2. Прийоми виявлення помилкового логічного наголосу (с.404)

2.1. Виділення слів, логічно акцентованих своїм місцем у реченні. Наголос падає на слово в кінці речення.

Іван Іванович приходив вчора ввечері (Коли приходив Іван Іванович?).

Учора ввечері приходив Іван Іванович (Хто приходив учора ввечері?).

Праворуч ми сіяли, ліворуч – колгосп. Праворуч сіяли ми, ліворуч – колгосп.

І, як Стас, він похований у цинковій труні. Тільки Стаса в такій труні привезли в Москву, а Миколу – відвезли.

Помилка виникає, бо під час написання автор проговорює текст, інтонацією він надає йому правильний логічний наголос, тому не помічає, що засобами писемного мовлення він не передається, є неправильним.

Приклад. Письменник розповідає про деяких мешканців цього міста, але створює уявлення про всіх (наголос на цього міста, тому читач очікує, що далі мова піде про мешканців інших міст однак протиставляються деякі мешканці – усім мешканцям). Письменник розповідає про деяких мешканців цього міста, та навіть так створює уявлення про всіх.

Приклад. Не буду стверджувати, що завдяки цим маскувальним заходам нам удалося забезпечити повну тактичну раптовість на справжньому напрямку цього удару із Сандомирського плацдарму. Однак деяку позитивну роль зіграв наш маскувальний маневр (Не буду стверджувати, що повна тактична раптовість на справжньому напрямку цього удару із Сандомирського плацдарму нам удалося забезпечити завдяки цим маскувальним заходам. Однак деяку позитивну роль він зіграв).

Приклад. Це тільки певною мірою стосується “Павутиння”, яке створене в Інтернеті та існує виключно в ньому декілька років (Це тільки певною мірою стосується “Павутиння”, яке створене в Інтернеті та існує декілька років виключно в ньому). (Мільчин, С.407)

2.2. Співвіднесення логічно акцентованих слів із напівнаголошеними словами. Це слова навіть, тільки, саме тощо. Виділяти логічно акцентовані слова необхідно тому, що часто їх ставлять не на відповідне місце, через що акцентується слово або словосполучення, яке не потрібно наголошувати. Відбувається це тому, що автори вважають наголошеним потрібне слово й не помічають, що зробили наголошеним інше. Наголошується наступне слово після акцентованого.

Приклад. Можливо, навіть я оселюся в Ялті. (Мільчин, С. 409)

Будь-яка інформація про те, хто ви і що ви створили, тільки його втомить.

Виконавцями цього злочину… були члени тамбовської банди Ігоря Коровнікова… Також Генпрокуратура вважає Пічугіна (також) винним у спробі вбивства співробітника ЗАО “Роспром” Сергія Колесова (у попередньому тексті не було названо будь-яких установ, які висували звинувачення, щоб наголошувати саме Генпрокуратуру).

У першу чергу це бензобаки – перевірити їх складно, а собаки через різкий запах не відчувають наркотиків. Також торгівці часто роблять другі стінки в спеціальних контейнерах для вантажу, між якими й ховають героїн (не потрібно акцентувати торгівці, бо мова лише про них).

Інформаційна робота повинна орієнтувати читача не тільки в літературі за спеціальністю, але й дати йому можливість отримати відомості про підготовлені видання з питань суспільного життя, науки, техніки, літератури й мистецтва (можуть співвідноситися або предмети література за спеціальністю з виданням з інших питань, або дії орієнтувати читача з давати можливість отримати відомості, частини сполучника поставлені так, що співвідносять предмет у першій половині фрази з дією в другій частині). Значить: Інформаційна робота повинна не тільки орієнтувати читача в літературі за спеціальністю, але й дати йому можливість отримати відомості про підготовлені видання з питань суспільного життя, науки, техніки, літератури й мистецтва. Або: Завдання інформаційної роботи – орієнтувати читача не тільки в літературі за спеціальністю, але й у виданнях з питань суспільного життя, науки, техніки, літератури й мистецтва. (Мільчин, С.410)

Таким чином, редактору доцільно виділяти акцентовані слова, складні сполучники, щоб перевіряти правильність їх розташування.

2.3. Перевірка смислу акцентування графічно виділених слів. Виділення курсивом, напівжирним шрифтом, розрядкою слів для їх логічного підсилення повинно бути виправданим смислом.

Приклад. Я йду в університет. Я йду в університет. Я йду в університет. (Мільчин, С.411)

Якщо домінантою є усвідомлення себе жертвою обставин, відчуття безпомічності перед життям, якщо людина схильна вважати саме свою ситуацію безвихідною, то ексклюзія (приниження бідністю, яка блокує будь-які спроби протистояти обставинам) йому гарантована. (Мільчин, С.411)