Тема 3. Особливості споживчого кредитування фізичних осіб

1. Особливості кредитування фізичних осіб на споживчі цілі та нагальні потреби

2.Контроль за цільовим використанням споживчого кредиту та його своєчасним погашенням

3. Порядок страхування споживчих кредитів

4. Порядок дій при настанні страхового випадку

5. Робота з нестандартними споживчими кредитами (проблемними кредитами)

1. Особливості кредитування фізичних осіб на споживчі цілі та нагальні потреби

При кредитуванні фізичних осіб банками застосовується така специфічна форма кредиту як споживчий кредит.

Споживчий кредит - це кредит, який надається фізичним особам – резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Споживчий кредит дає змогу населенню споживати товари і послуги до того, як споживачі спроможні їх оплатити. Тим самим споживчий кредит забезпечує підвищення життєвого рівня споживачів. У макроекономічному плані споживчий кредит збільшує сукупний платоспроможний попит на предмети споживання і послуги, що стимулює розширення обсягів їх виробництва.

До споживчих позик відноситься надзвичайно широкий набір видів кредитів. Власне у загальному плані виділяють товарні і грошові споживчі кредити. Товарний споживчий кредит пов’язаний із продажем товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу). Грошовий споживчий кредит - це надання банківськими або небанківськими кредитними установами позик фізичним особам на задоволення їхніх споживчих потреб.

Кредити фізичним особам можна класифікувати за різними ознаками які, на наш погляд, є найбільш повними та вдалими (рис. 1.1):

- цільовим характером;

- суб’єктами кредитних відносин - на банківські та небанківські;

- способом організації надання позичкових коштів - на позики організовані та неорганізовані, прямі та непрямі;

- формами видачі - на товарні та грошові кредити;

- ступенем покриття кредитом вартості товарів, послуг - на позики на повну вартість або на часткову їх оплату;

- способом погашення кредиту - на ті що погашаються поступово (в розстрочку ) або разовим платежем;

- строками надання - короткострокові, середньострокові та довгострокові.

Фізичних осіб кредитують за такими ж принципами, що й суб’єктів господарювання: на умовах цільової спрямованості, строковості, повернення, платності та забезпеченості.

Класифікація споживчих кредитів

За цільовим характером

За суб’єктами кредитних відносин

За формою видачі

За способом погашення

За способом організації надання

За ступенем покриття кредитом вартості товару

За строками надання

інвестиційні

Для купівлі товарів та сплати послуг

На розвиток підсобного господарства

Цільові кредити окремим цільовим групам

На нецільові споживчі потреби

чекові

Під банківські кредитні карточки

товарні

грошові

організовані

неорганізовані

банківські

небанківські

В розстрочку (поступово)

Разовим платежем

На повну вартість

На часткову оплату

короткострокові

середньострокові

довгострокові

Рис.1.1. Класифікація споживчих кредитів.

Короткострокові кредити надаються громадянам на споживчі цілі (придбання товарів широкого вжитку і тривалого користування, транспортних засобів) та на нагальні потреби (лікування, навчання, весілля, народження дитини, непередбачені обставини тощо) строком до 1 року.

Кредит на споживчі цілі (короткостроковий кредит ) може бути наданий громадянам, що мають самостійне джерело доходів за місцем проживання.

З урахуванням різних видів кредиторів можна виділити форми прямого та опосередкованого кредитування населення на споживчі цілі.

При наданні прямого банківського кредиту укладається кредитний договір між банком та позичальником – користувачем позики.

При наявності посередника в кредитних відносинах банку з клієнтом має місце опосередковане кредитування. Такими посередниками найчастіше виступають підприємства роздрібної торгівлі. Кредитний договір в такому випадку укладається між клієнтом та магазином, який в наступному порядку отримує позику в банку. Про поширеність такої форми кредитування свідчить, наприклад, той факт, що на даний час більше ніж 60% позик, що надаються американцям на купівлю автомобіля, являють собою опосередковану форму кредитування.

Об’єктом кредитування фізичних осіб на споживчі цілі та нагальні потреби є витрати на задоволення потреб поточного характеру (придбання товарів в особисту власність);

Головними параметрами споживчого кредиту є :

1. доступність кредиту;

2. величина відсоткової ставки;

3. строки надання та погашення;

4. здатність позичальника повернути кредит.

Споживчий кредит має багато специфічних особливостей, пов’язаних з особливостями особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид кредиту відображає відносини між кредитором і позичальником, зміст яких полягає в кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від кредитів, що надаються суб’єктам господарювання для господарських цілей або для придбання активів, що викликає рух вартості.

По-друге, до споживчого кредитування позичальники, як правило, вдаються, коли їм не вистачає власнх коштів, тоді як юридичні особи часто використовують отриманий кредит як джерело майбутнього доходу.

По-третє, споживчий кредит одержують, як правило, фізичні особи.

По-четверте, поверненння запозиченої вартості при споживчому кредитуванні відбувається не в результаті вивільнення коштів у позичальника, а в результаті їх надходження чи нагромадження.

По-пяте, споживчий кредит є способом задоволення споживчих потреб, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Такий кредит прискорює одержання певних благ (товарів, послуг), які споживач міг би мати (придбати) у майбутньому, зібравши кошти, необхідні для покупки цих цінностей або послуг.

По-шосте, усі види споживчого кредиту мають с соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню соціальних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (насамперед , з низьким і середнім рівнем доходу), утвердженню принципів соціальної справедливості.

Продаж товарів у розстрочку проводиться на підставі договору купівлі – продажу товарів у розстрочку, який укладається за визначеною формою між суб’єктом господарювання і фізичною особою (покупцем), відповідно до якого перший зобов’язується передати обумовлений товар, а другий – провести розрахунки за товар у строки і в розмірах, передбачених цим договором. Угода укладається за умови пред’явлення покупцем паспорта і довідки для придбання товарів у розстрочку, що видається за місцем роботи (навчання), а непрацюючим пенсіонерам – органом, що призначив пенсію. Під час продажу товарів у розстрочку з покупців на користь суб’єкта господарювання від суми наданого кредиту справляється відсотки, розмір яких встановлює сама торгівельна організація, але не вище чинних на момент продажу товарів річних ставок за фінансові кредити банку, що її обслуговує.

Передача у розпорядження покупцеві товарів, що купляються у розстрочку здійснюється за умови внесення першого внеску (завдатку), розмір якого залежить від їх вартості і може становити 25 – 50 %. Строк оплати решти вартості товарів передбачається у межах від 6 до 12 місяців, а товарів, вартість яких перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – від 6 до 24 місяців.

Кредит, що надається не повинен перевищувати тримісячної заробітної плати (стипендії, пенсії) покупця у разі продажу товарів у розстрочку на 6 місяців, шестимісячної – на 12 місяців, річної – на 24 місяці. У разі, коли вартість товарів перевищує граничну межу кредиту, під час отримання товарів різниця має бути сплачена готівкою або шляхом перерахування грошових коштів у безготівковому порядку через установи банків.

Продаж товарів у розстрочку і внесення чергових платежів провадяться за цінами, що діють на день продажу. Наступна зміна цін на товари, продані у розстрочку, не тягне за собою перерахунку.