- •Фізична та колоїдна хімія
- •Техніка безпеки та правила роботи в хімічній лабораторії
- •Основні теоретичні відомості
- •Обладнання та реактиви
- •Порядок виконання роботи
- •Обробка експериментальних даних графічним методом
- •Обробка експериментальних даних аналітичним методом
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота 17 Визначення середнього розміру частинок “білих” золів оптичними методами
- •Основні теоретичні відомості
- •Обладнання та реактиви
- •Порядок виконання роботи
- •Оформлення результатів досліджень
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота 18 Визначення поверхневого натягу поверхнево-активних речовин сталагмометричним методом та параметрів адсорбційного процесу на границі поділу фаз рідина-газ
- •Основні теоретичні відомості
- •Обладнання та реактиви
- •Порядок виконання роботи
- •Обробка експериментальних даних
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота 19 Визначення площі питомої поверхні адсорбента
- •Основні теоретичні відомості
- •Обладнання та реактиви
- •Порядок виконання роботи
- •Обробка експериментальних даних
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота 20 Визначення теплоти змочування калориметричним методом
- •Основні теоретичні відомості
- •Обладнання та реактиви
- •Порядок виконання роботи
- •Обробка експериментальних даних
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота 21 Досліджування в’язкості структурованих розчинів
- •Основні теоретичні відомості
- •Обладнання та реактиви
- •Порядок виконання роботи
- •Обробка експериментальних даних
- •Контрольні питання
- •Додатки
- •Список літератури
- •Фізична та колоїдна хімія
Обладнання та реактиви
Концентраційний фотоелектроколориметр КФК-2, кварцева кювета, розчини латексу, 25% розчин аміаку, піпетки, дистильована вода.
Порядок виконання роботи
Із запропонованого викладачем колоїдного розчину (латекс ПХВ) з відомою масовою концентрацією дисперсної фази готують розчин з розведенням 1:100, 2:100, 4:100. Розведення латекса проводять 1% водним розчином аміаку. Піпетки, які використовувались для відбирання проб латексу, необхідно негайно промити 25% розчином аміаку.
Вимірювання світлопропускання під час виконання роботи проводять за допомогою фотоелектроколориметру КФК-2. У кюветне відділення приладу встановлюють дві кювети: з контрольним розчином — 1% водним розчином аміаку (дисперсійне середовище) та досліджуваним розчином. Ручкою на передній панелі встановлюють потрібне значення довжини хвилі. Закривають кришку приладу і вводять у світловий пучок кювету з контрольним розчином та встановлюють повне пропускання світла (100% – на шкалі). Вводять у світловий пучок кювету з досліджуваним розчином і при цьому на табло приладу з’являються цифри, що відповідають світлопропусканню досліджуваного золя. Такі вимірювання проводять три рази і беруть середнє значення. Світлопропускання досліджуваного золю повинно становити 60–70% порівняно з розчинником. Якщо світлопропускання > 60–70%, то варто взяти концентрованіший розчин, а якщо менше, то розчин необхідно розбавити.
Спочатку вимірюють світлопропускання (або оптичну густину) досліджуваних розчинів, використовуючи світлофільтр № 4, а потім з одним із розчинів, мутність якого приблизно дорівнює 10 м–1 – 25 м–1, проводять вимірювання, використовуючи всі наявні світлофільтри.
