- •1. Передісторія та початок розвитку Болонського процесу
- •1.1. Ліссабонська конвенція (1997 р.)
- •1.2. Сорбоннська декларація (травень 1998 р.)
- •2. Болонська декларація та основні документи щодо втілення її принципів
- •2.1. Текст Болонської декларації та список країн, міністри освіти яких її підписали
- •2.2. Тенденції розвитку навчальних структур у вищій освіті в Європі: Зміст основної доповіді г. Хога і д. Кірстейн [7]
- •2.3. Важливість і подальший розвиток Болонського процесу
- •2.4. Висновки семінару з питань майбутнього формату ступенів бакалавра
- •2.5. Короткий зміст і висновки огляду реформ, що мали місце з часу підписання Болонської декларації
- •2.6. „Саламанське звернення” Європейської асоціації університетів (березень-квітень 2001 р.)
- •1. Положення
- •II. Основні питання
- •3. Празьке комюніке міністрів вищої освіти європейських країн
- •Прийняття системи зрозумілих і подібних ступенів
- •Запровадження системи кредитів
- •Забезпечення мобільності
- •Сприяння європейській співпраці в гарантуванні якості
- •Включення до програм європейського компонента
- •Навчання протягом усього життя
- •Вищі навчальні заклади і студенти
- •Поліпшення привабливості Європейського простору вищої освіти
- •3.1. Перспективи розвитку після зустрічі в Празі [11]
- •4. Досвід Російської Федерації щодо входження в Болонський процес
- •4.1. Інтеграція російської вищої школи в загальноєвропейську систему вищої освіти: проблеми і перспективи Рекомендації міжнародного семінару
- •4.2. Нарада Робочої групи щодо вивчення аспектів Болонського процесу
- •4.3. Проблеми введення системи залікових одиниць у вищій професійній освіті: рекомендації Всеросійської наради і засідання Робочої групи для вивчення аспектів Болонського процесу
- •4.4. План заходів щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої професійної освіти Російської Федерації
- •5. Пакет документів, прийнятих на Берлінській конференції міністрами вищої освіти Європи 18-19 вересня 2003 року
- •5.1. Створення Європейського простору вищої освіти
- •Берлін, 19 вересня 2003 року Преамбула
- •Прогрес
- •Гарантія якості
- •Структура ступеня: прийняття системи, що базується на двох рівнях
- •Підвищення мобільності
- •Створення кредитної системи
- •Вищі навчальні заклади та студентство
- •Впровадження європейської тематики у вищу освіту
- •Підвищення привабливості Європейского простору вищої освіти
- •5.2. Формування загальноєвропейського простору вищої освіти
- •6. Учасники Болонського процесу
- •7. Формування європейської та світової співдружності університетів
- •7.1. Велика хартія університетів
- •Преамбула
- •Способи
2.4. Висновки семінару з питань майбутнього формату ступенів бакалавра
Болонський процес
Семінар з проблем ступеня бакалавра. Висновки та рекомендації до Саміту з вищої освіти у Празі [9]
Гельсінкі, Фінляндія, 16-17 лютого 2001 року
Позитивні моменти впровадження ступеня „бакалавр наук” "бакалавр наук"
Більшість європейських країн запровадили, впроваджують або планують впровадити систему вищої освіти, яка полягає в послідовному здобутті ступенів "бакалавр", "магістр" і "доктор наук". Реформи в цьому напрямі проводять у системах вищої освіти, що базуються виключно на університетах (тобто "унітарні" системи), а також в "бінарних" або "дуалістичних" системах.
Двоступеневе поєднання "бакалавр/магістр" має декілька переваг порівняно з довготривалим негнучким навчальним планом, що безпосередньо веде до здобуття ступеня "магістр наук" і традиційний у багатьох країнах. Головна перевага тут полягає в тому, що студентам пропонують програми, які передбачають більше індивідуальної гнучкості. Двоступенева структура сприяє розвитку національної та інтернаціональної мобільності, оскільки передбачає модульний (блоковий) характер навчальних програм. У наш час, коли люди вчаться протягом усього свого життя, однією з найвагоміших переваг двоступеневої структури є те, що вона сприяє взаємодії навчання з працею. Запровадження початкових ступенів бакалаврського типу також сприяє розвиткові багатодисциплінарних магістерських програм, доступних для студентів інших закладів (як "домашніх", так і закордонних).
