26

КРИМСЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ

МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

З ДИСЦИПЛІНИ: ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ

Галузь знань: 0304 «Право»

Напрям підготовки: 6.030401 «Право»

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Сімферополь 2012

Методичні рекомендації та завдання до самостійної роботи

1. Самостійна робота слухачів передбачає великий ступінь самостійності у вивченні й осмисленні визначених проблем та завдань, пошук відповідної літератури, виступи та обговорення на практичних заняттях та під час захисту лабораторних робіт відповідного матеріалу.

Самостійна робота вимагає певних зусиль і навичок по засвоєнню навчального матеріалу.

Однією з таких важливих навичок є уміння раціонально розподіляти свій час, керуючись тим, що раціонально організована робота – це найважливіша умова будь-якого успіху. Якщо ж керуватися насамперед принципами «хочу» чи «не хочу», то чи рано пізно відбудеться зіткнення слухача з «авральним» станом навчання і неможливістю повноцінно засвоювати знання. Треба пам'ятати, що чим більше читаєш щодня – тим більша ефективність навчання.

Для успішного навчання необхідно вміти створювати для себе внутрішні стимули, виходячи з того, що вимоги до фахівців у наш час досить стрімко зростають, і сьогоднішні знання – це лише основа того, що прийдеться ще пізнавати в майбутньому. Тому орієнтація на засвоєння знань як на постійний життєвий процес є важливою умовою професійного росту.

Варто мати також на увазі, що сучасний світ пропонує людині море різноманітних джерел інформації, і як би не хотілося – усю її освоїти неможливо. Тому в процесі навчання необхідно вміти раціонально контролювати свої бажання щодо читання, та виділяти головне і принципово важливе для свого формування як професіонала.

Для кожної навчальної дії варто шукати найбільш раціональні засоби. Наприклад, постаратися опанувати систему скорочень, навчитися виділяти в тексті найбільш істотне, осмислювати його і коротко конспектувати зміст. Не треба намагатися запам'ятати інформацію механічно – необхідно насамперед зрозуміти її зміст, логіку, практичне значення і т.ін. Для успішної організації навчального процесу слухачам бажано (у міру освоєння питань) складати словник і записувати визначення головних понять.

Завдання до самостійної роботи, що пропонуються слухачам, відповідають даній робочій навчальній програмі і представляють найбільш важливі поняття і питання відповідних тем. Рішення цих завдань припускає роботу з найбільш популярними довідковими виданнями і підручниками, дозволяє систематизувати знання за всім курсом.

2. Завдання до самостійної роботи зміст навчальної дисципліни

Юридична психологія, як будь-яка прикладна наука, має на меті конкретизацію та поглиблення знань щодо певного виду діяльності, у даному випадку – юридичної. Юридична наука і практика, користуючись психологічними знаннями, не перестають бути юридичною галуззю. У кримінальному праві, наприклад, на базі загальної психології сформульовані такі поняття, як суб’єкт злочину, суб’єктивна сторона, мотив і мета вчинення злочину та ін.; на основі соціальної психології – розробляється проблема співучасті та групової злочинної діяльності. Але у будь-якій юридичній діяльності і, відповідно, її психологічному забезпеченні, на перший план виступають формальні вимоги закону, обов’язковість та необхідність його дотримання, правові поняття і категорії, а не психологічні закономірності психіки і поведінки безвідносно до їх соціального змісту. Юридична психологія, у свою чергу, вивчає психічні явища, процеси, закономірності, що виникають у полі правоохоронної та правозастосовної діяльності на базі чинного законодавства, специфіку психологічного змісту права, його інститутів та категорій. Психологічна предметність юридичної психології невіддільна від предметності юриспруденції, вони інтегративно зв’язані між собою, визначаючи різні аспекти одних і тих же явищ особистості, поведінки і діяльності.

Iнтеграцiя мiж юриспруденцією та психологією відбувається на трьох рівнях: застосування психологічного знання у юридичній діяльності у чистому вигляді; використання трансформованих психологічних знань; синтез психологічних та юридичних знань.

Тема. Теоретичні та методологічні засади юридичної психології. Правова соціалізація та правослухняна поведінка особистості

Зміст навчального матеріалу. Юридична психологія як галузь загальної психології, предмет та пріоритетні завдання юридичної психології. Зв’язок юридичної психології із галузями психології (загальною, соціальною, порівняльною, екстремальною та ін). Структура юридичної психології. Принципи та методи юридичної психології. Основні етапи розвитку та сучасний етап юридичної психології ( М. Щербатов, Ч. Ломброзо, Л. Петражицький, В. Штерн, Г. Гросс, О. Лазурський, С. Познишев, І. Зелінський, М. Костицький та ін.).

