Тема 7. Техніко-технологічна база виробництва. Організація виробництва

ПЗ.11 – Технічний рівень підприємства: оцінка стану та ефективності

План

1. Характеристика техніко-технологічної бази виробництва

2. Організаційно-економічний механізм управління розвитком техніко-технологічної бази підприємства.

3. Основні показники оцінки технічного рівня підприємства.

4. Формування й використання виробничої потужності підприємства.

5. Поняття, види і значення інфраструктури підприємства.

6. Система технічного обслуговування.

7. Соціальна інфраструктура й соціальна діяльність підприємства.

Глосарій

Техніко-технологічна база підприємства виробничої сфери — системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає спосіб виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

Виробнича потужність підприємства - максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання – відношення кількості відпрацьованих верстато-змін до кількості відпрацьованих верстато-днів.

Інфраструктура (від лат. infra — нижче, під та structura — побудова, розміщення) — сукупність складових частин будь-якого об’єкта, що мають підпорядкований (допоміжний) характер і забезпечують умови для нормальної роботи об’єкта в цілому.

Інфраструктура підприємства — комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому.

Ремонт — процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання.

Ремонтний цикл — проміжок часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом.

Міжремонтний період — проміжок часу роботи устаткування чи іншого засобу праці між двома суміжними (черговими) ремонтами.

Складність ремонту — показник, який визначає трудомісткість планового ремонту того чи того виду технологічного устаткування проти трудомісткості ремонту еталонної фізичної одиниці.

Інструментальне господарство — сукупність внутрішньовиробничих підрозділів підприємства, що зайняті придбанням, проектуванням, виготовленням, відновленням і ремонтом технологічної оснастки, її обліком, зберіганням і видачею на робочі місця.

Теми рефератів

1. Переваги сучасних технологій (на прикладі конкретної галузі за вибором студента).

2. Обґрунтування виробничої програми для диверсифікованих підприємств.

3. Лізинг та інші форми оренди виробничого обладнання: переваги та недоліки.

4. Відмінності і особливості виробничої інфраструктури у різних галузях економіки (за вибором студента).

5. Відмінності і особливості соціальної інфраструктури у різних галузях економіки (за вибором студента).

6. Управління складським господарством: сучасні концепції.

Питання для самостійного поглибленого вивчення

1. Загальна характеристика техніко-технологічної бази підприємства.

2. Тенденції розвитку техніко-технологічної бази підприємств різних галузей (за вибором студента).

3. Порівняльна характеристика традиційного та інноваційного типів виробництва.

4. Оцінка технічного рівня підприємства.

5. Організаційно-економічний механізм управління технічним розвитком підприємства.

6. Стратегічне планування технічного розвитку підприємства.

7. Методичні підходи до визначення виробничої потужності підприємства.

8. Вплив інфраструктури підприємства на ефективність його діяльності.

9. Шляхи досягнення збалансованості між основним виробництвом та виробничою й соціальною інфраструктурою підприємства.

10. Форми організації ремонтно-технічного обслуговування на підприємствах.

11. Тенденції розвитку та проблеми функціонування інструментального господарства на підприємствах різних галузей економіки.

12. Шляхи мінімізації транспортних витрат на підприємствах.

13. Вплив рівня енергоємності виробництва на конкурентоспроможність підприємства.

14. Сучасні форми організації складського господарства.

15. Тенденції розвитку об’єктів соціальної інфраструктури на підприємствах у після кризовий період.

Тестові завдання

1. Коефіцієнт фізичного зносу устаткування це:

а) кількість застосовуваних пристроїв, оснастки та інструментів у розрахунку на одну оригінальну деталь кінцевого виробу;

б) відношення залишкової вартості основних фондів до їх первісної вартості;

в) відношення середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найбільшій зміні;

г) немає вірної відповіді.

2. Коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва це:

а) відношення середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найбільшій зміні;

б) кількість застосовуваних пристроїв, оснастки та інструментів у розрахунку на одну оригінальну деталь кінцевого виробу;

в) відношення залишкової вартості основних фондів до їх первісної вартості;

г) немає вірної відповіді.

