3. Довіра та корпоративна соціальна відповідальність.

Ділову репутацію підприємства можна визначити як ступінь довіри до нього з боку суспільства, отже довіра має проявлятися до всіх аспектів діяльності підприємства. Таким чином, в свою чергу, підприємство має зробити внесок в підвищення довіри до нього з боку суспільства, показати себе гідною його часткою, позитивно впливати на суспільство не тільки як працедавець й постачальник продукції, показати, що підприємство – відповідальна частина суспільства, що здійснює внески в його систематичний розвиток.

Одним з головних аспектів, що виникають внаслідок ведення бізнесу за принципами соціальної відповідальності, є довіра з боку контрагентів. Ф. Фукуяма вказує на довіру як на вирішальний фактор, що буде впливати на перспективи світового розвитку. У праці «Довіра. Соціальні чесноти та творення добробуту», він так розкриває зміст даного поняття: «Довіра є виникаюче в рамках певного співтовариства очікування того, що члени даного співтовариства будуть поводитися нормально й чесно, проявляючи готовність до взаємодопомоги відповідно до загальновизнаних норм» [95]. Взаємна відповідальність і взаємна довіра є базовими підсистемами системи взаємних очікувань економічних агентів – системи, що пронизує всю економіку і забезпечує єдність та цілісність суспільства [45].

Як відзначає В. Мандибура інститут довіри є складним і системним явищем соціально-економічного життя суспільства. Автор виділяє чотири типологічні прояви довіри за джерелами виникнення:

1. довіра, що базується на позаекономічній загрозі покарання, коли одна сторона впевнена в надійності іншої, оскільки втрати від санкцій за порушення довіри значно перевищують вигоди від опортунізму;

2. довіра, що базується на розрахунку, тобто на раціональному виборі – характеристиці взаємодій на основі економічного обміну, вона виникає внаслідок того, коли довіритель усвідомлює, що інша сторона має намір здійснити вигідну їй дію;

3. довіра, що базується на відносинах, яким характерна повторювана взаємодія між сторонами, коли основну інформацію для формування довіри довіритель отримує від тривалого позитивного досвіду самих відносин;

4. довіра, що базується на інститутах, що діють як механізми реалізації довіри, тобто індивід довіряє інституту, а інститут потім вирішує, хто в зоні його компетенції вартий такої довіри.

В економічній сфері довіру можна визначити як відношення до економічних суб'єктів і інститутів, що виражає міру впевненості у відповідності їх поведінки уявленням про образ цієї поведінки без актуалізації належних основ такої впевненості, тобто основ відшкодування витрат та еквівалентності. Суб'єкт, таким чином, будує свої відносини з конкретною особою чи інститутом на основі уявлень про певний ідеальний образ цього суб'єкта чи інституту, не перевіряючи відповідність конкретного суб'єкта абстрактному образу. Але це не означає сліпу віру. Всі ті підстави (можливість покарання, вигода, різні пласти соціальних відносин), на яких базується довіра, присутні, але в знятому вигляді.

Таким чином, цілком очевидним є те, що в сучасних умовах господарювання розвиток соціальної відповідальності можна вивчати як фактор підвищення довіри до бізнесу як з боку споживачів, так і з боку партнерів.