Високий рівень відрахування зі складу студентів і подовження університетського навчання - це проблеми, з якими стикаються більшість європейських країн. Добре сплановані та продумані програми бакалаврського ступеня допомагають зменшити кількість відрахувань студентів, що не отримують ніякої кваліфікації, і, отже, полегшують їх просування на європейському ринку праці, а також сприяють скороченню навчального терміну.
Структура "бакалавр/магістр" стала світовим стандартом, її прийняття сприятиме визнанню європейських ступенів як у самій Європі, так і у світі, і зробить наші вищі навчальні заклади привабливішими для тих студентів, які бажають навчатися в Європі.
Структура ступеня "бакалавр наук" в Європі
Сприяння мобільності в Європі потребує підвищеної прозорості та здатності до порівняння європейських кваліфікацій з вищої освіти. Для цього потрібні загальні критерії визначення ступеня "бакалавр". Ця структура має бути достатньо гнучкою, враховувати національні особливості, але водночас досить чіткою, щоб бути стандартною.
Перелічені нижче фактори можуть стати корисними загальними деномінаторами для європейського ступеня "бакалавр".
Ступінь "бакалавр" є кваліфікацією вищої освіти, яка потребує складання 180-240 заліків (згідно з ECTS). Термін навчання на здобуття цього ступеня - 3-4 роки. Слід зазначити, що ступінь "бакалавр", який часто називають "початковим ступенем", можна здобути як у традиційних університетах, так і у професійно-орієнтованих закладах вищої освіти. Програми цього ступеня можуть і повинні мати різну орієнтацію та бути багатопрофільними, щоб відповідати індивідуальним та академічним потребам, а також вимогам ринку праці.
Для підвищення прозорості потрібно, щоб профіль кваліфікації було внесено до назви курсу та пояснено в додатку до диплома, який видають студентам. Підвищенню прозорості також сприятиме збіг термінології. Навіть ті програми бакалаврського ступеня, що є проміжними і передбачають продовження навчання, мають бути самостійними. Їх не слід сприймати тільки як частину тривалішого навчального плану, оскільки деякі студенти можуть виділити, змінити напрям навчання або продовжити його в іншому навчальному закладі.
Відповідність вимогам ринку праці
Ступені бакалаврського типу можуть задовольняти запити вже спільного європейського ринку праці по-різному. Одні програми спрямовано на отримання окремих професій з безпосереднім виходом на ринок праці, інші - на підготовку студентів до подальшого навчання з працевлаштуванням після нього. Усі програми мають передбачати здобуття таких професійних навичок, яких вимагають від усього працездатного населення Європи.
Ринки праці європейських держав очікують, що все більше молоді буде здобувати кваліфікацію вищої освіти. Навряд чи це можливо в тих країнах, де існують тільки одноступеневі довготривалі програми навчання. Система вищої освіти має пропонувати самостійні навчальні програми здобуття ступеня "бакалавр" меншої тривалості для задоволення конкретних потреб ринку праці. Водночас існує нагальна потреба перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників сучасного ринку праці. Для максимальної відповідності потребам ринку праці в бакалаврах наук ці програми мають розробляти заклади вищої освіти у тісній співпраці з їх соціальними партнерами й іншими представниками професійного життя.
Навчальні дисципліни
Різні навчальні дисципліни мають власні сильні традиції, які потрібно враховувати, розробляючи структури ступенів XXI сторіччя. Зрозуміло, що в деяких сферах, у першу чергу в медицині та технологіях, ступінь "бакалавр" не може бути самостійною кваліфікацією для набуття повної професійної компетенції. Хоча й у цих сферах проміжні кваліфікації також мають право на існування з причин, які викладено вище.
В усіх сферах програми бакалавра та магістра повинні мати механізми спадкоємності як у межах одного й того самого сектору вищої освіти, так і між різними секторами. Можна передбачити, що на новому ландшафті європейської вищої освіти з'явиться широке розмаїття профілів ступеня "бакалавр наук" з безпосереднім виходом на ринок праці та/або з продовженням навчання (одразу ж після деякого часу) для здобуття ступеня "магістр".
Одним лише реформуванням освітніх структур не можна збільшити "прозорість". На європейському рівні потрібні широкі визначення вузлових компетенцій, якими мають володіти бакалаври та магістри наук. Ці визначення мають стосуватися тільки компетенцій, здатних до застосування в різних сферах суспільного життя.