3. До чинників, що характеризують виробничу потужність підприємства відносять:

а) кількість виробничого обладнання, середній рівень кваліфікації персоналу, продуктивність одиниці обладнання;

б) кількість виробничого обладнання, продуктивність одиниці обладнання;

в) тривалість одного обороту оборотних коштів, середній рівень кваліфікації персоналу, продуктивність одиниці обладнання;

г) тривалість одного обороту оборотних коштів, номенклатуру виробів, продуктивність одиниці обладнання.

4. Коефіцієнт освоєння проектної потужності це:

а) співвідношення величин поточної і проектної потужності;

б) співвідношення річного випуску продукції та середньорічної її величини;

в) співвідношення проектної потужності і середньорічної вартості основних фондів;

г) співвідношення поточної і середніх залишків оборотних коштів за період.

5. Проектна потужність технологічного комплексу це:

а) фактично досягнута потужність, що визначається періодично;

б) потужність, що визначається під час реконструкції діючого або проектування нового підприємства;

в) потужність для покриття пікових навантажень;

г) досягнута потужність на спорідненому підприємстві.

6. Механоозброєність праці це:

а) кількість застосовуваних пристроїв, оснастки та інструментів у розрахунку на одну оригінальну деталь кінцевого виробу;

б) відношення залишкової вартості основних фондів до їх первісної вартості;

в) відношення середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найбільшій зміні;

г) немає вірної відповіді.

7. Поточна потужність технологічного комплексу це:

а) потужність, що визначається під час реконструкції діючого або проектування нового підприємства;

б) фактично досягнута потужність, що визначається періодично;

в) досягнута потужність на спорідненому підприємстві;

г) потужність для покриття пікових навантажень;

8. Резервна потужність технологічного комплексу це:

а) фактично досягнута потужність, що визначається періодично;

б) потужність для покриття пікових навантажень;

в) досягнута потужність на спорідненому підприємстві;

г) потужність, що визначається під час реконструкції діючого або проектування нового підприємства.

9. На рівень виробничої потужності не впливають:

а) номенклатура і асортимент продукції;

б) кількість виробничого обладнання та площі складських приміщень;

в) рівень конкуренції і платоспроможність населення;

г) немає вірної відповіді.

10. Коефіцієнт використання поточної потужності це:

а) співвідношення проектної потужності і середньорічної вартості основних фондів;

б) співвідношення величин поточної і проектної потужності;

в) співвідношення річного випуску продукції та середньорічної її величини;

г) співвідношення поточної і середніх залишків оборотних коштів за період.

11. Ремонтний цикл це:

а) показник, який визначає його трудомісткість.

б) проміжок часу роботи устаткування чи іншого засобу праці між двома суміжними (черговими) ремонтами;

в) проміжок часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом;

г) перелік і послідовність планових ремонтів, процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу.

12. Міжремонтний період це:

а) проміжок часу роботи устаткування чи іншого засобу праці між двома суміжними (черговими) ремонтами;

б) проміжок часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом;

в) перелік і послідовність планових ремонтів, процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу;

г) показник, який визначає його трудомісткість.

13. Структура ремонтного циклу це:

а) перелік і послідовність планових ремонтів, процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу;

б) показник, який визначає його трудомісткість;

в) проміжок часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом;

г) проміжок часу роботи устаткування чи іншого засобу праці між двома суміжними (черговими) ремонтами.

14. Категорія складності ремонту це:

а) проміжок часу роботи устаткування чи іншого засобу праці між двома суміжними (черговими) ремонтами;

б) показник, який визначає його трудомісткість;

в) перелік і послідовність планових ремонтів, процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу;

г) немає вірної відповіді.

15. До виробничої інфраструктури промислового підприємства відносяться:

а) ремонтна служба, інструментальне господарство, заклади освіти;

б) ремонтна служба, інструментальне господарство, складське господарство, система збору та обробки інформації;

в) ремонтна служба, інструментальне господарство, складське господарство, система збору та обробки інформації, пансіонати для співробітників;

г) заклади харчування, спортивно-оздоровчі заклади, житлово-комунальне господарство.

16. До соціальної інфраструктури промислового підприємства відносяться:

а) заклади харчування, спортивно-оздоровчі заклади, житлово-комунальне господарство;

б) ремонтна служба, інструментальне господарство, складське господарство, система збору та обробки інформації, пансіонати для співробітників;

в) заклади харчування, спортивно-оздоровчі заклади, житлово-комунальне господарство, інструментальне господарство;

г) заклади харчування, спортивно-оздоровчі заклади, інструментальне господарство.

