ШРИФТИ. ВСТАНОВЛЕННЯ ШРИФТІВ

1. Поняття про шрифти

2. Основні характеристики шрифту

3. Гарнітура та зображення шрифту

4. Регульовані параметри шрифту

5. Растрові шрифти

6. Векторні шрифти

7. Перегляд шрифтів, встановлених на комп'ютері

8. Символьні шрифти

Поняття про шрифти

Ми вже знаємо, що одна з функцій комп'ютера складається у видачі даних. У багатьох випадках передбачається друк на принтері. Сучасні комп'ютери мають досить засобів, щоб вивести дані в формі, що найбільш задовольняє поставленій задачі, будь те урядовий наказ, поздоровлення з Новим Роком або реклама жувальної гумки. Один з таких засобів - шрифт.

Шрифтом записують букви, цифри і взагалі всі символи на екрані комп'ютера або в документі на папері. У комп'ютерах використовують набори символів, що об'єднують англійські і російські букви, цифри, розділові знаки і деякі спеціальні символи. Шрифтом називають набір символів, зовнішній вигляд яких підлеглий єдиному авторському задуму.

Що ж відрізняє один шрифт від іншого? Заголовки і текст цієї книги набрані різними шрифтами, І справа не в тому, що заголовки мають більш великі символи. Головне, що букви основного тексту і заголовка розрізнюються на зовнішній вигляд.

У сучасних комп'ютерах використовуються тисячі різних шрифтів. Одні відрізняються суворістю і призначені для ділових документів, інші художні, імітують, наприклад, готичний або древній стиль і часто використовуються для заголовків. Існує ціла гамма каліграфічних шрифтів, що імітують рукописні стилі, їх назва може містити слово Script.

За почерком людини можна багато що сказати про його характер Проглянувши деякі каліграфічні шрифти на малюнку праворуч, мимоволі предстає образ людини, що володіє таким почерком. Друкарські шрифти також впливають на емоційний стан читача. Шрифти бувають "стійкі", "неврівноважені", "легкі", "щільні", "вишукані", "неотесані", "ваговиті"', "витончені" і т.п.

Система Windows дозволяє вибрати і встановлювати шрифти які найбільш підходять для документа, що підготовлюється до друку.

Основні характеристики шрифту

Отже, чим же все-таки один шрифт відрізняється від іншого? Чим букви цього абзацу відрізняються від заголовка? Передусім, символи, якими набраний текст абзацу, мають невеликі виступи на кінцях основних штрихів букв - насічки. Завдяки їм око без зусиль "ковзає" по рядках, що полегшує читання. Символи, використані в заголовках, насічок не мають -такий шрифт називають рубаним або брусковим. Наявність або відсутність насічок е однією з головних характеристик шрифту.

Шрифт із насічками називають серіф (Serif) а без насічок санс-серіф (Sans Serif). Ці терміни часто використовують в назвах шрифту: відразу ясно, що шрифт Officina Serif має насічки, a Officina Sans Serif не має. Шрифти Serif красивіше виглядають, зате шрифтами Sans Serif можна робити дуже дрібні написи.

Іншою (другою) важливою характеристикою шрифту є те, яку ширину займає кожний символ. Цифра "1" в тексті займає по ширині набагато менше місця, ніж буква "Ш". Якщо кожний символ займає місце, пропорційне його ширині, такий шрифт називають пропорційним.

Шрифт пишучої машинки, навпаки, спеціально розроблений так, щоб всі символи мали однакову ширину. Такий шрифт називається моношпринним. Пропорційні шрифти зручніше для читання. Крім того, вони компактніше, оскільки вузькі символи займають менше місця.

Текст, набраний моноширинним шрифтом, займає більше місця, оскільки ширина букви визначається самим широким символом. Такий шрифт має різні зазори між буквами, через що створюється враження нерівномірності тексту. Зате моноширинні шрифти краще підходять для виведення табличних даних, стовпців цифр, програм і застосовуються в тих випадках, коли потрібно підкреслити вирівнювання колонок або

стовпців даних по вертикалі.

Гарнітура та зображення шрифту

Зовнішній вигляд символів, що складають шрифтовий набір, називається гарнітурою. Назва шрифту, як правило і визначає гарнітуру. У комп'ютерах найчастіше використовуються наступні гарнітури: Аріал (Arial), Тайме (Times), Кур'єр (Courier).

Крім гарнітури, шрифти можуть розрізнюватися зображенням (навертанням). Звичайний шрифтовий комплект однієї гарнітури має чотири начертания:

•звичайний (Plain);

•напівжирний (Bold);

* курсив (Italic):

• напівжирний курсив (Bold Italic).

Незважаючи на деяку відмінність у зовнішньому вигляді, це не шрифти різних гарнітур. Всі вони відповідають одному авторському задуму. Це шрифти однієї гарнітури, але різних начертань. Більшість шрифтів має набір з чотирьох приведених начертань, хоч існують шрифти, що мають одне єдине зображення - начертания . Це відноситься, як правило, до декоративних і каліграфічних шрифтів. Бувають шрифти, що мають, наприклад, звичайне, курсивне і напівжирне зображення, але не маючи напівжирного курсиву. Шрифтовий дизайн це авторська робота, і розробник шрифту сам визначає зображення, що входять в гарнітуру.

Застосування різних начертань залежить від авторського задуму, але типовими є наступні випадки. Напівжирний шрифт використовують в заголовках. Виділення по тексту звичайно виконують курсивом. Напівжирне зображення для цієї мети стараються не застосовувати, тому що воно дуже сильно виділяється на фоні основного тексту.

Основним регульованим параметром шрифту є кегль. Він виражає розмір шрифту, тобто відстань між нижнім і верхнім кордонами. У поліграфії (в тому числі комп'ютерної) розмір шрифту вимірюють в пунктах. За один пункт приймається значення 1/72 дюйма. Якщо точно, то один пункт рівний 0,353 мм, а приблизно можна вважати, що в одному міліметрі три пункти. Система вимірювання в пунктах склалася історично і на перший погляд може показатися незручної. Однак до неї легко звикнути. Вимірювати розмір шрифту в пунктах зручно: основний шрифт в цій книзі рівний 10 пунктів. Для книжкового тексту помітною на око є зміна кегля в 1 пункт. Стандартними вважаються значення 8, 9, 10, 12, 14, 18,24,36,48 пунктів.

Отже, кегль це розмір шрифту, виражений в пунктах, Потрібно помітити, що шрифти із насічками мають більш довгі виносні елементи, чим шрифти без насічок. Тому шрифт без насічок виглядає як би крупніше, ніж шрифт із насічками такого ж кегля. Зовсім дрібними здаються каліграфічні, декоративні шрифти з довгими виносними елементами.

Крім розміру шрифту, велике значення має відстань між сусідніми рядками: якщо воно дуже мале, читання утрудняється; якщо дуже велике невиправдано витрачається простір. Відстань між базовими лініями двох сусідніх рядків називається інтерліньяжем. Інтерліньяж також вимірюється в пунктах. Якщо інтерліньяж рівний кеглю шрифту, то верхні

і нижні виносні елементи букв в сусідніх рядках можуть торкатися один одного. Типовим вважається значення інтерліньяжу, що перевищує кегль на 15-25%. Тобто, для шрифту 10 пунктів інтерліньяж може бути 12 пунктів.