Семінар 4. Тема 3. Учасники корпоративних відносин та органи корпоративного управління
1. Ключові учасники корпоративних відносин:світовий досвід та вітчизняна практика.
2. Структура корпоративних органів управління
3. Підпорядкованість органів управління корпорації
4. Спостережна рада та причини її створення. Повноваження спостережної ради.
5. Виконавчий орган корпорації та його повноваження
6. Ревізійна комісія. Повноваження ревізійної комісії.
1. Корпоративні відносини (КВ) являють собою цілісний комплекс різних видів взаємодії, що регулюються соціально-економічними нормами, між більш ніж двома особами (учасниками корпоративних відносин), кожна з яких має чітко визначену власну соціально-економічну позицію та відіграє певну власну соціально-економічну роль у процесі корпоративного співробітництва. Корпоративні відносини є найбільш високою формою прояву суспільних явищ, що виникають укорпоративній сфері (стосовно до конкретних акціонерних, правових, економічних та інших відносин, дій, моделей поведінки).
Учасниками КВ є особи і групи осіб, інтереси яких пов’язані (або можуть бути пов’язані) з певним процесом корпоративного співробітництва та які зацікавлені в певних результатах діяльності корпорації.
За узагальненою ознакою спрямованості інтересів та форми участі у співробітництві учасники поділяються на чотири групи: власники внесків у статутний капітал, зроблених для започаткування діяльності АТ (акціонери); кредитори; «співучасники» корпорації (нефінансові інвестори – персонал та вище керівництво, постачальники; населення регіону, на території якого розташовано АТ; органи державної влади та місцевого самоврядування); представники контактних аудиторій – споживачі та громадськість в цілому (табл.1).
Корпоративні відносини виникають як всередині АТ, так і за його межами (тобто з суб’єктами права, які не приймають безпосередньої участі у діяльності товариства). До корпоративних відносин, що виникають усередині АТ, відносять наступні різновиди економіко-правових відносин : між учасниками товариства; між товариством як юридичною особою і його учасниками; між органами АТ.
Ключовими учасниками корпоративних відносин в Україні є (таблиця 1):
1.Ключові учасники корпоративних відносин в Україні
Інвестори |
Посередники |
Емітенти |
Фізичні особи Юридичні особи, в т.ч.: інституційні особи (інвестиційні: фонди і компанії, страхові фонди, пенсійні фонди, довірчі товариства, банки); держава, яка в процесі приватизації спочатку купує пакети цінних паперів і поступово розпродає їх |
Торговці Інвестиційні фонди і компанії, довірчі товариства Депозитарії Реєстратори Трансфер-агенти Клірингово-розрахункові установи Банки Біржі Позабіржові торгові системи |
Держава Органи місцевої державної виконавчої влади Акціонерні товариства Не інституційні (інституційні емітенти) Банки |
Якщо в системі корпоративного управління за базовий елемент брати всі корпоративні права, то доцільно виходячи з цього визначити також його суб'єкти. Насамперед суб'єктами корпоративного управління виступають безпосередні власники корпоративних прав. Такими сьогодні є громадяни, юридичні особи, держава. Ці суб'єкти є власниками корпоративних прав і здійснюють регулювання їх руху.
Отже, корпоративне управління здійснюється окремими громадянами, органами державного регулювання, а також на рівні окремих підприємств — емітентів корпоративних прав. Слід знати, що емітент цінних паперів — це юридична особа, яка від одного імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Права і обов'язки щодо цінних паперів виникають з моменту їх передачі емітентом або його уповноваженою особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженій особі. При цьому одержувачами (покупцями) таких корпоративних прав стають громадяни, інші юридичні особи (підприємства та організації), держава, які з цього моменту стають суб'єктами корпоративного управління.
Треба також враховувати, що не кожний емітент і не у кожному випадку емітує корпоративні права, оскільки багато видів цінних паперів не є свідченням корпоративних прав. Справа в тому, що корпоративні права є свідченням частки, або паю, у власності підприємства. Тому зрозуміло, що значна кількість цінних паперів, наприклад, облігації, векселі та інші цінні папери, випущені під відносини позики, не є свідченням корпоративних прав, оскільки вони не є часткою у власності емітента. Обмежені корпоративні права мають привілейовані акції, які не дають права управління акціонерним товариством. Тому можна вважати правильним таке твердження: "Кожний власник корпоративних прав є інвестором, але не кожний інвестор є власником корпоративних прав і не є суб'єктом корпоративного управління".
