Тема 3: надзвичайні ситуації воєнного часу

Пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження, до якої відносять ядерну, хімічну і біологічну зброю, або звичайних засобів ураження, які своїми факторами ураження наближаються до зброї масового ураження.

3.1 Ядерна зброя

Ядерна зброя заснована на використанні внутрішньоядерної енергії, яка виділяється при ланцюгових ядерних реакціях поділу ядер деяких важких елементів (ізотопів урану, плутонію) чи при реакціях синтезу за участю легких ядер ізотопів водню (дейтерію, тритію), літію.

В залежності від типу заряду зброя поділяється на атомну, термоядерну, комбіновану, нейтронну.

Потужність ядерних боєприпасів визначається загальною кількістю енергії, звільненої при ядерному вибусі, цю енергію вимірюють величиною тротилового еквіваленту.

Тротиловий еквівалент - це така маса тротилового заряду, енергія при вибуху якого дорівнює енергії вибуху даного ядерного заряду. Тротиловий еквівалент вимірюють у тоннах, кілотоннах /1 кт дорівнює 1-й тисячі тонн/ і мегатоннах / 1 Мт дорівнює 1 млн.тонн тротилу/.

В ядерних боєприпасах застосовується реакція поділу ядер важких елементів - урану-235, плутонію-239, урану-233, які легко поділяються при захваті нейтронів будь-якої енергії.

У термоядерній зброї застосовуються ядерні реакції,які відбуваються одна за одною: поділ ядер урану-235 або плутонію-239 і з'єднання ядер атомів легких елементів у ядра атомів більш важких. Для здійснення реакції синтезу як термоядерне паливо застосовують ізотопи водню: важкий водень - дейтерій, надважкий - тритій і з'єднання дейтерію і літію - дейтерит літію.

Висока температура, необхідна для підтримання реакції синтезу, утворюється за рахунок реакції поділу урану-235 або плутонію-239. Таким чином, звичайний ядерний заряд є запалом у термоядерному боєприпасі. У зв'язку з цим говорять,що термоядерний заряд грунтується на принципі "ділення - синтез".

У комбінованих боєприпасах застосовують три ядерних реакції, які проходять одна за одною: поділ ядер урану-235 або плутонїю-239, з'єднання атомів легких елементів водню і літію, поділ ядер урану-238, тобто дія заряду заснована на принципі "ділення - синтез - ділення".

Ядерні боєприпаси з підвищеним виходом нейтронного потоку в складі проникаючої радіації називаються нейтронними.

В залежності від середовища, в якому проведено вибух, розрізняють висотний, повітряний, наземний, підземний, надводний, підводний ядерний вибух.

При вибусі ядерного боеприпасу утворюються такі уражаючі фактори: ударна повітряна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження місцевості і електромагнітний імпульс,

Під час вибуху ядерного заряду температура підвищується до 10 млн. градусів, а при термоядерному вона доходить до кількох десятків мільйонів градусів. Виділяється величезна кількість енергії, утворюється дуже сильне світлове випромінювання, а максимальний тиск досягає мільярдів атмосфер; вибух супроводжується інтенсивним потоком гамма-випромінювання і нейтронів. Високі температура і тиск утворюють потужну ударну хвилю.

Ударна хвиля ядерного вибуху - це область різко стиснутого повітря, яка розповсюджується радіально від центру вибуху з надзвуковою швидкістю. Маючи великий запас енергії, ударна хвиля ядерного вибуху може уражати незахищених людей, руйнувати різні споруди, будівлі, обладнання, техніку.

Параметром, який визначає механічну дію ударної хвилі, є максимальний надмірний тиск повітря безпосередньо у фронті ударної хвилі / передня границя /. Р_ф - це різниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі Р_ф і нормальним атмосферним тиском р_о :

Р_ф = Р_ф-Р_о. Одиницею виміру надмірного тиску в системі СІ є паскаль або 1 кгс/см². 1 кгс/см² = 100 кПа /кілопаскаль/.

Безпосередня поразка ударною хвилею виникає внаслідок дії надлишкового тиску та швидкісного напору повітря. Непряму поразку люди і тварини можуть отримати від вторинних осередків ураження (уламки зруйнованих будівель або уламків скла, каміння та інших предметів, що летять із великою швидкістю). Таке ураження людей можливе при надмірному тиску 3 кПа і більше.

