3.3.3. Резюме.

Наостанок зазначу, що, хоча масове суспільство було і залишається не більш як теоретичним конструктом, розробник теми „Суб’єкти громадської думки” не може нехтувати відповідним етапом розвитку не тільки соціально-політичної, але і соціологічної думки, не може відкинути „концепцію масового суспільства, бо на ній ґрунтується полстерівське бачення того, хто є суб’єктом громадської думки” (41;с.84). Відтак, цей, хай здебільшого і віртуальний, „етап” суспільного розвитку має бути виділений як операціонально значущий для нашої теми, має бути зафіксований під назвою „масове індустріальне суспільство”. Відповідно, з теоретичних міркувань, не можна повністю відкинути і концепцію суб’єкта громадської думки цього «суспільства», причому, як ми далі переконаємося, - не тільки з позицій полстерівського підходу.

3.4. Сучасне індустріальне суспільство масових комунікацій.

3.4.1. Тип суспільства.

Звернімось до наступного, третього, типу суспільства. Отже, маю підкреслити, що вже у 60-х роках на Заході поняття „масове суспільство” та „масове індустріальне суспільство” значною мірою втрачають науковий кредит. У науковому обігу залишається поняття „індустріальне суспільство”. Щоправда, „протягом 1970-1990-х акценти у оцінці індустріального суспільства ґрунтовно зсунулися у критичний бік. Зокрема, стверджується, що ... людство просувається до суспільного ладу, ...котрий умовно (курсив мій.- О.Н.) може бути названий «постіндустріальним суспільством»”(49; с.364).

Синонімічною для постіндустріального суспільства назвою є „інформаційне суспільство”, одне з визначень якого таке: „поняття модернізаційної парадигми філософії історії і соціальних дисциплін, відповідно до якої будь-яке суспільство проходить наступні стадії у своєму розвитку: 1) аграрне (доіндустріальне, традиційне); 2) сучасне (індустріальне); 3) постсучасне (постіндустріальне, інформаційне)” (49; с.386).

Для нас тут, у цьому визначенні, важливо зафіксувати те, що індустріальне суспільство є сучасним, а постіндустріальне – є умовною назвою суспільного ладу, до якого людство лише тільки просувається. Відтак, гадаю, що у розглядуваному контексті прийнятною може бути така попередня назва, як „індустріальне (сучасне) суспільство”.

Однак В.Оссовський, характеризуючи індустріальне (сучасне) суспільство і його суб’єктів громадської думки, використовує цілу низку синонімічних назв, як от: „сучасне суспільство масових комунікацій” (41;с.87); „сучасне плюралістичне суспільство” (41;с.88); „поліцентричний лад” (41;с.91,100), „поліцентричне суспільство” (41;с.92,94,95); „поліцентричне індустріальне суспільство” (41;с.92-93); „сформоване поліцентричне суспільство” (41;с.102); „поліцентричне громадянське суспільство” (41;с.101, 102); „відкрите громадянське суспільство” (41;с.74,94). Якщо спробувати „синтезувати” всі ці назви, то на „виході” будемо мати таку одну: „сучасне сформоване індустріальне поліцентричне, плюралістичне, відкрите громадянське суспільство масових комунікацій”.

Певна річ, така назва, як дуже обтяжлива, не може бути прийнятною. Однак, з іншого боку, назва „сучасне індустріальне суспільство” є, вочевидь, неповною, бо не відбиває дуже важливого процесу - переходу до інформаційного суспільства. Отже, вважаю, третьому історичному типові суспільства можна дати (у розглядуваному контексті) остаточну назву „сучасне індустріальне суспільство масових комунікацій”. На цій назві і зупинимось.

Тут слід зауважити, що теорія „масового індустріального суспільства” поставала як своєрідна форма заперечення доіндустріального традиційного суспільства нових часів і водночас як форма обґрунтування власне „масового індустріального суспільства”. При цьому далеко не всі аргументи на заперечення доіндустріального традиційного і на обґрунтування „масового” індустріального суспільства знайшли емпіричне підтвердження. Мова про те, що сучасне індустріальне суспільство масових комунікацій є досить складним утворенням, тому для якнайповнішого розкриття теми лекції необхідно щодо цього суспільства (порівняно із доіндустріальним традиційним суспільством нових часів) підкреслити його динамізм, відкритість, а також високий рівень демократизму, політичного плюралізму.