17. Характерними рисами ремонтно-механічного цеху є наступні:

а) висока кваліфікація робітників, одиничний тип виробництва, універсальне обладнання;

б) низька кваліфікація робітників, одиничний тип виробництва, універсальне обладнання;

в) низька кваліфікація робітників, крупносерійний тип виробництва, універсальне обладнання;

г) висока кваліфікація робітників, одиничний тип виробництва, спеціалізоване обладнання.

18. Характерними рисами інструментального цеху є наступні:

а) висока кваліфікація робітників, одиничний тип виробництва, універсальне обладнання;

б) низька кваліфікація робітників, крупносерійний тип виробництва, універсальне обладнання;

в) висока кваліфікація робітників, одиничний тип виробництва, спеціалізоване обладнання;

г) низька кваліфікація робітників, крупносерійний тип виробництва, універсальне обладнання.

Рішення задач

Задача 1. Мале підприємство розглядає можливість випуску нової продукції, трудомісткість виготовлення якої складає 0,25 нормо-годин. Ємність цільового сегменту ринку визначена у 250000 шт. Скільки необхідно одиниць обладнання, якщо підприємство буде працювати 5 днів на тиждень у дві зміни по 8 годин кожна. В році, що планується буде 12 святкових днів. Усі операції здійснюватимуться на одному виді обладнання.

Задача 2. В цеху встановлено 34 верстати. На підприємстві двозмінний режим роботи, тривалість зміни – 8 годин. Регламентовані простої – 5% від загального фонду робочого часу обладнання. Кількість робочих днів у плановому році – 248. Продуктивність одного верстату – 5 виробів на годину, обсяг продукції – 325000 шт.

Визначити прогнозний коефіцієнт використання виробничої потужності.

Задача 3. Площа проміжного складу для незавершеного виробництва становить 350 кв. м. Площа проходів і проїздів – 50% від загальної площі. Тривалість складання одного виробу – 5 днів. Річний корисний фонд робочого часу складського приміщення – 255 днів.

Визначити виробничу потужність складальної дільниці.

Задача 4. Розрахувати загальну потребу підприємства в електроенергії якщо плановий обсяг випуску продукції – 12500 од.; норма витрат енергії на одиницю продукції 24 кВт-год; витрати енергії на допоміжні потреби 14000 кВт-год; а витрати енергії в мережах складають 9% від загальної потреби.

Задача 5. Визначити кількість транспортних засобів, необхідних для забезпечення ритмічності роботи структурного підрозділу за однобічного маятникового маршруту руху, користуючись даними, наведеними в табл. 7.1.

Таблиця 7.1 – Дані для розрахунку потреби в транспортних засобах

Виріб	Кількість, шт.	Маса одиниці, кг
А	2700	155
Б	1450	185
В	525	220

Якщо: вантажопідйомність одиниці транспортного засобу 1300 кг; коефіцієнт використання його вантажопідйомності – 0,8; ефективний фонд часу роботи одиниці транспортного засобу для однозмінного режиму роботи 160 год; підприємство працює у дві зміни; відстань між пунктами маршруту – 750 м; середня швидкість руху транспортного засобу – 320 м/хв.; час на одну навантажувальну операцію складає 20, а на одну розвантажувальну операцію - 12 хв. за кожен рейс.

Задача 6. Визначити кількість транспортних засобів, необхідних для забезпечення ритмічності роботи структурного підрозділу за двобічного маятникового маршруту руху, користуючись даними, наведеними в табл. 7.2.

Таблиця 7.2 – Дані для розрахунку потреби в транспортних засобах

Виріб	Кількість, шт.	Маса одиниці, кг
А	3700	250
Б	3270	335
В	1525	120

Якщо: вантажопідйомність одиниці транспортного засобу 2200 кг; коефіцієнт використання його вантажопідйомності – 0,85; ефективний фонд часу роботи одиниці транспортного засобу для однозмінного режиму роботи 160 год; підприємство працює у три зміни; відстань між пунктами маршруту – 600 м; середня швидкість руху транспортного засобу – 270 м/хв.; час на одну навантажувальну операцію складає 25, а на одну розвантажувальну операцію - 22 хв. за кожен рейс.

Задача 7. Визначити час затрачуваний транспортним засобом на проходження одного рейсу, якщо відстань між пунктами маршруту – 1800 м; середня швидкість руху транспортного засобу – 280 м/хв.; час на одну навантажувальну операцію складає 15, а на одну розвантажувальну операцію - 21 хв. за кожен рейс.

