Размещено на http://www.Allbest.Ru/

1.Співвідношення міфологічного і філософського способів мислення

Мислення — це процес опосередкованого і узагальненого відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках та відношеннях.

Філософському способу мислення передував міфологічний спосіб мислення. Головна особливість міф.мислення – синкретичність ( нерозєднаність на ті ел-ти які тепер нам здаються відмінними, це сон і дійсність, реальність і подоба, життя і смерть, дія і ритуал). Також міф. мислення ха-зується антропоморфічністю ( усе є наслідком дії людини).Анімізм-риса міф.мисл. (природні явища або об’єкти є одухотвореними). „Усе є всім, усе в усьому” - принцип міф. способу мислення. В світогляді міф. мислячої людині не стільки світорозуміння, а світовідчування. Отже, міф. спосіб мисл. це найперший спосіб мислення без якого не можлива була б і вся наступна історія останнього.

Історичним поштовхом переходу до філософського способу мислення став розподіл праці на розумову і фізичну. Речі починають розумітися такими які вони є самі по собі, тому що не знаючи властивостей речей не можна ними ефективно керувати. Міф змінюється логосом. Основна фу-ція філософії це стати і бути логікою. Філ. мислення це розумова діяльність, яка ґрунтується на аналізі, синтезі, абстрагуванні, порівнянні, узагальненні.

2. Генеза філософії. Загальне уявлення про філософські категорії, їх зв'язок з практикою

Генеза- виникнення чогось і подальший його розвиток. Філософія виникла в Греції ( Мілет)(мудреці : Анаксімандр,Піфагор,Фалес,Гракліт,Сократ). Етапи ро-тку фі-ї : 1. античний – 7-6 ст до н.е. – 3 ст. до н.е. , поділяється на : докласичний (до сократичний,натурфілософський(7-5 ст до н.е ) Геракліт,Анаксімандр, Піфагор), класичний(5-4 до н.е, Сократ,Платон, Аристотель, школа софістів), пізньокласичний(4ст.до н.е. – 3ст. н.е..(кініки, циніки, епікурізм, стоїцизм, скептицизм(невизначеність). 2. середньовічний – 3-15ст. н.е., філософія являється служницею богослов’я(релігійна філософія). Аврелій Августин, Фома Аквінський. 3. відродження(ренесанс) - 15-16ст., пов’язаний з періодом сикурилізації(відділення всіх сфер суп. життя ід церкви). Копернік, Макіа Веллі, Петрарка, Томас Мор. 4. нового часу (16-17ст. н.е.): реформація – Мартін Лютер, Томас Мюнцег, просвітництво Монтеск’є, Руссо, Вольтер, Дідро, Гуго Грацій, Локк, Гоббс, характеризується розвитком природознавства як філософії так і науки, а також розвитком соціальної філософії. 5. німецька класична філософія - 17-18ст. н.е. Кант, Гегель, Фіхте, Шелінг, Фейєрбах. Характеризується систематизацією філософського знання(систематизується філософський категоріальний апарат, методологія, формуються основні закони філософії) 6. новітній час(постмодерн) – кін. 19 – 20ст. Основні філософські напрямки цього періоду: ірраціоналізм(Шопенгаур, Ніцше), марксизм, неомарксизм(Маркс, Ленін, Енгельс), позитивізм(неопозитивізм)(О. Конт), структуралізм(пост структуралізм)(Мішель Фуко), психоаналіз(Фройд, Юнг, Фром), кзістеціоналізм(Хайдегер),

феноменологія(Сартр). Категорія - загальні структури або властивості сущого – речей, процесів, живого,мідеальних предметів (всього, що утворює світ, загальні форми мислення). Всі поняття, які ми вживаємо при вивчення філософії і є її категоріями( буття, рух, простір, матерія, субстанція, субстрат, світогляд, пізнання і т.д.)