3. Молочні зуби.

Мочні зуби (dentes decidui) числом 20 по 10 на кожній щелепі, або по 5 на одному боці кожної із щелеп. Вони прорізуються у віці від 6-ти місяців до 2 років. Причому закладка молочних та постійних зубів проходить одночасно. Особливості молочних зубів:

• по величині вони менші від відповідних постійних зубів;

• коронки їх відповідно коротші але ширші;

• корені коротші від відповідного постійного зуба;

• відсутні малі корінні зуби;

  • Молочні різці зовнішньо дуже похожі на постійні відрізняючись тільки меншими розмірами. Форма коронки їх лопатоподібна зі слабкорозвинутими зубчиками на ріжучій поверхні.

  • Молочні клики також дуже нагадують постійні, тількі менші за розмірами та корені їх заокруглені і направлені у сторону першого великого корінного зуба.

  • Молочні моляри в анатомічній будові практично нічим не відрізняються від постійних, окрім їх величини.

3.1. Зубна формула молочних зубів.

Розрізняють:

• повну, або клінічну формулу молочних зубів, котра записується римськими цифрами:

V IV III II I | I II III IV V

V IV III II I | I II III IV V

Таким чином, на кожній половині два різці (І;ІІ), один клик (ІІІ), 0 малих коріних зубів та два великих коріних зуба (IV;V). Разом на одній щелепі 5 + 5 = 10 молочних зубів. Так само на другій щелепі. Разом всього у дитини 10 + 10 = 20 молочних зубів. Це відповідно відображається у цифровій груповій анатомічній формулі молочних зубів:

2 0 1 2 | 2 1 0 2

2 0 1 2 | 2 1 0 2

4. Постійні зуби.

Постійні зуби (dentes permanentes) – числом – 32. Вони починають прорізуватись в 6 – 7 років. Частина з них прорізуються додатково, а частина на заміну молочним зубам, що випадають.

• Різці – їх усіх 8 шт. – по 4 на кожній щелепі. Відповідно до цього розрізняють 2 медіальних та 2 латеральних. Коронки цих зубів долотоподібні, мають гострий ріжучий край (margo incisalis). Вестибулярна поверхня злегка випукла. На язиковій поверхні, біля шийки, знаходиться бугорок зуба (tuberculum dentis). Контактна поверхня трикутна, так як коронка із самої вузької бвля ріжучого краю постпово потовщується в напрями до шийки. Вехні різці більші нижніх, а самі більші два верхні медіальні. Між коронкою різця та шийкою знаходиться дугоподібне підвищення пояс (cingulum), який відмежовує бугорок зуба і закінчується краєвим гребінцем (cristae marginales). Корені різців мають конусоподібну форму, дещо здавлені з боків. На їх контактних поверхностях відмічаються слабовиражені поздовжнв борозенки. Для ідентифікації різців правої та лівої сторони використовують три критерії:

  • Критерій кореня, корень відхилений в сторону відповідно його положенню. Він більше виражений для різців верхньої зубної дуги. Для нижніх різців він не постійний.

  • Критерій кута коронки, латеральний кут, що утворений латеральною та ріжучою поверхнями, заокруглений.

  • Критерій кривини емалі, вестибулярна (лицева) поверхня біля медіального краю випукла і в напрямку до латерального краю стає більш плоскішою.

    • Клики (dentes canini) – їх 4, тобто по 1 з кожної сторони на кожній щелепі і розташовані назовні (латеральніше) від різців. Для них характерний довгий корінь та конусовидна коронка на якій розрізняють чотири поверхні. Вестибулярна поверхня випукла та п’ятикутна з найбільшою шириною між кутами ріжучого краю. На язиковій поверхні біля коронки добре виражений бугорок, який переходить в поздовжнє підвищення, котре закінчується біля медіального (внутрішнього) кута ріжучого краю. Цей бугорок на нижніх кликах моло виражений. Окрім цього на цій поверхні добре виражений пояс (cingulum), та краєвий гребінець (cristae marginales).

      • Корені кликів завжди поодинокі зплющені збоків та мають на бокових поверхнях поздовжні борозенки. Верхівки нахилені латерально.

Для кликів верхнього зубного ряду характерно:

а) більш широка та більша величина коронки;

б) більш довший корінь.

• Малі коріні зуби (dentes premolars) – їх 8 і розташовані вони позаді кликів. Їх по 2 з кожної сторони та на кожній щелепі. Поверхні змикання мають приблизну чотирикутну форму. Вона поділяється поперечним гребінцем (crista transversalis) на два, на два бугорка. Зовнішній вестибулярний бугорок розвинутий більше ніж внутрішній, язиковий. Для премолярів верхньої щелепи характерно більша масивність бугорків та більш чітка відмежованність один від одного. Корень частіше одинокий, лише у першого верхнього премоляра роздвоєний і має два канали щічний канал (canalis buccalis) та язиковий канал (canalis lingualis). Корені премолярів нижнього зубного ряду мають конусоподібну форму, в той же час верхнього зубного ряду трошки сплющені з переді до заду і окрім цього на задній та пердній їхній поверхні (за винятком верхнього першого премоляра) мають поздовжню борозенку.

• Великі корінні зуби (dentes molars) – їх 12 по 3 на кожній стороні на кожній щелепі та розташовуються латеральніше від малих корінних зубів. Самий останній з них зуб мудрості (dens serotinus), коронка якого кубічна.

  • Вехня щелепа. Поверхня змикання верхніх молярів має 4 бугорка (два щічних та два язикових (tuberculi bucalis et tuberculi lingualis) котрі розділені борознами, що утворюють букву Н. Підвищення емалі такого бугорка носить назву загострення зуба (cuspis dentis) і закінчується верхівкою загострення (apex cuspidis). Поверхні кожного бугорка, що поверненні до центру поверхні змикання являють собою трикутний гребінець (crista triangularis).

Моляри верхньої щелепи мають по три корені: один язиковий верхівка якого обернена в сторону твиердого піднебіння, два інших – щічні верхівки яких направлені до заду. Величина трьох корінних зубів різна. Вона зменшується в напрямці від 6 зуба до 8 зуба. Т.ч. зуб мудрості самий менший. Форма коронки різноманітна, варіює і число коренів. Їх може бути більше, або менше трьох.

Порожнина зуба широка і заходить в кожен із бугорків. Кожен корінь має свій одинокий канал, котрий з’єднується з порожниною зуба.

• Нижня щелепа. Молярі більші таких верхньої щелепи. Поверхня змикання поділена двома борозенками на 4 бугорка. Два з них розташовуються біля вестибулярного краю, а два – біля язикового. Тільки перший моляр має 5 бугорків, три з яких знаходяться біля вестибулярного краю змикальної поверхні. Зуб мудрості такий же мінливий як і на верхній щелепі. Кожен із молярів має по 2 корені – передній та задній здавлені з переду назад. Передній корінь йде почті вертикальни вниз, а задній направлений латерально. Порожнина зуба своїми обрисами відповідає коронці і продовжується в кожен бугорок. В передньому корені по два канали, а в задньому – один. Величина молярів, так само як і на верхній щелепі зменшується в напрямку з 6 до 8.