1. Поняття, зміст і функції фінансів

Фінанси формують життєдіяльність суспільства, забезпечуючи реалізацію завдань і функцій держави в цілому. Це є досить складне, багатогранне суспільне явище, що характеризується різноманітними сутнісними ознаками й формами прояву.

Термін "фінанси" походить від лат. finantia, від фр. finance -платіж. У XVII ст. цей термін отримує міжнародне визнання й застосовується для визначення усіх відносин, пов'язаних із витратами та доходами.

В економічній літературі фінанси розглядаються як сукупність економічних відносин, пов'язаних з формуванням та використанням централізованих і децентралізованих грошових фондів. Окрім того, в теорії фінансів звертається увага на матеріальний зміст фінансів як фондів грошових коштів, які в сукупності є фінансовими ресурсами країни3.

У науці фінансового права під фінансами здебільшого розуміється система економічних відносин, пов'язаних із планомірним утворенням і розподілом публічних централізованих і децентралізованих фондів коштів, необхідних для функціонування держави й органів місцевого самоврядування та інших утворень, визнаних державою необхідними3.

Завжди слід мати на увазі, що фінанси — це не просто самі грошові кошти, але й відносини між різними суб'єктами з приводу утворення, розподілу й використання фондів грошових коштів. Вони є невід'ємною частиною грошових відносин. Роль і значення фінансів залежить від місця грошових відносин в економічних відносинах суспільства. Проте не всі грошові відносини виражають саме фінансові відносини. Адже фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і за функціями, які виконують. Гроші є всезагальним еквівалентом, через який вимірюються витрати праці виробників. Фінанси ж являють собою економічний інструмент розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) та національного доходу (НД). За допомогою фінансів здійснюється контроль за утворенням, розподілом і використанням грошових коштів. Призначення фінансів полягає в тому щоб через утворення й розподіл грошових фондів забезпечити потреби держави у цілому, а також здійснювати контроль за витрачанням фінансових ресурсів.

Спочатку поняття "фінансів" розглядалося в аспекті формування й використання грошових фондів для забезпечення державних потреб. Пізніше сформувалося поняття "публічні фінанси", які включають як державні, так і місцеві фінанси.

Публічним фінансам притаманні такі ознаки:

- грошовий характер відносин;

- безповоротний характер платежів фізичними і юридичними особами до державних і місцевих централізованих фондів;

- переважно примусова форма грошових відносин з фізичними і юридичними особами з боку державних органів влади й органів місцевого самоврядування (так органи влади у формі нормативно-правових актів встановлюють систему обов'язкових платежів та заходи впливу на суб'єктів відносин при порушенні встановленого порядку):

- відносини перерозподілу вже розподіленого сукупного суспільного продукту в його грошовій формі'.

Відмінні риси між державними й приватними фінансами були сформульовані у праці французького вченого П. М. Годме. Він відмічав наступні відмінності державних фінансів від приватних:

- держава може у примусовому порядку забезпечити свої доходи через систему оподаткування, і в той же час відсутнє примусове виконання по відношенню до самої держави, на відміну від приватних осіб, які не можуть примусовим шляхом забезпечити свої доходи, а тому можуть бути неспроможними виконати свої зобов'язання;

- державні фінанси пов'язані з грошовою системою, яка певною мірою управляється державою й не залежить від волі приватного власника, який розпоряджається лише власними фінансами;

- приватні фінанси орієнтовані на одержання прибутку, а державні фінанси є засобом задоволення так званого загального інтересу;

- розміри державних фінансів є значно більшими, ніж розміри приватних фінансів, якими розпоряджаються окремі особи2.

Державні фінанси є складовою фінансової системи, П центральна ланка, через яку держава здійснює вплив на економічний і соціальний розвиток країни. Фінанси держави як головна ланка фінансової системи держави опосередковують майже 80 % усіх фінансових відносин і включають різноманітні фінансові інституції, за допомогою яких держава провадить свою фінансову діяльність. Отже, державні фінанси за матеріальним змістом є системою грошових фондів, що належать державі й призначення яких полягає у забезпеченні виконанні завдань і функцій останньої. У процесуальному значенні державні фінанси е системою грошових відносин щодо утворення, розподілу й використання грошових фондів держави. Вони завжди існують стосовно грошей чи грошового еквіваленту зумовлені управлінською роллю держави, є перерозподільчими відносинами у сфері сукупного (валового) суспільного продукту.