Отже, суб'єктами корпоративного управління, з одного боку, виступають власники корпоративних прав. Проте вони не є єдиними, оскільки такими суб'єктами виступають не тільки власники. Річ у тім, що загальні норми управління створює держава, крім того, існує велика й важлива суспільна інституція фінансового посередництва, а також менеджменту, які беруть участь у корпоративному управлінні, регулюючи більш чи менш важливі його напрями. Водночас можна вважати, що учасниками управлінських корпоративних відносин є також працівники корпоративних підприємств. Так, у законодавстві багатьох країн, що стосується діяльності корпоративних підприємств, є положення про роль працівників таких підприємств у прийнятті рішень. Норма про участь у голосуванні органів, що представляють трудові колективи, введена в законодавчу базу України стосовно акціонерних товариств.
Тому з погляду регулювання руху корпоративних прав є чітко визначені суб'єкти корпоративного управління: окремі громадяни — власники корпоративних прав; власники та менеджмент окремого підприємства — емітента корпоративних прав, або їх власника (підприємства також можуть бути власниками корпоративних прав); державні та недержавні органи, які здійснюють пряме або опосередковане регулювання руху корпоративних прав і діяльності підприємств, зокрема господарських товариств, а також є власниками як цілісних майнових об'єктів, так і корпоративних прав.
Особливу роль у наведеному переліку суб'єктів корпоративного управління відіграє інституція менеджерів. Як правило, у світовій економічній літературі категорія "корпоративне управління" використовується в більш конкретному значенні — як управління корпораціями в інтересах власників. Тому важливим моментом, який впливає на вивчення корпоративного управління в загальному плані (як управління корпоративними правами), є те, що складно виділити таку особливість корпоративного управляння, як відокремлення функцій управління від власності. Водночас на такій суттєвій особливості корпоративного управління наголошують фахівці з цієї проблематики. Тому корпоративне управління, яке ми розглядаємо як регулювання власниками руху їх корпоративних прав, є досить загальним. Воно конкретизується за умови, коли здійснюється відокремлення функцій розпорядження від самої власності на корпоративні права. Крім того, слід конкретизувати таке відокремлення функцій. У світі існує розвинутий інститут посередництва, завдяки якому власник корпоративних прав передав значну частину своїх прав в управління професіоналам. Це можуть бути дилерські та брокерські компанії, інші фінансові посередники, які регулюють рух корпоративних прав в інтересах їх власників.
Отже, суб'єктами корпоративного управління виступають: власники корпоративних прав та деякі державні й недержавні регулятивні органи; менеджмент; працівники корпоративних підприємств, які беруть участь у корпоративному управлінні, регулюючи більш чи менш важливі його напрями; фінансові посередники.
Варто зазначити, що для уточнення сутності та переліку суб’єктів і об’єктів корпоративного управління необхідно надати визначення окремим економічним категоріям. Корпоративна власність – сукупність об'єктів нерухомості, майнових прав, робіт і послуг, інформації і технологій, нематеріальних активів, якими володіє на певних умовах корпорація. Під об'єктом власності доцільно розглядати майнові чи немайнові цінності, які правовим чином належать конкретному власнику [88]. Згідно із вищенаведеними трактуваннями під об’єктами корпоративного управління доцільно розглядати усі предмети, ресурси, матеріальні і нематеріальні цінності, цілеспрямоване використання яких сприяє досягненню корпоративних цілей.
Основними учасниками корпоративних відносин в акціонерних компаніях є власники і управляючі акціонерної власності. Ключова роль у корпоративних відносинах власників і управляючих акціонерної власності випливає з того, що перші здійснили безповоротні інвестиції, надавши компанії на найбільш вигідних умовах значну частину необхідного їй капіталу, приймаючи на себе найбільші у порівнянні з усіма учасниками корпоративних відносин ризики, а від діяльності останніх залежить те, як цей капітал буде в кінцевому рахунку використаний.
Характер взаємин між цими двома групами учасників корпоративних відносин залежить від історичних особливостей формування структури акціонерної власності, розмірів пакетів акцій, що знаходяться у володінні тої або іншої групи інвесторів і менеджменту, умов і способів їх придбання, типу власників і специфіки їхніх інтересів стосовно компанії. Великі власники підриємницького характеру зацікавлені в прибутковій діяльності компанії, зміцненні її довгострокових позицій у тій сфері бізнесу, у якій вона діє, і самим безпосереднім чином беруть участь у процесі управління нею. Інші великі власники можуть мати трохи відмінні інтереси. Так, великі акціонери можуть мати комерційні відносини з корпорацією, що для них є набагато більш вигідні, чим одержувані ними дивіденди. Такі акціонери зацікавлені не стільки в підвищенні фінансової ефективності діяльності компанії, скільки в розвитку і розширенні своїх відносин з нею.