ПЗ.12 – Організація виробничого процесу підприємства

План заняття

1. Структура і принципи організації виробничого процесу

2. Типологія організації бізнесу.

3. Принципи організації виробництва.

4. Класифікація типів виробництва.

5. Організація виробничого процесу в часі.

6. Методи організації виробництва.

7. Підготовка виробництва.

8. Організація трудових процесів і робочих місць.

Глосарій

Виробничий процес — сукупність взаємозалежних основних, допоміжних і обслуговуючих процесів праці і знарядь праці з метою створення споживчих вартостей – корисних предметів, необхідних для виробничого або особистого споживання.

Технологічний процес — сукупність дій зі зміни та визначення стану предмета праці.

Виробничий цикл — інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію.

Партія предметів — певна кількість однакових предметів, які обробляються на кожній операції безперервно з одноразовою витратою підготовчо-заключного часу.

Конструкторська підготовка виробництва — створення нової або вдосконалення продукції, що виготовляється, відповідно до вимог науково-технічного прогресу і перспектив ринкової кон’юнктури. У процесі конструкторської підготовки виробництва створюється комплект конструкторської документації, необхідної для виготовлення та експлуатації виробу (виробів).

Технологічна підготовка виробництва - охоплює сукупність робіт із забезпечення технологічної готовності підприємства до виготовлення продукції належної якості і в належному обсязі.

Організаційно-планова підготовка виробництва - адаптація виробничої та організаційної структур підприємства до умов виготовлення нової продукції, забезпечення потрібним обладнанням, перепланування технологічних схем і розміщення устаткування в підрозділах, розробка календарно-планових нормативів (серій виробів, партій деталей, виробничих циклів тощо), обґрунтування методу переходу на випуск нових виробів.

Технологічність конструкції виробу — така її властивість, яка дає змогу виготовляти, монтувати, обслуговувати та ремонтувати виріб з оптимальними витратами часу й коштів.

Концентрація - усуспільнення виробництва через збільшення розмірів підприємств, зосередження процесів виробництва, робочої сили, засобів виробництва й випуску продукції на все більш великих підприємствах.

Спеціалізація - процес зосередження діяльності підприємства на виготовленні певної продукції або виконанні окремих видів робіт.

Конверсія - істотне (іноді повне) перепрофілювання частини або всього виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки.

Кооперування - форма виробничих зв’язків між підприємствами, що спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції.

Комбінування — процес органічного поєднання в одному підприємстві (комбінаті) багатьох виробництв, що належать до різних галузей промисловості чи народного господарства в цілому.

Диверсифікація - одночасний розвиток багатьох технологічно не зв’язаних між собою видів виробництва, значне розширення номенклатури й асортименту виробів, що їх виготовляє підприємство.

Організація праці - система, що визначає порядок і умови сполучення і здійснення часткових трудових і природних процесів, взаємодії виконавців і їх груп із засобами праці й один з одним для досягнення поставленої предметної мети спільної діяльності.

Теми рефератів:

1. Умови застосування потокового виробництва, підготовчі роботи з його впровадження.

2. Нормування праці як стимулятор зростання її ефективності.

3. Гнучкі виробничі системи, умови їхнього застосування й ефективність.

4. Перспективи застосування різних методів організації виробництва на підприємствах України.

5. Особливості організації допоміжних виробництв.

6. Диверсифікація виробництва як стратегія розширення присутності підприємства на ринку та його фінансової стабілізації.

Питання для самостійного поглибленого вивчення

1. Діалектичний зв’язок побудови виробничого процесу згідно з принципами його раціональної організації та загальної ефективності виробництва.

2. Виробництво як відкрита система.

3. Вплив типу виробництва на методи його організації та виробничо-організаційну структуру.

4. Виробничий процес, його різновиди й структура.

5. Вибір та економічне обґрунтування способу поєднання операцій технологічного процесу за конкретних умов виробництва.

6. Типи виробництва, їх техніко-економічні особливості.

7. Ефективність предметно-групових методів обробки деталей у непотоковому виробництві, умови застосування цих методів і організаційно-технічні заходи для їхнього створення.

8. Сутність і основні цілі організації праці.