За допомогою місцевих фінансів здійснюється вплив органів місцевого самоврядування на економічний і соціальний розвиток відповідних територіальних утворень. У матеріальному значенні місцеві фінанси є сукупністю грошових фондів місцевого самоврядування, які повинні забезпечувати виконання функцій і завдань органів місцевого самоврядування. У процесуальному розумінні місцеві фінанси - це економічні відносини. пов'язані з формуванням, розподілом та використанням фондів грошових коштів з метою виконання завдань і функцій органів місцевого самоврядування.

Публічні фінанси являють собою єдину категорію, що забезпечується унітарним устроєм держави, єдністю грошової системи, фінансової політики, єдністю державної і місцевої систем управління та регулювання фінансової системи країни.

Сутність фінансів більш детально розкривається через їх функції, які характеризують соціально-економічне призначення фінансів, їх роль у життєдіяльності суспільства й держави. Фінанси виконують дві функції:

І. Розподільчу, оскільки фінанси є цільовим інструментом розподілу й перерозподілу вартості ВВП. Механізм дії цієї функції пов'язаний зі схемою розподілу ВВП і включає: 1) первинний розподіл — розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у створенні ВВП; 2) перерозподіл, який полягає у вилученні частини доходів видних суб'єктів й формуванні централізованих фондів (І етап перерозподілу); 3) вторинний перерозподіл (II етап перерозподілу), при якому відбувається використання централізованих фондів і формування доходів окремих суб'єктів.

2. Контрольну, сутність якої проявляється в тому, що фінанси є інструментом контролю за процесом розподілу й перерозподілу ВВП, за рухом грошових ресурсів. Адже рух грошовий потоків відображає обмін, розподіл і перерозподіл вартості й тему об'єктивно вимагає контролю. Ця функція фінансів повинна забезпечувати збереження фінансових ресурсів і формування доходів з дотриманням законодавства держави. На практиці вона реалізується шляхом здійснення фінансового контролю через діяльність контролюючих органів.

Розподільча й контрольна функції фінансів є сторонами єдиного економічного процесу, і в життєдіяльності суспільства та держави фінансові відносини мають одночасно як розподільчий, так і контрольний характер.

У літературі з фінансового права деякі автори виокремлюють також інші функції фінансів (регулюючу або стимулюючу, стабілізуючу, накопичувальну тощо). Проте ці функції фактично є проявом реалізації розподільчої функції фінансів.

Виходячи із зазначеного вище, у матеріальному значенні фінанси можна визначити як сукупність грошових фондів, які використовуються для задоволення суспільних потреб і розвитку виробництва. Проте зміст фінансів як економічної і правової категорії розкривається не з тільки з точки зору їх кількісної сторони, а й змісту суспільних відносин, що виникають при функціонуванні цієї категорії. Отже, у процесуальному значенні фінанси - це економічні грошові відносини у сфері формування, розподілу й використання фондів грошових коштів, які відображають процес розподілу та перерозподілу ВВП і контроль за задоволенням суспільних потреб.

Традиційно фінанси розділяють на публічні і приватні. До першої групи відносяться: державні фінанси і місцеві (муніципальні) фінанси. У другій групі виділяють:

особисті фінанси та сімейні фінанси;

фінанси малого бізнесу, корпоративні фінанси (фінанси підприємств, фінанси бізнесу), фінанси банків (банківська справа), фінанси некомерціних організацій.

Для публічних фінансів первинними є видатки, оскільки відбувається фінансування чітко регламентованих задач і функцій публічного утворення. Для приватних фінансів первинними є прибутки, оскільки вся діяльність спрямована на отримання прибутку, який у подальшому використовується особою з власними цілями.

Загальне вміння (а можливо навіть мистецтво) керувати фінансами вивчає наука фінансовий менеджмент. Управління фінансами банку вивчається у рамках науки банківська справа. Фінансові ринки вивчає наука фінансова економіка. Фінансова статистика вивчається у рамках невеликого однойменного розділу статистики. Методи обробки фінансової інформації вивчає математична наука фінансова математика. Контроль за фінансовими потоками вивчається у рамках дисципліни фінансовий контроль.

2. Державні фінанси — це складова фінансової системи держави, її центральна сфера, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток.

За своєю економічною сутністю державні фінанси — це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання фінансових ресурсів держави, призначених для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

З допомогою державних фінансів держава розподіляє і перерозподіляє значну частину валового внутрішнього продукту, який є головним об’єктом фінансових відносин. Суб’єктами державних фінансів, з одного боку, є держава, з іншого — населення і підприємницькі структури. Державні фінанси як провідна сфера фінансової системи держави опосередковують майже 80 % усіх фінансових ресурсів і охоплюють різноманітні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність. До складу державних фінансів включають: сукупність усіх бюджетів держави; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності; державний кредит; державне особисте і майнове страхування.