Щодо дрібних інвесторів, то такі власники акцій зацікавлені насамперед у рівні дивідендів і росту їх курсової вартості, а власники облігацій зацікавлені насамперед у довгостроковій фінансовій стійкості компанії.
Таким чином різні групи учасників корпоративних відносин мають інтереси, що збігаються в одних сферах, але розходяться в інші. Спільність інтересів полягає в тому, що в звичайній ситуації всі учасники корпоративних відносин зацікавлені в стабільності існування і прибутковості діяльності компанії, з яким вони пов’язані.
Як бачимо, учасники корпоративних відносин по-різному взаємодіють між собою, і сфера розбіжності їхніх інтересів досить значна. Правильно побудована система корпоративного управління саме і повинна мінімізувати можливий негативний вплив цих протиріч на процес діяльності компанії.
Для цього необхідно поліпшення ділової культури корпоративного сектору, оскільки менеджери українських компаній мають дуже погану репутацію у світі в питаннях дотримання прав інвесторів. Основні механізми корпоративного управління, використовувані в країнах з розвинутою ринковою економікою: участь у Раді директорів; вороже поглинання; одержання повноважень за дорученням від акціонерів, банкрутство.
Корпоративні відносини, що виникають в процесі формування та використання акціонерного капіталу, характеризуються наступними особливостями взаємодії учасників:
1) акціонерам корпорації належить провідна та виключна роль у забезпеченні ефективності її діяльності;
2) майже всі учасники корпоративних відносин вносять внесок до діяльності акціонерного товариства (не лише фінансовий), вагомість якого визначає ступінь їхнього впливу на визначення шляхів розвитку корпорації;
3) цілі та вимоги учасників корпоративних відносин суттєво відріз-няються, при чому розмір внеску учасників у забезпечення ефективної діяль-ності корпорації в цілому залежить від ступеня задоволення їхніх інтересів;
4) управління корпорацією (особливо на стратегічному рівні) є процесом формування, погодження та реалізації різноспрямованих інтересів учасників корпоративних відносин, яке здійснюється на основі балансу їхнього впливу;
5) в певних умовах ступінь впливовості різних груп учасників корпоративних відносин може змінюватися у відповідності до оцінки вартості їхнього внеску до діяльності корпорації з боку інших груп учасників.
2. СТРУКТУРА КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
Корпоративне управління Товариством – це система відносин між акціонерами Товариства, Наглядовою радою, Правлінням, а також іншими зацікавленими особами. Ці відносини засновані на управлінні та підпорядкованості, контролі та відповідальності. Розподіл повноважень між органами управління забезпечує розмежування загального керівництва та керівництва поточною діяльністю Товариства.
Вищим органом управління Товариства є загальні збори акціонерів.
Наглядова рада і Правління здійснюють, з різним ступенем деталізації, управління поточною діяльністю Товариства.
Структура корпоративного управління в Україні набула певного розвитку і має визначену законодавством регуляторну базу. Зупинимося на основних її елементах.
Реалізація корпоративних прав акціонерів здійснюється через їх участь в управлінні, а оскільки вищим керуючим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, то головною управлінською функцією акціонера є присутність та головування на цих зборах. У зв'язку з цим слід вважати, що перші управлінські функції акціонери (не засновники товариства) здійснюють на установчих зборах.
Схема структури управління акціонерними товариствами в Україні є в цілому така сама, як і в інших країнах світу. Бона більшою мірою має риси "німецької" системи корпоративного управління, оскільки передбачає наявність окремих органів з наглядовими функціями. Принципово її можна уявити так: в основі управлінської структури є загальні збори учасників; на період між зборами вибираються (призначаються) виконавчі органи; за виконавчими органами наглядає спостережна (наглядова) рада, а фінансовий контроль здійснюється ревізійною комісією (незалежний аудитор). Це загальна внутрішня структура управління корпораціями. Крім неї зовнішні контрольні функції здійснюють державні органи (фінансові, аудиторські, податкові), а також громадський контроль.