Оформлення результатів досліджень
Одержані результати оформляють у вигляді таблиць 17.1-17.3 та будують залежності від і ln від ln. За допомогою екстраполяції визначають [] із залежності від та параметр x рівняння (17.9) — із залежності ln від ln. Якщо x 4, то радіус частинок визначають за допомогою теоретично розрахованої залежності x від r (рис.17.1). Якщо x = 4, то розмір частинок визначають із величини характеристичної мутності []. Із рівняння (17.3) розраховують k, а з (17.6) об’єм частинки V. Частинки латексу мають сферичну форму, тому
r = (3V/4π)1/3 (17.14)
Таблиця 17.1
Залежність мутності латексу від довжини світлової хвилі
Розведення1:100; =0,01; L =0,1 м |
||||||||
№ світлофільтра |
Iо, % |
In, % |
Iр = Iо – In, % |
L = IрIо |
, м–1 |
lg |
у воді, м |
lg |
1 |
100 |
76 |
24 |
0,24 |
2,4 |
0,38 |
315 |
-6,5 |
2 |
100 |
80 |
20 |
0,2 |
2 |
0,3 |
364 |
-6,44 |
3 |
100 |
86 |
14 |
0,14 |
1,4 |
0,15 |
400 |
-6,4 |
4 |
100 |
89 |
11 |
0,11 |
1,1 |
0,04 |
440 |
-6,36 |
5 |
100 |
91 |
9 |
0,09 |
0,9 |
-0,05 |
490 |
-6,31 |
6 |
100 |
94 |
6 |
0,06 |
0,6 |
-0,22 |
540 |
-6,27 |
7 |
100 |
95 |
5 |
0,05 |
0,5 |
-0,3 |
670 |
-6,17 |
8 |
100 |
96 |
4 |
0,04 |
0,4 |
-0,4 |
750 |
-6,12 |
Таблиця 17.2
Залежність мутності латексу від довжини світлової хвилі
Розведення2:100; =0,01; L =0,1 м |
||||||||
№ світлофільтра |
Iо, % |
In, % |
Iр = Iо – In, % |
L = IрIо |
, м–1 |
lg |
у воді, м |
lg |
1 |
100 |
56 |
44 |
0,44 |
4,4 |
0,64 |
315 |
-6,5 |
2 |
100 |
66 |
34 |
0,34 |
3,4 |
0,53 |
364 |
-6,44 |
3 |
100 |
76 |
24 |
0,24 |
2,4 |
0,38 |
400 |
-6,4 |
4 |
100 |
81 |
19 |
0,19 |
1,9 |
0,28 |
440 |
-6,36 |
5 |
100 |
85 |
15 |
0,15 |
1,5 |
0,18 |
490 |
-6,31 |
6 |
100 |
90 |
10 |
0,1 |
1 |
0 |
540 |
-6,27 |
7 |
100 |
94 |
6 |
0,06 |
0,6 |
-0,22 |
670 |
-6,17 |
8 |
100 |
96 |
4 |
0,04 |
0,4 |
-0,4 |
750 |
-6,12 |
Таблиця 17.3
Залежність мутності латексу від довжини світлової хвилі
Розведення 4:100; = 0,01; L = 0,1 м |
||||||||
№ світлофільтра |
Iо, % |
In, % |
Iр = Iо – In, % |
L = IрIо |
, м–1 |
lg |
у воді, м |
lg |
1 |
100 |
30 |
70 |
0,7 |
7 |
0,85 |
315 |
-6,5 |
2 |
100 |
42 |
68 |
0,68 |
6,8 |
0,83 |
364 |
-6,44 |
3 |
100 |
58 |
42 |
0,42 |
4,2 |
0,62 |
400 |
-6,4 |
4 |
100 |
65 |
35 |
0,35 |
3,5 |
0,54 |
440 |
-6,36 |
5 |
100 |
72 |
28 |
0,28 |
2,8 |
0,45 |
490 |
-6,31 |
6 |
100 |
79 |
21 |
0,21 |
2,1 |
0,32 |
540 |
-6,27 |
7 |
100 |
87 |
13 |
0,13 |
1,3 |
0,11 |
670 |
-6,17 |
8 |
100 |
92 |
8 |
0,08 |
0,8 |
-0,1 |
750 |
-6,12 |
Необхідні для розрахунків значення густини та показників заломлення речовин, із яких складається дисперсна фаза латексу, наведені у табл.17.4, а довжини хвиль світлофільтрів, що відповідають максимуму пропускання у вакуумі — у табл.17.5.
Таблиця 17.4
Характеристики дисперсної фази та дисперсійного середовища
Речовина |
Показник заломлення |
Густина, кг/м3 |
Вода |
1.33 |
1000 |
Полівінілхлорид |
1.54 |
1380 |
Таблиця 17.5
Максимуми пропускання світлофільтрів для КФК-2
№ світлофільтра |
у вакуумі, нм |
№ світлофільтра |
у вакуумі, нм |
1 |
315 |
6 |
540 |
2 |
364 |
7 |
590 |
3 |
400 |
8 |
670 |
4 |
440 |
9 |
750 |
5 |
490 |
10 |
870 |
Рис.17.2. Графік залежності lgτ від lgλ
Висновок: в ході лабораторної роботи ми визначили середній розмір дисперсних частинок “білих” золівметодом “спектра мутності”; За допомогою лінії тренду визначили параметр Х і отримали приблизно однакові значення для різних розведень: Х1:100=2,123, Х1:50=2,751, Х1:25=2,521 і за допомогою залежності х від r, можна визначити розмір частинок латексу r=(70-82) нм.