2.7 Створення та обробка нової інформації

Дослідник може вважати своє завдання виконаним, якщо створена ним інформація задовольняє чотирьом вимогам: новизни, достовірності, доказовості та повноти.

Обробка нової інформації, як правило, повинна слідувати по мірі її отримання, що дозволяє своєчасно виявити помилки, внести необхідні корективи в методику та організацію збору матеріалу і в разі потреби провести повторний збір.

Новостворена інформація перевіряється не тільки на придатність, але й на повноту, а також доказовість, тобто логічну відповідність висновків матеріалу.

Обробка даних зводиться до систематизації всіх цифр, класифікації, аналізу. Результати експериментів повинні бути зведені в легкі для читання форми запису - таблиці, графіки, формули, номограми, що дозволяють швидко та доброякісно зіставляти отримані результати.

При обробці результатів вимірів та спостережень широко використовують методи графічного зображення. Графічне зображення дає найбільш наочне уявлення про результати експериментів, дозволяє краще зрозуміти фізичну сутність досліджуваного процесу, виявити загальний характер функціональної залежності досліджуваних змінних величин, встановити наявність максимуму або мінімуму функції.

Для дослідження закономірностей між явищами (процесами), які залежать від багатьох, інколи невідомих чинників, застосовують кореляційний аналіз.

2.8 Аналіз теоретико-експериментальних досліджень і формулювання висновків та пропозицій

Аналіз експерименту - це творча частина дослідження, в якій на основі ретельного зіставлення фактів, причин, що обумовлюють хід того чи іншого процесу, роблять висновок про підтвердження гіпотези наукового дослідження.

У результаті теоретико-експериментального аналізу можуть виникнути три випадки:

1) встановлено повне або досить добре співпадання робочої гіпотези, теоретичних передумов з результатами досліду. При цьому додатково групують отриманий матеріал досліджень таким чином, щоб з нього випливали основні положення розробленої раніше робочої гіпотези, в результаті чого остання перетворюється в доведене теоретичне положення, в теорію;

2) експериментальні дані лише частково підтверджують положення робочої гіпотези і в тій чи іншій її частині суперечать їй. У цьому випадку робочу гіпотезу змінюють і переробляють так, щоб вона найбільш повно відповідала результатам експерименту. Найчастіше проводять додаткові коректувальні експерименти з метою підтвердити зміну робочої гіпотези, після чого вона також перетворюється в теорію;

3) робоча гіпотеза не підтверджується експериментом. Тоді її критично аналізують і повністю переглядають. Потім проводять нові експериментальні дослідження з урахуванням нової робочої гіпотези. Негативні результати наукової роботи, як правило, не є непридатними, вони в багатьох випадках допомагають виробити правильні уявлення про об'єкти, явища та процеси.

Після виконаного аналізу приймають остаточне рішення, яке формулюють як заключення, висновки або пропозиції. У цій частині роботи необхідно стисло, чітко, науково виділити те нове і суттєве, що є результатом дослідження. Дати йому вичерпну оцінку та визначити шляхи подальших досліджень. Зазвичай по одній темі не рекомендується складати багато висновків (не більше 5-7). Висновки рекомендується формулювати можливо більш ретельно, точно, не перевантажуючи цифровими даними та частковостями - тільки найважливіше!

Подібно висновкам пропозиції можуть мати як позитивний, так і негативний характер.

Рекомендації зазвичай завершують прикладні дослідження. Але вони можуть завершити і суто теоретичну роботу. Там вони носять організаційно-методичний характер: як продовжувати дослідження, який предмет дослідження обрати в майбутньому, який метод вибрати і т. п.