Існують певні функції, які виконують ті чи інші структурні органи корпоративного управління. Якщо брати вітчизняну систему корпоративного управління, то на органи внутрішньої структури управління припадають: на правління — виконавчі функції, на спостережну (наглядову) раду — контрольні та виконавчі (деякі), на ревізійну комісію — тільки контрольні, на аудитора — інформаційні.
Для вирішення ряду важливих питань при створенні акціонерного товариства скликаються установчі збори. Вони скликаються у строк, зазначений у повідомленні, але не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції. При пропущенні вказаного строку особа, що підписалася на акції, має право вимагати повернення сплаченої нею частки вартості акцій.
Установчі збори акціонерного товариства вирішують такі питання:
- приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут;
- приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разі прийняття рішення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошено підписку, відповідно збільшується передбачуваний статутний фонд);
- зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана у повідомленні;
- обирають раду акціонерного товариства (спостережну раду), виконавчий та контролюючий орган акціонерного товариства;
- вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками до створення акціонерного товариства;
- визначають пільги, що надаються засновникам;
- затверджують оцінку вкладів, внесених у натуральній формі;
- інші питання відповідно до установчих документів.
Скликання установчих зборів
Установчі збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь особи, які підписалися більш як на 60 відсотків акцій, на які проведено підписку.
Якщо через відсутність кворуму установчі збори не відбулися, протягом двох тижнів скликаються повторні установчі збори. Якщо і при повторному скликанні установчих зборів не буде забезпечено кворуму, акціонерне товариство вважається таким, що не відбулося. Голосування на установчих зборах провадиться за принципом: 1 акція - один голос.
Рішення про створення акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв про обрання ради акціонерного товариства (спостережної ради), виконавчих і контролюючих органів акціонерного товариства та про надання пільг засновникам за рахунок акціонерного товариства повинні бути прийняті більшістю 3/4 голосів присутніх на установчих зборах осіб, що підписалися на акції, а інші питання - простою більшістю голосів.
Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.
У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами.
Право участі у загальних зборах акціонерів мають особи, які є власниками акцій на день проведення загальних зборів (крім випадку проведення установчих зборів).
Реєстрація учасників загальних зборів
Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів.
Передача акціонером своїх повноважень іншій особі здійснюється відповідно до законодавства. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах акціонерів може бути посвідчена реєстратором або правлінням акціонерного товариства.
Акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, та/або Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку можуть призначати своїх представників для контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах, про що вони до початку реєстрації письмово повідомляють виконавчий орган акціонерного товариства.
До компетенції загальних зборів належить:
а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;
б) внесення змін до статуту товариства;
в) обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства
(спостережної ради);
г) обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;
д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного
товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження
звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;
е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;
є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;
ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;
з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством
акцій, що випускаються ним;
и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;
і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;
ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;
й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.
Повноваження, передбачені пунктами «б», «д», «є», «ї»,»й» належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства. Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені і інші питання.
Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.
Протокол загальних зборів акціонерів підписується головою і секретарем зборів і не пізніш як через три робочих дні після закінчення зборів передається виконавчому органу акціонерного товариства.
Прийняття рішень загальними зборами
Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь в зборах з таких питань:
- зміна статуту товариства;
- прийняття рішення про припинення діяльності товариства;
- створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій, та представництв товариства.
По решті питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.
Повідомлення про проведення загальних зборів
Про проведення загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій повідомляються персонально передбаченим статутом способом. Крім того, загальне повідомлення друкується в місцевій пресі за місцезнаходженням акціонерного товариства і в одному із офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, де зазначаються час і місце проведення зборів та порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про зміну статутного фонду акціонерного товариства, то одночасно з порядком денним друкується інформація, зазначена вище (пункти «а» - «ї»). Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів. У разі необхідності може бути зроблено повторне повідомлення в зазначених засобах масової інформації. Загальні збори акціонерів проводяться на території України, як правило, за місцезнаходженням акціонерного товариства, за винятком випадків, коли на день проведення загальних зборів 100 відсотками акцій товариства володіють іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації.
Будь-який з акціонерів вправі вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів не пізніш як за 30 днів до їх скликання. Рішення про включення цих пропозицій до порядку денного приймається виконавчим органом товариства. Пропозиції акціонерів, які володіють більш як 10 відсотками голосів, вносяться до порядку денного обов'язково. Рішення про зміни в порядку денному повинні бути доведені до відома всіх акціонерів не пізніш як за 10 днів до проведення зборів у порядку, передбаченому статутом.
