План

1. Зуби, їх розвиток.

2. Будова зуба.

   • Частини зуба.

   • Шари зуба.

   • Порожнини зуба.

   • Поверхні зуба.

   • Корені зуба та його канали.

   • Періодонт.

   • Парадонт.

   • Анатомія молочних та постійних зубів.

   • Особливості молочних зубів.

   • Терміни прорізування зубів.

   • Відмінності в кількості, положенні і формі зубів.

   • Співвідношення коренів зубів з носовою пазухою, верхнєщелепною пазухою і каналом нижньої щелепи.

   • Рентгенанатомія зубів.

   • Зубо-щелепна система як ціле.

   • Оклюзія.

   • Артикуляція.

   • Прикуси патологічні і фізіологічні.

   • Зубні формули.

1. Зуби та їх розвиток.

Зуби (dentes) закріплені в альвеолах альвеолярних відростків верхньої та нижньої щелеп (procesus alveolaris superior et inferior). форма з’єднання між зубом та стінкою альвеоли носить назву зубоальвеолярного з’єднання (articulation dentoalveolaris – gomfosis).

У людини зуби прорізуються у два періоди: - перший період – молочні зуби (dentis decidui) другий період – постійні зуби (dentis permanentes) на чому ми зупинимось пізніше.

Закладка постійних зубів здійснюється у кінці четвертого—на початку п'ятого місяця ембріогенезу з епітелію зубної пластинки позаду від закладки молочних зубів. Зачатки великих кутніх зубів з'являються лише на першому-четвертому році життя. Спочатку молочні та постійні зуби лежать у спільних альвеолах, з часом між ними формується кісткова перетинка. У шість-сім років, коли настає час заміни молочних зубів на постійні, остеокласти руйнують кісткову перетинку і корінь молочного зуба. Під дією тиску, який виникає у пульпі постійних зубів у результаті активації синтетичної діяльності фібробластів, коронка зуба виштовхується над поверхнею альвеолярних відростків. Заміна молочних зубів на постійні здійснюється у проміжку з шести до 12 років. Першим прорізується великий кутній зуб (перший моляр); на 12 році життя прорізується другий моляр; третій моляр «зуб мудрості» прорізується у 20—25 років або може не прорізуватися взагалі.

З віком властивості тканин зуба змінюються. На жувальній поверхні зуба частково стираються емаль і дентин. У складі емалі, дентину та цементу дещо зменшується вміст органічних складників і зростає вміст неорганічних речовин.

2. Будова зуба.

2.1. Частини зуба.

У кожному зубі розрізняють такі частини:

• частина, що підвищується над десною – коронка зуба (corona dentis);

• частина, що охоплюється десною – шийка зуба (cervix dentis);

• частина, що знаходиться в альвеолі – корінь зуба (radix dentis), котрий закінчується верхівкою кореня (apex radicis dentis);

Окрім цього клініцисти – стоматологи виділяють:

• клінічну коронку (corona clinica) – частина зуба, що починається від поверхні змикання до рівня десни та –

• клінічний корінь (radix clinica) – частина зуба від рівня десни до верхівки корення.

2.2. Шари зуба.

• дентин (dentinum), це тверда тканина зуба, що утворює його основу. Розміщена в корені, коронці та шийці. За будовою нагадує кісткову тканину, однак, на відміну від останньої, не містить власних клітинних елементів та кровоносних судин. Дентин включає 72% неорганічних сполук і 28% органічних речовин. Серед неорганічних речовин найбільше фосфорнокислих солей кальцію та магнію, незначний вміст фтористого кальцію. Органічним складником дентину є колаген І типу. За будовою дентин являє собою скупчення пучків колагенових волокон, між якими залягає основна речовина. У радіальному напрямі його пронизують дентинні трубочки (к а н а л ь ц і). У них розміщені відростки клітин — дентинобластів, тіла яких лежать у пульпі зуба. Ближче до пульпи розміщений припульпарний дентин, поверхнево — плащовий. Для плащового дентину характерний радіальний напрям колагенових волокон (волокна К о р ф а), менша насиченість дентинними трубочками.

• В ділянці шийки та корення – шаром, що називається цементом (cementum). За будовою нагадує грубоволокнисту кісткову тканину. 70% цементу складають неорганічні компоненти (фосфорнокислі та вуглекислі солі кальцію), 30% — органічні сполуки. З останніх побудовані колагенові волокна цементу. Клітинні елементи цементу — цементоцити — за будовою і функцією нагадують остеоцити кісткової тканини. Цементоцити мають витягнуту полігональну форму, лежать в порожнинах і канальцях основної речовини цементу. Відростки цементоцитів анастомозують з відростками дентинобластів і сусідніх цементоцитів. Цементоцити утворюються з цементобластів, які у процесі гістогенезу тканин зуба активно синтезують міжклітинну речовину цементу.

Існує два різновиди цементу — первинний (клітинний) та вторинний (безклітинний). Безклітинний цемент локалізований у верхній частині кореня, ближче до шийки зуба. У його складі немає клітинних елементів. Клітинний цемент, до складу якого, крім колагенових волокон і основної склеюючої речовини, входять цементоциги, зосереджений переважно на верхівці кореня, а в багатокореневих зубах — у ділянці розгалужень кореня.

• В ділянці коронки він покритий шаром, що носить назву емалі (enamellum). Це найтвердіша тканина людського організму, яка покриває коронку зуба. За хімічним складом емаль на 96-97 % складається з неорганічних сполук, 3-4 % утворюють органічні компоненти. Серед неорганічних сполук основну масу складають фосфорнокислі солі кальцію, які у вигляді кристалів гідроксиапатиту, утворюють тверду основу емалі. Значно менший в емалі вміст карбонату та фториду кальцію. Органічним компонентом емалі є білки глікопротеїни, з яких побудований тонко фібрилярний матрикс емалі. Діаметр глікопротеїнових фібрил становить близько 25 нм. Структурною і функціональною одиницею емалі є емалева призма. Вона являє собою пучок фібрил, між якими залягають кристали гідроксйапатиту кальцію. Діаметр емалевої призми 3-5 мкм, ближче до країв вона витончується. Кожна емалева призма має звивистий (S-модібний) хід і утворюється у результаті діяльності клітини-І-намелобласта.