4. Методи діагностики вихованості.
Уяву про ступінь сформованості у школяра необхідних якостей може скласти лише комплекс діагностичних методів.
Для вивчення інтегральних проявів особистості у поведінці, діяльності педагоги використовують метод спостереження, за допомогою якого можна побачити ці прояви в цілому, багаторазово, у різних умовах і взаємозв’язках.
Упродовж останнього десятиліття передова педагогічна практика створює експериментальні справи і ситуації — обмежені часом види діяльності учнів, які дозволяють побачити прояви особистості, одержати інформацію, яка потрібна педагогу. Виділяють такі види справ: перевірні, виховуючі, контролюючі, закріплюючі. Експериментальні справи і ситуації можуть створюватися як для всього колективу, так і для окремої особистості. В обох випадках вони результативні лише тоді, коли в їх основі лежать завдання, вирішення яких викликає значний інтерес у вихованців.
Метод компетентних оцінок рівня вихованості. Суть його полягає в тому, що оцінку вихованості школярів дають компетентні особи (вчителі, інші класні керівники, адміністрація школи). На основі цієї оцінки класний керівник робить відповідні висновки. Близьким до методу компетентних оцінок є рейтинг — метод діагностики, коли до аналізу складних явищ виховання залучаються різні педагоги. На основі одержаних даних поглиблюються знання класного керівника про учнів, що допомагає краще їх вивчити й осмислити суть своєї педагогічної діяльності.
Окремим випадком рейтингу є метод самооцінки. Оцінка людиною власних якостей особистості відіграє суттєву роль у її розвитку. Усвідомлення вихованцем зв’язків між власними вчинками і якостями особистості сприяє осмисленню цих якостей як причини здійснених вчинків.
Аналіз вихованості проводиться і за допомогою методу незалежних характеристик, коли окремо один від одного класний керівник, актив класу, сам учень, його батьки, товариші характеризують рівень вихованості за певною програмою. Більш оперативно цю інформацію можна одержати і проаналізувати за допомогою педагогічного консиліуму.
Для оцінки проявів вихованості використовуються й інші практичні методи діагностики: прямі питання типу «Що таке милосердя?», «Для чого людям моральність?» і под. Відповіді на них допомагають вихователю і самому вихованцю краще розібратись у різних якостях особистості, осмислити їх. Для визначення ставлень учнів до тих чи інших фактів, вчинків, дій, подій, використовуються спеціальні питання в усній чи письмовій формі: «Яких людей ти вважаєш порядними?» і под. Вони можуть бути відкритими, що вимагають вільної аргументованої відповіді, або закритими, що передбачають вибір однієї з альтернативних відповідей.
Для діагностики оцінних суджень широко практикуються твори на завдану тему: «Толерантність — як я її розумію», «Яким би я хотів бути» і под. Цінність творів у тому, що вони виражають внутрішні позиції школярів, їх сумніви, роздуми, прагнення.
Діагностичне значення має і позиція «промовчання», яка характеризує намагання частини учнів залишитись у тіні, відхилитися від прямих відповідей на поставлені питання, зайняти нейтральну чи примиренську позицію.
Одержані відомості розширюють і поглиблюють знання класних керівників про вихованців, показують можливі причини, які сприяють закріпленню і розвитку позитивних проявів особистості чи, навпаки, живлять негативні прояви.
Важливо розпізнавати й аналізувати в єдності ступінь сформованості всього комплексу інтегральних проявів особистості, його спрямованість, структуру компонентів, співвідношення зовнішньої регуляції і саморегуляції.
Узагальнення даних вивчення особистості, вияв рівнів вихованості окремого учня і колективу упорядковує діяльність класного керівника, допомагає зіставити результати роботи і цілі виховання; конкретизувати завдання з урахуванням результатів діагностування; відібрати зміст, форми і методи роботи, які змінюють позицію особистості у системі взаємин, забезпечують збагачення позитивного досвіду діяльності, ставлень і поведінки.
