6.5. Методичні вказівки щодо написання висновків та пропозиції, списку використаних джерел, додатків в дипломній роботі.
Висновки та пропозиції. В цій частині дипломної роботи послідовно викладаються теоретичні та практичні висновки та пропозиції, до яких прийшов студент в результаті проведеного дослідження. Вони повинні бути чіткими, мати конкретний і адресний характер, повністю підтверджуватися результатами виконаної роботи та давати повну уяву щодо змісту, наукової новизни, а також із значенням та обґрунтуванням ефективності розробок. Містити конкретну інформацію за кожним розділом дипломної роботи та пропозицій щодо них.
Список використаних джерел. Список використаних джерел розміщують після «Висновків та пропозицій». Він є суттєвою та органічною частиною дипломної роботи і відображає самостійну творчу діяльність автора, рівень вивчення ним поставленої проблеми.
У переліку використаних літературних джерел у алфавітному порядку відображаються всі використані в дипломній роботі Закони України, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, Накази, Інструкції, Положення, Стандарти міністерств і відомств України, а також підручники, посібники і статті за темою роботи. Кількість використаних джерел дипломної роботи не може бути меншим за 70-90 найменувань. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.
Додатки. До додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти висвітлення дипломної роботи. У додатках до дипломної роботи потрібно наводити копії документів підприємства: статуту, організаційної структури підприємства, первинних документів, облікових регістрів, звітів та інших необхідних матеріалів, на яких базується дослідження дипломної роботи, а також таблиць, які за своїм обсягом підлягають винесенню в додатки, а також схем, графіків і діаграм, якщо їх обсяг є значним.
7. Вимоги до оформлення дипломної роботи
7.1. Мова і стиль. Мова дипломної роботи – державна, стиль науковий, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок, послідовність – логічна. Пряме переписування у роботі матеріалів із літературних джерел без посилання на них є неприпустимим. Потрібно уважно підходити до вибору наукових термінів та визначень, посилаючись при цьому на опубліковані джерела (підручники, періодичні видання, нормативні акти та інші видання).
Дипломна робота, яка неохайно оформлена, з граматичними помилками і грубими стилістичними помилками повинна бути повернена на доопрацювання.
7. 2.Технічне оформлення тексту. Робота має бути надрукована на одній стороні аркушів стандартного білого паперу формату А 4 (210x297 мм). У друкованому вигляді текст розташовується через півтора міжрядкових інтервали (комп'ютерний набір – 14-й кегль, 1,5 інтервалу, шрифт – Times New Roman). Текст дипломної роботи розміщується на аркуші з дотриманням таких розмірів полів: з лівого боку – не менш за 30 мм, з правого – не менш за 10 мм, верхній – не менш за 20 мм, нижній – не менш за 20 мм.
Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4, їх включають до загальної нумерації сторінок дипломної роботи і розміщують у додатках. Текст основної частини дипломної роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовок структурних частин дипломної роботи. «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, то розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. В кінці заголовку, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервали. Кожну структурну частину дипломної роботи треба починати з нової сторінки. До загального обсягу дипломної роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Всі сторінки зазначених елементів дипломної роботи підлягають нумерації на загальних засадах.
7.3. Нумерація. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою дипломної роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок дипломної роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Такі структурні частини дипломної роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Всі аркуші, на яких розміщені загальні структурні частини дипломної роботи, нумерують звичайно. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати 1. «ВСТУП» або РОЗДІЛ 6. «ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти, крапка, наприклад «1.3.2.». (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими самими правилами, як пункти.
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, діаграми) і таблиці треба подавати в дипломній роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Рисунки і таблиці, які розміщені на окремих сторінках дипломної роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у додатках. Рисунки позначають словом «Рис….» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком рисунків, поданих у додатках. Номер рисунку повинен складатися з номера розділу і порядкового номера рисунку, між якими ставиться крапка. Наприклад, Рис 1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер рисунку, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під рисунком. Якщо в дипломній роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад «Таблиця 1.2.» (друга таблиця першого розділу). Якщо в дипломній роботі одна таблиця то її нумерують за загальними правилами. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її зазначають один раз праворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл..» і подають номер таблиці, наприклад «Продовження табл.. 1.2.». Формули в дипломній роботі ( якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формул складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого краю аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад (3.1.) (перша формула третього розділу).
Примітки до тексту і таблиць, в яких подають довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад, Примітки: 1... 2...
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.
7.4. Ілюстрації ілюструють дипломну роботу, враховуючи загальний задум, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникати ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту і запобігти пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація повинна відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Назви ілюстрацій розміщують після їх номерів. Якщо треба, то ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис). Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основні елементи:
- найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис»;
- порядковий номер ілюстрації, який зазначають без знака номера арабськими цифрами;
- тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;
- експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.