Травми, які отримують незахищені люди, поділяються на легкі, середні, важкі і дуже важкі. До легких травм /Р_ф = 20-40 кПа / віднесено тимчасове пошкодження слуху, вивихи суглобів, легку загальну контузію. До середніх травм /Р_ф = 40-60 кПа / віднесено сильні вивихи і переломи, контузію, пошкодження органів слуху, кровотечу з носа і вух. До важких травм /Р_ф = 60-100 кПа / віднесено сильну контузію всього організму, пошкодження внутрішніх органів і мозку, тяжкі переломи

До дуже важких травм /Рф більше 100 кПа / віднесено травми, що призводять до смерті.

Основним заходом порятунку від уражаючої дії повітряної ударної хвилі є укриття людей в захисних спорудах.

Осередок ядерного ураження в залежності від тиску у фронті ударної повітряної хвилі умовно поділяється на 4 зони зруйнування: повні, сильні, середні і слабкі.

При повних зруйнуваннях /Рф більше, 50 кПа / в будинках, спорудах знищені несучі конструкції, обвалені перекриття. Обладнання, технічні засоби ремонту не підлягають. На електромережах розриви кабелів, на всіх трубопроводах, які знаходяться відкрито, на поверхні, значні зруйнування, повітряні лінії зв'язку і електропередач порвані, стовпи ліній завалені. При повних зруйнуваннях встановлення пошкоджень недоцільно. Виникають суцільні завали і задимленість від палаючих предметів.

При сильних зруйнуваннях значно деформуються несучі конструкції споруд і будинків, більша частина стін і перекрить обвалена. Механізми, обладнання дуже здеформовані. На трубопроводах, мережах зв'язку і електропостачання розриви і деформації. Виникають суцільні пожежі, суцільні завали.

При середніх руйнуваннях в спорудах, будинках обвалено дах, стіни, перегородки, вибиті вікна, двері. Перекриття і підвали не зруйновані. Частину приміщень можна використовувати. Окремі вузли обладнання, техніки потребують капітального ремонту, Комунально-енергетичні мережі мають окремі розриви і деформацію. Будинки, споруди, обладнання, комунально-енергетичні мережі, техніка потребують капітального ремонту. Виникають окремі завали і суцільні пожежі.

При слабких зруйнуваннях будинки і споруди можуть мати внутрішні пошкодження перегородок, віконних і дверних отворів. На комунально-енергетичних мережах незначні порушення і поломки. Елементи обладнання, техніки, мережі потребують дрібного ремонту. В цій зоні виникають окремі пожежі.

Розміри зон ураження від загальної площі осередку ядерного ураження орієнтовно складають: зона суцільних руйнувань - 12 %, сильних - 10 %, середніх - 18 %, слабких - 60 %.

Світлове випромінювання ядерного вибуху - це електромагнітне випромінювання оптичного діапазону у видимій, ультрафіолетовій і інфрачервоній областях спектру. Джерелом світлового випромінювання є вогненна куля, яка виникає при ядерному вибусі. До її складу входять розжарені продукти вибуху і повітря. Із вогненної кулі випромінюється дуже велика кількість променевої енергії. Внаслідок цього опрмінювані предмети дуже швидко нагріваються, обвуглюються або загоряються, а в живих тканинах виникають опіки різних ступенів.

Основним параметром, що визначає уражаючу дію світлового випромінювання ядерного вибуху, є світловий імпульс - це кількість світлової енергії, яка припадає на 1 м² освітлюваної поверхні, розташованої перпендикулярно до напряму розповсюдження випромінювання. В системі СІ світловий імпульс вимірюється в джоулях на квадратний метр / Дж/м²/; тривалість світлового імпульсу вимірюється в секундах і залежить від потужності ядерного боєприпасу. Світловий імпульс зменшується із збільшенням відстані від центру вибуху і стану атмосфери внаслідок розсіювання і поглинання проміння.

Дощ, сніг, туман, дим поглинають світлове випромінювання, знижують його потужність і уражаючу силу в декілька раз.

Світлове опромінювання при безпосередній дії викликає опіки відкритих частин тіла, тимчасове осліплення та опіки сітківки очей. Можливі вторинні опіки, які виникають від полум'я палаючих будівель, споруд, рослинності, палаючої або тліючої одежі. Незалежно від причини виникнення за важкістю травмування організму людини опіки розрізняють 4-х ступенів.

