4.3. Мінеральні ресурси

Україна належить до числа провідних мінерально-сировинних держав світу. В її надрах відкрито близько 8 тис. родовищ більш ніж 90 видів корисних копалин, виявлено близько 20 тис. рудопроявів з 200 видами мінеральних ресурсів. За запасами і видобутком залізних, марганцевих, титан-цирконієвих руд та багатьох видів неметалевої сировини Україна донедавна посідала провідне місце серед країн світу. Це забезпечувало близько 5% світового видобутку корисних копалин та продуктів їх переробки на суму понад 20 млрд. доларів США. Більш як третину надходжень від експорту Україна отримувала від реалізації мінерально-сировинної продукції.

Водночас бурхливий розвиток видобувної галузі обумовив виникнення ряду проблем, пов’язаних, головним чином, з негативним впливом видобувних та переробних підприємств на довкілля, головними серед яких є:

- надзвичайно висока концентрація гірничодобувних підприємств в межах Донецького вугільного, Криворізького залізорудного і Нікопольського марганцевого басейнів, що обумовило потужний негативний вплив на довкілля;

- високий рівень виробленості переважної більшості родовищ вказаних басейнів, що при їх подальшій експлуатації обумовлює поглиблення екологічних проблем;

- недостатність фінансування робіт, спрямованих на зменшення впливу гірничодобувного виробництва на довкілля протягом всього періоду розробки родовищ у радянські та пострадянські часи, що призвело до нагромадження екологічних проблем у зазначених регіонах та в Україні в цілому;

- надзвичайно складні гірничо-геологічні умови більшості вугільних родовищ, мала потужність вугільних шарів, що визначає низький рівень рентабельності їх розробки і обумовлює необхідність значних державних дотацій для підтримки видобутку вугілля;

- невисока якість окремих корисних копалин, зокрема, залізних руд Кривбасу, марганцевих руд, що обумовлює значно більші витрати на їх переробку порівняно з кращими світовими аналогами і відповідно – значно меншу економічну ефективність їх розробки;

- відсутність законодавчої бази забезпечення в умовах ринкових відносин фінансування ліквідації об’єктів гірничодобувних підприємств та усунення негативних екологічних наслідків їх діяльності. Слід зазначити, що досі зазначені проблеми вирішувалися за рахунок державного бюджету, а в сучасних умовах приватної та акціонерної власності на гірничодобувні підприємства повинне бути інше вирішення цієї проблеми;

- недостатня вивченість негативного впливу на довкілля видобувних та переробних підприємств.

У країнах Європи нині спостерігається скорочення використання власних мінеральних ресурсів, обумовлене як економічними, так і екологічними чинниками. Кількість діючих гірничих підприємств у Європі невпинно скорочується, а частка гірничо-видобувного комплексу у ВНП Франції, Німеччині, Австрії становить лише 1-5%. Це позначилося на тому, що геологічні служби Європи зараз орієнтовані не стільки на вивчення мінерально-сировинної бази, скільки на виконання проектів, пов’язаних з гідрогеологією, інженерною геологією, екологією, моніторингом природних ресурсів, інформаційним забезпеченням.

Загалом стратегія розвитку гірничодобувного комплексу країн ЄЕС будується на основі комплексного аналізу наслідків впливу розробки родовищ корисних копалин на довкілля, з урахуванням повноти і комплексності вилучення корисних компонентів. Виконання екологічних вимог у країнах ЄЕС визначає техніко-економічну доцільність освоєння родовищ. Зокрема, прийняття нещодавно жорстких нормативів щодо запиленості повітря у Німеччині призвело до різкого скорочення розробки родовищ будівельних матеріалів відкритим способом і закупівлі необхідної сировини за кордоном.

Сучасні європейські тенденції вже сьогодні можуть слугувати для України взірцем у аспекті першочергової уваги питанням гідрогеології і екогеології, які прямо пов’язані з забезпеченням безпеки життєдіяльності. Щодо розвитку мінерально-сировинної бази в Україні, то слід враховувати специфіку виробничого потенціалу України, рівень економічного розвитку, існуючу структуру промисловості, свого часу спрямовану головним чином на пріоритетність галузей важкої промисловості; і з цього погляду європейський досвід може слугувати орієнтиром на майбутнє.

У теперішній час головним орієнтиром для України є прийняття жорсткого екологічного законодавства і суворе його дотримання. Нині першочергового значення набуває одержання вичерпної інформації, на основі якої можна оцінити екологічні наслідки видобутку корисних копалин і передбачити відповідні природоохоронні заходи.

В Україні необхідне:

• прийняття більш жорсткого гірничого та екологічного законодавства і неухильний контроль з боку держави за його виконанням;

• планування і ведення геологічного вивчення надр і наслідків надрокористування з урахуванням інтересів суспільства та екологічного законодавства;

• комплексна оцінка існуючого екологічного стану довкілля гірничодобувних регіонів;

• постійний контроль екологічного стану довкілля в межах гірничодобувних регіонів, комплексності та повноти вилучення корисних копалин, контроль за реалізацією природоохоронних заходів.

Рекомендації.

Першочергові кроки

Для вирішення екологічних проблем, які постали в результаті масштабної гірничодобувної діяльності в Україні, необхідні:

1. Планування геологорозвідувальних робіт з урахуванням поточних і перспективних потреб української економіки у мінеральній сировині, попиту на корисні копалини.

2. Орієнтування геологорозвідувальних робіт на пошуки і розвідку родовищ корисних копалин з високим вмістом корисних компонентів і високотехнологічними рудами, що забезпечить видобуток і переробку з мінімальним техногенним впливом на довкілля.

3. Вивчення і паспортизація відходів гірничо-переробних підприємств з метою визначення можливості надання їм статусу техногенних родовищ.

4 Здійснення прогнозної оцінки підземних вод питної якості на сучасний період для забезпечення населення стабільною за якістю екологічно чистою водою, як основи для подальшого сталого розвитку суспільства.

5. Розробка комплексної програми еколого-геологічного вивчення території України.

6. Реалізація еколого-геологічної оцінки території України та створення відповідних картографічних матеріалів (у масштабі 1: 500 000) для забезпечення інформацією щодо негативного впливу розробки родовищ корисних копалин і переробних підприємств на довкілля, перш за все, щодо техногенного забруднення ґрунтів та природних вод.

7. Створення карти гідромінеральних ресурсів України (у масштабі 1: 500 000) для забезпечення обґрунтованої оцінки негативного впливу розробки родовищ корисних копалин на гідромінеральні ресурси, які є стратегічним джерелом оздоровлення народу України.

8. Підготовка програми зі створення системи спостережних полігонів еколого-геологічних досліджень в умовах потужного техногенного навантаження, що забезпечить обґрунтовану оцінку техногенного впливу, розробку заходів щодо поліпшення екологічного стану довкілля та прийняття об’єктивних управлінських рішень з урахуванням раціонального використання державних коштів і ресурсів.

Подальші кроки

1. Прийняття більш жорсткого екологічного та гірничого законодавства в Україні з урахуванням досвіду країн ЄЕС і неухильне його дотримання.

2. Реалізація заходів щодо впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій.

3. Розробка і впровадження нових технологій переробки корисних копалин з метою зменшення використання при збагаченні токсичних речовин, небезпечних для довкілля.

4. Розширення мінерально-сировинної бази за рахунок залучення нових руд, поглиблення переробки корисних копалин, комплексності вилучення корисних компонентів.