Основними видами ілюстративного матеріалу в дипломних роботах є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма, графік.
Не варто оформляти посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. В місці викладення теми, пов'язаної з ілюстрацією, де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках , наприклад, «(рис. 3.1.)» або зворот типу: «... як це видно з рис. 3.1.», або «…як це показано на рис. 3.1.».
Усі рисунки нумеруються послідовно в межах розділу арабськими цифрами і розміщуються після посилання на них у тексті. Номер рисунка повинен складатись з номера розділу і через крапку порядкового номера рисунка (наприклад, рис. 2.3). Розмір тексту на рисунку – 12, міжрядковий інтервал – 1. До і після рисунку наводять один міжрядковий проміжок. Приклад оформлення рисунку:
Рис. 2.2. Місце і роль фінансового ринку в системі ринкових відносин
7.5. Таблиці. Цифровий матеріал треба оформляти у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» пишуть з великої літери. Назву не підкреслюють.
Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за параметри сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її заголовок, в другому випадку – краю.
Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не треба. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку не подають, то в ньому ставлять прочерк.
Рисунки і таблиці, які є обов’язковими складовими частинами магістерської роботи з економічних питань, потрібно розподіляти за обсягом. Великі, які вміщують 8-10 рядків або більше 6-7 граф, доцільно винести в додатки.
Кожна таблиця має назву (заголовок), який розміщується симетрично над таблицею, і порядковий номер, який вказується в правому верхньому кутку над заголовком.
Слово «таблиця» і заголовок пишуть із великої літери і не підкреслюють.
Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу). Розмір тексту таблиці – 12, міжрядковий інтервал – 1.
Між текстом та словом «таблиця», а також після таблиці ставиться один міжрядковий проміжок. Приклад оформлення таблиці:
Таблиця 1.2.
Витрати на пенсійне забезпечення у 2012 році
Країна |
ВВП, млрд. дол. США |
Витрати на пенсійне забезпечення |
||
млрд. дол. США |
% ВВП |
% усіх соціальних витрат |
||
США |
8699,2 |
704,6 |
8,1 |
35 |
Німеччина |
2150,48 |
258,1 |
12 |
40 |
Франція |
1451,76 |
261,3 |
18 |
52 |
Великобританія |
1403,67 |
87 |
6,2 |
23 |
Україна |
41,88 |
3,4 |
8,1 |
66 |
Складаючи таблицю треба врахувати:
цифри, що вносяться в таблицю, повинні мати однаковий ступінь округлення (одиниці фізичних величин);
в асортиментних таблицях варто наводити як абсолютні, так і відносні показники;
якщо текст у графі таблиці складається з одного слова, то при повторенні його можна замінити лапками, якщо ж із двох і більше слів, то при першому повторенні замінюють виразом «те ж», а далі – лапками;
замінювати лапками повторення цифр і знаків не дозволяється;
якщо параметри, що входять до таблиці, мають однакову одиницю виміру (грн., % тощо), то її розміщують над таблицею;
цифри в графах таблиці повинні ставитися так, щоб класи чисел у всій графі розташовувались один під одним;
текст усіх рядків таблиці повинен починатися з великої літери;
кожна таблиця повинна мати посилання на джерело, на базі якого вона складена;
таблиці, як правило, розташовуються на одній окремій сторінці, яка включається до загальної нумерації. Якщо таблиця не вміщується на одній сторінці, можна перенести її на іншу. У такому випадку вертикальні рядки (графи) під заголовками таблиці варто пронумерувати, на наступній сторінці замість заголовка в правому верхньому кутку писати: «Продовження табл. 1.2», а таблицю розпочинати з нумерації вертикальних граф. Наприклад:
Таблиця 1.2
Витрати на пенсійне забезпечення у 2012 році
Країна |
ВВП, млрд. дол. США |
Витрати на пенсійне забезпечення |
||
млрд. дол. США |
% ВВП |
% усіх соціальних витрат |
||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
США |
8699,2 |
704,6 |
8,1 |
35 |
Німеччина |
2150,48 |
258,1 |
12 |
40 |
Франція |
1451,76 |
261,3 |
18 |
52 |
Великобританія |
1403,67 |
87 |
6,2 |
23 |
Україна |
41,88 |
3,4 |
8,1 |
66 |
На кожну таблицю в тексті має бути зроблене посилання, а також наведено її короткий аналіз.
7.6. Формули. Використовуючи формули, треба дотримуватися певних техніко-орфографічних правил. Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, які мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул.
Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, які не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнту треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менше одного вільного рядка.
Якщо рівняння не вміщується в один рядок, то його треба перенести після знака рівності або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х), ділення (:). Нумерувати треба лише ті формули, на які є посилання у тексті. Інші нумерувати не рекомендуємо.
Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого краю сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка.
Номер формули – дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і звернене в бік номера. Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:
а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі. Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.
Номер формули варто розміщувати на правому полі на рівні середини (середнього рядка) формули, до якої він відноситься.
Формули виділяються до і після її наведення міжрядковим проміжком.
Наприклад:
(1.5),
де ВГР – внутрішній рейтинг групи;
bi – бальна оцінка і-того показника;
di – вагомість відповідної групи або і-го показника.
Умовні скорочення в усіх формулах доцільно наводити у буквах (латиницею або кирилицею).
7.6. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. Виконуючи дипломну роботу, студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати досліджень, на які спирається у дипломній роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають потрібну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг тощо.
Посилатися треба на останні видання публікацій. На давніші видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них є матеріал, який не включено до останнього видання. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні точно зазначають номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерел, на яке дано посилання в дипломній роботі. Посилання в тексті дипломної роботи на джерела потрібно зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад «у працях [1-7]». Якщо в тексті дипломної роботи треба зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, то можна наводити посилання у виносках, номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком використаних джерел і посилань.
Відповідний опис у списку використаних джерел (див. додаток 8):
27. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. – К.: Алерта, 2011. – 976 с.
Посилання на ілюстрації дипломної роботи подають порядковим номером ілюстрації, наприклад, «.. рис. 1.2».
Посилання на формули дипломної роботи подають порядковим номером формули в дужках, наприклад «у формулі (2.1)». На всі таблиці дипломної роботи повинні бути посилання в тексті. Слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад, «в табл. 1.2.». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба подавати скорочено слово «дивись», наприклад «див. табл. 1.2.».
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитату. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, оскільки найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст закладений автором.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається і закінчується лапками, наводиться в тій граматичній формі, в якій поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора;
в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що значно економить текст, треба бути гранично точним у викладені думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;
д) якщо потрібно виявити ставлення автора дипломної роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак запитання.
7.7. Оформлення списку використаних джерел. Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні відомості про джерела і розміщується після «Висновків та пропозицій». Такий список складає одну із суттєвих частин дипломної роботи, що свідчить про рівень фундаментальності проведеного дослідження.
При складанні списку використаних літератури для дипломної роботи рекомендується така черговість джерел: державні документи; накази і розпорядження міністрів та відомств; нормативно-технічні документи; книги, статті, інформаційні сайти. В межах систематизації матеріалів в переліку літератури джерела подаються за алфавітом. Всі джерела повинні мати порядковий номер.
7.8. Додатки. Додатки оформляють як продовження дипломної роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розташовуючи, у порядку появи посилань у тексті дипломної роботи. Якщо додатки оформляють на наступних сторінках дипломної роботи, то кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований зверху малими літерами з першої великої симетрично стосовно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток.
Додатки треба позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, І, Є, І, Ї, Й, О, Ч, наприклад, Додаток А, Додаток Б, і т. д. Один додаток позначається як Додаток А.
Оформляючи додатки окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою дипломної роботи друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».
Текст кожного додатка в разі потреби може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1. – перший підрозділ третього розділу додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад, рис. Д. 1.2. – другий рисунок першого розділу додатка Д: формула (А.1 – перша формула додатка А).
7.9. Підготовка до захисту і захист дипломної роботи. Захист дипломної роботи відбувається на відкритому засідання Державної екзаменаційної комісії, графік роботи якої затверджує ректор ЗакДУ. Графік захисту дипломної роботи розробляється секретарем Державної екзаменаційної комісії і вивішується заздалегідь. Під час підготовки до захисту студент повинен ознайомитися з відгуком наукового керівника та зовнішньою рецензією, щоб при необхідності підготувати аргументовані докази; скласти та погодити зі своїм науковим керівником доповідь щодо дипломної роботи; підготувати наглядні матеріали.
Обсяг доповіді повинен відповідати 7-10 хвилинам виступу. Вона може мати довільну форму, але в ній доцільно зазначити:
- актуальність теми дослідження;
- мету, завдання, об'єкт дослідження;
- методи, що застосовуються при виконанні роботи;
- елементи новизни з теоретичних положень і практичних рекомендацій;
- суть одержаних результатів, висновки та пропозиції, які випливають із проведеного дослідження.
Доповідь повинна бути складена грамотно, викладатися вільно. Головна увага надається науковій новизні, обґрунтуванню пропозицій студента, економічної ефективності та можливостей їх впровадження в практику діяльності підприємства (організації).
