Основні напрями подолання екологічної кризи:
техніко-технологічний – поліпшення стану довкілля за рахунок зміни структури економіки та екологізації продуктивних сил (безвідходні ресурсозберігаючі технології, альтернативна енергетика);
екологічний: інтеграція екологічних принципів у ринкові реформи, вдосконалення економічного механізму природокористування;
науково-теоретичний – фундаментальні наукові дослідження, наукове обґрунтування критеріїв екологічної безпеки, природоохоронне бізнес-планування.
адміністративно-правовий – удосконалення природоохоронного законодавства, посилення екологічної дисципліни та юридичної відповідальності за порушення природоохоронних норм, екологічні експертизи проектів.
еколого-просвітницький – еколого-правове виховання формування нового екологічного мислення та екологічної свідомості;
міжнародний – екологічне співробітництво, інтеграція сил, коштів, ресурсів на вирішенні екологічних проблем.
Напрями формування стратегій
екорозвитку
Обмежувальна стратегія
Концепція «нульового
зростання», спрямована на стримування
розвитку виробництва та добровільне
обмеження споживання, закриття екологічно
шкідливих виробництв тощо
Стратегія оптимізації
Пошук оптимального рівня взаємодії
суспільства і природи з метою
унеможливлення суспільного розвитку,
який справляє негативний вплив на
екосистему
Стратегія замкнутих
циклів
Створення виробництв,
побудованих на циклічних принципах з
метою ізоляції виробництва від впливу
на екосистему (розвиток біотехнологій,
замкнутих безвідходних комплексів
тощо)
Все це має забезпечити сталий розвиток.
Під сталим розуміється тип розвитку, що не перекладає на майбутні покоління додаткові витрати: він мінімізує негативні зовнішні ефекти, забезпечує просте або розширене відтворення виробничого потенціалу, необхідність врахування довгострокових наслідків прийнятих рішень.
Міжнародне співробітництво у вирішенні глобальних проблем та участь у ньому України.
Вирішення глобальних проблем можливе лише за умови невідкладності й рішучості дій, колективних і скоординованих зусиль світового співтовариства.
Основними сферами міжнародного співробітництва у вирішенні глобальних проблем є:
роззброєння і конверсія;
ліквідація зон екологічного лиха;
встановлення уніфікованих норм та правил природокористування;
сприяння країнам, що розвиваються у вирішенні проблем злиднів, голоду, хвороб, неграмотності;
освоєння інформаційних технологій, формування єдиного інформаційного простору.
Основні форми міжнародного співробітництва у вирішенні глобальних проблем:
обмін ініціативами у реальних універсальних міжнародних форумах, системи ООН/ЮНЕСКО, Ради Європи, ЄС тощо;
проведення міжнародних переговорів, зустрічей, випробування зброї, соціальні, екологічні та інші процеси;
реалізація спільних проектів і програм;
передача технологій;
виділення кредитів;
реформування системи ціноутворення на світові природні ресурси;
надання країнам, що розвиваються, доступу на світовий ринок;
загально планетарні та регіональні угоди під егідою ООН та інших міжнародних організацій.
Україна теж потерпає від глобальних проблем, зокрема екологічної. Разом з такими районами як Урал, Кузбас, Перська та Мексиканська затоки, Азовське, Чорне та Балтійське моря вона визнана зоною екологічного лиха.
Україна є учасницею понад 30 міжнародних багатосторонніх угод у сфері охорони довкілля. Наша держава уклала з державами-сусідами кілька десятків угод з регіонального співробітництва про спільні заходи щодо охорони довкілля в межах Карпатського регіону, басейнів річок Дунаю, Дніпра, Чорного моря тощо.
В нашій державі дуже гостро стоїть демографічна проблема: вона займає одне з перших місць у світі щодо захворювання на СНІД, онкологічних захворювань.
Прогрес у вирішенні глобальних проблем в Україні, як і загалом у всьому світі, упирається головним чином у ресурсне забезпечення програм, що розробляються міжнародними організаціями, в першу чергу ООН, МВФ, ВТО та ін. За масштабністю і комплексністю завдань, які передбачається вирішити, на перше місце висуваються, з одного боку, питання щодо джерел таких ресурсів, можливості їх одержання та використання, а з іншого – проблеми організації екологічно безпечного розширеного відтворення суспільного виробництва в усіх країнах світу.