Антракноз

Антракноз аґрусу найбільше поширений в районах з достатнім зволоженням. Уражуються переважно листки й черешки їх. На листках утворюються порівняно дрібні, злиті, кутасто-округлі, часто обмежені дрібними жилками темно-коричневі плями. У центрі плям з'являються блискучі блідо-рожеві або білуваті купки спороношень. Тканина листків жовтіє, і вони швидко обпадають, що пояснюється великою токсичністю патогену.

На уражених черешках утворюються чорні, трохи вдавлені плями.

Збудник захворювання — сумчастий гриб Рsеudopеsіsа ribis f. grossulariа порядку Нelоtіаlеs. Міцелій гриба розміщується у міжклітинниках і в місцях уражень на верхньому боці листка

Сумчаста стадія гриба розвивається на ураженому опалому листі у вигляді чорних клубочків, які при дозріванні перетворюються у відкритий апотецій. Первинне ураження рослин відбувається за допомогою сумкоспор, а також мікро-і макроконідій, які можуть утворюватись навесні на уражених опалих листках. Інколи гриб може і не утворювати сумчастої стадії.

Особливо посилюється розвиток антракнозу у вологу погоду при достиганні ягід. Частіше ураження буває вогнищевим. Внаслідок хвороби дуже обпадає листя. Інколи до серпня кущі аґрусу повністю втрачають листя, що позначається як на прирості пагонів, так і на зимостійкості їх.

Заходи боротьби. Оптимальна густота насаджень агрусу.

Збирання і спалювання опалого листя і приорювання його.

Викорінююче обприскування проти борошнистої роси ефективне і проти антракнозу.

Під час вегетації рослин триразове обприскування: перше — після цвітіння, друге — через 10—12 днів після першого, а третє — після збирання врожаю.

Іржа

На аґрусі частіше зустрічається бокальчаста й стовпчаста іржа.

Бокальчаста іржа зустрічається переважно на Поліссі України, в Білорусії, Литві, Латвії і Сибіру, тобто в районах з достатнім зволоженням і кислими грунтами, які заболочуються.

Уражуються листки, квітки, плодоніжки, зав'язі та молоді пагони. На органах рослин з'являються крупні м'ясисті яскраво-оранжеві подушечки, а на них утворюються невеликі здуття (ецидії),, які, тріскаючись, оголюють чашоподібні заглибини, заповнені порошистою масою яскраво забарвлених спор (ецидіоспор). Внаслідок захворювання листки недорозвиваються, залишаються дрібними, плоди розвиваються однобоко, а пагони скривлюються. Хвороба виявляється в першій половині літа. Листя обпадає і звичайно в другій половині літа про ураження, яке мало місце, свідчать тільки скривлені голі пагони. Збудником хвороби є той самий гриб—Рuссіnіа rіbеsіісаrісіs. Доцільніше розрізняти дві форми: f. rіbеs, яка уражує смородину, s f.grоssulаrіа, що уражує аґрус.

Бокальчаста іржа дуже розвивається на аґрусі, коли поблизу є осоки, на яких збереглись телейтоспори. Доведено, що в малосніжні зими при температурі нижче 30° вони гинуть.

Заходи боротьби. Під аґрус слід, відводити ділянки з незаболочуваними грунтами і на відстані 200—300 м від осоки. На прилеглих до ягідників ділянках треба знищувати осоку і провадити гіпсування ґрунту.

Стовпчаста іржа.

Як і на смородині, зустрічається майже скрізь,, але аґрус уражує менше. Прояви хвороби і спосіб її поширення такі самі, як і на смородині, оскільки збудник її один — Сrоnаrtium ribicola. Проте уредоспори з аґрусу не заражають смородину, тому що виділяють дві форми виду Сrоnаrtium ribicola, які мають однакові морфологічні особливості, але різняться біологічними властивостями.

Заходи боротьби ті самі, що й проти іржі смородини.