- •Курс лекцій
- •Лекція 1. Загальна характеристика мови як суспільного явища
- •Проблемно-пізнавальні питання:
- •Література:
- •Російська мова Норма Калька
- •Лекція 2. Стилістична диференціація української мови План:
- •Стиль як різновид літературної мови.
- •Проблемно-пізнавальні питання:
- •Література:
- •1. Науковий стиль.
- •2. Офіційно-діловий стиль.
- •Публіцистичний стиль.
- •4. Художній стиль.
- •5. Розмовний стиль.
- •Орфоепія. Норми української літературної вимови
- •Наголос. Норми наголошення в українській мові
- •Проблемно-пізнавальні питання:
- •Література:
- •Став (дієсл.) [став] ставь [стаф’]
- •Проблемно-пізнавальні питання:
- •Література:
- •4. Синоніми, пароніми, омоніми, антоніми
- •Література:
- •Проблемно-пошукові питання:
- •Лекція 6. Прийменник. Класифікація та особливості використання
- •Проблемно - пошукові завдання:
- •Література:
- •Лекція 7. Писемне мовлення офіційної сфери: ділове листування
- •Проблемно-пізнавальні питання:
- •Література:
- •Такий вступний комплімент, що засвідчує вашу повагу, буде приємним для адресата і буде мати відповідну реакцію.
- •Лекція 8. Синтаксичні засоби текстів офіційно-ділової та професійної сфери спілкування
- •Проблемно-пізнавальні питання:
- •Література:
- •Лекція 9. Специфіка усного професійного спілкування
- •Проблемно-пізнавальні питання:
- •Література:
Лекція 2. Стилістична диференціація української мови План:
Стиль як різновид літературної мови.
Стилі сучасної української мови, їх диференціація.
Загальна характеристика офіційно-ділового стилю мовлення.
Проблемно-пізнавальні питання:
Назвати основні риси офіційно-ділового стилю.
Зробити порівняльну характеристику наукового та ділового стилів мовлення.
Назвати спільні та відмінні риси наукового та публіцистичного стилів мовлення.
Порівняти в лексичному стані художній та розмовний стиль мовлення.
Література:
Коваль А.П. Ділове спілкування. – К., 1992.
Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. – К., 1997.
Новий російсько-український словник-довідник. – К., 1997.
Русско - украинский словарь.
Орфографічний словник з української мови.
Український правопис.
Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К., 1997.
Українська літературна вимова та наголос. К., 1973.
1. Використовуючи мову в повсякденному житті, люди, залежно від потреби, вдаються до різних мовних засобів. Таке розрізнення називається стилістичною диференціацією мови, а сама літературна мова поділяється на стилі. Слово “стиль” – багатозначне, воно має латинське походження від stylus, що означає “паличка для письма”, тобто письмове знаряддя, яке використовувалось в часи Античного Риму й середньовіччя. В літературі й взагалі в мистецтві стиль означав певну єдність художніх образів і форм їх вираження. Стиль означав також спосіб, прийом, метод певної діяльності.
Отже, стиль – це різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматики, фонетики).
Кожний стиль має:
жанри реалізації.
призначення;
сферу поширення (коло мовців);
стилістичні норми;
систему мовних засобів;
підстилі.
Мовний стиль – це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і цілеспрямованістю висловлення.
В українській літературній мові традиційно виділяють п’ять функціональних стилів: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний (або стиль побутового мовлення).
Кожен із стилів має свої характерні особливості й реалізується у властивих йому жанрах. Жанри – це різновиди текстів певного стилю, що різняться за метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.
Функціональні стилі не існують відокремлено один від одного. У будь-якому з них переважають загальномовні міжстильові засоби, але кожний з них відрізняється специфічними елементами, властивими тільки йому. Тому існує диференціація стилів мови.
2.
1. Науковий стиль.
Реалізується в таких жанрах: дисертації, монографії, статті, підручники, лекції, відгуки, анотації, рецензії.
Призначення: повідомлення про результати наукових досліджень, доведення теорії, роз’яснення явищ, систематизація знань.
Сфери спілкування: наука, техніка, освіта.
Стильові ознаки: понятійність, предметність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, висновки.
Мовні засоби: схеми, таблиці, графіки, наукова термінологія, цитати, складні синтаксичні конструкції; повні речення, часто ускладнені зворотами. У реченнях багато іменників і відносних прикметників, мало дієслів; з дієслівних форм частіше вживаються безособові, узагальнені чи неозначені.
Підстилі: власне науковий (монографія, стаття, тези);
науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців:
книги, статті в неспеціальних журналах);
науково-навчальний (підручник, бесіда).