Легенда:

Заголовки – красный шрифт

Цели и задачи – зеленый шрифт

Терминология – синий шрифт

КОНВЕНЦИЯ О ВОДНО-БОЛОТНЫХ УГОДЬЯХ, ИМЕЮЩИХ МЕЖДУНАРОДНОЕ ЗНАЧЕНИЕ, ГЛАВНЫМ ОБРАЗОМ, В КАЧЕСТВЕ МЕСТООБИТАНИЙ ВОДОПЛАВАЮЩИХ ПТИЦ (Рамсар, Иран, 2 февраля 1971 г.) ПРЕАМБУЛА

Договаривающиеся Стороны, признавая взаимозависимость человека и окружающей его среды, учитывая существенные экологические функции водно-болотных угодий как регуляторов водного режима и в качестве местообитаний, обеспечивающих существование характерной флоры и фауны, особенно водоплавающих птиц, будучи убежденными, что водно-болотные угодья представляют собой ресурс, имеющий большое экономическое, культурное и рекреационное значение, потеря которого была бы непоправимой, желая приостановить усиливающееся наступление человека на водно-болотные угодья и их потерю в настоящем и будущем, признавая, что водоплавающие птицы во время своих сезонных миграций могут пересекать государственные границы и, таким образом, должны рассматриваться как международный ресурс, будучи уверенными, что охрана водно-болотных угодий, их флоры и фауны может быть обеспечена в результате сочетания дальновидной национальной политики с координированными международными усилиями, согласились:

Статья 1

1. В настоящей Конвенции под водно-болотными угодьями понимаются районы болот, фенов, торфяных угодий или водоемов - естественных или искусственных, постоянных или временных, стоячих или проточных, пресных, солоноватых или соленых, включая морские акватории, глубина которых при отливе не превышает шести метров.

2. В настоящей Конвенции под водоплавающими птицами понимаются птицы, экологически связанные с водно-болотными угодьями.

Статья 2

1. Каждая Договаривающаяся Сторона определяет подходящие водно-болотные угодья на своей территории, включаемые в Список водно-болотных угодий международного значения, и в дальнейшем именуемый как Список, хранимый бюро, установленным Статьей 8. Границы каждого водно-болотного угодья точно описываются и наносятся на карту, и они могут включать прибрежные речные и морские зоны, смежные с водно-болотными угодьями, и острова или морские водоемы с глубиной больше шести метров во время отлива, расположенные в пределах водно-болотных угодий, особенно там, где они важны в качестве местопребывания водоплавающих птиц.

2. Водно-болотные угодья для Списка должны отбираться на основании их международного значения с точки зрения экологии, ботаники, зоологии, лимнологии или гидрологии. В первую очередь в Список следует включать водно-болотные угодья, имеющие международное значение в качестве местообитаний водоплавающей птицы в любой сезон.

МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР «КОНВЕНЦІЯ ПРО ОХОРОНУ ДИКОЇ ФЛОРИ ТА ФАУНИ І ПРИРОДНИХ СЕРЕДОВИЩ ІСНУВАННЯ В ЄВРОПІ»

БЕРН, 19 ВЕРЕСНЯ 1979 РОКУ

( ПРО ПРИЄДНАННЯ ІЗ ЗАСТЕРЕЖЕННЯМИ ДО КОНВЕНЦІЇ ДИВ. ЗАКОН

N 436/96-ВР ( 436/96-ВР ) ВІД 29.10.96 )

Преамбула

Держави - члени Ради Європи та інші держави, які підписали цю Конвенцію,

1. враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами,

2. з огляду на прагнення Ради Європи до співробітництва з іншими державами в галузі охорони природи,

3. визнаючи, що дика флора та фауна є природною спадщиною непересічної естетичної, наукової, культурної, рекреаційної та економічної цінності, яку необхідно зберегти і передати прийдешнім поколінням,

4. визнаючи виключно важливу роль, яку відіграють дика флора та фауна у підтриманні біологічної рівноваги,

5. відзначаючи, що численні види дикої флори та фауни зазнають серйозного виснаження і що деяким з них загрожує зникнення,

6. усвідомлюючи, що охорона природних середовищ існування є важливим елементом захисту і охорони дикої флори та фауни,

7. визнаючи, що проблема охорони дикої флори та фауни повинна враховуватися урядами в їхніх національних завданнях і програмах і що для захисту, зокрема, мігруючих видів необхідно започаткувати міжнародне співробітництво,

8. враховуючи численні пропозиції урядів або міжнародних організацій щодо спільних дій, зокрема пропозиції Конференції Організації Об'єднаних Націй 1972 року з охорони оточуючого людину середовища та Консультативної асамблеї Ради Європи,

9. прагнучи зокрема дотримуватися в галузі охорони дикої флори та фауни рекомендацій, що містяться у резолюції N 2 Другої Європейської конференції міністрів охорони навколишнього середовища,

погодились про таке: