Практичне заняття № 3

Тема: Основи культури української мови

Теоретичні запитання

Культура мови та культура мовлення.

Комунікативні ознаки культури мовлення.

Комунікативні професіограма фахівця.

Література

1. Бабич Н.Д., Герман К.Ф., Скаб М.В. та ін. Культура фахового мовлення : Навчальний посібник / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці : Книги–ХХІ, 2011. – 528 с.

2. Климова К. Я. Основи культури і техніки мовлення : Навч. посібник. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Ліра, 2007. – 240 с.

4. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування : Навчальний посібник 2-ге вид. – К. : Каравелла, 2008. – С. 7–37, 54.

5. Полтавська О.М. Вивчення української мови (за професійним спрямуванням) : теоретичний і практичний аспекти : Навч. посібн. – Алчевськ : ДонДТУ, 2009. – 189 с.

6. Пономарів О. Культура слова : Мовностилістичні поради : Навч. посібник. 2-ге вид., стереотип. – К. : Либідь, 2001. – 240 с.

7. Шевчук С.В., Клименко І. В. Українська мова за професійним спрямуванням : Підручник. – 2-ге вид., випр. і доповнен. – К. : Алерта, 2011. – 696 с.

Завдання для самостійної роботи

Завдання 1. У поданих реченнях знайдіть мовленнєві помилки, пов’язані з неправильним вживанням слів. Які лексичні явища (паронімія, синонімія, омонімія тощо) пояснюють причини зазначених помилок?

Справжній рицар ніколи не робить добро заради вигоди. Серед подвижників видатних полководців багато імен залишилося невідомими. Моє уявлення змальовує вулиці стародавнього міста. Загамувавши подих, ми слухали незвичайний голос співця. У старих знайомих нарешті з’явився привид для зустрічі. Він пересувався скоро, опираючись на міцну парасольку.

Завдання 2. Прочитайте виразно вірш. Визначте основну думку тексту, перекажіть своїми словами. Спишіть, розкриваючи дужки. Поясніть написання не з різними частинами мови.

Недо – вічний (не)дороба,

(не)доводько до кінця.

Все йому (не)(до)вподоби,

все йому (не)(до)лиця.

„(Не)займай” – (не)дочуває,

„поможи” – (не)добачає.

(Не)доївши хліба-страв,

(не)довзувшись, о – геть подався…

Ох, і в кого він удався –

я і сам ще (не)добрав.

З ним і в школі теж морока:

(Не)додума, (не)довтне,

(не)до висидить уроку…

(Не)додому йде по зміні,

(не)до книжки – на пусте…

(Не)доходить до хлопчини,

що (не)доумок росте.

Д. Куровський

Завдання 3. Поясніть, чому у наведених словосполученнях немає логічності. Від чого це залежить? Виправте помилки.

Дуже синюватий, зовсім лисий, трохи чистісінький, надзвичайно злющий, забагато добрий, сильно смугастий, дуже далеченько, надто зеленуватий, білувата синява, цукрова сіль, солодкувата кислота.

Завдання 4. Знайдіть у реченнях порушення логічності. Відредагуйте речення і аргументуйте виправлене.

Кожний герой має свої індивідуальні риси. У мовленні він уживав місцеві слова і діалектизми. Шевченко подружився з друзями. Він почав займатися малюванням і намалював багато картин. Він людина передових і прогресивних поглядів. Ще зовсім молодими юнаками пішли вони на заробітки. У січні місяці багато здібний і перспективний на майбутнє спортсмен. В українській мові вимова не збігається з написанням.

Завдання 5. Перекладіть українською мовою.

На холмах Грузии лежит ночная мгла

Шумит Арагва предо мною.

Мне грустно и легко; печаль моя светла;

Печаль моя полна тобою,

Тобой, одной тобой… Унынья моего

Ничто не мучит, не тревожит,

И сердце вновь горит и любит – оттого,

Что не любить оно не может.

А. Пушкин.

Завдання 6. Запишіть текст, добираючи з дужок найбільш точне слово. Мотивуйте свій вибір.

Був травень, ніч (стояла, була) погідна, місячна; де-не-де білими сніговими вогниками (переблискували, мигтіли, блимали) зірки, але їх було мало, і світло їхнє здавалося сліпим і німим у (повені, поводі) місячного (сяйва, світла, блиску). На узбіччі горбилася верба, й по її поплилому донизу (гіллю, віттю, галуззю) збігав безшелесним потоком примарний блиск, і в тому блиску відчувався (подих, повів) (неживого, мертвого): наче верба була опромінена мертвим усміхом. Я підійшов до неї, зірвав листок і коли підносив до (вуст, губів), щоб відчути смак молодої гіркоти, то на (довгастому, видовженому) листку (тремтіло, дрижало) (довгасте, видовжене) сиве сяяння (Є. Гуцало).