Опік 1 ступеня отримують люди при потужності світлового імпульсу від 100 до 200 кДж/м². При цьому виникає почервоніння шкіри, припухлість місць опіку. Люди не втрачають працезатності, спеціального лікування не потребують. Опіки загоюються швидко.

Опік 2 ступеня люди отримують при потужності світлового імпульсу від 200 до 400 кДж/м². При цьому на шкірі утворюються пухирі, наповнені рідиною. Люди втрачають працездатність і потребують лікування.

Опік 3-го ступеня люди отримують при потужності світлового імпульсу від 400 до 600 кДж/м². При цьому відбувається повне порушення шкірного покрову по всій його товщині, виникають виразки. Люди, котрі отримали такі опіки, потребують тривалого лікування. Якщо не робити пересадку шкіри, то на місцях опіків утворюються шрами.

Опік 4-го ступеня люди отримують при потужності світлового імпульсу більше 600 кДж/м². При цьому омертвляється підшкірна клітковина, проходить обвуглення. Люди, які отримали опік 4-го ступеня, потребують тривалого лікування, можлива смерть.

Небезпечність опіків для життя залежить також від розміру ураженої площі тіла. Наприклад, опік 1-го ступеня по всьому тілі може бути більш небезпечний, ніж опік 3-го ступеня на малій ділянці.

Ураження очей світловим випромінюванням можливе трьох видів:

- тимчасове осліплення, яке може тривати до 30 хвилин;

- опіки очного дна, які виникають на великих відстанях_, якщо дивитись на вогненну кулю ядерного вибуху;

- опіки рогівки очей і повік, які виникають на тих же відстанях, що і опіки шкіри.

Внаслідок дії світлового опромінення ядерного вибуху на матеріали відбувається їх плавлення, жолоблення, обвуглення або загоряння. Внаслідок дії світлового опромінювання і вторинних факторів ядерного вибуху можуть виникнути пожежі на виробничих підприємствах і в населених пунктах. Особливо швидко загоряються папір, суха трава, солома, сухе листя, дерев'яні будівлі, пиломатеріали, горючі гази, паливні матеріали.

В осередку ядерного ураження виникають 3 зони пожеж: зона пожеж в завалах, зона суцільних пожеж і зона окремих пожеж.

Зона пожеж в завалах розповсюджується на всю територію зони повних зруйнувань і на частину зони сильних зруйнувань. Для цієї території характерним є тривале тління і горіння в завалах, яке може продовжуватись до декількох діб. Внаслідок неповного згоряння має місце сильне задимлення, виділення токсичних речовин. В цій зоні підвищена температура задимленого повітря, в якому наявний окис вуглецю. Вдихання продуктів згоряння з невеликою домішкою окису вуглецю і нагрітих до температури 50-60 °С призводить до загибелі людей.

На території зони суцільних пожеж під дією світлового імпульсу виникають пожежі в більшій частині будівель. Через 1-2 години вогонь розповсюджується на більшість будівель і виникає суцільна пожежа. Зона суцільних пожеж розповсюджується на більшу частину території зони сильних зруйнувань, на всю територію середніх зруйнувань і на частину території зони слабких зруйнувань.

Можливе виникнення вогненного шторму, який викликає ураганний вітер, спрямований до центру пожежі, стовп вогню підіймається на висоту до 5 км. Виникненню вогненного шторму сприяє густа забудова, розтікання горючих рідин на площі більше 100 га, відсутність вітру і відносна вологість повітря менша 30 %, наявність в житлових кварталах дерев'яних будівель. Зона окремих пожеж розповсюджується на частину території зони слабких зруйнувань і виходить за межу цієї зони і закінчується на місцевості, де потужність світлового імпульсу становить 100 кДж/м і менше. На території зони окремих пожеж вони виникають в окремих будівлях. В цій зоні є можливість швидкої організації гасіння пожеж і проведення рятувальних і інших невідкладних робіт.

Надійним захистом від світлового випромінювання ядерного вибуху є будь-яка непрозора перепона на шляху поширення світлових променів.

Проникаюча радіація ядерного вибуху

При вибусі ядерного боєприпасу протягом 10-15 секунд діє дуже потужне радіоактивне опромінювання, яке в своєму складі має альфа-, бета-, гама- і нейтронне випромінювання, їх загальна подібність - можливість іонізувати атоми і молекули речовини,в якій вони розповсюджуються.