Методи контролю та аналізу рівня вихованості
До цих методів виховання належать педагогічне спостереження, бесіда, опитування (анкетне, усне), аналіз результатів суспільно корисної роботи, виконання доручень, створення ситуацій для вивчення поведінки учнів. У практичній діяльності вчителя важливо вміти використовувати їх під час вивчення окремого учня та учнівського колективу, яке здійснюється за орієнтовними програмами.
Орієнтовна програма вивчення особистості учня: І. Загальні відомості про учня. 1.Біографічні дані. Прізвище та ім'я учня, рік народження, національність. 2. Соціально-побутові умови. Адреса проживання, склад сім'ї, освіта, місце роботи батьків. Допомога сім'ї у навчанні й вихованні дитини. Режим праці та дозвілля учня. Участь учня в домашній праці. Любов до праці. 3. Стан здоров'я. Крім загальної характеристики стану здоров'я учня за даними шкільного лікаря, обов'язково слід виявити сенсорні (пов'язані з органами чуття) дефекти, якщо вони є. II. Загальний рівень розвитку учня. 1. Психічний розвиток учня. Характеристика його уваги. Особливості сприймання і розуміння навчального матеріалу. Швидкість, точність і міцність запам'ятовування.2.Характеристика прийомів запам'ятовування. Особливості мислення. Рівень володіння операціями аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування й узагальнення. Особливості уяви. Рівень розвитку мовлення (культура мовлення, багатство активного словника, логічність мовлення). Розвиток вольових якостей (цілеспрямованість, принциповість, самостійність, ініціативність, витримка тощо). 3.Інтелектуальний розвиток, ерудиція учня. Інтерес до питань світогляду, моралі, науки, техніки, мистецтва, спорту. Наявність провідного інтересу. В яких гуртках і спеціальних дитячих установах працює? Особливості читацьких інтересів, їх широта і стійкість. Самостійність, критичність, гнучкість та логічність мислення. 3. Індивідуально-психологічні особливості учня. Його збудливість і енергійність, врівноваженість та емоційна вразливість. Темп роботи і мовлення. Чи легко він переходить від одного виду діяльності до іншого? 4. Наполегливість, упевненість, охайність учня. Рівень розвитку почуття колективізму, обов'язку, власної гідності. 5. Скромність, сміливість, рішучість, правдивість, чесність, самокритичність учня. Ставлення до вчителів, товаришів, батьків. Вид діяльності, до якого він має нахил. Справи, які він може виконувати найуспішніше. Професія, яку в майбутньому хоче обрати. Характеристика загальних і спеціальних здібностей учня. III. Навчальна діяльність учня. Мотиви навчальної діяльності. 1. Ставлення учня до занять у школі. Наявність пропусків занять, їх причини. Уважність на уроках. Навчальні предмети, якими найбільше цікавиться. Якість і систематичність виконання домашніх завдань. Які прийоми індивідуального підходу використовувались у роботі з ним? їх наслідки. Ставлення учня до оцінювання вчителем його успіхів і невдач у навчанні. Успішність з різних навчальних предметів. Участь у предметних гуртках. Які навчальні предмети опановує легко, а які з труднощами? їх причина. Яких заходів було вжито для підвищення успішності з цих предметів і які їх наслідки? IV. Громадська активність учня. 1. Участь у громадському житті класу і школи. Які доручення має і як їх виконує? Дисципліна учня (якщо він припускається порушень, то охарактеризувати їх причини). Становище учня в колективі класу (офіційний чи неофіційний лідер, лідер малої групи, не прийнятий у колектив). Участь у суспільно корисній праці. Мотиви громадсько-корисної діяльності. Інтерес до суспільно-політичних подій в Україні та за кордоном. Почуття національної самосвідомості. Чи були спроби підвищити інтерес учня до громадської роботи? Як вони здійснювалися? їх наслідки.
