По місцю знаходження запаси ділять на виробничі і товарні (збутові)
Виробничі запаси – запаси, матеріальних ресурсів і незавершеного виробництва , які надійшли до споживачів і не були перероблені.,знаходяться на підприємствах усіх галузей сфери матеріального виробництва, призначені для виробничого споживання і дозволяють забезпечити безперервність виробничого процесу.
Запаси товарні – запаси готової продукції у підприємств-виготівників, а також запаси на шляху переміщення товару від постачальника до споживача, тобто на підприємствах оптової, дрібнооптової і роздрібної торгівлі, в заготівельних організаціях і запаси в дорозі.
Наприклад, запас готової продукції на складі підприємства виготівника.
Кожна окрема господарська одиниця, що діє у виробництві і торгівлі, в логістичному ланцюжку є|з'являється|, з одного боку, покупцем, а з іншої – продавцям. Отже, виробничі і товарні запаси завжди є|наявний| на підприємстві.
По виконуваній функції виробничі і товарні запаси (окрім|крім| запасів в дорозі) підрозділяються на:
поточні;
підготовчі;
гарантійні (страхові);
сезонні;
перехідні.
Поточні запаси – основна частина виробничих і товарних запасів. Вони забезпечують безперервність виробничого або торгівельного процесу між черговими постачаннями.
Підготовчі запаси – запаси, що виділяються у виробничих і товарних запасах при необхідності підготовки продукції до використання: у виробництві (сушка деревини) або відпуску покупцям (продажу).
Страхові запаси – призначені для безперервного забезпечення матеріалами або товарами виробничого або торгівельного процесу в разі різних обставин, що не передбачаються, наприклад, таких як:
- відхилення в періодичності і величині партій постачань від передбачених договором;
- можливих затримок матеріалів або товарів в дорозі при доставці від постачальників;
- непередбаченого|непредбачуваного| зростання попиту.
Сезонні запаси – утворюються при сезонному характері виробництва, споживання або транспортування. Прикладом сезонного характеру виробництва може служити виробництво сільськогосподарської продукції. Сезонний характер споживання має споживання бензину під час прибиральних жнив. Сезонний характер транспортування обумовлений, як правило, відсутністю постійно функціонуючих доріг.
Перехідні запаси – це залишки матеріальних ресурсів на кінець одного – початок наступного звітного періоду.
Класифікація за часом дозволяє виділити різні кількісні рівні запасів.
Управління запасами полягає у вирішенні двох основних завдань|задач|:
- визначення розміру необхідного запасу, тобто|цебто| норми запасу;
- створення|створіння| системи контролю за фактичним розміром запасу і своєчасним його поповненням відповідно до встановленої|установленої| норми.
Нормой запасу називається розрахункова мінімальна кількість предметів праці, яке повинне знаходитися|перебувати| у|біля| виробничих або торгівельних|торгових| підприємств для забезпечення безперебійного постачання виробництва продукції або реалізації товарів.
При визначенні норм товарних запасів використовують три групи методів: евристичні, методи техніко-економічних розрахунків і економіко-математичні методи.
Евристичні методи передбачають використання досвіду фахівців, які вивчають звітність за попередній період, аналізують ринок і приймають рішення щодо мінімально необхідних запасів, засновані, в значній мірі, на суб'єктивному розумінні тенденцій розвитку попиту. Як фахівець може виступати працівник підприємства, постійно вирішальний завдання нормування запасів. в цьому випадку Метод,який використовується. в цьому випадку
Рисунок. 10.- Управління запасами на підприємстві.
при вирішенні задачі (з групи евристичних) називається дослідно-статистичним.
У тому числі, якщо поставлене завдання|задача| в області управління запасами досить|достатньо| складне, може використовуватися досвід|дослід| не одного, а декількох фахівців|спеціалістів|. Аналізуючи потім по спеціальному алгоритму їх суб'єктивні оцінки ситуації і пропоновані рішення|вирішення|, можна отримати|одержувати| досить|достатньо| хороше|добре| рішення|вирішення|, яке мало чим відрізняється від оптимального. Цей метод також відноситься до групи евристичних і носить назву методу експертних оцінок.
Метод техніко-економічних розрахунків. Суть методу полягає в розділенні сукупного запасу залежно від цільового призначення на окремі групи, наприклад, номенклатурні позиції (або асортиментні позиції - в торгівлі). Далі для виділених груп окремо розраховується страховий, поточний і сезонний запаси, кожен з яких, у свою чергу, може бути поділений на деякі елементи. Наприклад, страховий запас на випадок підвищення попиту або порушення термінів завезення матеріалів (товарів) від постачальників. Метод техніко-економічних розрахунків дозволяє досить точно визначати необхідний розмір запасів, проте трудомісткість його велика.
Економіко-математичні методи. Попит на товари або продукцію найчастіше є випадковим процесом, який може бути описаний методами математичної статистики. Одним з найбільш простих економіко-математичних методів визначення розміру запасу є метод екстраполяції (згладжування), який дозволяє перенести темпи, що склалися в утворенні запасів у минулому, на майбутнє. Наприклад, маючи інформацію про розмір запасів за минулі чотири періоди, на основі методу екстраполяції можна визначити розмір запасів на майбутній період по формулі:
Y5 = 0,5 (2Y4 + Y3 - Y1)
де Y1, Y3, Y4 - рівні запасу (у сумі, днях або відсотках до обігу), відповідно, за перший, третій і четвертий періоди;
Y5 - нормативний рівень запасу на майбутній, п'ятий період.
Прогноз рівня запасів для шостого періоду (Y6) можна зробить, використовуючи формулу:
Y6 = 0,5 (2Y5 + Y4 - Y2).
Міжнародна практика управління запасами свідчить, що темп зростання|зросту| запасів повинен декілька відставати від темпу зростання|зросту| попиту. Математично це виглядає таким чином:
де Т3 - темп зростання товарних запасів;
Т0 - темп зростання попиту.
Таке співвідношення між запасами і попитом забезпечує можливість|спроможність| прискорення оборотності оборотних коштів.