Альфа-випромівювання - це потік -частинок з початковою швидкістю 20000 км/с. При -розпаді з ядра вилітає порівняно важка -частинка, яка являє собою ядро атома гелію. Енергія -частинки, яка вилетіла досить висока - 5-10 МеВ - майже в мільйон раз більша від енергії електрону в атомі. В зв'язку з цим -частинки, проходячи через речовину, призводять в ній до значних змін внаслідок іонізації і збудження атомів

-частинка взаємодіє з речовиною найбільш ефективно тому, що має великий заряд і відносно малу швидкість. Внаслідок цього велика її іонізаційна можливість, а проникаюча радіація незначна. Аркуш паперу повністю затримує -частинки. Надійним захистом від -частинок при зовнішньому опроміненні є одяг людини.

Бета-випромінювання - це потік -частинок. -частинкою називається електрон або позитрон, який випромінює енергію і його швидкість близька до швидкості світла - 300 000 км/с, їх заряд менший,а швидкість більша, ніж у -частинок. В зв'язку з цим -частинки мають меншу іонізуючу і більшу проникаючу здатність, ніж -частинки.

 - частинки повністю поглинаються віконними та автомобільними заскленнями і металевими екранами товщиною в декілька міліметрів. Одяг людини поглинає близько 50 % -частинок. Оскільки - і -випромінювання мають невелику здатність, то вони більш небезпечні при попаданні в організм людини або безпосередньо на шкіру, особливо в очі.

Гама-випромінювання представляє собою електромагнітне випромінювання, яке виділяється ядрами атомів при радіоактивних перетвореннях. -випромінювання супроводжується -розпадом, а деколи -розпадом. За своєю природою -випромінювання подібне до рентгенівського. Воно має значно більшу енергію /менша довжина хвилі/, яка випускається окремими порціями /квантами/ і розповсюджується із швидкістю світла - 300 000 км/с. Гама-кванти не мають електричного зяряду. У зв'язку з цим іонізуюча можливість -випромінювання значно менша ніж у бета- і альфа-частинок. Поряд з цим -випромінювання має найбільшу проникаючу здатність і є основним фактором уражаючої дії радіоактивних випромінювань.

Нейтронне випромінюваная, являє собою потік нейтронів. Швидкість розповсюдження нейтронів досягає 20 000 км/с. Нейтрони не мають електричного заряду, тому легко проникають в ядра атомів і захоплюються ними. Нейтронне випромінювання має сильну уражаючу дію при зовнішньому опромінюванні.

Біологічна ефективність нейтронів у кілька разів більша ефективності гама-променів.

Основним параметром, який характеризує дію ядерного випромінювання, є доза опромінювання /доза радіації/. Доза прямо пропорційна інтенсивності випромінюваня і тривалості його дії. Розрізняють експозиційну, поглинуту і еквівалентну дози.

Експозиційна доза характеризує іонізаційний ефект рентгенівського і гама-випромінювань у повітрі. Експозиційну дозу випромінювання вимірюють несистемною одиницею - рентгеном /Р/. Один рентген - це така доза рентгенівського або гама-випромінювання, яка в 1 см³ сухого повітря при температурі 0 °С і тиску 760 мм рт.ст. створює 2 млрд пар іонів (або точніше 2, 08 • 10⁹). На практиці застосовують менші часткові одиниці: мілірентген: (1 Р = 1000 мР; 1мР = 10^-3 Р) і мікрорентген (1 Р = 1 000 000 мкР; 1 мкР = 10^-6 Р).

У системі СІ експозиційна доза вимірюється в кулонах на кілограм (Кл/кг). Це одиниця експозиційної дози випромінювання, при якому в кожному кілограмі повітря утворюються іони із загальним зарядом, що дорівнює 1 кулону.

Експозиційна доза в рентгенах досить надійно характеризує небезпеку дії іонізуючих випромінювань при загальному і рівномірному опроміненні організму людини.

Рентген показує кількість енергії /дозу/, а не характеризує час, який вона одержана. Для оцінювання дії іонізуючого випромінювання за одиницю часу застосовується поняття "потужність дози".

Потужність експозиційної дози /рівень радіації/ - це інтенсивність випромінювання, що утворюється за одиницю часу і характеризує швидкість накопичення дози. Одиницею рівня радіації в системі СІ є ампер на кілограм /А/кг/, а несистемною одиницею для вимірювання випромінювань у повітрі є рентген за годину /Р/год/ або часткові одиниці: мілірентген за годину /мР/год/, мікрорентген за годину /мкР/год/.