Тестові завдання

1. До основних виробничих процесів відносяться:

а) заготівля, обробка, складування;

б) регулювання, ремонт, обробка;

в) заготівля, обробка, збирання, випуск;

г) складування та транспортування готової продукції, сировини, запасних частин.

2. До допоміжних виробничих процесів відносяться:

а) регулювання, ремонт, обробка;

б) ремонт, забезпечення виробництва інструментами й енергією;

в) заготівля, обробка, складування;

г) складування та транспортування готової продукції, сировини, запасних частин.

3. До обслуговуючих виробничих процесів відносяться:

а) складування та транспортування готової продукції, сировини, запасних частин;

б) заготівля, обробка, складування;

в) ремонт, забезпечення виробництва інструментами й енергією;

г) регулювання, ремонт, обробка.

4. Принцип диференціації це:

а) поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси, що у свою чергу підрозділяються на операції, прийоми, рухи;

б) одночасне виконання окремих операцій і процесів;

в) узгодження пропускної спроможності процесу, усієї взаємозв’язаної системи підрозділів і машин;

г) спрямованість на мінімізацію перерв між суміжними операціями.

5. Принцип концентрації це:

а) поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси;

б) обмеження різноманітності елементів виробничого процесу;

в) об’єднання основних, допоміжних і обслуговуючих процесів;

г) виконання декількох операцій на одному робочому місці.

6. Непотоковий метод застосовується у типах виробництва:

а) масовому і крупносерійному;

б) одиничному і серійному;

в) масовому, дрібносерійному та крупносерійному;

г) індивідуальному і масовому.

7. Принцип інтеграції:

а) обмеження різноманітності елементів виробничого процесу;

б) одночасне виконання окремих операцій і процесів;

в) поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси;

г) об’єднання основних, допоміжних і обслуговуючих процесів.

8. Принцип спеціалізації це:

а) одночасне виконання окремих операцій і процесів;

б) обмеження різноманітності елементів виробничого процесу;

в) поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси;

г) організацію виробничого процесу, за якої забезпечуються найкоротші шляхи проходження деталей на всіх стадіях і операціях виробничого процесу, без зустрічних і зворотних переміщень.

9. Принцип прямоточності це:

а) обмеження різноманітності елементів виробничого процесу;

б) поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси;

в) одночасне виконання окремих операцій і процесів;

г) організацію виробничого процесу, за якої забезпечуються найкоротші шляхи проходження деталей на всіх стадіях і операціях виробничого процесу, без зустрічних і зворотних переміщень.

10. Принцип пропорційності це:

а) об’єднання основних, допоміжних і обслуговуючих процесів;

б) узгодження пропускної спроможності процесу, усієї взаємозв’язаної системи підрозділів і машин;

в) поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси;

г) одночасне виконання окремих операцій і процесів.

11. Принцип паралельності це:

а) одночасне виконання окремих операцій і процесів;

б) обмеження різноманітності елементів виробничого процесу;

в) об’єднання основних, допоміжних і обслуговуючих процесів;

г) поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси.

12. Потоковий метод застосовується у типах виробництва:

а) індивідуальному і масовому;

б) одиничному і серійному;

в) масовому і крупносерійному;

г) масовому, дрібносерійному та крупносерійному.

13. Принцип безперервності це:

а) обмеження різноманітності елементів виробничого процесу;

б) спрямованість на мінімізацію перерв між суміжними операціями;

в) обмеження різноманітності елементів виробничого процесу;

г) узгодження пропускної спроможності процесу, усієї взаємозв’язаної системи підрозділів і машин.

14. Непотокове виробництво характеризується:

а) універсальним обладнанням і робітниками високої кваліфікації;

б) спеціалізованим обладнанням і робітниками невисокої кваліфікації;

в) спеціалізованим обладнанням і робітниками високої кваліфікації;

г) універсальним обладнанням і робітниками невисокої кваліфікації.

15. Потокове виробництво характеризується:

а) спеціалізованим обладнанням і робітниками високої кваліфікації;

б) універсальним обладнанням і робітниками високої кваліфікації;

в) спеціалізованим обладнанням і робітниками невисокої кваліфікації;

г) універсальним обладнанням і робітниками високої кваліфікації.

16. Технологічна підготовка виробництва включає комплекс робіт такого функціонального призначення:

а) забезпечення технологічності конструкції виробу;

б) розробка технологічних процесів і методів контролю;

в) проектування та виготовлення чи купівля технологічного оснащення;

г) всі відповіді вірні.