Соціалізація особистості, способи засвоєння норм права і правових цінностей у ході соціалізації особистості, стадії процесу соціалізації, правосвідомість, ознаки правосвідомості, правова соціалізація та право слухняна поведінка особистості, психологічні умови дієвості правових норм. Соціальна та асоціальна поведінка.

Теоретичні знання. Теоретичні знання подаються в ході вступної лекції та самостійно засвоюються студентами під час підготовки до семінарського заняття. Внаслідок вивчення даної теми студенти повинні знати: історичний аспект розвитку психології, сучасний погляд на інтеграцію між юриспруденцією та психологією, зв’язок якій існує поміж юридичною психологією та іншими науками, структуру, принципи та методи юридичної психології, класифікацію асоціальної поведінки та взаємозв’язок між засвоєнням особистістю соціальних норм і девіантною та делінквентною поведінкою.

Практичні навички. Студенти повинні вміти обґрунтувати історичну обумовленість виникнення юридичної психології, як самостійної науки, визначити значення цієї науки в діяльності правоохоронних органів, відповіді підкріплювати конкретними прикладами; оволодіти навичками діагностики причетності неповнолітніх до злочинного середовища та здійснення на них психологічного впливу.

Методичні рекомендації. Приступаючи до вивчення теми студентам необхідно мати уяву про історичні передумови виникнення розвитку психології, направлення в якому розвивалась психологія, як в різні часи проходила інтеграція юриспруденції та психології та що сприяло становленню нової науки – юридичної психології, спрямованої на науково – практичне забезпечення завдань правоохоронної діяльності у певних напрямках. Слід також визначити сучасний погляд на інтеграцію між юриспруденцією та психологією, зв’язок, якій існує поміж юридичною психологією та іншими науками.

Студенти повинні засвоїти, що юридична психологія — науково-практична дисципліна, яка досліджує психологiчнi закономiрностi системи «людина — право», розробляє рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності цієї системи. Іншими словами, юридична психологія досліджує психологічне опосередкування правових відносин та правової поведінки. ЇЇ вивчення дозволяє удосконалити дiяльнiсть правознавця, допомагає йому будувати та регулювати взаємовідносини з людьми, поглиблено розуміти мотиви їх вчинків i поведінки, пізнавати об’єктивну дiйснiсть, вірно оцінювати її та використовувати результати в практичній дiяльностi.

При опрацюванні теми студенти повинні вивчити структуру юридичної психології: правова, кримінальна, судова, пенітенціарна; принципи юридичної психології: принцип детермінізму, принцип єдності свідомості та діяльності, принцип розвитку; методи наукового пізнання та методи активного впливу на особистість.

Під час самостійної підготовки до семінарського заняття студенти повинні засвоїти: способи засвоєння норм права і правових цінностей у ході соціалізації особистості, стадії процесу соціалізації, поняття правосвідомість, ознаки правосвідомості, поняття правової соціалізації та правослухняної поведінки особистості, психологічні умови дієвості правових норм, поняття соціальної та асоціальної поведінки.

Студенти повинні вивчити що, правова свідомість - це засвоєна суб'єктом система знань, які відображають прийнятий у даному суспільстві правопорядок, яка є основою самоорганізації соціально-нормативної поведінки. Розрізняють правосвідомість суспільну й індивідуальну.

При опрацюванні теми студентам необхідно засвоїти що, найважливішою умовою адаптації особистості до життя в соціумі є правова соціалізація, у якій відбувається засвоєння правової культури даного суспільства й на цій основі – формування правослухняної поведінки, яка відповідає вимогам суспільства. Успішність правової соціалізації особистості визначається рядом умов: правовою культурою суспільства, відносинами суб'єкта до правових норм суспільства, особистим досвідом спілкування з іншими людьми в соціальних групах.

Самостійна робота. Під час самостійної підготовки студентам необхідно опрацювати тему: «Правова соціалізація та правослухняна поведінка особистості».