Для оцінювання ступеню впливу радіації на організм людини введено поняття "поглинута доза".

Поглинута доза характеризує кількість енергії іонізуючого випромінювання, що поглинаєтьея одиницею маси опроміненої речовини. В системі СІ вона вимірюється в греях (1 Гр = 1 Дж/кг). Застосовується і позасистемна одиниця рад (це скорочення від англійського radiation absorber dose). (1 рад = 0 , 01 Гр = 0,01 Дж/кг).

Доза, яку одержує людина, залежить від виду випромінювання енергії, щільності потоку і тривалості впливу. Проте поглинута доза іонізуючого випромінювання не враховує того, що вплив на біологічний об'єкт однієї і тієї ж дози різних видів випромінювань неодинаковий. Щоб врахувати цей ефект введено поняття еквівалентної дози.

Еквівалентна доза є мірою біологічного впливу на конкретну людину, тобто індивідуальним критерієм небезпеки, зумовленим іонізуючим випромінюванням. За одиницю вимірювання еквівалентної дози прийнятий зівєрт /Зв/. Зіверт дорівнює поглинутій дозі в 1 Дж/кг (для ‑, ‑ та рентгенівського випромінювань). Позасистемною одиницею служить бер (біологічний еквівалент рентгена). Один бер - це доза будь-якого виду випромінювання, яка створює в організмі такий же біологічний ефект як 1 рентген рентгенівського або гама-випромінювання. Доза в берах виражається тоді, коли необхідно оцінити загальний біологічний ефект незалежно від типу діючих випромінювань.

Співвідношення між одиницею еквівалентної дози в системі СІ і несистемного одиницею : 1 Зв = 100 бер, 1 бер = 0,01 Зв.

Основою уражаючої дії проникаючої радіації є потік гама-променів і нейтронів у зоні ядерного вибуху, які поширюються від центру вибуху на усі боки і проходять відстань у сотні й тисячі метрів.

Характерною особливістю потоку гама-променів і нейтронів є здатність їх проникати через значні товщі різних предметів і речовин. На відміну від ударної хвилі і світлового випромінювання, проникаюча радіація є невидимим і безпосередньо невідчутним уражаючим фактором.

У повітрі гама-промені поширюються на сотні метрів. Проте, проходячи через щільну перепону, це випромінювання послабляється. Наприклад, гама-випромінювання стає у два рази слабшим, при проходженні через 1,8 см свинцю або 14,4 см грунту. Від властивостей матеріалів і товщин захисного шару залежить ступінь ослаблення проникаючої радіації. Зниження інтенсивності гама-променів і нейтронів характеризується шаром половинного ослаблення - це шар речовини, при проходженні через який інтенсивність гама-променів або нейтронів зменшується у 2 рази. Його можна визначити за формулою

_пол=23/

де, _пол - шар половинного ослаблення, см;  - щільність матеріалу, г/см³

23 - шар половинного ослаблення води, см.

Нейтрони мають значну проникаючу здатність, яка пояснюється тим, що вони є електрично нейтральними, тому не зазнають електричної взаємодії з ядрами або електронами атомів і молекул середовища. Під впливом нейтронів утворюється штучна або наведена радіоактивність хімічних елементів, які до цього не були радіоактивними. У результаті радіоактивного розпаду цих елементів будуть випускатися в навколишнє середовище бета- і гама- промені.

Уражаюча дія проничаючої радіації визначаєтьея властивістю гама-променів і нейтронів сильно іонізувати атоми середовища, в якому вони поширюються. Іонізуючи атоми і молекули, які входять до складу клітин, проникаюча радіація порушує функції окремих життєво важливих органів і систем. Через те, що іонізацію безпосередньо в тканинах виміряти неможливо, вимірюють іонізацію в повітрі і роблять перерахунки на тканини.

Гама-промені й нейтрони дуже небезпечні, тому що можуть швидко поширюватися (зі швидкостю світла), легко проникають в організм людини і уражають практично всі її органи і системи.