17. Технологічність конструкції виробу це:

а) така її властивість, яка дає змогу виготовляти ексклюзивні продукти;

б) така її властивість, яка дає змогу збільшити нормативний строк його служби;

в) така її властивість, яка дає змогу виготовляти, монтувати, обслуговувати та ремонтувати виріб з оптимальними витратами часу й коштів

г) немає вірної відповіді.

18. Детальне опрацювання технологічного процесу є характерним для:

а) одиничного типу виробництва;

б) масового типу виробництва;

в) індивідуального та одиничного типу виробництва;

г) всі відповіді вірні.

Рішення задач

Задача 1. Визначення тривалості операційного циклу обробки партії деталей у механічному цеху промислового підприємства. У механічному цеху промислового підприємства технологічний процес обробки партії деталей включає кілька операцій, за якими норма часу і кількість верстатів зазначені в табл. 7.3.

Таблиця 7.3 – Вихідні дані для розрахунку тривалості операційного циклу обробки партії деталей

Показник	Операція
	1	2	3	4	5	6	7
Норма часу на виконання операції, хв	3	8	6	6	2	3	6
Кількість верстатів, задіяних у процесі операційної обробки, од.	1	2	3	2	1	1	2

На підставі вихідних показників визначити тривалість операційного циклу обробки партії деталей зі 100 штук за умови послідовного, паралельного та паралельно-послідовного поєднання технологічних операцій, а також поштучної передачі оброблюваних деталей з однієї операції на іншу.

Задача 2. Обчислення тривалості циклу і побудова графіка виконання технологічних операцій обробки деталей при послідовному виді їх руху. Розмір партії оброблюваних деталей становить 3 штуки. Технологічний процес обробки деталей складається з чотирьох операцій, кожна з яких має таку норму часу виконання: перша — 2 хв, друга — 1 хв, третя — 3 хв, четверта — 2,5 хв. Кожна технологічна операція здійснюється на одному виді металообробних верстатів.

1. Обчислити тривалість циклу технологічних операцій обробки деталей при послідовному виді їх руху.

2. Побудувати графік виконання технологічних операцій у часі.

Задача 3. Розрахунок тривалості циклу і побудова графіка здійснення технологічних операцій обробки за умови паралельного їх поєднання. Належить розрахувати тривалість циклу технологічних операцій і побудувати графік виконання за умови застосування паралельного виду руху оброблюваних деталей, якщо:

1) розмір партії деталей становить 3 штуки;

2) деталі з однієї технологічної операції на іншу передаються поштучно;

3) технологічний процес механічної обробки деталей охоплює 4 операції, норма виконання кожної з яких становить: першої — 2 хв, другої — 4 хв, третьої — 1 хв, четвертої — 3,5 хв;

4) кожну технологічну операцію виконують робітники на окремому верстаті.

Задача 4. Визначення тривалості циклу обробки та побудова графіка виконання технологічних операцій при паралельно-послідовному виді руху деталей. Потрібно визначити тривалість технологічного циклу обробки дета­лей і побудувати графік здійснення операцій у часі при паралельно-послідов­ному їх поєднанні, користуючись такою вихідною інформацією:

партії оброблюваних деталей формуються розміром три штуки;

передавання деталей з операції на операцію здійснюється поштучно;

кожна технологічна операція виконується на окремому різнотип­ному металорізальному верстаті;

нормативна трудомісткість виконання технологічних операцій ста­новить: першої — 3 хв, другої — 2 хв, третьої — 1 хв, четвертої — 2 хв.

Задача 5. Обчислення скорочення тривалості механічної обробки пар­тії деталей внаслідок переходу від послідовного до паралельно-пос­лідовного поєднання операцій. Партія деталей складається з 12 штук та обробляється послідовно. Технологічний процес обробки деталей охоп­лює 6 операцій, кожна з яких виконується на окремому верстаті. Норма часу на виконання окремих технологічних операцій становить, хв: пер­шої — 4; другої — 6; третьої — 6; четвертої — 2; п’ятої — 5; шостої — 3.

Необхідно обчислити скорочення тривалості механічної обробки партії деталей, що спричинене переходом від послідовного до паралельно-послідовного виконання технологічних операцій.

