•■и.

В. С. Дроб'язко, Р. В. Дроб'язко

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Навчальний посібник

У краТнська академія банківської справи

Національного бате? України

БІБЛІОТЕКА

Читальний зал НЛ

Київ

Юрінком Інтер 2004

і ' і

ч.*' .'

ББК 67.9(4УКР)304.3я73

Д75

Передмова

■P.¹

Дроб'язко В. С, Дроб'язко Р. В.

Д75 Право інтелектуальної власності: Навч. посібник — К.: Юрінком Інтер, 2004. - 512 с.

ISBN 966-667-170-0

Розглянуто основи українського і міжнародного законодавства, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності. Де­тально проаналізовано проблеми, пов'язані з охороною і захистом авторського права та суміжних прав (твори науки, літератури і мис­тецтва, комп'ютерні програми, бази даних, виконання, фонограми, відеограми, передачі організацій мовлення), патентного права (вина­ходи, корисні моделі, промислові зразки), засобів індивідуалізації товарів і послуг (комерційні найменування, торговельні марки, гео­графічні зазначення), нетрадиційних результатів інтелектуальної І діяльності (наукові відкриття, раціоналізаторські пропозиції, компо- І нування інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин, ко-f _ мерційна таємниця). Подано історію розвитку і систему джерел інсти- J тутів права інтелектуальної власності.

Посібник написано на базі новітнього українського і зарубіжного^у^ законодавства, міжнародних угод, практики їх застосування. Може~ J бути використаний під час вивчення як авторського і патентного пра-і ва, так і в рамках цивільного, господарського, адміністративного, міжнародного приватного права.

Для студентів, викладачів, підприємців, юристів, науковців, твор­чих працівників, суддів, усіх ttix, хто вивчає право інтелектуальної власності, використовує результати творчої діяльності.

ББК 67.9(4УКР)304.3я73

Українська академія банківської справи

Національного банку України

Дроб'язко B.C., Дроб'язко Р.В., 2004 Юрінком Інтер, 2004

БІБЛІОТЕКА

I SBN 966-667-170-0

Пропонований навчальний посібник присвячений національним і міжнародним аспектам права інтелектуальної власності. Автори мали не меті системно викласти питання правової охорони інтелек­туальної власності.

У розділі І посібника, що має загальний характер, детально розкрито поняття інтелектуальної власності, визначено його складові частини та відмінності від споріднених правових категорій. З огляду на інтерес студентів до історичних і міжнародних питань права інтелектуаль­ної власності окремі глави розділу присвячені історії розвитку зако­нодавства про інтелектуальну власність та системі національних і міжнародних джерел правового регулювання відносин, пов'язаних з охороною і використанням об'єктів інтелектуальної власності.

Наступні чотири розділи посібника присвячені аналізу чотирьох основних інститутів права інтелектуальної власності, а саме авторсь­кому праву та суміжним правам (розділ II), патентному праву (розділ III), законодавству про правове регулювання засобів індивідуалізації товарів і послуг (розділ IV) та законодавству про правову охорону нетрадиційних результатів інтелектуальної діяльності (розділ V).

Зазначені розділи подібні за структурою, що дозволяє досить легко орієнтуватися у книжці. У кінці кожної глави (усього їх 23) наведе­но перелік питань для повторення та список додаткової літератури. Кожний розділ складається з глав, параграфів, підпараграфів, що сприяє повноті та чіткості висвітлення конкретних питань права інте­лектуальної власності.

Навчальний посібник написано на підставі чинного законодавства про інтелектуальну власність, яке містить відповідні норми Цивіль­ного кодексу України (далі — ЦК), спеціальне законодавство, при­свячене окремим об'єктам інтелектуальної власності, а також поло­ження міжнародних договорів, угод, конвенцій про правову охорону інтелектуальної власності.

Книга становить інтерес не тільки для студентів юридичних вузів і юристів, а й для творчих працівників, а також спеціалістів органі­зацій, які використовують результати творчої діяльності.

Видання призначене для спеціалістів, які працюють у галузі інтелектуальної власності, науки, літератури, мистецтва, видав­ ничої справи, для суддів, державних службовців, студентів, ви­ кладачів і широкого кола читачів. .., .■.. < ^ ,.

Розділ І

ПОНЯТТЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА СИСТЕМА ЇЇ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ

ЇЩОП,

Г лава 1

Інтелектуальна діяльність як об'єкт правової охорони

§ 1. Інтелектуальна діяльність tf і цивільно-правовий режим

ОХОРОНИ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЇЇ РЕЗУЛЬТАТІВ *

1.1. Поняття інтелектуальної діяльності та її результату

Існують два види абсолютного права: речове право, що опосе­редковує майнові відносини, і право інтелектуальної власності на ідеальні результати інтелектуальної діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичних осіб, продукції, робіт і послуг. Зазначені види абсолютного права відрізняються як за об'єктами, так і за формами діяльності, у рамках якої вони вини­кають.

Інтелектуальною діяльністю є розумова (духовна, творча) пра­ця людини в галузі науки, техніки, літератури, мистецтва, худож­нього конструювання (дизайну).

На відміну від фізичної праці, результатом якої зазвичай є речі, результатом інтелектуальної діяльності є втілений в об'єктивній формі продукт, що його залежно від характеру називають твором науки, літератури, мистецтва, винаходом або промисловим зраз­ком. З кожним із цих результатів пов'язані особливі умови охо-роноздатності та використання, а також здійснення та захисту прав їхніх авторів. Проте всі вони мають ряд спільних ознак.

Результати інтелектуальної діяльності, на відміну від об'єктів речового права, мають ідеальну природу. Як і будь-які нематері­альні об'єкти, вони не зазнають зношення й амортизації, а можуть застарівати лише морально.

Право не може прямо впливати на розумовий процес. Але воно у змозі створити сприятливі умови для цього процесу шляхом вироблення правових норм організації науково-технічної та іншої творчої діяльності та закріплення в дефінітивних нормах умов охороноздатності її результатів.

Право інтелектуальної власності можна встановити на засіб індивідуалізації юридичної особи, робіт або послуг. Йдеться про комерційні найменування, торговельні марки, географічні зазна­чення, що їх використовують учасники цивільного обороту з ме­тою персоніфікації (ідентифікації) як самих себе, так і своєї про­дукції, робіт або послуг.

Засоби індивідуалізації також є плодом чиєїсь розумової діяльності. Проте їхня головна цінність полягає не в них самих, а у сприянні створенню здорового конкурентного середовища шляхом розрізнення як окремих підприємців, так і виготовлю-ваної продукції, виконуваних робіт або надаваних послуг. До того ж право інтелектуальної власності закріплюють не за розробни­ками засобів індивідуалізації, а за особами, які зареєстрували останні на своє ім'я.

Право інтелектуальної власності, зокрема на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та інші категорії товарів, є важливою складовою нематеріальних активів підприємства. Це право мож­на інвестувати в підприємницьку та інші види діяльності.

1.2. Функції цивільного права щодо охорони

та використання результатів інтелектуальної діяльності

та прирівняних до них засобів індивідуалізації

Право інтелектуальної власності як інститут цивільного пра­ва традиційно виконує такі функції:

• визнання авторства на результати розумової праці;

• встановлення режиму їх використання;

• матеріальне та моральне заохочення; ' '^;

• захист прав авторів, роботодавців та інших осіб, які набува­ ють право інтелектуальної власності.

З огляду на характер результату визнання авторства не зале­жить (коли йдеться про твори літератури, науки, мистецтва) або залежить (коли йдеться про винаходи, корисні моделі, промис­лові зразки) від реєстрації результату\

Право інтелектуальної власності встановлює режим викорис­тання результату розумової праці, тобто визначає, хто має право і хто не має права його застосовувати. У рамках права інтелекту-

альної власності відбувається також надання авторам творів на­уки, літератури, мистецтва, винаходів та дизайнерам, їхнім робо­тодавцям, іншим особам особистих немайнових прав, встановлен­ня способів і форм захисту цих прав.

Хоча розробка комерційного найменування, торговельної марки або іншого засобу індивідуалізації також вимагає певних творчих зусиль, об'єднання цих інтелектуальних продуктів у межах інтелектуальної власності з творами науки, літератури, мистецтва й об'єктами техніки зумовлене перш за все спільністю їхнього правового режиму. На обидві групи досягнень встанов­люють такий вид абсолютного права, як право інтелектуальної власності.

На відміну від науково-технічних об'єктів і літературно-ху­дожніх творів, право інтелектуальної власності на які може нале­жати в першу чергу їхнім авторам, аналогічне право на засоби інди­відуалізації належить не розробнику (художнику, графіку) чи його роботодавцю, а тому, хто зареєстрував цей засіб на своє ім'я у вста­новленому законом порядку.

¹ 1.3. Відображення в загальних нормах

цивільного права особливостей інтелектуальної діяльності та її результатів

Існують норми, спільні для речового права та права інтелекту­альної власності. Йдеться про норми, що стосуються суб'єктів та об'єктів цивільних прав, угод, позовної давності, спільних поло­жень про зобов'язання. Письменник, композитор, винахідник не просто автори творів, винаходів, а й фізичні особи, тобто суб'єкти цивільного права, правовий статус яких характеризують право­здатність, дієздатність і місце проживання.

З іншого боку, громадянин, який не займається творчою діяль­ністю, потенційно (у межах реалізації конституційного права на свободу творчості) теж є автором твору та може мати право інте­лектуальної власності.

З метою повнішої регламентації специфіки результатів інте­лектуальної діяльності, а також чіткішого розмежування об'єктів інтелектуальної власності та речового права загальні норми ци­вільного права передбачають виникнення цивільних прав і обо­в'язків внаслідок створення літературних, художніх творів, вина­ходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності (пп. 2 п. 2 ст.11 ЦК); право неповнолітніх у віці від 14 до 18 років

самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що її охороняє закон (пп. 2 п. 1 ст. 32 ЦК).

Специфіку результатів інтелектуальної діяльності та прирівня­них до них засобів індивідуалізації відображено також у статтях 1107-1114 та у книзі четвертій ЦК.

З метою чіткішого розмежування речового права та права інте­лектуальної власності закон наголошує, що авторське право та право власності на матеріальний об'єкт, у якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, у якому втілено твір, не означає відчуження авторського права, і навпаки (п. 1 ст. 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

До зобов'язань у галузі інтелектуальної діяльності повною мірою відносять загальні норми зобов'язального права: про сто­рони та види зобов'язання, виконання та способи забезпечення виконання, відповідальність за їх порушення та припинення зо­бов'язань.