6.3. Кровоносна система хребетних тварин

Всі хребетні тварини мають замкнену кровоносну систему. Її головною особливістю є висока спеціалізація окремих ділянок судинної системи і велика ефективність забезпечення кров’ю всіх частин тіла тварини.

У водних хребетних тварин (риб) є тільки одне коло кровообігу. Їх найбільш просто побудоване серце починається ВЕНОЗНИМ СИНУСОМ - тонкостінною камерою, до якої поступає венозна кров. Під час скорочення серця кров спочатку потрапляє до ПЕРЕДСЕРДЯ, потім переходить до ШЛУНОЧКА, і вже потім до вузької м’язистої ЦИБУЛИНИ АОРТИ, від якої відходить ЧЕРЕВНА АОРТА. Камери серця розташовані в них в одну лінію (мал....), причому об’єм порожнин в них послідовно зменшується, а товщина м’язових стінок збільшується. Від серця черевна аорта направляється наперед і розпадається на ПРИНОСНІ ЗЯБРОВІ АРТЕРІЇ, які входять до зябер і розгалужуються там на маленькі артерії і капіляри. Капіляри розташовані у поверхневих шарах тканини зябер, вони поглинають кисень і віддають у воду вуглекислий газ. Потім зяброві капіляри зливаються, утворюючи виносні судини - артеріоли і артерії, які об’єднуються у СПИННУ АОРТУ. Спинна аорта потім розгалужується, і її гілки, в свою чергу, також багаторазово розгалужуючись, постачають кров, багату на кисень, до органів голови і тіла. Кров, яка віддала розчинений в ній кисень навколишнім тканинам органів тіла риби, потім збирається у вени, які несуть її до серця.

У тварин, які перейшли до наземного способу життя (амфібій і плазунів, наприклад) виникають два кола кровообігу: МАЛЕ або ЛЕГЕНЕВЕ, і ВЕЛИКЕ. Але остаточного розділення цих кругів у амфібій і плазунів ще немає, оскільки в їх трикамерному серці кров з ПЕРЕДСЕРДЬ (лівого і правого) потрапляє до одного ШЛУНОЧКА. Мале коло кровообігу починається у шлуночку, включає до себе легені і завершується у лівому передсерді (мал....). Велике коло також починається у шлуночку. Кров з нього (а точніше її частина), проходячи по судинах всього тіла, повертається у праве передсердя. Як видно, до лівого передсердя потрапляє артеріальна кров з легень, а до правого - венозна кров з усього тіла. У земноводних у праве ж передсердя потрапляє і домішок артеріальної крові, яка збагатилась киснем у капілярах шкіри і ротової порожнини. Саме подвійне положення амфібій - перехідної групи між водними і суходільними хребетними тваринами, - відображається й на будові їх кровоносної системи. У порожнині шлуночка серця в них виникає система карманів і неповних перегородок, які зменшують перемішування артеріальної і венозної крові, але повністю йому не перешкоджають. При виході зі шлуночка потоки крові потім розділяються: більш багата на кисень кров поступає до голови, більш збіднена - до органів дихання і до інших органів тіла. Такий тип кровоносної системи є перехідним між типово водним і типово наземним. У плазунів ці перетинки у шлуночку серця розвинуті ще більше. А у крокодила серце практично чотирьохкамерне.

Повністю розділені круги кровообігу з’являються лише у птахів і ссавців. Це розділення обумовлене чотирьохкамерністю їх серця і ізолюванням його венозної частини (правої) від артеріальної (лівої). У такому випадку мале коло кровообігу включає в себе правий шлуночок - легеневі артерії - легені - легеневі вени - ліве передсердя (мал....). А велике коло кровообігу включає: лівий шлуночок - аорту - артерії, що ведуть до голови, кінцівок, внутрішніх органів - вени - праве передсердя.

Важливою особливістю кровоносної системи хребетних є еластичність стінок артерій, оскільки в них присутня еластична сполучна тканина, а гладенькі м’язи охоплюють судини кільцеподібно. Це надає можливість судинам розтягуватись при високому артеріальному тиску (під час скорочень серця). У вен стінки тіла тонкіші, м’язових волокон і еластичної тканини в них менше.

У всіх хребетних є ще одна система - ЛІМФАТИЧНА. Лімфатичні судини починаються тонкими трубочками, які розташовані між клітинами тканин тіла. Розміри їх не перевищують розмірів капілярів. Маленькі лімфатичні судини об’єднуються у крупніші, а останні впадають до вен. Лімфатичні судини, як і вени, також мають клапани. Ток лімфи повністю залежить від стискаючої дії навколишніх м’язів. До маленьких кінцевих розгалужень судин лімфа потрапляє з проміжків між клітинами. Сама лімфа - це безбарвна рідина, схожа на кров. Вона омиває клітини тіла. До неї з капілярів потрапляють поживні речовини, кисень, а вуглекислий газ, сечовина і молочна кислота, що поступають з клітин, завдяки їй потрапляють до капілярів. Таким чином, лімфатична система є доповненням до кровоносної системи.