ТЕМА. Використання психологічних знань у процесі розслідування злочинів. Психологія правопорушної та злочинної поведінки. Психологія злочинного діяння. Типологія особистості злочинців. Методи психологічного впливу на особистість. Психологічні особливості злочинних груп

Зміст навчального матеріалу. Психологічна структура і різновиди слідчої діяльності. Змістовна специфіка пізнавальної, конструктивної, організаторської та комунікативної діяльності при розслідуванні злочинів. Основні напрямки і форми використання психологічних знань в слідчій діяльності. Загальні та специфічні психологічні чинники слідчої діяльності. Організаційно-психологічна структура слідчої діяльності. Судово-психологічна експертиза: об`єкт, компетенція, методи, межі. Напрями і види судово-психологічної експертизи. Психологічна характеристика здійснення окремих видів судово-психологічних експертиз. Комплексні судово-психологічні експертизи. Організаційно-правові питання здійснення судово-психологічної експертизи.

Поняття особистості правопорушника. Основні групи чинників, що впливають на протиправну поведінку. Історичні погляди на природу злочинності. Психологічна характеристика етапів формування злочинної поведінки особистості. Особливості формування різновидів злочинної спрямованості (насильницька, корислива тощо). Психологічні причини злочинної поведінки. Психологічна структура злочинного діяння. Психологічні наслідки скоєного злочину

Психологічна характеристика злочинної групи. Сутність та психологічні особливості різновидів злочинних груп. Психологічна специфіка злочинних груп неповнолітніх. Особливості їх формування та розвитку. Групова динаміка та ієрархічна структура злочинних груп неповнолітніх. Відносини та специфіка спілкування. Психологічні засоби впливу на групи неповнолітніх. Злочинні групи та організована злочинність. Урахування психологічних чинників у боротьбі з груповою злочинністю.

Теоретичні знання. Теоретичні знання подаються в ході 2 годинної лекції та самостійно засвоюються студентами під час підготовки до семінарського заняття та заліку. Внаслідок вивчення даної теми студенти повинні знати: поняття особистості правопорушника та основні групи чинників, що впливають на протиправну поведінку, такі поняття, як злочинна група, психологічні чинники за рахунок яких зростає суспільна небезпека групової суспільної діяльності, закономiрностi формування i розвитку злочинних груп, психологiчнi особливості рiзновидiв злочинних груп, психологічні особливості групової, організованої та професійної злочинності, психологічні фактори які впливають на ефективність вирішення завдань слідчого, що є предметом, об’єктом судово-психологічної експертизи її межі та методи.

Практичні навички. Студенти повинні вміти обґрунтувати теоретичні принципові положення про природу злочинності; визначити етапи формування злочинної поведінки особистості та особливості формування різновидів злочинної спрямованості, відповідно до їх завдань застосовувати методи юридичної психології, відповіді підкріплювати конкретними прикладами. аналізувати змістовну специфіку пізнавальної, конструктивної, організаторської та комунікативної діяльності при розслідуванні злочинів; здійснювати психологічний аналіз практичних ситуацій слідчої діяльності, визначати психологічні чинники, що впливають на її ефективність, відповіді підкріплювати конкретними прикладами; формулювати питання до експерта який має здійснювати судово-психологічну експертизу в межах процесуально визначеної компетенції, здійснювати психологічний аналіз практичних ситуацій слідчої діяльності пов’язаних з необхідністю призначення судово-психологічної експертизи відповіді підкріплювати конкретними прикладами.

Методичні рекомендації. Під час самостійної підготовки до семінарського заняття студенти повинні засвоїти поняття особистості правопорушника, основні групи чинників, що впливають на протиправну поведінку.

Студентам необхідно вивчити визначення особистості правопорушника: особистість правопорушника – свідомий суб’єкт, носій сукупності біологічно зумовлених і соціально детермінованих якостей і властивостей, поведінка якого визначається антисуспільною спрямованістю, що сформувалась під впливом певних суспільно-політичних, економічних і соціокультурних умов

Студентам необхідно звернути особливу увагу на те, що причини злочинності — результат складної взаємодії особливостей особистості та середовища, причому стосовно конкретного факту вчинення злочину вони виявляються в різних сполученнях, що разу — по-своєму.

Студентам необхідно мати уявлення про етапи формування антисуспiльної поведінки: 1) формування особистості з антисуспільною спрямованістю; 2) мотивація антисуспiльного вчинку; З) прийняття конкретного рішення про його здійснення; 4) реалiзацiя цього рішення, включаючи сам вчинок та настання його наслідків; типи антисуспiльної спрямованості особистості: а) асоціальний — коли поведінка не збігається з інтересами суспільства, але не має чітко вираженого негативного ставлення до нього i не завдає суттєвої шкоди; б) антисоціальний — поведінка суперечить інтересам суспільства i шкідлива для нього, але не є небезпечною для основних умов суспільного буття; в) суспільно небезпечний — свідомо спрямований проти основних засад суспільства, коли поведінка становить значну, серйозну небезпеку; основні етапи механізму злочинної поведінки: 1) мотиваційний, 2) цілепокладаючий, 3) операціональний (виконавчий), кожен із яких виконує свої функції у взаємозв’язку з іншими.