Орієнтовна програма вивчення учнівського колективу: 1. Склад класу за віком, національністю і статтю. 2. Актив класу. Наявність у нього авторитету серед учнів. Характеристика активістів (ініціативність, самостійність, наполегливість, вимогливість, організаторські здібності). Наявність у класі неофіційного активу, його характеристика і стосунки з офіційним активом. 3. Стан згуртованості та організованості класу. Вміння розподілити роботу і обов'язки. Вміння підкорятися розпорядженням уповноважених осіб. Критика і самокритика в колективі. Стан дисципліни в класі. Випадки порушення дисципліни та їх характерні причини. Взаємини між учнями класу. На чому вони ґрунтуються: на спільній роботі, спільних інтересах, визнанні авторитету, взаємодопомозі тощо? Наявність малих груп, основа їх виникнення і ступінь зацікавленості загальними справами колективу. Характер і спрямованість товаришування і дружби. Взаємини між хлопчиками і дівчатками. Наявність кругової поруки в класі. 4. Ідейно-політична спрямованість колективу класу. Моральні переконання та ідеали учнів. Інтерес до суспільно-політичних подій і соціальних проблем у країні та закордоном. Рівень розвитку почуття національної самосвідомості. 5. Успішність класу. Загальний показник успішності класу з навчальних предметів. Ставлення учнів до окремих навчальних предметів і вчителів. Взаємодопомога в навчанні. Дисципліна на уроках. Негативні моменти в навчальній діяльності (списування, шпаргалки, підказування). Невстигаючі учні, причини їх неуспішності. 6. Громадська робота класу. Інтерес класу до загальношкільного життя і участь у ньому. Місце суспільно корисної праці в житті колективу. Види праці та характер її виконання класом. Вияви свідомої дисципліни в праці. Громадські обов'язки учнів. 7. Кругозір учнів. їх загальний розвиток, інтерес до мистецтва, літератури і спорту. Форми його вияву (колекціонування, читацькі конференції, диспути, обговорення переглянутих кінофільмів, спектаклів тощо). Культура мовлення. 8. Культура поведінки учнів у школі та поза нею. Ставлення до вчителів, батьків і товаришів.
Хоч який би метод вивчення особистості або колективу застосовувався, педагог повинен чітко уявити, для чого йому потрібні певні відомості про об'єкт вивчення. Необхідна конкретна програма вивчення учня або колективу.
Особистість формується і виявляється в різних видах діяльності. Що свідомішою, активнішою та цілеспрямованішою є діяльність особистості, то повніше й достовірніше виявляються її якості. Педагог бачить, як учень ставиться до навчання, фізичної праці, спорту, громадських справ. Вияв певних рис у різних видах діяльності підвищує достовірність даних про учня. Вивчення учня здійснюється у взаємозв'язку з колективом, у системі колективних взаємин. Його поведінка залежить не лише від особистих якостей, а й від характеру стосунків з колективом, специфіки життя колективу. Педагог має знати специфіку впливу колективу на учня та його реагування на цей вплив.
Особистість вихованця і сам колектив не є чимось застиглим і незмінним. Вони проходять складний процес розвитку й формування. Тому дослідження змін в особистості й колективі має практичне значення для виховної роботи з ними, правильного прогнозування її змісту й добору методів та форм виховного впливу.
За час навчання учень може побувати в різних класах та школах, однак процес його вивчення повинен тривати всюди. Кожен новий вихователь, починаючи вивчення і виховання нового учня, має встановити, що вже було зроблено раніше, щоб продовжити розпочате.
Відомості про учня або колектив, отримані за допомогою одного методу, потребують перевірки іншими методами, щоб гарантувати достовірність і об'єктивність.
Вивчення і виховання здійснюються одночасно, взаємодоповнюються. Прийом або метод вивчення особистості може бути водночас і методом її виховання (бесіда, доручення та ін.). Аналіз реагування Методи контролю та аналізу рівня вихованості
До цих методів виховання належать педагогічне спостереження, бесіда, опитування (анкетне, усне), аналіз результатів суспільно корисної роботи, виконання доручень, створення ситуацій для вивчення поведінки учнів. У практичній діяльності вчителя важливо вміти використовувати їх під час вивчення окремого учня та учнівського колективу, яке здійснюється за орієнтовними програмами.