Задача 6. Визначення тривалості і побудова графіка технологічного циклу обробки партії деталей при різних способах поєднання операцій. Потрібно: а) визначити тривалість технологічного циклу обробки партії деталей з чотирьох штук при послідовному, паралельному і послідовно-паралельному поєднанні операцій; б) побудувати графік процесу обробки, якщо тривалість виконання операцій t має наступні значення за часом, у хвилинах: t₁ = 8; t₂ = 4; t₃ = 3; t₄ = 10; t₅ = 5; t₆ = 6. При розрахунках узяти до уваги, що кожна технологічна операція виконується на окремому металообробному верстаті.

Задача 7. Розрахунок загальної тривалості технологічного і виробничого циклів обробки партії деталей за умови застосування різних видів їх руху від операції до операції. У механічному цеху обробка деталей здійснюється партіями з використанням послідовного, паралельно-послідовного та паралельного видів їх руху. Розмір оброблюваної партії деталей становить 15 штук, а транспортної партії — 5 деталей. Нормативна тривалість окремих технологічних операцій (відповідно першої, другої і третьої) дорівнює дві, три та чотири з половиною хвилини. Середній міжопераційний час перерв складає 2 хв. На першій і другій операціях задіяно по одному верстату, а на третій — два верстати. Природні процеси за обраною технологією здійснюються протягом 30 хв. Робота механічного цеху органі­зована у дві зміни по 8 год кожна. Коефіцієнт використання двозмінного фонду робочого часу — 0,706.

Обчислити тривалість технологічного і виробничого циклів механічної обробки деталей, що є складальними одиницями вузлів готових виробів.

Задача 8. Обчислення тривалості виробничого циклу в календарних днях за умови використання послідовного поєднання технологічних операцій. Обчислити загальну тривалість виробничого циклу обробки деталей за умови послідовного поєднання операцій на основі таких вихідних показників:

1) коефіцієнт календарності часу (співвідношення календарних і робочих днів у певному проміжку часу) — 1,4;

2) партія оброблюваних деталей — 15 штук;

3) норма часу обробки деталі по операціях: перша — 6 хв; друга — 4 хв; третя — 7 хв; четверта — 3 хв; п’ята — 8 хв;

4) кількість верстатів (робочих місць) по операціях: першій і другій — по одному; решті — по два;

5) середній міжопераційний час перерв — 2 хв;

6) режим роботи устаткування — двозмінний; тривалість робочої зміни — 8 год;

7) тривалість природних процесів — 30 хв.

Задача 9. Визначення тривалості технологічного циклу обробки деталей при паралельному їх русі з операції на операцію. Визначити тривалість технологічного циклу обробки 60 деталей при паралельному поєднанні операцій, якщо заготовки передаються з операції на операцію партіями по 6 штук, а технологічний процес обробки деталей складається з чотирьох операцій тривалістю: t₁ — 15 хв; t₂ — 10 хв; t₃ — 2 хв; t₄ — 8 хв.

Задача 10. Розрахунок тривалості операційного і виробничого циклів обробки деталей за умови застосування послідовного та паралельного видів поєднання операцій. Необхідно розрахувати тривалість операційного і виробничого циклів обробки деталей при послідовному та паралельному видах поєднання технологічних операцій, коли відомо, що:

передавана партія деталей складається з 15 штук;

норми витрат часу на виконання кожної з трьох технологічних операцій становлять відповідно 30, 90 і 48 хв;

час на підготовку виробництва становитиме 1,5 год, а середній між­операційний час — 20 хв;

усі інші елементи витрат часу в циклі становлять 30 % від тривалості технологічного часу обробки.

Задача 11. Визначення зменшення тривалості обробки деталей внаслідок удосконалення технологічного процесу. Партія деталей із 20 штук обробляється на відповідних верстатах з використанням паралельно-послідовного поєднання технологічних операцій. Технологія обробки деталей охоплює сім операцій з такою тривалістю, хв: t₁ = 8; t₂ = 5; t₃ = 4; t₄ = 3; t₅ = 9; t₆ = 2; t₇ = 6.

Здійснені організаційно-технічні заходи уможливили вдосконалення технологічного процесу. Внаслідок цього тривалість 1-ї та 5-ї операцій зменшилася відповідно на 2 та 4 хв.

Потрібно визначити, на скільки хвилин зміниться (скоротиться) загальна тривалість обробки партії деталей.

