Лекція 19 фізіологія вищої нервової діяльності, поняття про условні рефлекси. Фізіологічні основи поведінки
Частина функцій нервової системи пов'язана із регуляцією життєдіяльності органів і систем та об'єднанням їх у єдиний організм, а також відповідає за реалізацію вроджених форм поведінки й створення оптимальних умов для функціонування як окремих органів та систем, так і організму в цілому. Діяльність ЦНС забезпечує адекватну взаємодію організму із зовнішнім середовищем, підґрунтям якої є корисний кінцевий результат, спрямований насамперед на збереження життя особини чи виду в конкретних мінливих умовах існування.
Підґрунтям розумової діяльності є здатність організму набувати індивідуального життєвого досвіду, що забезпечує корисний пристосувальний результат за постійної зміни умов життя. Крім того, для людини характерне осмислене ставлення до навколишньої дійсності, формування нових законів і застосування їх під час організації своєї поведінки (творчість, соціальна діяльність).
Структурною основою вищої нервової діяльності є кора великого мозку і підкіркові утвори, що прилягають до неї. Під час організації поведінкового акту формуються нейронні ланцюги різної складності. Вони можуть включати різноманітні рефлекси (безумовні чи умовні). Для організації складної поведінки людини ЦНС використовує і складніші форми, такі, як мотивації, емоції, розумова діяльність, мовлення і воля.
ЦНС, організовуючи поведінку, використовує для цього як вроджені, так і набуті протягом життя механізми. Умовно можна виділити такі їх основні форми: вроджені (безумовні рефлекси та інстинкти) і набуті (імпринтинг, умовні рефлекси і мислення, або розумова діяльність). Найбільш яскраво еволюційне ускладнення структури і функцій органів та систем організму виявляється під час організації його поведінки в реальних умовах життя, які постійно змінюються. У людини в результаті еволюції нервової системи та її функцій з'явилася і досягла високого рівня розвитку свідомість як вища форма організації поведінки.
Основною ознакою безумовного рефлексу є готова стабільна рефлекторна дуга. Ланцюг безумовних рефлексів формує інстинкт. Для умовного рефлексу такою ознакою є запам'ятовування дій у минулому, набуття життєвого досвіду, тобто індивідуальне формування нестійкого ланцюга взаємодії нейронів (рефлекторної дуги). Найістотнішою особливістю прояву розумової діяльності є здатність передбачати розвиток подій і передавати виявлену закономірність іншим суб'єктам. У тварин, навіть високоорганізованих, існують лише елементи розумової діяльності, але в цілому вона добре розвинена тільки в людини.
Вроджені форми поведінки Інстинкти
В організації цілісної поведінки тварин вагому роль відіграють інстинкти, їх значення частково зберігається і в організації поведінки людини, але у їх прояв втручається розумова діяльність. Людина свідомо може пригнічувати або різко згладжувати прояв інстинктів.
Інстинкт - складний комплекс взаємозалежних рефлексів, який включає рухові та поведінкові реакції, властиві істоті даного виду, що виникають у відповідь на зміну зовнішнього чи внутрішнього середовища і перебігають на тлі високої збудливості нервових центрів, які відповідають за здійснення цих реакцій. Інстинкти є доцільною пристосувальною діяльністю, зумовленою вродженими механізмами. Це - комплекси безумовних рефлексів, які мають ланцюговий характер, за якого закінчення одного рефлексу є початком іншого. Інстинкти характеризуються сталістю реакцій - відповідей на дію певних подразників. Можна виділити три основні групи інстинктів: вітальні, життєві (від лат. vitalis - життєвий), забезпечують фізичне виживання особи (питний, харчовий, оборонний тощо); зоосоціальні - статевий, батьківський, територіальний, ієрархічний; саморозвитку (дослідницький, імітаційний, ігровий тощо). У прояві останнього типу інстинктів уже можна чітко виділити певні ознаки, які були основою формування вроджених форм поведінки у вигляді умовних рефлексів і розумової діяльності.
Незважаючи на те що інстинкти є видовими, у їх прояві можна знайти елемент індивідуальності поведінкових реакцій. Це зумовлено: а) вродженими особливостями нервової системи, б) навичками та досвідом, набутими у попередні періоди життя. Виразність інстинкту зумовлена багатьма чинниками зовнішнього і внутрішнього середовища (конкретною ситуацією, інтенсивністю метаболізму, гормональними впливами тощо).
Фази прояву інстинктивної діяльності. Ланцюг рефлекторних актів, який являє собою інстинкт, складається з двох фаз: 1-ї - пошукової і 2-ї -завершальної. У 1-й фазі прояв інстинктивної поведінки є дуже пластичним, залежить від конкретних реальних умов і перебігає по-різному в окремих індивідуумів даного виду.
Завершальна фаза інстинкту, навпаки, відрізняється жорстким стереотипом, зумовленим анатомо-фізіологічними особливостями нервової системи (жорсткосформований ланцюг рефлекторних дуг). На відміну від першої фази, набуті компоненти тут відіграють несуттєву роль, а часто взагалі відсутні. Приклад - харчовий рефлекс у хижака. У разі виникнення відчуття голоду починається активна пошукова фаза, прояв якої цілком і повністю залежить від конкретної навколишньої ситуації, від набутих протягом життя навичок. Але коли жертва виявлена, то переслідування, нападання і пожирання її суворо регламентоване вродженим комплексом рефлексів. У цей час у тварини притуплюється навіть орієнтувальний рефлекс і вона може легко потрапити до пастки.
Сувора видова одноманітність інстинктів забезпечує збереження виконання життєво важливих функцій, спрямованих на виживання особини і виду, незалежно від випадкових умов середовища, у які жива істота може потрапити. Очевидно, інстинкти є вроджено закріпленим підсумком усього еволюційного шляху, пройденого видом. Природно, що ці генетично закріплені програми не можуть і не повинні легко змінюватися під впливом непостійних зовнішніх впливів.
Біологічне значення інстинктів не обмежується лише організацією поведінки. Процеси, які забезпечують прояв інстинктів, особливо їх першої пошукової фази, стали еволюційною основою формування більш складних форм поведінки. Тому можна стверджувати, що інстинкти є своєрідною перехідною формою до більш складної форми - умовнорефлекторної діяльності.