Орієнтовна програма вивчення особистості учня: І. Загальні відомості про учня. 1.Біографічні дані. Прізвище та ім'я учня, рік народження, національність. 2. Соціально-побутові умови. Адреса проживання, склад сім'ї, освіта, місце роботи батьків. Допомога сім'ї у навчанні й вихованні дитини. Режим праці та дозвілля учня. Участь учня в домашній праці. Любов до праці. 3. Стан здоров'я. Крім загальної характеристики стану здоров'я учня за даними шкільного лікаря, обов'язково слід виявити сенсорні (пов'язані з органами чуття) дефекти, якщо вони є. II. Загальний рівень розвитку учня. 1. Психічний розвиток учня. Характеристика його уваги. Особливості сприймання і розуміння навчального матеріалу. Швидкість, точність і міцність запам'ятовування.2.Характеристика прийомів запам'ятовування. Особливості мислення. Рівень володіння операціями аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування й узагальнення. Особливості уяви. Рівень розвитку мовлення (культура мовлення, багатство активного словника, логічність мовлення). Розвиток вольових якостей (цілеспрямованість, принциповість, самостійність, ініціативність, витримка тощо). 3.Інтелектуальний розвиток, ерудиція учня. Інтерес до питань світогляду, моралі, науки, техніки, мистецтва, спорту. Наявність провідного інтересу. В яких гуртках і спеціальних дитячих установах працює? Особливості читацьких інтересів, їх широта і стійкість. Самостійність, критичність, гнучкість та логічність мислення. 3. Індивідуально-психологічні особливості учня. Його збудливість і енергійність, врівноваженість та емоційна вразливість. Темп роботи і мовлення. Чи легко він переходить від одного виду діяльності до іншого? 4. Наполегливість, упевненість, охайність учня. Рівень розвитку почуття колективізму, обов'язку, власної гідності. 5. Скромність, сміливість, рішучість, правдивість, чесність, самокритичність учня. Ставлення до вчителів, товаришів, батьків. Вид діяльності, до якого він має нахил. Справи, які він може виконувати найуспішніше. Професія, яку в майбутньому хоче обрати. Характеристика загальних і спеціальних здібностей учня. III. Навчальна діяльність учня. Мотиви навчальної діяльності. 1. Ставлення учня до занять у школі. Наявність пропусків занять, їх причини. Уважність на уроках. Навчальні предмети, якими найбільше цікавиться. Якість і систематичність виконання домашніх завдань. Які прийоми індивідуального підходу використовувались у роботі з ним? їх наслідки. Ставлення учня до оцінювання вчителем його успіхів і невдач у навчанні. Успішність з різних навчальних предметів. Участь у предметних гуртках. Які навчальні предмети опановує легко, а які з труднощами? їх причина. Яких заходів було вжито для підвищення успішності з цих предметів і які їх наслідки? IV. Громадська активність учня. 1. Участь у громадському житті класу і школи. Які доручення має і як їх виконує? Дисципліна учня (якщо він припускається порушень, то охарактеризувати їх причини). Становище учня в колективі класу (офіційний чи неофіційний лідер, лідер малої групи, не прийнятий у колектив). Участь у суспільно корисній праці. Мотиви громадсько-корисної діяльності. Інтерес до суспільно-політичних подій в Україні та за кордоном. Почуття національної самосвідомості. Чи були спроби підвищити інтерес учня до громадської роботи? Як вони здійснювалися? їх наслідки.