Студенти повинні знати квалiфiкацiйнi ознаки злочинної групи: 1) мала неформальна група, тобто нечисленна за складом спiльнiсть людей, стосунки у якій нормативно, офiцiйно не регулюються, підтримується безпосередній особистий контакт мiж учасниками; 2) об’єднання учасників відбувається завдяки спiльнiй злочинній дiяльностi; 3) взаємодія учасників групи певним чином організована (вiд ситуативних груп, де групові структури ледве визначені, до організованих, де існують функцiональнi i психологiчнi взаємозв’язки); 4) група є єдиним особливим суб’єктом злочинної дiяльностi, тобто кожен учасник надає свій внесок вiдповiдно до координації i розподілу ролей — з одного боку, до кожного пред’являються певні вимоги — з іншого.

Студенти повинні вміти аналізувати змістовну специфіку пізнавальної, конструктивної, організаторської та комунікативної діяльності при розслідуванні злочинів; вміти обґрунтувати психологічні особливості взаємодії окремих учасників судової діяльності, здійснювати психологічний аналіз практичних ситуацій слідчої діяльності, визначати психологічні чинники, що впливають на її ефективність, відповіді підкріплювати конкретними прикладами; формулювати питання до експерта який має здійснювати судово-психологічну експертизу в межах процесуально визначеної компетенції, здійснювати психологічний аналіз практичних ситуацій слідчої діяльності пов’язаних з необхідністю призначення судово-психологічної експертизи відповіді підкріплювати конкретними прикладами.

Самостійна робота. Під час самостійної підготовки студентам необхідно вивчити наступні теми: Психологія злочинного діяння. Типологія особистості злочинців. Методи психологічного впливу на особистість. Психологічні особливості злочинних груп

ТЕМА. Психологічні засади судового розгляду. Психологічні аспекти проблеми покарання та виправлення засуджених

Зміст навчального матеріалу. Мета та основні стадії судового розгляду як діяльності, загальні вимоги до організації та проведення судового розгляду, психологічна сутність та особливості пошуково-пізнавального аспекту судового розгляду, психологічна сутність та особливості конструктивного аспекту судового розгляду, особливості виховного аспекту судового розгляду, проблема екстремальних ситуацій під час судового розгляду, психологія звинувачення та виправдання, взаємодія окремих учасників судового розгляду на різних його етапах.

Класифікація учасників розслідування злочинів та судового розгляду, їх правовий статус; психологічні особливості «винного» (підозрюваного, звинувачуваного, підсудного); психологічні особливості потерпілого, психологічні особливості свідка, вимоги до особистості та професійно-психологічної підготовки слідчого, психологія судді та прокурора, психологічні чинники достовірності свідчень потерпілого і свідка, психологія адвоката, особливості його взаємодії із «винним», потерпілим; проблема звинувачувального нахилу судді та виправдальний вирок.

Предмет, об`єкт та основні задачі пенітенціарної психології; психологічні особливості особистості людини в умовах позбавлення її волі; принципи та методи вивчення особистості засудженого; з’ясування та використання здібностей засуджених під час відбування покарань; особливості мікросередовища засуджених та його психологічна характеристика; структура груп засуджених; методи психологічного впливу на засуджених; ресоціалізація і реадаптація засуджених: основні чинники; диференційований та особистісний підхід під час ре соціалізації засуджених.

Практичні навички. Студенти повинні вміти аналізувати загальні вимоги до організації та проведення судового розгляду, психологічна сутність та особливості пошуково-пізнавального аспекту судового розгляду, психологічна сутність та особливості конструктивного аспекту судового розгляду. Студенти повинні знати: що є предметом, об’єктом пенітенціарної психології, які завдання стоять перед нею, на яких принципах ґрунтуються ресоціалізація і реадаптація засуджених, їх: основні чинники, а також методи, які використовуються для психологічного впливу на засуджених. Студенти повинні на рівні знань отриманих з попередніх тем розділу кримінальна психологія, вміти визначати комплекс властивостей, характерних для осіб, що вчинили окремі види злочинів, вміти обґрунтовувати психологічні особливості різноманітних категорій злочинців (неповнолітніх, молоді, рецидивістів, осіб, що вчиняли злочини у групі, банді тощо), вміти складати психологічний портрет злочинця, використовуючи методи психологічної діагностики, і на підставі цього вирішувати які засоби ресоціалізації чи реадаптації необхідно застосовувати до різних категорій засуджених, відповіді підкріплювати конкретними прикладами.

