1.6. Контрольні питання:

1. Чим зумовлена актуальність у наш час спеціального вивчення громадської думки?

2. Які тенденції простежуються у процесі історичного розвитку поглядів на феномен громадської думки?

3. Хто є суб’єктами соціології громадської думки?

4. Якими є два основних погляди на об’єкт соціології громадської думки?

5. Що являє собою предмет соціології громадської думки?

6. Яка мета і головні завдання соціології громадської думки як навчальної дисципліни?

Тема 2. СТАТИЧНА СТРУКТУРА ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ.

ЛЕКЦІЯ 2. ОЦІННЕ СУДЖЕННЯ ЯК ГОЛОВНИЙ СКЛАДНИК СТАТИЧНОЇ СТРУКТУРИ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

П Л А Н .

2.1. Проблема структур громадської думки. Поняття її статичної структури.

2.1.1. Про підходи до вирішення проблеми.

2.1.2. Про статичну структуру громадської думки.

2.2. Проблема визначення поняття „громадська думка”.

2.2.1. Про складність проблеми.

2.2.2. Критерії створення дефініції „громадська думка”.

2.3. Природа феномену громадської думки. Спроба визначення поняття.

2.3.1. Механічна сукупність чи цілісна система?

2.3.2. Інтеракціоністський погляд.

2.3.3. Щодо нестійкості громадської думки у часі.

2.3.4. Щодо незалежності громадської думки.

2.4. Висновки.

2.5. Контрольні питання.

2.1. Проблема структур громадської думки. Поняття її

статичної структури.

2.1.1. Про підходи до вирішення проблеми.

Почну з констатації тих фактів, що, по-перше, необхідність спеціального вивчення структури громадської думки визнається не всіма дослідниками. Так, ця проблема геть випадає з поля зору В.Оссовського (див.41). По-друге, навіть серед авторів, які приділяють увагу цьому питанню, одностайності не існує. Скажімо, В.А.Полторак третій главі свого навчального посібника „Соціологія громадської думки” дав назву „Структура громадської думки”. При цьому в нього як структурні елементи громадської думки постають її суб’єкт, об’єкт, канали вираження та типи суджень (див.46;с.52).

Ю.П.Сурмін теж веде мову про структуру громадської думки, але в нього відповідне структурування здійснюється за зовсім іншими критеріями, ніж у В.А.Полторака. Він структурує громадську думку за гносеологічним, аксіологічним, діяльнісним, почуттєвим і т. ін. аспектами – всього за десятьма (див.52;с.9). Отже в Ю.П.Сурміна ні суб’єкта, ні об’єкта громадської думки серед елементів її структури ми не знаходимо.

Маючи на увазі такі та інші розбіжності між теоретиками соціології громадської думки, В.А.Полторак слушно вважає, „що це...повинно стимулювати розробку і видання комплексу альтернативних підручників та навчальних посібників з соціології громадської думки” (46; с.6).

2.1.2. Про статичну структуру громадської думки.

З повагою ставлячись до піонерів соціології громадської думки в Україні, хочу, разом з тим, висловити те припущення, що громадську думку можна структурувати, принаймні, у двох вимірах – статичному і динамічному. Більш за те, вважаю, що тематичне розкриття цих двох вимірів має складати основу структури соціології громадської думки як навчальної дисципліни взагалі. Про реалізацію відповідної спроби свідчить зміст даного навчального посібника.

У цій та у наступних двох лекціях я піддаю аналізові статичну структуру громадської думки (розгляду її динамічної структури присвячені лекції 5,6,7), яка, вважаю, має бути трьохчленною. При цьому я розмірковую наступним чином.

Громадська думка, як ДУМКА, є інтенціальною реальністю ідеального ґатунку, що спонукає до запитання: „Про що думка?” Тобто, як спрямований потік свідомості, громадська думка має свій об’єкт. Разом з тим не менш логічним є запитання: „Чия думка, хто думає?” Отже, як ГРОМАДСЬКА, думка належить колективному феноменові і колективність є атрибутом суб’єкта громадської думки. Нарешті, громадська думка, як мисленневий феномен і як певний результат, викликає запитання: „Що за думка?” Тобто, як наслідок суб’єкт-об’єктної взаємодії, громадська думка набуває свого змісту.

Таким чином, якщо підійти до громадської думки як до чогось ГОТОВОГО, якщо розглядати її як щось умовно-стале, то можна створити підстави для твердження про наявність певної статичної структури громадської думки. І у якості основних елементів такої структури постануть суб’єкт, об’єкт та зміст.

При цьому вважаю за необхідне спеціально підкреслити, що сама громадська думка, елементи її статичної структури являють собою феномени ідеальної реальності, бо належать, як ми вже з’ясували у попередній лекції (приставши на позицію В.Л.Оссовського), до сфери суспільної свідомості.

Далі зауважу, що якщо окремий індивід має свою „окрему” мислячу голову, то громадськість, як суб’єкт колективної думки, такої „окремої” голови не має. Тому, говорячи „суб’єкт громадської думки”, ми, гадаю, повинні мати на увазі громадськість не як сукупність тілесних оболонок індивідуальних свідомостей, а як якісний стан інтенціонуючої су-СПІЛЬНОЇ свідомості, породжений і „скріплений” спільним інтересом. Зрозуміло, що цей інтерес може зачіпати не тільки ідеальні, а й матеріальні сторони буття „громадськодумських” індивідів, але, попри це, він реально існує лише у ідеальній формі. Отже, з цього боку, громадська думка несе у собі усвідомлення на кшталт „наш спільний інтерес”. А щодо формовияву даного елементу статичної структури громадської думки, то мова повинна йти, власне кажучи, про „когні-суб’єкта”.

Так само, виокремлюючи силою абстрактного мислення „об’єкти громадської думки”, ми повинні, гадаю, уявляти собі не певні об’єкти матеріальної, або явища духовної культури, навіть – не соціальні події як такі, хай би всі вони і мали відношення до виникнення даної громадської думки. У якості дійсного об’єкта громадської думки постає соціальна проблема, що вона породжується діями, діяльністю, взаємодією малих або й великих соціальних груп, які (мова йде про дії, діяльність, взаємодію) зазвичай відбуваються у матеріально-духовно-соціальному культурному середовищі і – це найважливіше! – суттєво зачіпають інтереси „громадськодумських” індивідів. Існуючи у ідеальній формі, соціальна проблема представлена у громадській думці з боку її об’єкта усвідомленням на кшталт „наш ущемлений (порушений) спільний інтерес”. А відтак тут має йтися про „когні-об’єкт”.

А тепер розглянемо, чим є громадська думка з боку свого змісту.