Орієнтовна програма вивчення учнівського колективу: 1. Склад класу за віком, національністю і статтю. 2. Актив класу. Наявність у нього авторитету серед учнів. Характеристика активістів (ініціативність, самостійність, наполегливість, вимогливість, організаторські здібності). Наявність у класі неофіційного активу, його характеристика і стосунки з офіційним активом. 3. Стан згуртованості та організованості класу. Вміння розподілити роботу і обов'язки. Вміння підкорятися розпорядженням уповноважених осіб. Критика і самокритика в колективі. Стан дисципліни в класі. Випадки порушення дисципліни та їх характерні причини. Взаємини між учнями класу. На чому вони ґрунтуються: на спільній роботі, спільних інтересах, визнанні авторитету, взаємодопомозі тощо? Наявність малих груп, основа їх виникнення і ступінь зацікавленості загальними справами колективу. Характер і спрямованість товаришування і дружби. Взаємини між хлопчиками і дівчатками. Наявність кругової поруки в класі. 4. Ідейно-політична спрямованість колективу класу. Моральні переконання та ідеали учнів. Інтерес до суспільно-політичних подій і соціальних проблем у країні та закордоном. Рівень розвитку почуття національної самосвідомості. 5. Успішність класу. Загальний показник успішності класу з навчальних предметів. Ставлення учнів до окремих навчальних предметів і вчителів. Взаємодопомога в навчанні. Дисципліна на уроках. Негативні моменти в навчальній діяльності (списування, шпаргалки, підказування). Невстигаючі учні, причини їх неуспішності. 6. Громадська робота класу. Інтерес класу до загальношкільного життя і участь у ньому. Місце суспільно корисної праці в житті колективу. Види праці та характер її виконання класом. Вияви свідомої дисципліни в праці. Громадські обов'язки учнів. 7. Кругозір учнів. їх загальний розвиток, інтерес до мистецтва, літератури і спорту. Форми його вияву (колекціонування, читацькі конференції, диспути, обговорення переглянутих кінофільмів, спектаклів тощо). Культура мовлення. 8. Культура поведінки учнів у школі та поза нею. Ставлення до вчителів, батьків і товаришів.
Хоч який би метод вивчення особистості або колективу застосовувався, педагог повинен чітко уявити, для чого йому потрібні певні відомості про об'єкт вивчення. Необхідна конкретна програма вивчення учня або колективу.
Особистість формується і виявляється в різних видах діяльності. Що свідомішою, активнішою та цілеспрямованішою є діяльність особистості, то повніше й достовірніше виявляються її якості. Педагог бачить, як учень ставиться до навчання, фізичної праці, спорту, громадських справ. Вияв певних рис у різних видах діяльності підвищує достовірність даних про учня. Вивчення учня здійснюється у взаємозв'язку з колективом, у системі колективних взаємин. Його поведінка залежить не лише від особистих якостей, а й від характеру стосунків з колективом, специфіки життя колективу. Педагог має знати специфіку впливу колективу на учня та його реагування на цей вплив.
Особистість вихованця і сам колектив не є чимось застиглим і незмінним. Вони проходять складний процес розвитку й формування. Тому дослідження змін в особистості й колективі має практичне значення для виховної роботи з ними, правильного прогнозування її змісту й добору методів та форм виховного впливу.
За час навчання учень може побувати в різних класах та школах, однак процес його вивчення повинен тривати всюди. Кожен новий вихователь, починаючи вивчення і виховання нового учня, має встановити, що вже було зроблено раніше, щоб продовжити розпочате.
Відомості про учня або колектив, отримані за допомогою одного методу, потребують перевірки іншими методами, щоб гарантувати достовірність і об'єктивність.
Вивчення і виховання здійснюються одночасно, взаємодоповнюються. Прийом або метод вивчення особистості може бути водночас і методом її виховання (бесіда, доручення та ін.). Аналіз реагування учня або колективу на певний виховний вплив допомагає дібрати способи впливу для наступної роботи.
ЦИКЛОГРАМА РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА
Щоденно:
• з'ясування причин відсутності учнів на заняттях, фіксація пропусків у класному журналі;
• бесіди з учнями, що запізнюються на уроки;
• організація чергування по класу;
• індивідуальна робота з учнями;
• контроль зовнішнього вигляду учнів;
• організація харчування.
Щотижня:
• проведення годин класного керівника;
• перевірка щоденників;
• проведения заходів у класі за планом роботи;
• робота з активом класу, організащя діяльності органів учнівського самоврядування;
• контроль за виконанням доручень;
• організація прибирання закріпленої територіі пришкільної ділянки;
• робота з батьками;
• робота з вчителями, що працюють у класі;
• зустріч зі шкільним лікарем (медсестрою) за довідками про хвороби учнів.
Щомісяця:
• проведения класних зборів;
• проведения бесід з безпеки життедіяльності;
• організація чергування класу по школі;
• відвідування уроків вчителів-предметників у своему класі;
• консультації у шкільного психолога;
• тестування та анкетування учнів з метою вивчення іх індивідуальних особливостей та аналізу розвитку учнівського колективу;
• контроль за станом підручників;
• зустріч з батьківським активом;
• відвідування учнів удома.
