Висновки до розділу 2

Із всього вищевикладеного з вивчення творчості В. Сосюри можна зробити такий висновок: Багатьом критикам-сучасникам, які аналізують творчість В. Сосюри, вдалося почути в голосі поета яскраву індивідуальність – свою власну манеру. І завдання вчителя – під час аналізу віршів розкрити цю індивідуальність перед учнями. А для цього необхідно познайомитися з творчістю видатного майстра слова – В. Сосюрою.

При цьому необхідно активно залучати його біографічний матеріал, краще всього, якщо все вивчається в тісному поєднанні. Коли учні ознайомляться з життям поета та його творчістю, то вірші звучатимуть по іншому, залишаючи слід в душі дитини.

Тому найоптимальніший варіант вивчення лірики Сосюри – це поєднання декількох типів уроків, на яких учні збирають матеріал про поета, а потім вчаться аналізувати його вірші.

Зустрівшись у віршах Сосюри з пережитими особисто відчуттями, завдання вчителя дати дітям почути, зрозуміти емоційний настрій поета в той або інший період життя за допомогою поезії. Відсутність у школярів дару співпереживань, емоційна глухота і неувага до чужого внутрішнього світу стають перешкодою в сприйнятті лірики. Тому при роботі над поетичними творами разом з вирішенням освітніх і виховних завдань не можна не піклуватися про розвиток у учнів здібності до співпереживання.

Висновки

Дослідження особливостей вивчення ліричних творів на уроках української літератури, здійснене нами в рамках даної курсової роботи, дозволяє зробити певні висновки.

У процесі написання роботи була опрацьована і проаналізована науково – методична література, з якої було визначено у чому полягає особливість лірики як літературного роду.

Проблемам вивчення лірики в школі присвячені дослідження багатьох літературознавців (Г.Л. Токмань, А.М. Лісовський, А.С. Дегожська, Л.Ф. Мірошніченко, Н.Є. Миропольська, О.В. Карсалова, М.А. Рибникова, Є.А. Пасічник, В.Я. Неділько, А.І. Ліпкина, В.Г. Маранцман, О.Ю. Богданова і інші). У дослідженнях науковців підкреслюється необхідність врахування особливостей сприйняття учнів при вивченні художніх творів в їх родовій специфіці і своєрідність сприйняття і пов'язаного з ним аналізу лірики на уроках літератури.

Літературознавці розглядають поетичне слово як один з найбільш дієвих чинників чуттєвої сфери людської свідомості і доводять, що літературна освіта, сприйняття і розвиток немислимі без певного мінімуму знань з теорії вірша, які в школі нерідко мають випадковий характер. Вихованню любові до поезії, яка повинна стати метою аналізу, заважає перенесенню на лірику прийомів роботи над прозою, відсутність врахування самостійної реакції учнів. На уроці не можна обмежуватися аналізом одного вказаного в програмі вірша, а потрібно вчити бачити за віршем поета і поезію в цілому, навіть порушувати в учнів інші додаткові культурні асоціації.

Розкриття теоретичного питання дозволило краще дізнатися про підхід до методики роботи над ліричними віршами, адже без основ теорії не можна вести розмову про правильно поставлену роботу над художніми творами. Вчені-літературознавці, методисти вказують на необхідність дотримання в шкільній практиці цілісного аналізу ліричного твору, розуміючи під цілісним аналізом такий, де в центрі уваги знаходиться художній образ. Вони розглядають вікові і індивідуальні особливості сприйняття вірша і стверджують, що в середніх класах необхідно виховати навички емоційного відношення і оцінки вірша. Здатність цілісного сприйняття художньої форми поетичного твору у школярів виявляється в 13 – 15 років. До цього періоду різні засоби віршової виразності хоча і сприймаються учнями, але до відомої межі, а деякі сторони віршованої форми взагалі не сприймаються.

Робота учнів над текстом художнього твору є складовою частиною усіх ланок процесу літературної освіти. Велике значення для її правильної організації має формування у школярів навичок роботи з текстом.

Однією з найважливіших умов засвоєння учнями художнього твору є підготовка до його сприйняття. Значна роль в усвідомленні змісту твору належить первинному читанню тексту, яке передбачає роботу над епізодом, постановку попередніх питань і завдань, коментування, виділення головного і другорядного, зіставлення, мікроаналіз.

Успішному засвоєнню тексту літературного твору сприяє аналіз, який може здійснюватись традиційними шляхами: за структурою, образами і проблемами; новими шляхами: текстуально, контекстуально, інтертекстуально, а також запропонованим і віднайденим самим вчителем.

Раціонально і систематично проведена робота над текстом не тільки має позитивний вплив на якість знань учнів, підвищує рівень їхньої літературної освіти, виробляє вміння і навички працювати з текстом, а й виховує серйозне ставлення до літератури як навчального предмета, духовно збагачує, підвищує читацьку культуру.

За допомогою різноманітних методів вивчення ліричних творів буде проходити набагато результативніше і цікавіше, якщо:

– дотримуватися індивідуальних та вікових особливостей учнів;

– застосовувати новітні методики викладання літератури;

– використовувати нестандартні форми уроку;

– враховувати жанрові особливості у процесі вивчення лірики В. Сосюри.

У складанні конспекту враховувались: попередній досвід учнів та їх вікові особливості. А також використовувались різноманітні методи вивчення ліричних творів, за допомогою яких вчителеві вдається навчити учнів проникати у глибину почуттів, емоцій, які передає автор у своїх віршах. Дотримуючись усіх цих вимог можна досягти дуже продуктивних результатів.

Підводячи підсумок вищезазначеному, слід ще раз вказати, що наше дослідження може бути перспективне в плані подальшого розгляду особливостей вивчення ліричних творів в школі на уроках літератури.