на визначену кiлькiсть акцiй рівної номiнальної вартостi, i несе вiдповiдальнiсть за зобов'язаннями тiльки майном товариства.

Акцiонерне товариство може бути двох видiв:

• вiдкрите, акції якого розповсюджуються без обмежень для придбання;

• закрите, акцiї я кого розповсюджуються тiльки мiж засновниками.

Вiдносини у товариствi будуються через використання акцiй як специфiчного виду цiнних паперiв без встановленого строку обiгу, що засвiдчують дольову участь у статутному фондi АТ, пiдтверджують членство в цьому товариствi, право на участь в управлiннi ним, на одержання частини прибутку у виглядi дивiденду- та частина чистого прибутку АТ, що розподіляється пропорційно числу акцій, що належать акціонерам , а також на участь у розподiлi майна при лiквiдацiї товариства. Кожен учасник (акцiонер) має право продати належнi йому акцiї на власний розсуд, якщо в товариствi не передбачено iнших особливих умов їх вiдчуження.

Товариство може бути створене, якщо розмiр його статутного фонду є не меншим суми, еквiвалентної 1250 розмiрiв законодавчо встановленої мiнiмальної заробiтної плати.

Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю - це пiдприємство, створене на засадах угоди юридичними особами або громадянами шляхом об'єднання їх майна та пiдприємницької дiяльностi з метою одержання прибутку, яке має статутний фонд, подiлений на частки в розмiрах, визначених установчими документами.

Товариство зобмеженою вiдповiдальнiстю доцiльно створювати, як правило, за наявностi вiдносно малочисельної (близько 10-20 осiб) групи власникiв, для якої характерна певна єднiсть інтepeciв, достатня для прийняття одностайного рiшення з ключових питань спiльної пiдприємницької дiяльностi щодо визначення основних напрямкiв дiяльностi товариства, затвердження планiв дiяльностi та звiтiв про їх виконання, внесення змiн до статуту, про виключення учасника з товариства.

Товариство може бути створене, якщо його статутний фонд складає не менше суми еквівалентної 100 мiнiмальним заробiтним платам .

Товариство з додатковою вiдповiдальністю .Товариство створюсться i функцiонує на умовах, встановлених чинним законодавством. Єдиною i суттєвою особливою характеристикою товариства є додаткова вiдповiдальнiсть його учасникiв, тобто останні вiдповiдають за зобов'язаннями товариства своїми внесками до статутного фонду, а при їх нестачi - додатково власним майном в однаковому (кратному до внеску кожного учасника) розмiрi для вcix учасникiв.

Додаткова вiдповiдальнiсть встановлюється для пiдвищення довiри до товариства, оскiльки його учасники зацiкавленi не тiльки в успiшнiй дiяльностi товариства, а й у збереженнi власного майна.

Командитне товариство- це пiдприємство, створене на засадах угоди юридичними особами або громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької дiяльностi з метою одержання прибутку, яке включає одного або більше учасників з повною вiдповiдальнiстю та одного або більше учасників з обмеженою вiдповiдальнiстю (вкладникiв).

Таке товариство доцiльно створювати за наявностi одного або кiлькох лiдерiв, яким один або група власників довiряють своє майно чи права для самостiйного здiйснення пiдприємницької дiяльностi.

Повним товариством є пiдприємство, створене на засадах угоди юридичними особами i громадянами шляхом об'єднання їx майна та пiдприємницької дiяльностi з метою одержання прибутку, вci учасники якого займаються спiльною пiдприємницькою дiяльнiстю i несуть солiдарну вiдповiдальнiсть за зобов' язаннями товариства yciм своїм майном.

Перевагою цiєї органiзацiйно-правової структури є наявнiсть повної солiдарної вiдповiдальностi учасникiв, що пiдвищує довiру до цих пiдприємств з боку кредиторiв та iнших партнерiв.

Однією з форм господарювання в сучасний період є сільськогосподарський виробничий кооператив. Він являє собою добровільне об'єднання фізичних та юридичних осіб в іншу юридичну особу на засадах членства, об'єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності та обслуговуванні переважно членів кооперативу. Організаційно-економічні основи діяльності кооперативів у сільському господарстві визначені в Законі України “Про сільськогосподарську кооперацію” (1997 р.).

За цілями, завданнями і характером діяльності кооперативи поділяються на виробничі та обслуговуючі. Виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу. Засновниками виробничих сільськогосподарських кооперативів може бути різна кількість власників майна і землі. Решта майна і землі береться в оренду (єдиним масивом) на відповідних договірних умовах.

Обслуговуючі кооперативи спрямовують свою діяльність на обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва. Залежно від виду діяльності вони поділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та інші.

У виробничому кооперативі передбачається обов'язкова трудова участь членів у його діяльності.

Основним правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є його статут.

Статут кооперативу приймається засновниками на установчих зборах, зміни та доповнення до нього вносяться загальними зборами його членів.

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори. До органів управління належить також правління кооперативу. У разі потреби кооператив наймає виконавчого директора, обирає

Правління кооперативу очолює голова, функції якого визначаються статутом кооперативу.