Один раз на семестр:
• оформления класного журналу за підсумками семестру, складання звіту;
• заповнення табелів успішності та вручения їх учням;
• проведения батьківських зборів;
• участь у роботі семінару, методичного об'еднання класних керівників;
• аналіз виконання плану роботи, корекція плану виховної роботи;
• складання плану роботи на канікули
Один раз на рік:
• аналіз плану виховної роботи за попередній та складання на наступний навчальний рік;
• проведення відкритого виховного заходу;
• оформления особових справ учнів;
• статистичні відомості про клас (станом на 5 вересня);
• робота з підручниками (видавання, перевірка, здавання);
• написання характеристик (за необхідністю);
• страхування дітей від нещасних випадків.
Оріентовний перелік документації, яку веде класний керівник:
1. Класний журнал.
2. Особові справи учнів.
3. Табелі успішності.
4. План виховної роботи.
5. Матеріали виховних годин, годин спілкування, тощо.
6. Розробки сценаріїв виховних заходів.
7. Щоденник психолого-педагогічних спостережень за учнями.
8. Щоденник роботи з "важкими учнями".
9. Протоколи батьківських зборів.
10. Матеріали щодо запобігання дитячого травматизму, бесіди з правил дорожнього руху, облік проведения інструктажів.
11. Журнал обліку занять з учнями, які навчаються вдома (якщо такі учиі є).
12. Літопис або фотоальбом класу.
Можливі види контролю за діяльністю класного керівника з боку адміністрації школи
- Перевірка ведення документації.
- Аналіз виховної роботи з класом.
- Аналіз роботи на канікулах.
- Контроль за проведенням виховних годин та виховних заходів.
- Контроль за проведенням індивідуальної виховної роботи з різними категоріями учнів.
- Контроль за чергуванням класу по школі.
- Контроль за санітарним станом кабінету, ремонтом.
- Контроль відвідування - занять учнями.
- Контроль перевірки щоденників.
- Анкетування учнів.
- Аналіз системи роботи з батьками (відвідування батьками батьківських зборів, прото¬коли, доповіді та виступи, батьківський всеобуч, робота на рівні класу, відвідування сімей учнів, матеріали обстежень багатодітних, малозабезпечених сімей, допомога батьків школі то
Положення про класного керівника
Класний керівник у визначенні змісту роботи керується Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, законами Украни «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», іншими законодавчивими й нормативно-правовими актами України, а також цим Положенням.
Класний керівник здійснює свою діяльність відповідно до основних завдань загальної середньої освіти, спрямованих на:
виховання громадянина України;
формування особистості учня (вихованця), його наукового світогляду, розвитку його здібностей та обдарувань;
виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 р. № 1717 «Про зміст, структуру і 12-річний термін навчання» та постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1135 «Про затвердження державного стандарту професійно-технічної освіти», підготовку учнів (вихованців) до подальшої освіти та трудової діяльності;
виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, почуття власної гідності, свідомого ставлення до обов'язків, прав і свобод людини і громадянина, відповідальності перед законом за свої дії;
реалізацію права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань;
виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй;
виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування засад здорового способу життя, збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців);
формування екологічної культури особистості, набуття знань і досвіду розв'язання екологічних проблем, залучення до практичної природоохоронної роботи.
Організація діяльності класного керівника
На класного керівника покладається керівництво одним класом, у початкових класах класне керівництво здійснює вчитель початкових класів. Функціональні обов'язки класного керівника розробляються відповідно до цього Положення з урахуванням типу закладу та завдань навчально-виховного процесу й затверджуються директором навчального закладу.
