Гуманістична ігрова терапія

Цей підхід можна застосовувати до дітей практично будь-якого рівня розвитку, тому що терапевтичне середовище повинна встановлюватися так, щоб відповідати потребам кожної дитини [44]

Основні правила гуманістичної ігрової терапії такі:

1. Психолог (вихователь) розбудовує теплі, дружні відносини з дитиною. Контакт із дитиною слід установлювати якнайшвидше

2. Психолог (вихователь) повністю ухвалює дитину такою, якою вона є

3. Психолог (вихователь) створює умови дозволу у відносинах, так, щоб дитина відчувала себе вільною у повному вираженні своїх почуттів

4. Психолог (вихователь) готовий усвідомлювати почуття, що виражаються дитиною й відображати їх так, щоб дитина досягала інсайту, розуміла свою поведінку

5. Психолог(вихователь) зберігає глибоку повагу до здатності дитини вирішувати свої власні проблеми, якщо йому надається така можливість. Відповідальність за вибір і за проведення змін лежить на дитині

6. Психолог (вихователь) жодним чином не намагається направляти дії дитини або його мова. Дитина — провідна, психолог іде за нею.

7. Психолог (вихователь) не намагається прискорити хід подій. Це поступовий процес, і вихователь повинен усвідомлювати це

8. Психолог (вихователь) установлює тільки ті обмеження, які необхідні для закріплення ефектів терапії в реальному житті, і для того, щоб дитина усвідомила захід своєї відповідальності в їхніх відносинах

Зцілювальними елементами гуманістичної ігрової терапії служать відносини, що розбудовуються між дитиною й психологом, інсайт, що досягається дитиною через відбиття його поведінки психологом, і звільнення прагнення дитини до самоактуалізації, що відбувається в умовах здоровішого середовища терапевтичних сесій

Психолог створює середовище, що дозволяє дитині відіграти й задовольняти свої біологічні, особистісні й міжособистісні потреби такими способами, які не вимагають відмови від власної особистості

Гуманістична ігрова терапія полягає в тому, що дитина регулярно й послідовно занурється у здоровіше ігрове середовище, в атмосферу теплоти й прийняття, створювану вихователем.

Казкотерапия з дітьми. Казка містить багатогранний матеріал, її можна широко Використовувати в психокоррекционной роботі з дітьми. В основі сказкотерапии лежить ідея про те, що кожна казкова ситуація Несе в собі схований зміст розв'язку складних ситуацій [17]

Під психодіагностикою за допомогою «казкових» прийомів мається на увазі проективна діагностика, що описує як цілісну картину особистості, так і окремі її проблемні і потенційні елементи. Під казкотерапевтичною корекцією розуміється систематичне посилення потенційності і творчих здібностей людини, за рахунок якого відбувається подолання проблемних елементівКазкотерапия — метод, що використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, удосконалювання взаємодії з навколишнім світом. До казок зверталися у своїй творчості відомі закордонні й вітчизняні психологи: Є. Фромм, Є. Берн, Є. Гарднер, А. Менегетти, М. Осорина, Е. Лисина, Е. Петрова, Р. Азовцева, Т. Зинкевич-Євстигнєєва [46]

Джерелами концепції казкотерапії стали роботи Л.С. Виготського, Д.Б. Ельконіна, дослідження і досвід Б. Бетельхейма, терапія історіями Р. Гарднера, позитивна терапія притчами й історіями Н. Кезешкяна, роботи В. Проппа і т.д. Принципи казкотерапевтичної психодіагностики, корекції і розвитку близькі до принципів гуманістичної, позитивної терапії.

Казкотерапевтична корекція виключає директивну зміну негативних форм поведінки. Замість цього пропонується принцип «розширення спектра альтернативних реакцій». Тобто людині в казковій формі пропонується безліч моделей поведінки в різних ситуаціях і дається можливість програти, «прожити» якнайбільше з цих моделей. Досвід показує, що чим більше в людини арсенал можливих реакцій, моделей поведінки, тим краще вона адаптована до умов навколишнього світу.

Виділяють кілька основних функціональних особливостей казок:

1. Тексти казок викликають інтенсивний емоційний резонанс як у дітей, так і в дорослих. Образи казок звертаються одночасно до двом психічним рівням: до рівня свідомості й підсвідомості, що створює особливі можливості при комунікації [19]

2. Концепція сказкотерапии заснована на ідеї цінності метафори як носія інформації:

1) про життєво важливі явища;

2) про життєві цінності;

3) про внутрішній світ автора (у випадку авторської казки)