До скликання загальних зборів акціонерам повинна бути надана
можливість ознайомитись з документами, пов'язаними з порядком денним зборів.
Загальні збори не вправі приймати рішення з питань, не включених до порядку денного. Рішення приймаються голосуванням, яке проводиться за принципом: одна акція - один голос.
Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.
Позачергові збори
Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також при наявності обставин, вказаних у статуті товариства, і в будь-якому іншому випадку, якщо цього і вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.
Позачергові збори повинні бути також скликані виконавчим органом на письмову вимогу ради акціонерного товариства (спостережної ради) або ревізійної комісії. Виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний протягом 20 днів з моменту отримання письмової вимоги прийняти рішення про скликання позачергових зборів з порядком денним, запропонованим радою акціонерного товариства (спостережною радою) або ревізійною комісією.
Акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборіву будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів правління не виконало зазначеної вимоги, вони мають право самі скликати збори.
3. Рада Товариства підпорядкована загальним зборам акціонерів, рішення яких є для неї обов'язковими.
Правління підпорядковане загальним зборам акціонерів та Спостережній (наглядовій) раді Товариства, рішення яких для Правління є обов'язковим.
4. В перерві між проведенням загальних зборів для представництва інтересів акціонерів, контролю та регулювання діяльності правління в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада). Компетенція її визначається статутом.
У роботі спостережної ради акціонерного товариства з правом дорадчого голосу беруть участь представники профспілкового органу або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу. Якщо акціонерне товариство налічує понад 50 акціонерів, рада акціонерного товариства створюється обов'язково.
Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства (спостережну раду) може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів. Питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції ради акціонерного товариства (спостережної ради), не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.
Створення в AT наглядової ради обумовлено тим, що акціонери не можуть ефективно управляти або контролювати керівництво AT і тому основним завданням такої ради є нагляд і контроль за діяльністю виконавчого органу. Акціонерам доволі складно розібратися як в питаннях управління, так і у своїх правах, бо більшість з дрібних акціонерів не відчувають свого статусу, він є новим для них і вони не можуть впливати на діяльність виконавчого органу та контролювати його. Крім того, оскільки наглядова рада складається з акціонерів, її створення сприятиме тому, що акціонери будуть належним чином захищеними. Дещо інші мотиви створення наглядової (спостережної) ради в AT, що утворені внаслідок приватизації.
Члени ради акціонерного товариства (спостережної ради) не можуть бути членами виконавчого органу та ревізійної комісії.
Відповідно до поставнови КМУ “Про затвердження Положення
про спостережну раду” (від 19.07.1993 р) спостережна рада є
орган акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державних
підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків
статутного капіталу яких перебуває у державній власності, а також
виробничих і науково-дослідних об'єднань, правовий статус яких
раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством
(далі - підприємства).
2. Спостережна рада з метою захисту інтересів держави та
акціонерів здійснює контроль за діяльністю правління товариства.
3. Спостережна рада формується з представників засновника та
інших акціонерів, уповноважених представників банківської
установи, яка обслуговує товариство, трудового колективу та органу
приватизації. До її складу можуть входити також представники інших
органів і організацій.
До складу спостережної ради підприємств-монополістів може
включатися представник Антимонопольного комітету.
4. Мінекономіки, Мінфін і Фонд державного майна створюють
спільну постійно діючу комісію для затвердження персонального
складу спостережних рад (далі - комісія).
5. Засновник у тижневий термін з початку корпоратизації
повідомляє про формування спостережної ради органи та організації,
представники яких повинні увійти до її складу.
Відповідні органи та організації зобов'язані протягом тижня з
моменту одержання повідомлення про формування спостережноі ради
подати засновникові пропозиції щодо призначення своїх
представників до її складу.
Засновник подає пропозиції про персональний склад
спостережної ради на затвердження комісії.
7. Комісія у двотижневий термін затверджує персональний склад
та голову спостережної ради товариства.