Методичні рекомендації. Під час самостійної підготовки студенти повинні засвоїти психологічну характеристику пізнавальної, конструктивної, комунікативної, виховної діяльності судді.

При опрацюванні теми студенти повинні вивчити, що на пізнавальну діяльність суду впливають різноманітні зовнішні умови: а) громадська думка, б) поведінка осіб, які знаходяться в залі.

Також під час вивчення теми необхідно звернути особливу увагу на види відносин, що виникають у комунікативній діяльності суду:

1) відносини «по вертикалі» — стосунки суддів із державним обвинувачем, захисником, підсудним, свідками, експертами, а також із присутніми в залі судового засідання громадянами;

2) відносини «по горизонталі» — стосунки між суддею і народними засідателями, між державними обвинувачем і захисником, між свідками, потерпілими, експертами, між присутніми в залі громадянами;

3) відносини між підсудними (якщо розглядається справа, скоєна групою осіб або організованою групою);

4) відносини із судовою аудиторією як із визначеною групою людей. Основне завдання в цьому випадку — перетворення цієї групи людей в аудиторію з єдиною психологічною спрямованістю.

Студенти повинні засвоїти елементи професійної спрямованості судді: 1) усвідомлення свого професійного обов’язку, 2) рівень професійної правосвідомості, творчий підхід до здійснення суддівських функцій, нетерпимість до порушення вимог законності.

Студенти повинні засвоїти, що традиційно виділялись наступні типи засуджених: актив - особи із вираженою позитивною спрямованістю, які характеризуються активною участю у трудовому процесі, ініціативним ставленням до навчання, ретельністю у виконанні доручень, позитивним впливом на інших членів групи; резерв - засуджені, які беруть участь у трудовому процесі, у навчанні, але поведінка їх характеризується незначною ініціативністю; пасив - засуджені із невизначеною спрямованістю, які вагаються у виборі стратегії своєї поведінки. Їх вчинки значною мірою залежать від ситуації; засуджені із негативною спрямованістю - ті, для кого характерні порушення режиму, негативне ставлення до будь-яких форм позитивного впливу, підвищена конфліктність

Студенти повинні засвоїти, що більшості ув’язнених притаманні специфічні емоційні стани - недовірливість, підозріливість, тривожність, дратівливість, збудливість, агресивність, а також пригніченість, почуття власної неповноцінності і т.ін. Вони викликаються наступними чинниками: 1) ізоляція від суспільства і розміщення у замкненому середовищі, 2) обмеження у задоволенні потреб, у першу чергу біологічних, через тотальну регламентацію поведінки, 3) примусове включення до одностатевих соціальних груп

Студенти повинні звернути увагу на динаміку особистості в умовах позбавлення волі - це сукупність «критичних» змін у психічному стані людини від арешту до звільнення. Можна виділити наступні її етапи: І) після арешту - у психічному стані людини домінує страх перед майбутнім покаранням; 2) після набуття вироком законної сили - психічний стан засудженого характеризується апатією, можливо, готовністю спокутувати провину ; 3) після прибуття до УВП - розпочинається адаптація до нових умов життя, коли дуже гостро відчувається обмеження потреб, зміна звичних стереотипів; 4) від 3-4 до 6-8 місяців перебування в УВП - поява та розвиток інтересів у нових умовах життя (утворення неформальних груп, праця, побачення із родичами та ін.), що сприяє виникненню у засудженого позитивних емоцій та підвищує ступінь його психічної активності; 5) адаптаційний період; 6) період перед звільненням (3-8 місяців) - є дуже складним у зв’язку з очікуванням волі та труднощів, що можуть при цьому виникнути.

Питання для обговорення:

1. Юридична психологія як галузь загальної психології, предмет та пріоритетні завдання юридичної психології. Зв’язок юридичної психології із галузями психології.

2. Структура юридичної психології. Принципи та методи юридичної психології.

3. Поняття особистості правопорушника.

4. Особливості формування різновидів злочинної спрямованості.

5. Психологічна характеристика злочинної групи.

6. Психологічна структура і різновиди слідчої діяльності.

7. Судово-психологічна експертиза.

8. Психологічні аспекти проблеми покарання та виправлення засуджених.