2.2. Природа країни

Норвегія розташована на півночі Європи. Займає західну і північну частини Скандинавського півострова.

Значна частина території країни лежить за Полярним колом. Життя на цих широтах, які в інших аналогічних місцях земної кулі незаселені, можливе виключно завдяки Гольфстріму – теплій морській течії з Мексиканської затоки.

Північна Норвегія славиться своєю величною і суворою природою. У літню половину року північне сонце не заходить цілодобово, а в зимове півріччя залягає морок, і лише невеличкою смужкою світла розвиднюється день.

Узбережжя і рельєф

Прибережну лінію один за одним розтинають вузькі рукави фіордів, що врізуються в материк іноді на відстань до 200 км. Фіорди – це тісні затоки, над якими стрімко підносяться вгору, виринаючи прямо з води, тисячометрової висоти скелі. Фактично це глибокі долини, що виникли на місті льодовиків, які були затоплені водою. Найбільший з них – Согне-фіорд – простягнувся на 203 км.

Поблизу берегів чимало великих островів (Лофотенські, Вестеролен, Сенья, Магерьо, Сьорьо), багато дрібних островів і шхер.

У східній частині краю та в його середній смузі ландшафт спокійніший.

Більша частина території Норвегії зайнята Скандинавськими горами. Це обширне нагір’я, яке на півдні широке і високе, а на півночі вузьке і сильно роздріблене. На півночі також низьке (300-500 м) горбисте плоскогір’я Фінмаркен з окремими вершинами до 1139 м (г.Чуоккарасса). Різко контрастують круті і глибоко розсічені західні схили Скандинавських гір, у формуванні яких велику роль відіграли тектонічні скиди. Східні схили посічені долинами великих річок (долини Естердаль, Гудбрансдаль, Нумедаль тощо).

Річки та озера

Річкова мережа густа. Річки гірські, з глибокими вузькими долинами, численними порогами і високими (до 600 м) водоспадами. Повноводні більшу частину року.

Найбільші річки – Гломма, Логен (Гудбрансдаль), Логен (Нумедаль) – знаходяться на сході Норвегії. На заході країни ріки короткі й швидкі. У південній Норвегії чимало живописних озер. Озера займають 4 відсотки території країни. Найбільше в країні озеро Мьєса площею 390 кв. км знаходиться на південному сході. В кінці ХІХ ст. було споруджено кілька невеликих каналів, що з’єднують озера з морськими портами на південному узбережжі, але зараз вони використовуються мало. Гідроенергоресурси річок та озер Норвегії суттєво збагачують її економічний потенціал.

Флора і фауна

Оскільки більшу частину країни займають гори, плато і льодовики, можливості для росту і розвитку рослин обмежені.

Виділяють п’ять геоботанічних районів: безлісі прибережні з луками і кущами, на схід від нього листяні ліси, далі вглиб країни і на північ – хвойні ліси, вище і ще далі на північ – пояс карликових беріз і багаторічних трав; вкінці, на найвищих широтах – пояс трав, мохів і лишайників. Хвойні ліси – один з найважливіших природних ресурсів Норвегії.

Ліси займають близько 25% території країни. Великі національні парки: Бергеф’єль, Південно-Шпіцбергенський, Північно-Західний Шпіцберген, Північно-Східний Свальдбард.

Тваринний світ представлений в основному лісовими видами: лисиця, рись, росомаха, куниця, горностай, лось, північний олень, заєць, білка; багато норвезького лемінга. На півдні – благородний олень, косуля; на морських берегах багато птахів (чайки, качки, гуси, чистики, гаги), поширені пташині базари.

Моря, що омивають Норвегію, багаті на тріску, оселедець, макрель, окуня; в прибережних водах мешкають тюлені.