ЗМІСТ

Передмова 7

Розділ 1. Судова влада і правосуддя у цивільних справах

1.1. Цивільний процесуальний порядок (форма) захисту прав

та охоропювапих законом інтересів громадян і юридичних осіб 9

1.2. Предмет цивільного процесуальної о права 12

1.3. Метод правового регулювання цивільних процесуальних відносин 13

1.4. Джерела цивільноі'о процесуального права і межі його дії 15

1.5. Цивільне судочинство і його стадії 18

1.6. Наука цивільного процесуального права 19

Розділ 2. Принципи цивільного процесуального права

2.1. Поняття та значення принципів цивільного процесуального права 21

2.2. Система принципів цивільного процесуального права 22

2.2.1. Загальпоправові принципи 23

2.2.2.Міжгалузеві принципи 24

2.2.3.Галузеві принципи 27

2.2.4. Принципи інституту судового розгляду справи 28

Розділ 3. Цивільні процесуальні правовідносини

3.1. Поняття циві-зьаи процесуальних правовідносин 31

3.2. Підстави виникнення цивільних процесуальних правовідносин 34

3.3. Елементи цивільних процесуальних відносин 37

Розділ 4. Сторони у цивільному процесі

4.1. Поняття сторін у цивільному процесі 42

4.2. Процесуальні права та обов'язки сторін 44

4.3. Процесуальна співучасть 47

4.4. Неналежна сторона у справі 50

4.5. Процесуальне правопаступництво 52

Розділ 5. Треті особи в цивільному процесі

5.1. Поняття третіх осіб 55

5.2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 56

5.3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору....59

Розділ 6. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб

6.1. Правові підстави участі Уповноваженого Верховної Ради України

з прав людини 62

6.2. Підстави і форми участі органів державної влади та місцевого самоврядування 64

6.3. Завдання і форми участі прокурора в цивільному процесі 66

Розділ 7. Представництво в суді

7.1. Поняття представництва в суді 75

7.2. Види судового представництва 78

7.3. Повноваження процесуального представника 81

Розділ 8. Процесуальні строки

8.1. Поняття, значення і види процесуальних строків 85

8.2. Обчислення процесуальних строків 87

8.3. Зупинення, ноповлення та продовження процесуальних строків 89

Розділ 9. Юрисдикція цивільних справ

9.1. Поняття і види підвідомчості 93

9.2. Загальні правила визначення цивільної юрисдикції 95

Розділ 10. Підсудність цивільних справ

10.1. Поняі-гя та види підсудності 101

10.2. Функціональна підсудність 102

10.3. Територіальна підсудність 103

10.4. Наслідки порушення правил про підсудність. Зміна підсудності 109

Розділ 11. Судові витрати

11.1. Поняття та види судових витрат 111

11.2. Судовий збір 113

11.3. Витрати, що пов'язані з розглядом справи 115

11.4. Розподіл витрат між сторонами 120

Розділ 12. Докази

12.1. Поняття і мета судового доказування 123

12.2. Поняття судових доказів 125

12.3. Предмет доказування 128

12.4. Підстави звільнення від доказування 130

12.5. Процес доказування 133

12.6. Забезпечення доказів 138

Розділ 13. Позов

13.1. Поняття позову 141

13.2. Елементи позову 142

13.3. Види позовів 144

13.4. Право па пред'явлення позову 147

13.5. Захист інтересів відповідача 149

13.6. Забезпечення позову 151

Розділ 14. Пред'явлення позову. Відкриття провадження у справі

14.1. Порядок звернення зацікавленої особи до суду з позовною заявою 159

14.2. Позовна заява та її реквізити 161

14.3. Розгляд судом звернення про відкриття проваджеінія у справі

та правові наслідки розгляду звернення 164

Розділ 15. Провадження у справі до судового розгляду

15.1. Провадження у справі до судового розгляду як стадія цивільного процесу 175

15.2. Попереднє судове засідання 178

15.3. Підготовка справи до судового розгляду 184

15.4. Судові виклики і повідомлення 202

Розділ 16. Судовиіі розгляд

16.1. Поняття і значення стадії судового розгляду 207

16.2. Частини стадії судового розгляду 210

16.3. Відкладення розгляду цивільної справи, оголошення перерви в розгляді справи. Зупинення провадження у

справі 229

16.4. Закриття провадженая у справі. Залишення заяви без розгляду 236

16.5. Фіксування цивільного процесу 241

Розділ 17. Судові рішення

17.1. Поняття і види судових рішень 246

17.2. Поняття, значення та зміст рішення суду 250

17.3. Вимоги, які пред'являються до рішення суду 254

17.4. Законна сила рішення суду 262

17.5. Ухвала суду як вид судового рішення 266

Розділ 18. Заочний розгляд справи

18.1. Поняття і значення заочного розгляду справи 270

18.2. Умови і порядок проведення заочного розгляду справи 271

18.3. Перегляд та оскарження заочного рішення 277

Розділ 19. Наказне провадження

19.1. Поняття та характерні ознаки наказного провадження 281

19.2.Підстави та порядок звернення із заявою про видачу судового наказу. Відкриття провадження у справі про видачу судового ьшказу 285

19.3. Порядок видачі та зміст судового наказу 294

19.4.Скасування судового наказу 299

Розділ 20. Окреме провадження

20.1. Особливості окремого провадження як виду цивільного судочинства 302

20.2. Розгляд судом справ про обмеженім цивільїюї дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи 308

20.3. Розгляд судом справ про падання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності 313

20.4. Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення фізичної особи померлою 315

20.5. Розгляд судом справ про усиновлення 318

20.6. Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення 327

20.7. Розгляд судом справ про відновлення прав па втрачені цінні

напери па пред'явника та векселі 336

20.8. Розгляд судом справ про передачу безхазяйної нерухомої речі

у комунальну власність 339

20.9. Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою 341

20.10. Розгляд судом справ про надання фізичній особі психіатричної допомоги у примусовому порядку 343

20.11. Розгляд судом справ про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу 348

20.12. Розгляд судом справ про розкриття банками інформації,

яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб... 351

Розділ 21. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку

21.1. Поняття та завдання інституту перегляду судових рішень

в апеляційному порядку 356

21.2. Звернення до апеляційного суду для перегляду судового рішення та прийняття апеляційної скарги до розгляду 358

21.3. Підготовка та призначення справи для перегляду судового рішення 364

21.4. Особливості розгляду цивільної справи апеляційним судом 365

21.5. Повноваження апеляційного суду під час перегляду судового рішення.. 367

Розділ 22. Перегляд судових рішень у касаційному порядку

22.1. Поняття та завдання інституту перегляду судових рішень

у касаційному порядку 373

22.2. Звернення до касаційного суду для перегляду судового рішення. Відкриття касаційного провадження у справі 374

22.3. Особливості підготовки та розгляду цивільної справи з перегляду судового рішення касаційним судом 378

22.4. Повноваження касаційного суду під час перегляду судових рішень 381

Розділ 23. Провадження у зв'язку з винятковими обставинами

23.1. Загальна характеристика перегляду судових рішень у зв'язку

з винятковими обставинами 386

23.2. Підстави та порядок звернення із скаргою про перегляд

судових рішень у зв'язку з виняткови.ми обставинами 387

23.3. Особливості розгляду заяви про перегляд судових рішень

у зв'язку з винятковими обставинами 390

Розділ 24. Перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами

24.1. Загальна характеристика перегляду судових рішень

у зв'язку з нововиявленими обставинами 392

24.2. Підстави та порядок звернення із заявою про перегляд

судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами 394

24.3. Особливості розгляду заяви про перегляд судових рішень

у зв'язку з нововиявленими обставинами 398

Список рекомендованих джерел 399

Алфавітний покажчик 421

Передмова

Прийняття Верховною Радою України основного акту цивільного процесуального законодавства - Цивільного проце­суального кодексу у березні 2004 p., стало подією, що окресле- ла перспективу розвитку цивільного судочинства на території України. Визнання людини найвищою соціальною цінністю, а її прав і свобод - визначальним змістом і напрямом діяльності держави (ст. З Конституції України) стали домінуючим акцен­том сучасного процесуального законодавства. Із зміною законо­давства виникла потреба перглянути теоретичні положення науки цивільного процесуального права, а також внести корективи у навчальний курс з цивільного процесуального права.

Цей навчальний посібник в цілому по своїй структурі витримано в традиційному дусі. Автори намагалися відтво­рити генезис базових інститутів цивільного процесуального права, опираючись на думки своїх попередників, які вважали найбільш авторитетними. Водночас в підручнику висловлено авторський погляд на окремі наукові положення та запропоно­вано власні міркування щодо практичного застосування поло­жень Цивільного процесуального кодексу України. Потрібно також зазначити, що теоретична складова цього посібника сут­тєво полегшена в зв'язку з скороченням матеріалу дискусійно­го характеру, що доцільно при більш поглибленому вивченні предмету даного курсу.

Навчальний посібник складається з двадцяти чотирьох тем, які умовно можна розділити на дві частини - загальну і особли­ву. До першої частини відносяться теми з першої по дванадцяту, в яких аналізуються загальні теоретичні положення цивільно­го судочинства. В другій частині розкрито особливості розгля­ду справ в позовному, наказному та окремому провадженнях.

Авторами детально розкрито процедуру кожного з видів про­вадження з виділенням дикусійних питань та власним баченням практичного застосування окремих законодавчих положень.

В навчальному посібнику враховано положення підзакон- них нормативних актів, рекомендації Пленуму Верховного Суду України, а також рішення Конституційного Суду України.

Навчальний посібник за змістом і структурою відповідає вимогам навчальної програми з курсу «Цивільне процесуальне право України», що вивчається на юридичних факультетах у вищих навчальних закладах. Навчальний посібник С. Сеник, Р. Лемик «Цивільне процесуальне право» рекомендується для студентів юридичних факультетів вищих навчальних закладів ni-IV рівня акредитації.

Розділ 1

Судова влада і правосур у рвіші справаї

1.1, Цивільний процесуальний порядок (форма) захисту прав та охоронюваних законом інтересів громадян і юридичних осіб

Захист цивільних прав в Україні здійснюється у встановленому законом судовому і позасудовому порядку. Цивільним кодексом (ЦК) України у ст. 16-18 передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюють: Президент України, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади, нотаріус (приватний і державний, посадові особи, на яких покладено Законом України «Про Нотаріат» виконання функцій нотаріуса - кон­сульські і дипломатичні представництва, виконкоми сільських, селищних та міських рад) та ін.

Захист майнових та немайнових прав і законних інтересів можуть здій­снювати й інші державні чи громадські органи: органи опіки і піклування (ст. 18-19 Сімейного кодексу (СК) України), комісії з трудових спорів (окрім визначеного ст. 224 Кодексу законів про працю (КЗпП) України переліку категорій справ, які розглядає лише суд).

Окремі категорії справ за попередньою домовленістю між сторонами можуть передавати на вирішення до третейського суду.

Широку можливість застосування судової влади для захисту прав, законних інтересів і свобод громадян та організацій передбачено у ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на

всі правовідносини, що виникають у державі, тобто з цивільних, трудових, земельних, державних, фінансових й інших правовідносин.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини та громадянина захищає суд. Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Судову систему України формують Конституційний Суд Укрїни та суди загальної юрисдикції, до яких належать:

- загальні - за правилами цивільного судочинства, це спори, що ви­никають із цивільних, сімейних, земельних, житлових трудових та інших правовідносин (детальніше про юрисцикцію загальних судів у темі 9);

- спеціалізовані суди: господарські й адміністративні.

Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають під час укладання, зміни, розірвання і виконання господарських договорів, зокрема щодо приватизації майна, та на інших підставах, окрім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають за погодження стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи, відповідно до законо­давства, неможливо встановити за згодою сторін; спорів, що виникають у публічно-правових відносинах та належать до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких, відповідно до законів України та міжнародних договорів України, віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх ком­петенції;

4) справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), зокрема учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, які мають стосунок до створення, діяльності, управління та припинення діяльності цього товариства (крім трудових спорів).

Компетенція адміністративних судів поширюється на:

1) спори фізичних або юридичних осіб із суб'єктом владних повнова­жень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проход­ження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень щодо реалізації їхньої компетенції у сфері управління, зокрема делегованих повноважень, а також

спори, які виникають у результаті укладання та виконання адміністратив­них договорів;

4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

5) спори щодо правовідносин, пов'язаних із виборчим процесом чи процесом референдуму.

Чинне законодавство для захисту прав і охоронюваних законом інте­ресів фізичних та юридичних осіб встановлює такі процесуальні форми захисту:

- судовий,

- адміністративний,

- нотаріальний,

- громадський.

Як бачимо, судовий захист права є головною, але не єдиною фор­мою юрисдикційної діяльності. Його відмінність від інших форм захисту прав очевидна. По-перше, процесуальний порядок судочинства в цивільних справах є формою здійснення правосуддя, а провадження в громадських судах таким не є. По-друге, судочинству надано пріоритет перед громад­ською чи адміністративною формою захисту права. До прикладу, суддя під час розгляду заяви про видачу виконавчого листа перевіряє законність й обґрунтованість рішень третейського суду (ст. 55; 56 Закону України «Про третейські суди»). У компетенції суду - розгляд усіх питань, що стосуються захисту права заявника, це ще одна відмінність судової форми захисту від інших.

Цивільна процесуальна діяльність суду, діяльність учасників цивільного судочинства має визначений зміст і процесуальну форму вираження.

Зміст процесуальної форми різні автори трактують по різному. Одні - до нормативних положень, що визначають процесуальну форму, відносять вичерпний перелік осіб, які зобов'язані і вправі брати участь у процесі. Усіх їх наділено певним обсягом прав та обов'язків, тож вони можуть чинити визначені законом дії у відповідний строк і у встановленій послідовності.

Інші науковці вважають, що зміст процесуальної форми - це можливість усіх зацікавлених осіб взяти участь у справі. Володіючи відповідним обся­гом прав, ці особи захищають власні права, обстоюючи свій інтерес у суді публічно (у відкритому засіданні). Суд з'ясовує обставини справи, маючи на меті встановити об'єктивну істину. Ухвалене судом рішення має ґрунту­ватися на фактах, встановлених із вичерпною повнотою у процесі судового розгляду, порядком і засобами, визначеними у законі.

На думку М. Й. Штефана, цивільне процесуальне право є формою, яка забезпечує життєдіяльність (реалізацію, захист) цивільного права (зміс­ту). Але при цьому цивільне судочинство має також властиві йому зміст і процесуальну форму. Зміст - це діяльність суду і учасників процесу (дії і

правовідносини). Форма - це об'єктивне (зовнішнє) вираження, вчинення, закріплення і оформлення відповідної діяльності. Це можуть бути різні види процесуальних документів - позовні заяви, заяви в окремому провадженні, заяви про видачу судового наказу, ухвали або рішення суду тощо.

Форма реалізації судової влади, на думку В. В. Комарова, - це право­суддя. Правосуддя - одна з форм державного управління, засіб виконання державою внутрішньої функції охорони правопорядку, власності, прав і свобод громадян через вирішення спеціальним органом державної влади

- судом - цивільних та кримінальних справ за правилами, передбаченими цивільним і кримінальним процесуальним правом. Тобто через застосування від імені держави норм права до встановлених у судовому засіданні фактів і відносин, а в окремих випадках - мір примусу до правопорушників.

Зміст (суть) правосуддя, вважає В. В. Комаров, полягає в тому, що воно має втілювати виключність судової влади в державі. Це, так би мовити, генетична ознака правосуддя, що відокремлює судову владу від законодав­чої та виконавчої.

Крім того, правосуддя повинне демонструвати повноту судової влади

- це, на думку В. В. Комарова, невід'ємна ознака правосуддя. У правовій державі правосуддя має бути доступним, надавати усім громадянам рівні можливості використовувати судовий захист своїх прав й охоронюваних законом інтересів, забезпечити їх рівність перед законом і судом, якщо вони поставлені в однакові умови. Цю аксіому затверджує ст. 8 Загальної декла­рації прав людини і трансплантовано у відповідні положення Конституції та ЦПК України.

1.2. Предмет цивільного процесуального права

Цивільне процесуальне право є самостійною галуззю права, а тому має притаманний тільки йому предмет правового регулювання.

Розгляд питань про судову владу і правосуддя у цивільних справах, про форму здійснення правосуддя в рамках цивільного процесу дає змогу зробити висновок, що предметом цивільного процесуального права є сус­пільні відносини, які виникають під час здійснення правосуддя у цивільних справах.

Питання про предмет регулювання цивільного процесуального права в науці цивільного процесу вирішують неоднозначно. Положення, що таким предметом є тільки процесуальні дії суду і учасників процесу, не відповідає цивільному процесуальному законодавству, численні норми якого визначають

процесуальні права і обов'язки таких осіб. Не відповідає Цивільно-проце­суальному кодексу (ЦПК) України зарахування до предмета цивільного процесуального права тільки цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів правовідносин, якими визначаються також процесуальні дії (на­приклад, ст. 143 ЦПК України).

Суперечливою є концепція, за якою, до предмета регулювання цивіль­ного процесуального права включають суспільні відносини, що виникають у формі адмістративного чи громадського захисту (у третейському суді). У діяльності щодо застосування права такими органами і організаціями реалізуються загальні із судочинством функції - правозахисна, запобіжна і виховна. Однак способи і методи їх реалізації різні.

Цивільне процесуальне право визначає порядок розгляду і вирішення цивільних справ, встановлюючи для кожного суб'єкта процесуальної діяль­ності права та обов'язки, тобто міру можливої або належної поведінки.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Суспільні відносини, які виникають під час здійснення правосуддя у цивільних справах, мають специфічний характер. Вони виникають в зв'язку за потреби судового захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інте­ресів держави. Якщо суспільні відносини, які є предметом правового регу­лювання галузей матеріального права (цивільного, сімейного, житлового, трудового тощо), виникають для задоволення економічних, майнових чи інших інтересів, то суспільні відносини стосовно здійснення правосуддя у цивільних справах виникають з метою розгляду цивільної справи у спорах між заінтересованими особами та судового захисту невизнаних або оспорю­ваних суб'єктивних прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів. Отож суспільні відносини, які становлять предмет цивільного процесуального права, виникають у зв'язку з реалізацією заінтересованими особами права на судовий захист.