Задача 12. Обчислення зміни тривалості технологічного циклу оброб- ки партії деталей внаслідок об’єднання операцій. Партія з 10 деталей обробляється на кількох металорізальних верстатах при послідовно-пара­лельному виді їх руху від однієї операції до іншої. Технологічний процес обробки деталей складається з 6 операцій такої тривалості: 1-ї — 2 хв; 2-ї — 9 хв; 3-ї — 5 хв; 4-ї — 8 хв; 5-ї — 3 хв; 6-ї — 4 хв.

Знайдена можливість об’єднати 5-ту і 6-ту операції в одну (п’яту) без зміни тривалості кожної окремо. Обчислити розмір скорочення загальної тривалості виготовлення партії деталей.

Задача 13. Розрахунок зміни тривалості технологічного і виробничого циклів обробки деталей внаслідок поділу окремих операцій. На одній з виробничих дільниць механічного цеху виготовляються деталі партіями по 30 штук кожна. Застосовуваний спосіб поєднання технологічних операцій — послідовний. Тривалість міжопераційних перерв складає 10 хв. Норма часу на виконання окремих операцій становить: 1-ї — 2 хв; 2-ї — 5 хв; 3-ї — 12 хв; 4-ї — 8 хв. При цьому 4-та операція виконується на двох верстатах. Встановлений режим роботи дорівнює двом змінам по 8 год кожна. Коефіцієнт переведення робочих днів у календарні становить 0,7. Чи зміниться тривалість технологічного і виробничого циклів обробки деталей, якщо з метою поліпшення якості виготовлення першу операцію буде розділено на дві операції однакової тривалості — по одній хвилині кожна?

Задача 14. Оптимізація схеми розташування металообробних вер- статів на виробничій дільниці механічного цеху за критерієм міні­мізації вантажопотоку. На виробничій дільниці обробляються чотири деталі (А, Б, В, Г) і виконуються три операції (токарна, фрезерна, свердлильна). Відповідно до цього облаштовано три робочі місця (верстати). Деталі мають однаковий склад технологічних операцій, але різ­ні маршрути обробки. Середня відстань транспортування деталей від одного верстата до іншого становить 3 м. Місячну програму випуску деталей, їх масу і маршрути обробки наведено в табл. 7.4.

На основі відповідних аналітичних оцінок і розрахунків потрібно оптимізувати схему розміщення металообробних верстатів на виробничій дільниці механічного цеху за критерієм мінімізації вантажопотоку.

Таблиця 7.4 – Вихідні показники щодо обробки окремих деталей на виробничій дільниці механічного цеху

Деталь	Програма обробки на місяць, шт.	Маса, кг			Порядковий номер операції
		одиниці	місячної програми	токарної		фрезерної	свердлильної
А	100	0,2	20	2		3	1
Б	120	0,1	12	2		1	3
В	130	0,3	39	1		3	2
Г	140	0,3	42	1		3	2

Задача 15. Визначення ритму конвеєра безперервно-потокової лінії. На виробничому підприємстві за добу виготовляється 1000 деталей. Транспортна партія деталей становить 25 штук. Цех підприємства працює за тризмінним режимом роботи. Тривалість робочої зміни становить 8 год. Прогнозовані технологічні втрати деталей у процесі їх виготовлення дорівнюють 2 % від місячної програми випуску. Визначити ритм конвеєра безперервно-потокової лінії.

Задача 16. Обчислення основних параметрів потокової лінії з розпо­дільним конвеєром. На підприємстві введено в дію нову потокову лінію з розподільним конвеєром. На ній започатковано обробку 450 фланців на добу. Потокова лінія функціонує дві зміни на добу. Тривалість робочої зміни становить 8,2 години. Хода конвеєра дорівнює 1,5 м. Норми часу на виконання окремих операцій наведено в табл. 7.5. Технологічні втрати в процесі виготовлення не передбачаються.

Таблиця 7.5 – Нормативна трудомісткість операцій з виготовлення фланців на потоковій лінії

Операція	1	2	3	4	5	6	7
Норма часу, хв	12,0	10,8	23,4	13,0	5,8	10,8	5,4

На основі вихідних даних:

1) розрахувати такт потокової лінії, число робочих місць на ній і необхідну чисельність робітників;

2) визначити тип та основні параметри (швидкість руху і довжини робочої частини) конвеєра;

3) обчислити загальну тривалість циклу обробки деталей.