Проникаюча радіація небезпечна за своїми наслідками для здоров'я людини. Маючи велику енергію, гама-промені і нейтрони проникають глибоко в тканини організму, іонізують їх, а це призводить до променевої хвороби. Проникаюча радіація уражає кровотворні органи: кістковий мозок, лімфатичні залози, селезінку. Все це призводить до різкого зменшення кількості лейкоцитів і протистояння організму інфекційним захворюванням, зменшення кількості ериторцитів викликає кисневе голодування тканини, зменшує процес звертання крові, а це, в свою чергу, призводить до крововиливу в товщі шкіри і слизових оболонках.

Опромінення може бути одноразовим і багаторазовим. Одноразовою (однократною) вважають дозу опромінення, одержану за перші 4 доби. Доза опромінення до 50 рентген, одержана за перші 4 доби, не викликає ураження і порушення працездатності, за винятком деяких змін в крові. Опромінення, отримане за час, що перевершує 4 доби, є багаторазовим. В залежності від отриманої дози радіації розрізняють чотири ступені променевої хвороби.

Променева хвороба 1-го (легкого) ступеня виникає при загальній поглинутій дозі випромінювання 100-200 рад. Інкубаційний період може тривати 2-3 тижні, після чого відчувається загальна слабкість, періодичне підвищення температури, почуття важкості в голові, запаморочення, нудота. В крові зменшується кількість білих кров'яних тілець. Променева хвороба першого ступеня виліковна.

Променева хвороба 2-го (середнього) ступеня виникає при загальній поглинутій дозі випромінювання 200-400 рад. Інкубаційний період продовжується близько тижня. Симптоми захворювання виражені яскравіше, важче нездужання, головні болі, підвищена температура тіла. Кількість лейкоцитів в крові, особливо лімфоцитів, зменшується наполовину. При активному лікуванні одужання наступає через 1,5-2 місяці. Можливі смертельні випадки до 20 % всієї кількості хворих на променеву хворобу другого ступеня.

Променева хвороба 3-го (тяжкого) ступеня виникає при загальній поглинутій дозі 400-600 рад. Інкубаційний період триває декілька годин Симптоми захворювання: тяжкий загальний стан, непритомність, крововилив в шкіру і слизові оболонки в області ясен. Кількість лейкоцитів в крові, еритроцитів і тромбоцитів різко зменшується. Внаслідок ослаблення захисних функцій організму виникають інфекційні захворювання. Якщо не проводити лікування, то в 200 з 270 випадків настає смерть, часто від інфекційних захворювань.

Променева хвороба 4-го (дуже важкого) ступеня виникає при поглинутій дозі більше 600 рад. Внаслідок такого опромінення у людини дуже тяжкий стан. Якщо лікування не проводити протягом двох тижнів, то наступає смерть у 100 % випадків.

Діючи на організм людини, іонізаційні випромінювання виявляють такі особливості:

- висока руйнівна ефективність поглинутої енергії, навіть мала доза може спричинити глибокі біологічні зміни в організмі;

- наявність прихованого періоду уявного благополуччя /при опроміненні малими дозами він може бути довгим/;

- випромінювання має генетичний ефект, тобто впливає не тільки на даний організм, а й на його нащадків;

- різні органи організму мають не одинакову чутливість до опромінення;

- найбільш чутливі кровотворні органи /кістковий мозок, селезінка/ щитовидна залоза, статеві й внутрішні органи, молочні залози;

- вплив опромінення залежить від частоти впливу іонізаційних випромінювань, одноразове опромінення у великій дозі призводить до тяжчих наслідків, ніж багаторазове у невеликих дозах;

- вплив від малих доз може підсумовуватися чи накопичуватися, це називаеться кумуляцією.

Вплив на організм іонізуючого опромінення призводить до складних хімічних, фізичних і біологічних процесів.

Під впливом опромінення вода тканин організму розкладається на водень /Н/ та гідроксильну групу /ОН/, що утворюють оксид НО₂ і перекис водню Н₂О₂ - продукти з високою хімічною активністю. Вступаючи в реакцію з молекулами білка, ферментів та інших структурних елементів тканини, вони руйнують її. У результаті цього уповільнюється та зупиняється ріст тканин, порушуються обмінні процеси, пригнічується активність ферментних систем, з'являються токсини - хімічні сполуки не властиві організму, що порушують життєдіяльність окремих функцій і систем організму.

Радіоактивні речовини, потрапляючи в організм людини, переважно уражають ті тканини та органи, в яких відкладаються: стронцій - у кістках, цезій - у м'язах, уран і плутоній - у печінці, нирках, товстому кишечнику, йод - у щитовидній залозі.