Класний керівник як організатор класного колективу:
сприяє забезпеченню умов для засвоєння учнями рівня та розвитку освіти, а також розвитку їх здібностей;
створює умови для організації змістовного дозвілля, у тому числі організує та проводить відвідування музеїв, театрів, виставок, екскурсій, заходи з охорони природи; відповідає за профілактику бездоглядності, правопорушень, планує та проводить відповідні заходи (особливо для учнів із числа незахищеної та пільгової категорії населення);
сприяє підготовці учнів до самостійного життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними національностями, релігійними групами;
проводить виховну роботу з урахуванням вікових та індивідуально-психологічних особливостей учнів, їх нахилів, інтересів, задатків, готовності до певних видів діяльності, а також рівня сформованості учнівського колективу;
співпрацює з учителями, викладачами, майстрами виробничого навчання, психологами, медичними працівниками, органами учнівського самоврядування, батьками та іншими учасниками навчально-виховного процесу з виконанням завдань навчання та виховання в учнівському колективі (групі), соціального захисту учнів (вихованців).
Права класного керівника
Класний керівник має право на:
відвідування уроків, занять із теоретичного та виробничого навчання, виробничої практики та позакласних заходів, семестрових, річних атестацій та заліків у закріпленому класі (групі), бути присутнім на заходах, що проводять для учнів (вихованців) навчальні, культурно-просвітні заклади, інші юридичні чи фізичні особи;
внесення пропозицій на розгляд адміністрації навчального закладу та педагогічної ради про моральне та матеріальне заохочення учнів (вихованців);
ініціювання розгляду адміністрацією навчального закладу питань соціального захисту учнів (вихованців);
внесення пропозицій на розгляд батьківських зборів классу (групи) про матеріальне забезпечення організації та проведення позаурочних заходів у порядку, визначеному законодавством;
відвідування учнів (вихованців) за місцем їх проживання або в гуртожитку професійно-технічного навчального закладу (за згодою батьків, опікунів, піклувальників), вивчення умов їх побуту та виховання, а також виходити з пропозиціями на педагогічних зборах про притягнення до відповідальності батьків, які ведуть аморальний спосіб життя, грубо поводяться зі своїми дітьми, завдають їм моральної та фізичної шкоди;
вибір форми підвищення педагогічної кваліфікації з проблем виховання;
вияв соціально-педагогічної ініціативи, вибір форм, методів, засобів роботи з учнями (вихованцями);
захист професійної честі, гідності відповідно до чинного законодавства;
матеріальне заохочення до досягнення вагомих результатів у виконанні покладених на нього завдань.
Обов'язки класного керівника
вибирати адекватні засоби реалізації завдань навчання, виховання й розвитку учнів (вихованців);
здійснювати педагогічний контроль дотримання учнями (вихованцями) статуту та правил внутрішнього трудового розпорядку навчального закладу, інших документів, що розглядаються організацією навчально-виховного процессу;
інформувати про стан виховного процессу у класі та рівень успішності учнів (вихованців) педагогічну раду, адміністрацію навчального закладу, батьків;
дотримуватись педагогічної етики, поважати гідність учня (вихованця), захищати від будь-яких форм фізичного, психічного насильства; своєю діяльністю утверджувати повагу до принципів загальної моралі;
пропагувати здоровий спосіб життя;
постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;
регулярно готувати та проводити батьківські збори, збори учнівського активу класу (групи) (не менше двох разів на семестр) і збори органів учнівського самоврядування;
вести документацію, пов'язану з виконанням повноважень класного керівника (класні журнали, особові справи, плани роботи тощо);
вивчати вікові, психологічні особливості дітей спільно зі шкільним лікарем, психологом, логопедом, батьками й виробляти оптимальний режим для деяких учнів, створювати комфортні умови, оволодівати методами релаксації, стежити за режимом харчування й вирішувати питання про організацію додаткового харчування для хворих і слабких дітей.
Документація класного керівника
( Основним документом класу є класний журнал. Класний керівник починає заповнювати його на самому | початку навчального року і веде журнал упродовж року | Всі необхідні записи він робить самостійно, не залучаючи до заповнення журналу учнів класу
[ Класний керівник повинен:
• вивчати журнал не рідше одного разу на тиждень, спостерігаючи за успішністю своїх вихованців;
• завжди знати причини пропусків учнями навчальних днів і окремих уроків;
завжди бути в курсі переживань і труднощів своїх вихованців;
тісно співпрацювати з учителями-предметниками, пояснювати й доводити до їхнього відома всі проблеми учнів;
• чітко й акуратно робити записи в журналі;
• виконувати всі вимоги навчальної частини.