Спостережна рада:
затверджує голову правління (крім випадку, коли обов'язки
голови покладається на керівника підприємства, що
корпоратизується);
затверджує за поданням голови правління персональний склад
правління товариства;
погоджує проведення операцій розпорядження нерухомим майном
на суму, визначену статутом товариства;
розглядає та затверджує звіти, які подає правління, ревізійна
комісія за квартал, рік;
аналізує дії правління щодо управління товариством,
реалізації інвестиційної, технічної та цінової політики,
додержання номенклатури товарів і послуг;
виступає у разі необхідності ініціатором позачергових ревізій
та аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності
товариства;
вносить засновникам (загальним зборам) пропозиції з питань
діяльності товариства;
здійснює інші дії щодо контролю за діяльностю правління
товариства;
подає до органів приватизації пропозиції щодо особливостей
продажу акцій товариства;
розробляє та подає засновнику проект плану розміщення акцій
товариства, якщо інше не передбачено чинним законодавством.
Спостережна рада має право:
отримувати інформацію про діяльність товариства;
заслуховувати звіти правління, посадових осіб товариства з
окремих питань його діяльності;
припиняти повноваження членів правління, яких вона
затверджує;
залучати експертів до аналізу окремих питань діяльності
товариства.
10. Спостережна рада не має права втручатися в оперативну
діяльність правління товариства.
11. Члени спостережної ради несуть відповідальність у межах
своїх повноважень за дотримання інтересів держави та акціонерів
згідно з чинним законодавством.
12. Спостережна рада подає засновникові (загальним зборам)
звіт про свою роботу за рік. У разі визнання роботи спостережної
ради незадовільною засновник (загальні збори) подає комісії
пропозиції про зміни в її складі.
13. Засідання спостережної ради проводяться не рідше одного
разу на квартал і вважаються правомочними, якщо на них присутні
2/3 її членів. Рішення спостережної ради приймаються більшістю
голосів. У разі розподілу голосів порівну голос голови є
вирішальним.
Позачергові засідання спостережної ради скликаються на вимогу
голови спостережної ради, правління товариства та 1/3 членів цієї
ради.
14. Члени спостережної ради є посадовими особами товариства.
За виконання обов'язків члена ради (крім осіб, які займають посади
державних службовців) виплачується щомісячно 6 мінімальних
заробітних плат голові та 4 мінімальні заробітні плати іншим
членам спостережноі ради, а також додатково річна винагорода у
розмірі 10 відсотків винагороди, яку отримує голова правління
товариства в установленому порядку. За членами спостережноі ради
зберігаються місце роботи та середньомісячний заробіток.
Усі витрати на утримання спостережної ради провадяться за
рахунок товариства.
15. Спостережна рада, створена відповідно до цього
Положення, діє до перших загальних зборів акціонерів, які
скликаються після прийняття рішення про приватизацію майна
товариства та обирають нову спостережну раду товариства.
Відповідно до ЗУ «Про АТ» Наглядова рада акціонерного товариства є органом, що
здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції,
визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює
діяльність виконавчого органу.
2. В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів -
власників простих акцій 10 осіб і більше створення наглядової ради
є обов'язковим. У товаристві з кількістю акціонерів - власників
простих акцій 9 осіб і менше у разі відсутності наглядової ради її
повноваження здійснюються загальними зборами.
У такому разі передбачені цим Законом повноваження наглядової
ради з підготовки та проведення загальних зборів здійснюються
виконавчим органом, якщо інше не встановлено статутом акціонерного
товариства.
3. Порядок роботи, виплати винагороди та відповідальність
членів наглядової ради визначаються цим Законом, статутом
товариства, положенням про наглядову раду акціонерного товариства,
а також цивільно-правовим чи трудовим договором (контрактом), що
укладається з членом наглядової ради. Такий договір або контракт
від імені товариства підписується головою виконавчого органу чи
іншою уповноваженою загальними зборами особою на умовах,
затверджених рішенням загальних зборів. У разі укладення з членом
наглядової ради товариства цивільно-правового договору такий
договір може бути оплатним або безоплатним.
4. Член наглядової ради повинен виконувати свої обов'язки
особисто і не може передавати власні повноваження іншій особі,
крім члена наглядової ради - юридичної особи - акціонера.
Члени наглядової ради мають право на оплату своєї діяльності
за рахунок товариства. Визначення умов оплати покладається на
загальні збори за затвердженим зборами кошторисом.
Стаття 52. Компетенція наглядової ради
1. До компетенції наглядової ради належить вирішення питань,
передбачених цим Законом, статутом, а також переданих на вирішення
наглядової ради загальними зборами.