Завдання 7. До поданих іменників доберіть з дужок потрібні за змістом означення. Аргументуйте свій вибір.

Наголос, речення, числівник, ніж, цех (складаний, складовий, складальний, складний, складений);

молодь, зал, книжка, конференція (читаний, читацький, читальний, читаючий);

острови, погляди, стан (матеріалістичний, матеріальний, материковий);

погода, апарат, риба, мітинг (літаючий, льотний, літальний, літучий);

розшарування, твір, музика (класичний, класний, класовий);

присутність, займенник, випадок (особливий, особистий, особовий).

Завдання 8. Враховуючи майбутній свій фах, укладіть комунікативну професіограму.

Завдання 9. Виконайте вправи 16, с. 31–32, 17, с. 32, 19, с. 32–33 (М.І.Фурдуй. Українська мова. Практикум з правопису : Навч. посібник / За ред. В.В. Різуна. – 2-ге вид. – К. : Либідь, 2005. – 272 с.)

Тема 4:. Словотвір

План

1. Словотвір як розділ мовознавства. Синхронний і діахронний словотвір.

2. Об’єкт і завдання словотвору.

3. Похідні та непохідні слова. Твірна база і словотвірні засоби.

4. Поняття про формант.

5. Твірне слово. Словотвірна пара.

6. Поняття твірної основи.

7. Морфонологічні явища при словотворенні.

Література

1. Волох О. Т. Сучасна українська літературна мова. – К.,1986.

2. Горпинич В.О. Українська словотвірна дериватологія. – Дніпропетровськ, 1998.

3. Грищенко А. П. та ін. Сучасна українська літературна мова. – К.,1997.

4. Доленко М. Т., Дацюк І. І., Кващук А. Г. Сучасна українська мова. – К.,1987.

5. Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. – К.,1973.

6. Плющ М.Я. Словотворення та вивчення його в школі. – К.: РШ, 1985.

7. Сучасна українська літературна мова/ За ред. М. Я. Плющ. – К.,2001.

8. Сучасна українська літературна мова. Морфологія/ За заг. ред. І.К.Білодіда. – К.,1969.

9. Сучасна українська мова/ За ред. О. Д. Пономарева. – К.,1997.

1. Словотвір (дериватологія) - відносно молода лінгвістична дисципліна. Донедавна його не вважали окремою самостійної галуззю мовознавства, а відносили до етимології (ХІХст.), то до морфології (Л.А.Булаховський), то до лексикології (О.О.Потебня).

Як окремий розділ мовознавства словотвір почав формуватися у 40-50-х роках нашого століття завдяки працям В.В.Виноградова, Г.О.Винокура, Г.О.Смирницького, І.І.Ковалика та ін.

Словотвір , або дериватологія (лат. derivato – творення, відведення) – це розділ мовознавства, який вивчає слова з погляду способів творення і структури.

Термін словотвір має два значення:

а) сама система словотвірної будови мови, яка утворювалася за своїми внутрішніми законами протягом усього історичного розвитку мови;

б) вчення про словотвірну будову мови як мовознавчу дисципліну.

Розрізняють синхронний і діахронний словотвір.

Синхронний (описовий) словотвір вивчає словотворчу структуру слів на якому-небудь конкретному етапі розвитку мови.

Діахронний словотвір вивчає історію появи похідних слів на основі зіставлення різних періодів функціонування мови.

2. Об’єкт і завдання словотвору

Об’єктом словотвору є слово, яке також вивчається і в інших розділах мовознавства, але у словотворі розглядаються не всі слова, а тільки вторинні, тобто похідні.

Основними завданнями словотвору є:

- вивчення структури похідного слова;

- вивчення конкретних принципів розрізнення новоутвореного і первинного слів;

- вивчення способів словотворення;

- вивчення словотвірних ресурсів, їх продуктивності та ін. завдання.

3. Похідні та непохідні слова

Похідним є таке слово, яке утворене або походить від іншого слова чи словосполучення : жахливо (від жахливий), спецкор (від спеціальний кореспондент), переправа (від переправити).

Похідне слово характеризується такими ознаками: а) можливістю підібрати до нього твірне слово: сильнішати ← сильніший;

б) складнішою структурою (наявність у його складі суфікса чи префікса). Однак ця ознака не завжди обов’язкова: осінній ← осінь, але напад ← нападати .

Похідне слово є хронологічно вторинне щодо того, від якого утворене.

Непохідними називаються слова, які не утворюються від інших слів.

Серед них виділимо 2 групи слів:

а) невідмінювані слова на зразок тут, там, амплуа, шосе.

б) змінні слова, які складаються з кореня і флексії:мир, вод-а, крас-а .