Функціонування державних фінансів невіддільне від держави. Їх необхідність зумовлена тим, що за будь-якого типу економічної системи основним призначенням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути задоволені через ринковий механізм, тобто через попит і пропонування, а також особисто кожним громадянином з огляду на відповідні об’єктивні причини. До цих потреб належать, зокрема, структурна перебудова економіки, захист навколишнього середовища, оборона, правопорядок, проведення фундаментальних наукових досліджень, загальна освіта, підготовка кадрів, соціальне забезпечення й страхування, охорона здоров’я тощо. Виходячи з цього держава будує свою фінансову політику, визначаючи рівень втручання у господарську діяльність виробничих структур і соціального забезпечення своїх громадян. Від цих факторів залежить, яка частка валового внутрішнього продукту має зосереджуватися у фінансових інституціях, створюваних державою.

Держава може впливати на розподіл обмежених народногосподарських ресурсів за допомогою таких засобів:

обґрунтування і здійснення права власності;

прямі адміністративні розпорядження з відповідними штрафними санкціями за їх порушення (наприклад, будівельні норми, визначення максимально допустимого рівня забруднення природного середовища, військовий обов’язок, адміністративні заходи у сфері ринку праці та зовнішньої торгівлі);

пряме надання державою певних благ, які фінансуються з бюджету за рахунок загальних податків або спеціальних зборів (наприклад, будівництво і експлуатація шляхів та інших об’єктів інфраструктури, державні замовлення на проведення наукових досліджень, розвиток державних підприємств з урахуванням структурних і економічних проблем);

використання податків і зборів як інструменту управління виробництвом або споживанням (збори за очищення води, податкові пільги для інвестицій з охорони навколишнього середовища);

формування податкової системи з урахуванням економічної та структурної політики, пільги для певних форм одержання і використання доходу (податкові пільги для заощаджень);

державні субсидії підприємствам (замість податкових пільг), здешевлення кредитів за рахунок бюджетних коштів, надання суспільних благ за ціною, нижчою від витрат;

часткове перебирання на себе державою підприємницького ризику через надання гарантій щодо тих видів діяльності, які становлять інтерес з погляду економічного зростання і структурної політики (ризик експортних операцій, інноваційного розвитку).

Держава впливає на розподіл і перерозподіл доходів і майна громадян під час проведення заходів щодо надання державної допомоги незахищеним верствам населення, під час формування податкової політики. При цьому можуть бути використані такі інструменти:

податки як інструмент перерозподілу (у формі прогресивного податку на дохід, податку на майно);

Фінансова діяльність держави це діяльність держави та її органів у галузі мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів.

Централізовані державні фінанси відображають відносини, пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих грошових фондів. Ці фонди поступають в розпорядження держави як суб’єкта публічної влади. За рахунок централізованих грошових фондів фінансуються видатки держави на капітальне будівництво, реконструкцію підприємств, структурну перебудову, конверсію, утримується вся невиробнича сфера освіта, охорона здоров’я, фізична культура, спорт, оборонний сектор, управління, правоохоронні органи, соціальне забезпечення громадян, здійснюється багато інших програм.

Децентралізовані державні фінанси їх нерідко називають ще децентралізованими фондами грошових коштів є в усіх галузях народного господарства. Нині підприємства та організації усіх форм власності утворюють фонди за рахунок власного прибутку. Виняток складає лише аграрний сектор, у стабільному розвитку якого держава проявляє особливу зацікавленість. Саме тому децентралізовані фонди аграрного сектора поповнюються регулярними, хоч поки що й недостатніми асигнуваннями з державного бюджету.

Сучасна система публічних фінансів в Україні включає такі ланки:

1)публічні фінанси держави– складаються із суспільних відносин, які виникають з приводу утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання публічних фондів коштів держави;

2)публічні фінанси місцевого самоврядування – складаються із суспільних відносин, які виникають з приводу утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання публічних фондів коштів місцевого самоврядування всіх видів;

3) публічні фінанси суспільного (соціального) призначення– складаються із суспільних відносин, які виникають з приводу утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання публічних фондів коштів, за рахунок яких задовольняються суспільні (соціальні) інтереси, визнані державою або органами місцевого самоврядування,та які не є державною чи комунальною власністю.