- •Лариса костюк етногеографія україни
- •6.010102 Початкова освіта; 6.020302 Історія; 6.030102 Психологія;
- •6.030103 Практична психологія; 6.030601 Менеджмент;
- •6.040106 Екологія
- •Передмова
- •«Етногеографія україни»
- •1. Пояснювальна записка
- •2. Зміст програми
- •3. Критерії успішності навчання та засоби діагностики навчання
- •Розділ 2. Конспекти лекцій до курсу «етногеографія україни»
- •2.1. Теоретична та методологічна основа курсу
- •Етногеографія як наукова дисципліна. Досліджувані проблеми
- •Етногеогафічні процеси: роз'єднавчі та об'єднавчі
- •3. Джерела етногеографії України
- •Етногеографічна та геополітична характеристика України
- •Поняття географічного простору та етнічної території.
- •3. Державна територія України та її співвідношення з етнічними межами.
- •Етногеографічне районування України
- •1. Поділ території України на основні етнографічні райони. Етапи районування.
- •2. Історико – географічна характеристика етнографічних районів.
- •3. Географія розселення етнографічних груп: лемки, бойки, гуцули.
- •Географія розселення зарубіжних українців
- •Поняття «зарубіжні українці» та «українська діаспора».Основні
- •Східна українська діаспора.
- •Західна українська діаспора. Основні етапи та характер еміграції
- •Етнічний склад населення України
- •Особливості етнічного складу населення України: загальна
- •Українці як автохтонний етнос: динаміка чисельності та
- •3. Етногеографічна характеристика етнічних груп.
- •Етногеографічні процеси в Україні упродовж XX ст.
- •Етногеографія українських земель на початку XX ст.
- •2. Зміни структури населення за рідною мовою упродовж другої половини XX ст.
- •3. Релігійно-конфесійний чинник етногеографічних змін в Україні упродовж XX ст.
- •4. Основні суперечності та проблеми сучасного етнополітичного розвитку регіонів України.
- •3.1. Плани семінарських занять
- •3.1.1. Теоретична та методологічна основа курсу план
- •3.1.2. Етногеографічна та геополітична характеристика України план
- •3.1.3. Етногеографічне районування України план
- •3.1.4. Географія розселення зарубіжних українців план
- •3.1.5. Етнічний склад населення України план
- •3.1.6. Етногеографічні процеси в Україні упродовж XX ст. План
- •3.2. Завдання для самостійної роботи студентів та вказівки до їх виконання
- •3.3. Завдання для підсумкового контролю
- •Термінологічний словник
- •Предметний покажчик
- •Іменний покажчик
- •Додатки
Етногеогафічні процеси: роз'єднавчі та об'єднавчі
У процесі розвитку та функціонування структура етносу під дією різних чинників постійно змінюється. Такі зміни визначають як етнічні процеси, причому структурні зміни можуть відбуватися і під дією зовнішніх чинників, і в результаті об'єктивних процесів саморозвитку. У сучасній етнологічній літературі за вектором і наслідками змін прийнято виділяти етнороз'єднавчі процеси (етнічна сепарація – відокремлення від етносу його частини та набуття нею рис окремої етнічності, етнічна парціація – поділ єдиного етносу на кілька окремих етносів, етнічна дивергенція – розходження в структурі етносу різних територіальних груп за істотними ознаками (мовою, самосвідомістю, самоназвою, релігією та ін.), яке може зумовлювати до формування нових ідентичностей; етнічна дисперсія – кількісне розпорошення етносу поза межі свої етнічної території, яке призводить до негативних якісних змін) і етнооб'еднавчі процеси (етнічна консолідація – стирання етнографічних і регіональних соціально-політичних відмінностей, ментально-культурне зближення в розрізі горизонтальних і вертикальних зв'язків, етнічна асиміляція – втрата етносом чи його частиною основних рис етнічної культури та самосвідомості, акультурація - сповідування етносом чи його частиною багатьох культурних цінностей сусіднього етносу при збереженні інших самобутніх рис, етногенетична міксація – утворення нового етносу внаслідок злиття неспоріднених іноді інорасових груп). Слід, однак, зазначити, що процеси асиміляції та акультурації, у випадку, коли вони торкаються лише частини етносу, можуть мати етнороз'єднавчий характер. У колишньому Радянському Союзі завжди перебільшено мусувалася увага на процесах міжетнічної інтеграції та міжнародному характері асиміляції для прикриття жорсткої асиміляторської русифікаторської) політики держави, хоча також необхідно відзначити, що такі протилежні вектори етнонаціонального розвитку (інтеграційні і дезінтегровані) об'єктивно виділяються і в історичному, і в глобально-географічному аспектах. Причому в багатьох випадках наявними є обидві тенденції.
Важливими соціально-територіальними змінами супроводжується процес урбанізації, який веде не лише до змін у співвідношенні міського і сільського населення, але й загалом до зміни територіальної організації етнічної спільноти шляхом зміщення центрів ваги, перерозподілу демографічного потенціалу, а також соціальної структури етносу. Безпосередньо з процесами урбанізації пов'язані процеси оновлення (модернізації) етнонаціональної спільноти, внаслідок яких ускладнюється соціальна культура етносу, відповідно до загальносвітових тенденцій (політичних, економічних, інформаційно-комунікаційних, культурних), зовнішніх і внутрішніх чинників у його складі з'являються нові соціальні верстви і групи. Серед етнодемогеографічних процесів необхідно виокремити і процеси міграцій, вплив яких може мати різноманітні наслідки. Зокрема, масові еміграції зменшують демогеографічний потенціал етнічних спільнот і можуть призвести до етнічної дисперсії.
Особливо складними і суперечливими є сучасні етногеографічні процеси в Україні, які мають різновекторний характер і в загальнонаціональному, і у регіональному вимірах, тісно переплітаючись з територіально-політичними тенденціями. На різних рівнях, і у різних регіонах в останні роки об'єктивно наявні дві протилежні тенденції: дальше зростання загальнонаціональної свідомості, а також процеси міжрегіональної етнографічної консолідації, насамперед у західних і центральних регіонах, деякі вияви реасиміляції; і водночас – акультурація етнічно українського населення в російське культурне середовище; наростання етнополітичної поляризації щодо статусу державних мов, геополітичних орієнтацій Повільно відбуваються або взагалі не спостерігаються в деяких регіонах процеси модернізації, що загалом засвідчує об'єктивну наявність кризи української етнічності. Нові етнокультурні виклики зумовлює еміграція автохтонного населення, повернення та адаптація депортованих народів, імміграція населенню з азійських країн та його інтеграція в загальноукраїнське середовище.