2. До виключної компетенції наглядової ради належить:
1) затвердження в межах своєї компетенції положень, якими
регулюються питання, пов'язані з діяльністю товариства;
2) підготовка порядку денного загальних зборів, прийняття
рішення про дату їх проведення та про включення пропозицій до
порядку денного, крім скликання акціонерами позачергових загальних
зборів;
3) прийняття рішення про проведення чергових або позачергових
загальних зборів відповідно до статуту товариства та у випадках,
встановлених цим Законом;
4) прийняття рішення про продаж раніше викуплених товариством
акцій;
5) прийняття рішення про розміщення товариством інших цінних
паперів, крім акцій;
6) прийняття рішення про викуп розміщених товариством інших,
крім акцій, цінних паперів;
7) затвердження ринкової вартості майна у випадках,
передбачених цим Законом;
8) обрання та припинення повноважень голови і членів
виконавчого органу;
9) затвердження умов контрактів, які укладатимуться з членами
виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди;
10) прийняття рішення про відсторонення голови або члена
виконавчого органу від здійснення повноважень та обрання особи,
яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови виконавчого
органу;
11) обрання та припинення повноважень голови і членів інших
органів товариства;
12) обрання реєстраційної комісії, за винятком випадків,
встановлених цим Законом;
13) обрання аудитора товариства та визначення умов договору,
що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг.
У разі, якщо наглядова рада відсутня, це питання належить до
компетенції виконавчого органу, якщо інше не встановлено статутом;
14) визначення дати складення переліку осіб, які мають право
на отримання дивідендів, порядку та строків виплати дивідендів у
межах граничного строку, визначеного частиною другою статті 30
цього Закону;
15) визначення дати складення переліку акціонерів, які мають
бути повідомлені про проведення загальних зборів відповідно до
частини першої статті 35 цього Закону та мають право на участь у
загальних зборах відповідно до статті 34 цього Закону;
16) вирішення питань про участь товариства у
промислово-фінансових групах та інших об'єднаннях, про заснування
інших юридичних осіб;
17) вирішення питань, віднесених до компетенції наглядової
ради розділом XVI цього Закону, у разі злиття, приєднання, поділу,
виділу або перетворення товариства;
18) прийняття рішення про вчинення значних правочинів у
випадках, передбачених частиною першою статті 70 цього Закону;
19) визначення ймовірності визнання товариства
неплатоспроможним внаслідок прийняття ним на себе зобов'язань або
їх виконання, у тому числі внаслідок виплати дивідендів або викупу
акцій;
20) прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства
та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним,
встановлення розміру оплати його послуг;
21) прийняття рішення про обрання (заміну) реєстратора
власників іменних цінних паперів товариства або депозитарія цінних
паперів та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним,
встановлення розміру оплати його послуг;
22) надсилання пропозиції акціонерам про придбання належних
їм простих акцій особою (особами, що діють спільно), яка придбала
контрольний пакет акцій, відповідно до статті 65 цього Закону;
23) вирішення інших питань, що належать до виключної
компетенції наглядової ради згідно із статутом акціонерного
товариства, в тому числі прийняття рішення про переведення випуску
акцій документарної форми існування у бездокументарну форму
існування.
3. Питання, що належать до виключної компетенції наглядової
ради акціонерного товариства, не можуть вирішуватися іншими
органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків,
встановлених цим Законом.
4. Посадові особи органів акціонерного товариства
забезпечують членам наглядової ради доступ до інформації в межах,
передбачених цим Законом та статутом товариства.
До основних функцій Наглядової ради відповідно належить:
- захист інтересів акціонерів, збереження та примноження вартості Товариства;
- визначення та затвердження стратегії Товариства;
- регламентування і контроль за діяльністю Правління Товариства;
5. Виконавчий орган
1. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.
Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.
Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.
2. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).
1. Відповідно до ст. 161 ЦК виконавчим органом AT, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. На практиці нерідко трапляються непорозуміння при створенні виконавчих органів AT. У якості ілюстрацій можуть слугувати випадки, коли в статуті AT вказується на наявність у ньому поряд з правлінням, ще й директора чи дирекції або президента, який очолює невідомо що. Відомі випадки створення в AT правління як виконавчого органу і дирекції як виробничого органу, до складу якого входять головний інженер, головний бухгалтер, начальник планового відділу, інші фахівці.