Підсумкові оцінки за кожний семестр або рік заносяться класним керівником у зведену відомість.
!Класний керівник записує в класному журналі імена | і прізвища учнів за абеткою, заповнює розділ «Загальні відомості про учнів», відзначає кількість уроків, про-1 пущених учнем, і підбиває підсумки про кількість днів ) і уроків, пропущених кожним учнем за семестр і навчальний рік.
Класний керівник відповідає за стан журналу свого (класу стежить за систематичністю ведення журналу вчителями-предметниками, що працюють у класі, аналізує успішність учнів, об'єктивність виставлення під-I сумкових і семестрових оцінок.
Відомості про батьків — необхідна в роботі кожного 1 класного керівника інформація. Щорічно вона вимагає уточнень і корекції, тому її не можна переносити І з журналу в журнал, не уточнюючи змін, що відбулися в родинах учнів.
Перш ніж заповнювати розділ журналу «Відомості | про батьків», доречно провести анкетування учнів і ще І раз уточнити необхідну інформацію.
Для того щоб отримати більш точні відомості, класний керівник може провести діагностику шо надасть І неоціненну допомогу родині й дитині в непередбачуваних ситуаціях.
Поряд зі звичайними питаннями можуть бути поставлені такі питання:
її. П. І. Б. учня, його батьків.
Домашня адреса й номер телефону, номери службових і мобільних телефонів батьків або осіб, що їх замінюють.
Номери телефонів сусідів або близьких людей родини (на випадок непередбачуваних обставин).
Імена й прізвища близьких людей родини, з якими можна зв'язатися у разі потреби.
Точне місце роботи батьків.
Усі ці відомості потрібні класному керівникові задля швидкого вирішення непередбачуваних ситуацій, які можуть статися в житті учнів.
Якщо в житті дитини та в її родині відбулися які-не-будь зміни, класний керівник зобов'язаний негайно зафіксувати їх у своєму класному журналі (змінилася адреса, телефон, сімейна ситуація).
Наприкінці кожної чверті заступник директора з виховної роботи контролює записи класних керівників і проводить аналіз результатів контролю на нарадах, планівках або на засіданнях методичних об'єднань.
З допомогою класного журналу класний керівник підбиває підсумки успішності класного колективу за навчальний тиждень.
Класний керівник повинен щотижня аналізувати успішність учнів і повідомляти батьків про їхні навчальні результати.
Форми повідомлення можуть бути різними: запрошення для індивідуальної бесіди, виставлення оцінок у щоденник класним керівником, виписування ним на окремому аркуші оцінок із журналу та вклеювання їх у щоденник учня.
Класний керівник систематично аналізує навчальну ситуацію у своєму класі за предметами і звертає увагу вчителів-предметників на:
накопичуваність оцінок;
об'єктивність виставлення оцінок;
індивідуальну роботу із дітьми, що часто хворіють;
індивідуальну роботу з учнями із високим рівнем навчальних досягнень;
індивідуальну роботу із проблемними учнями.
Особливу увагу класний керівник приділяє аналізу пропусків занять учнями без поважних причин. При цьому він звертає увагу на такі моменти:
періодичність пропусків занять;
на уроках яких учителів учень найчастіше відсутній;
з ким із однокласників учень пропускає уроки;
уроки якого типу найчастіше учень пропускає (контрольні роботи, усне опитування тощо);
разом із соціальним педагогом або психологом аналізує причини пропусків уроків та розробляє способи впливу на такого учня.
Досвідчений класний керівник приділяє велику увагу аналізу участі учня в заняттях з фізичної культури: вивчає участь учнів на цьому уроці, відвідує уроки, аналізує задіяність у ході уроку учнів, які мають проблеми І зі здоров'ям.
! На превеликий жаль, у школі недостатня увага приділяється фізичному вихованню, хоча всім добре відомо, І що здоров'я учнів з року в рік погіршується.
І У класному журналі класний керівник зберігає план І розміщення учнів класу за партами, яким мають керуватися вчителі-предметники на своїх уроках.
Як працювати зі щоденниками учнів?
І Правила роботи класного керівника зі щоденниками І учнів: