11.3. Лісабонська угода про охорону найменувань

місць походження та їхньої міжнародної реєстрації

(Лісабонська угода)

Загальні положення. Лісабонську Угоду було укладено в 1958 p., а переглянуто в 1967 р. До її тексту були внесені поправки в 1979 р.

Угода відкрита для держав - учасниць Паризької конвенції. Ратифікаційні грамоти або акти про приєднання слід передавати на збереження Генеральному директору ВОІВ.

Лісабонська угода заснувала Союз, який має Асамблею. Будь-яка країна - член Союзу, яка приєдналася принаймні до адміні-

125

стративних і заключних положень Стокгольмського акта, є чле­ном Асамблеї.

Спеціальні положення. Лісабонська угода переслідує мету забезпечити охорону найменування місця походження, тобто «гео­графічної назви країни, району або місцевості, яку використову­ють для позначення виробу, що походить з цієї країни, району або місцевості, і якість та особливості якого пояснюють виключно або переважно географічним середовищем, у тому числі природним і людським факторами» (ст. 2).

Такі найменування реєструє Міжнародне бюро ВОІВ у Же­неві за заявкою компетентного органу договірної держави. Міжна­родне бюро повідомляє про реєстрацію інші договірні держави.

Усі договірні держави зобов'язані охороняти зареєстровані в міжнародному порядку найменування доти, доки їх охороняють у країні походження, за винятком випадків, коли певна договірна держава протягом року після реєстрації в міжнародному порядку найменування зробить заяву, що вона не може забезпечити охо­рону певного зареєстрованого найменування.

Станом на 1 січня 1996 р. було зареєстровано 735 наймену­вань місць походження.

§ 12. Міжнародні джерела правового регулювання

ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ: ^1П< ДОГОВОРИ, ЩО ЗАСНОВУЮТЬ МІЖНАРОДНІ

КЛАСИФІКАЦІЙНІ СИСТЕМИ

->'<' 12.1. Ніццька угода

< про Міжнародну класифікацію товарів і послуг ^у для реєстрації знаків (Ніццька угода)

Загальні положення. Ніццька угода є багатостороннім міжна­родним договором, підписаним 15 червня 1957 р. Вона набрала чинності 8 квітня 1961 p., була переглянута у Стокгольмі 14 чер­вня 1967 р. і в Женеві 13 травня 1977 р. До Угоди після останньо­го перегляду додали Женевський акт, до тексту якого в 1979 р. було внесено поправки.

Угода відкрита для держав - учасниць Паризької конвенції. Ратифікаційні грамоти або акти про приєднання слід передавати на збереження Генеральному директору ВОІВ.

У рамках Ніццької угоди засновано Союз, який має Асамблею. Кожна країна - член Союзу, яка приєдналася до Стокгольмсько­го або Женевського акта Ніццької угоди, є членом Асамблеї.

126

Україна приєдналася до Ніццької угоди 1 червня 2000 р. Особливості Ніццької класифікації. Відповідно до Ніццької угоди міжнародна класифікація включає перелік класів, супро­воджуваний за необхідності пояснювальними записками (перелік включає 34 класи товарів і 8 класів послуг, а загалом близько 11 тис. найменувань), і алфавітний перелік товарів і послуг, що за­значає клас, до якого належить кожний товар або послуга. Оби­два переліки час від часу змінює і доповнює Комітет експертів, у якому представлені всі договірні держави. Сьома редакція класи­фікації набула чинності 1 січня 1997 р.

Ніццька класифікація має як англомовний, так і французько-мовний варіант, обидва тексти є аутентичними. На сьогодні існу­ють офіційні тексти, або офіційні переклади, Ніццької класифі­кації голландською, іспанською, німецькою, норвезькою, порту­гальською та російською мовами. Неофіційними є тексти, перекладені китайською та японською мовами.

Спеціальні положення. Відповідно до ст. 2 (3) Ніццької угоди країни Ніццького союзу мають включати до офіційних документів і публікацій, пов'язаних із реєстрацією знаків, номери класів за класифікацією, до яких належать товари і послуги, щодо яких за­реєстровано знак. Кожна країна Ніццького союзу застосовує Ніццьку класифікацію на свій розсуд.

Кожна країна Ніццького союзу має право застосовувати Ніццьку класифікацію або як головну, або як допоміжну систе­му, оскільки країни Ніццького союзу вільні вибирати Ніццьку класифікацію товарів і послуг як єдину класифікацію, яку вико­ристовують з метою реєстрації знаків, або зберігати існуючу на­ціональну систему класифікації товарів і послуг, а Ніццьку кла­сифікацію використовувати як додаткову, яку також зазначати­муть в офіційних публікаціях знаків.

Ст. 2 (4) Ніццької угоди передбачає, що сам факт включення до алфавітного переліку товарів і послуг Ніццької класифікації певного найменування жодним чином не зачіпає прав, які можуть застосовувати до цього найменування. ,_л