Виконавчий орган є підпорядкованим наглядовій раді та підзвітним загальним зборам акціонерів. У статті, що коментується, вказується на вирішення виконавчим органом усіх питань діяльності AT, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради. Зокрема, до кола його питань відносяться: виконання рішень загальних зборів акціонерів і наглядової ради; організація скликання загальних зборів акціонерів, підготовка та затвердження порядку денного зборів (за погодженням із наглядовою радою), звітів тощо. Статутом AT може передбачатися організація виконавчим органом засідань наглядової ради з формулюванням питань, які потребують розгляду, підготовка проектів рішень для наглядової ради і делегуванням свого представника на її засідання. Очевидно, зміни у законодавстві з перекладенням більшості функцій на наглядову раду позбавлять виконавчий орган від зазначених повноважень.
До кола питань поточної діяльності AT належать: а) затвердження поточних планів діяльності AT та заходів, необхідних для їх виконання; б) розробка бізнес-планів та інших програм фінансово-господарської діяльності AT; в) розпорядження майном AT, балансова вартість якого не перевищує зазначену в статуті; г) затвердження щорічних кошторисів, штатного розкладу та посадових окладів працівників AT (крім членів виконавчого органу); д) організація ведення бухгалтерського обліку та звітності AT, надання річного звіту та балансу AT на затвердження загальним зборам акціонерів; е) прийняття рішень щодо отримання довгострокових позик; є) визначення розміру, джерел формування та порядку використання фондів AT; ж) вступ та звільнення працівників AT, ведення обліку кадрів, встановлення системи заохочень та накладення стягнень на працівників AT тощо.
Виконавчий орган діє від імені AT у межах, встановлених його статутом і законом. Тому до дій цього органу висуваються вимоги дотримання принципів справедливості, розумності та добросовісності в інтересах AT і акціонерів. З третіми особами у правовідносини вступає керівник колегіального виконавчого органу (голова правління) або інший член виконавчого органу, якщо це передбачено статутом. Деякі питання, передбачені статутом AT, вирішуються виконавчим органом колегіально.
2. Виконавчі органи AT можуть бути одноособові, що є доцільним для невеликих AT, і колегіальні. Це може залежати від того, наскільки значними є кількість акціонерів товариства та обсяг його підприємницької діяльності. Одноосібним виконавчим органом є директор AT.
6. Крім спостережної ради існує ще один наглядовий і контролюючий орган – ревізійна комісія акціонерного товариства. В зарубіжній практиці її іноді називають аудиторською комісією, хоча функції її подібні до функцій ревізійної комісії, яка створюється і діє в Україні. Головна функція ревізійної комісії полягає у здійсненні контролю за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства.
Регуляторна база України встановлює положення, згідно з яким до складу ревізійної комісії мають входити тільки акціонери цього AT.
Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління, ради акціонерного товариства (спостережної ради) та інші посадові особи.
Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджуються загальними зборами акціонерів згідно із статутом товариства. Як правило, в середньому за розмірами AT створюється ревізійна комісія в складі трьох чоловік, хоча кількісний склад може бути й іншим. Не обирається в ревізійну комісію головний бухгалтер та його заступники, оскільки ревізійна комісія перевіряє насамперед їх звітність. Найбільш доцільним є обрання в ревізійну комісію бухгалтерських працівників акціонерів – юридичних осіб, в інших випадках – акціонерів, які обізнані з фінансово-економічною роботою.
Перевірки фінансово-господарської діяльності правління проводяться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів, ради акціонерного товариства (спостережної ради), з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів. Періодичність перевірок може бути чітко визначена в статуті, і тоді комісія виконує цю вимогу, незважаючи на те, чи були такі доручення з боку органів управління. При цьому ревізійній комісії акціонерного товариства мають бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи й особисті пояснення посадових осіб на її вимогу.
Як правило, ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок загальним зборам акціонерного товариства. Якщо перевірки ініціювала рада або сама ревізійна комісія, то результати доповідаються раді акціонерного товариства. Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам акціонерного товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами.
Для підвищення ролі ревізійної комісії її членам надана можливість брати участь у засіданнях правління з правом дорадчого голосу. Крім того, без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не мають права затверджувати баланс. А без затвердження балансу не можна здійснити звітність перед державними органами і займатися повноцінною господарською діяльністю як підприємство.
Стаття 73. Ревізійна комісія (ревізор)
ЗУ «Про АТ»: 1. Для проведення перевірки фінансово-господарської
діяльності акціонерного товариства загальні збори можуть обирати
ревізійну комісію (ревізора).
В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників
простих акцій товариства до 100 осіб може запроваджуватися посада
ревізора або обиратися ревізійна комісія, а в товариствах з
кількістю акціонерів - власників простих акцій товариства більше