Для контролю за діяльністю виконавчого органу кооперативу може обиратися спостережна рада. Для контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу обирається ревізійна комісія, яка є підзвітною загальним зборам кооперативу.

За рішенням загальних зборів сільськогосподарський кооператив може бути реорганізований в підприємства інших форм господарювання у порядку, визначеному його статутом. Кооператив також може бути ліквідований за рішенням загальних зборів, суду або арбітражного суду.

Однією з форм господарювання, що створені на базі реформованих КСП, є приватне (приватно-орендне) підприємство з орендними відносинами. Це самостійно господарюючий статутний суб'єкт, який здійснює виробничу і комерційну діяльність на базі як власного, так і орендованого майна і землі з метою одержання прибутку. При цьому власник землі і майна бере в оренду землю і майно у інших членів КСП, що реформувалося, з обов'язковим укладанням договору, де визначаються розмір плати за оренду майна і землі та права і обов'язки сторін.

Приватно-орендні підприємства, на відміну від господарських товариств і кооперативів, не належать до форм колективного господарювання. При цьому члени реорганізованого КСП, передавши свої земельні частки і майнові паї приватному підприємству чи фермерському господарству в оренду, не стають членами цих підприємств. Вони можуть бути їх працівниками на контрактній основі.

Як показує досвід, засновниками приватного (приватно-орендного) підприємства може бути керівник або спеціалісти реформованого КСП.

Орендна плата є обов'язковим і регулярним платежем, який орендар вносить орендодавцеві за володіння та користування земельною ділянкою. При цьому розмір, умови і строки внесення орендної плати встановлюються за угодою сторін у договорі оренди, але не менше 1,5 % вартості орендованої земельної частки (паю). В основу визначення орендної плати покладено вартість орендованої земельної частки (паю), яку встановлено в результаті грошової оцінки земель відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

При передачі групою власників сертифікатів земельного масиву розмір орендної плати повинен бути однаковим для кожного з них. За погодженням сторін розмір орендної плати може переглядатися у випадках: зміни грошової оцінки земель; зміни умов господарювання, передбачених договором оренди; підвищення цін, тарифів тощо, в тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення (зменшення) відповідно до законів України розміру земельного податку та ін.

Орендна плата може встановлюватись у таких формах: грошовій, коли платіж є певною сумою коштів; натуральній, коли платіж є визначеною кількістю чи частиною продукції, яка одержується з орендованої земельної ділянки, або шляхом надання певних послуг орендодавцю. Сторони можуть передбачати у договорі оренди поєднання зазначених форм орендної плати.

Створення та діяльність приватних (приватно-орендних) підприємств дає змогу організувати ведення сільськогосподарського виробництва на засадах приватної власності на землю і майно, забезпечити право членів колишнього КСП на земельний та майновий паї, зберегти цілісність основної частини землі та майна колишнього КСП і забезпечити їх використання як єдиного виробничого комплексу, а також надати власникові приватно-орендного підприємства як організатору виробництва статусу ефективного власника.

Управління приватним (приватно-орендним) підприємством здійснюється його засновником. Останній для забезпечення діяльності залучає громадян до праці на основі трудового договору. Підприємство надає своїм працівникам соціальні та інші пільги і гарантії, вносить в бюджет соціальні платежі за працюючих у нього громадян і гарантує їм умови праці і відпочинку, передбачені чинним законодавством.

Селянське (фермерське) господарство (СФГ) є формою підприємництва громадян України, якi виявили бажання переважно особистою працею членiв цього господарства виробляти товарну продукцiю сiльського господарства, займатися й переробкою i реалiзацiєю. Це пiдприємство є юридичною особою, має назву, печатку i штамп, працює на засадах самоокупностi.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник, на ім’я якого видається Державний акт на право користування землею або/ і приватної власностi. Членами цього господарства можуть бути подружжя, їх батьки, дiти віком 16 i бiльше pоків та iншi родичi, якi об'єдналися для ведення спiльного виробництва.

4. Організаційно-економічні основи державних сільськогосподарських підприємств

Державне підприємство — це юридична особа, засновником якої виступає держава. Розрізняють державні підприємства, засновані на загальнодержавній власності та власності адміністративно-державних одиниць (комунальна власність). Ця категорія підприємств характеризується такими економічними перевагами: часткова гарантованість у забезпеченні підприємства обсягом робіт за допомогою держзамовлень та держконтрактів; деякі пільги в сфері податкових відносин, ресурсозабезпечення, надання кредитно-грошової допомоги, соціальної захищеності працюючих з одного боку, а з другого — більш жорсткий контроль за використанням коштів, які спрямовують на споживання, за своєчасністю сплати до держбюджету визначеної частки дивідендів на вкладе-ний капітал.

Створення державних підприємницьких структур доцільне з метою забезпечення раціональної структури економіки в стратегічно важливих народногосподарських секторах та розвитку необхідних галузей.

Результатом функціонування приватних і державних підприємницьких структур є створення відповідно приватного та держав­ного секторів підприємництва, які вступають у взаємодію та суперечності між собою. Взаємовідносини державного і приватного секторів підприємництва відбуваються на основі ділових угод, в яких обумовлюється питання імпорту й експорту продукції; спільного використання найманої праці.