Виразність і доступність виступу значною мірою залежить від тембру, гучності голосу та мовної інтонації. Якщо студент говорить поспішно, ковтаючи закінчення, або тихо і мляво, то якість виступу значно знижується. Спокійна, виважена, неспішна манера виступу завжди імпонує слухачам. Мова виступу повинна відповідати чинним літературним нормам.
Для кращого сприйняття присутніми матеріалу доцільно підготувати роздатковий матеріал у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків. Їх виконують на стандартних аркушах А-4. Можна використовувати діапроектори, кодоскопи, графопроектори та інші технічні засоби. Загальна кількість наочних матеріалів повинна бути 4-6-штук. Наочні матеріали мають послідовно ілюструвати доповідь студента і забезпечувати повноту висвітлення всіх положень, які підлягають захисту.
Після доповіді студента голова Державної екзаменаційної комісії зачитує рецензію на дипломну роботу і студент має відповісти на всі зауваження рецензента.
Під час захисту дипломної роботи члени Державної екзаменаційної комісії повинні задавати студенту запитання, які пов’язані з темою дипломної роботи, так і значно ширше від неї, оскільки захист має своєю метою виявити не лише знання з теми дослідження, але й рівень загальної підготовки випускника з обраної спеціальності. Відповіді студента повинні бути конкретними, короткими вичерпними. Слід пам'ятати, що захист дипломної роботи – це не іспит, тому студент, глибоко вивчивши в своїй роботі ряд питань, відстоює свої думки, а не викладає вивчений матеріал.
За результатами захисту дипломної роботи Державна екзаменаційна комісія приймає рішення щодо оцінки захисту роботи.
Студент, який отримав на захисті незадовільну оцінку, має бути відрахований з університету і в цьому випадку йому видається академічна довідка встановленого зразка. За ним залишається право бути повторно допущеним до захисту дипломної роботи.
Повторно дипломна робота виконується за наявності заяви студента про допуск до захисту, дозволу ректора і рішення кафедри про затвердження теми і об'єкта дослідження, призначення наукового керівника. На вимогу кафедри, тему дипломної роботи може бути змінено, або в межах тієї ж теми матеріали роботи можуть бути студентом суттєво оновлені і доповнені.
На всіх засіданнях Державної екзаменаційної комісії ведеться протокол, до якого заносяться відповідні оцінки при захисті дипломної роботи, записуються запитання членів Державної екзаменаційної комісії, їх особисті думки, зазначається одержаний освітній рівень, а також державний документ про освіту, який видається випускникові університет.
Захищені дипломні роботи секретар Державної екзаменаційної комісії не пізніше як через три тижні після завершення роботи Державної екзаменаційної комісії здає в архів університету, де вони зберігаються протягом п'яти років.
7.10. Критерії оцінки дипломної роботи. Дипломна робота повинна бути виконана на актуальну тему за фактичними матеріалами підприємства (організації). Вона повинна мати елементи наукового дослідження: конкретні висновки та пропозиції практичного характеру, які можуть бути впроваджені в даному підприємстві (організації), що підтверджується рецензією.
Результати захисту дипломної роботи зазначаються Державною екзаменаційною комісією оцінками «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно» тільки на закритому засіданні. При визначенні оцінки дипломної роботи враховується рівень теоретичної, наукової і практичної підготовки студента.
Оцінка «відмінно» - дипломна робота виконана на актуальну тему, в ній: подано критичний аналіз проблеми, яка досліджується; наявні елементи власного дослідження та наукової новизни; проведено глибокий економічний аналіз; зазначені отримані науково – обґрунтовані висновки та пропозиції. Студент під час захисту повинен вміти правильно формулювати відповіді (за змістом, логікою, та стилем), продемонструвати глибокі знання та вміння застосовувати теоретичні знання для практичного вирішення актуальних питань, вміти відстоювати запропоновані науково-теоретичні та практичні положення. Захист супроводжується наочним матеріалом, які розкривають сутність роботи.
Оцінка «добре» - дипломна робота та її захист загалом відповідають критеріям оцінки «відмінно»: студент виявляє широкі професійні знання; вміє логічно мислити, проте у відповідях допускаються поодинокі несуттєві неточності.
Оцінка «задовільно» - дипломна робота та її захист в основному відповідають тим вимогам, які пред'являються щодо знання базового фактичного матеріалу та орієнтації в проблемі. Однак, у відповідях недостатньо точно формулюються причинно-наслідкові зв’язки між явищами та процесами; оперування фактами відбувається на рівні запам'ятовування. Візуальне супроводження роботи недостатнє.
Оцінка «незадовільно» - дипломна робота та її захист не відповідають вимогам, які пред'являються: дипломант не знає більшої частини фактичного матеріалу що складає теоретичну базу професії, не вміє встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і процесами. Матеріал дипломної роботи викладений без його усвідомлення.
Додаток 1