3. Комп’ютеризація управлінських процесів.

6 Етап. Комп’ютеризація управлінських процесів (з 80-х років хх ст. – до наших днів).

Передумова формування цього етапу – розвиток інформаційних і комп’ютерних систем, інформаційних технологій. Характерною особливістю використання сучасних засобів обчислювальної техніки є застосування мережного оброблення даних, що забезпечує ефективне колективне використання обчислювальних та інформаційних ресурсів, поліпшення комунікацій та обміну інформацією. У межах підприємства функціонують локальні мережі, які забезпечують інформаційний обмін між працівниками організації. Регіональні (територіальні) мережі утворюються на регіональному рівні й призначені для надання в режимі реального часу інформаційно-обчислювальних ресурсів. Нині у світі зареєстровано понад 2000 глобальних мереж, з них 54 у США, 16 – у Японії. Найпоширеніша глобальна мережа Internet, користувачі якої отримують інформацію з усього світу, можуть користуватися статистичними даними більшості країн світу, регіонів, працювати з бібліотечними фондами та звітами науково-дослідницьких інститутів тощо.

ІІІ Контрольні питання для самоперевірки:

1. Назвіть етапи розвитку менеджменту.

2. Наведіть основні положення шкіл наукового управління та «фордизму».

3. Що нового в науку управління внесла адміністративна школа?

4. Яку роль А.Файоль відіграв у формуванні теорії і практики менеджменту?

5. Обґрунтуйте необхідність і причини зміщення акцентів з виробничо-технічних аспектів на соціальні на другому етапі розвитку менеджменту.

6. Охарактеризуйте відмінність між школою людських стосунків і школою поведінських наук.

7. Назвіть передумови виникнення систем управління, орієнтованих на ринок.

8. Наведіть основні положення кількісного підходу в управлінні організацією.

9. Що є системою?

10. Розкрийте сутність системного підходу у менеджменті.

11. Охарактеризуйте теорію системного підходу “7 - S”.

12. Розкрийте сутність ситуаційного підходу у менеджменті.

13. Особливості комп’ютеризації управлінських процесів.

ІV Література:

1. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту - К.: "Академвидав", 2003р., с. 20-32;

2. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента - М.: " Дело", 1997г., с. 61-87;

3. Шегда А.В. Менеджмент - К.: "Знання", 2004р., с. 33-41, 51-83.

Тема 1. Сутність, значення та особливості розвитку менеджменту Самостійна робота 2 Групова динаміка

І Питання до опрацювання:

1. Формальні групи працівників.

2. Сутність Хоторнських експериментів.

3. Порівняльна характеристика формальних і неформальних груп.

4. Управління неформальною групою.

5. Умови ефективної діяльності груп працівників.

ІІ Основні аспекти опрацювання матеріалу:

1. Формальні групи працівників.

Кожна організація складається з формальних і неформальних груп (колективів).

Формальними групами є групи, які створюються волею керівників організації. У кожній організації існує три типи формальних груп:.

1. До груп керівників можуть належати: президент компанії та віце-президенти; директор заводу та його заступники; начальник цеху та його заступники та ін.

2. Робочі групи формують особи, які виконують одне завдання. Наприклад, група конструкторів, постачальників, економістів тощо.

3. Комітет – це група, якій організація делегує повноваження для виконання конкретного завдання. До комітетів належать ради, збори, комісії тощо. За функціональним призначенням виділяють два основні типи комітетів:

- спеціальний (тимчасовий) – створюється для виявлення та розв’язання конкретної проблеми;

- постійний – діє та має конкретну, найчастіше довготривалу мету (рада директорів, ревізійна комісія, профспілковий комітет тощо).