2. Геополітичні кодекси (коди) у зовнішній політиці держави

Геополітичні дії держави на міжнародній арені, розробка перспективних напрямів її геостратегії мають спиратися на від­повідний геополітичний кодекс (або код). За визначенням британського вченого П. Тейлора, геополітичні коди (кодекси) є стійкими, такими, що зберігаються протягом тривалого часу (за умов існування певного світового геополітичного порядку), і незалежними від політичної кон'юнктури особливостями відносин між кожною парою держав, що і зумовлює вибір «природних» супротивників і союзників.

Геополітичний код — це сукупність обґрун­тованих стратегічних гіпотез, які держава формулює щодо інших держав при формуванні своєї зовнішньої політики. Він не має форми офіційно ухваленого систематизованого зведення розді­лів зі статтями та пунктами, проте геополітика кожної держави здійснюється на основі певних усталених поглядів на її зовнішню політику, можливість застосування тих чи інших за­собів, уявлень про інші держави та про свої інтереси у взаємовідносинах з ними.

Геополітичний код містить:

• визначення дер­жавних геополітичних інтересів;

• геополітичну оцінку певного кола держав (залежно від рівня коду);

• визначення геополітичних со­юзників і супротивників (конкурентів);

• ідентифікацію зовнішніх загроз національним інтересам з боку певних держав чи їх угруповань;

• заплановане реагування на зовнішні загрози (з його об­ґрунтуванням);

• основні стратегічні напрями геополітики держави на міжнародній арені.

Для кожної держави притаманний свій унікальний геополітич­ний код. При цьому вироблені різними державами геополітичні код взаємозалежні. Геополітичні коди можуть бути різнорівневими - локальний (місцевий), регіональний та світовий.

Код локального (місцевого) рівня має містити насамперед геополітичні оцінки сусідніх держав і головні принципи та напря­ми зовнішньої політики щодо них.

Коди регіонального рівня потрібні державам, котрі праг­нуть поширити свій вплив далі своїх сусідів першого порядку, і повинні містити геополітичні оцінки держав регіону (іноді, навіть, окремих держав сусідніх регіонів) та головні напрями стратегії і тактики зовнішньої політики держави щодо них.

У таких держав геополітичний код має два взаємопов'язані рівні — локальний і регіональний. Іноді окремі положення регіонального кодексу мо­жуть суперечити положенням локального. Наприклад, Туреччина і Греція як країни-члени НАТО мають у своїх регіональних кодексах спільні положення, що випливають з їх участі в Євроатлантичному Альянсі. Проте на локальному рівні вони виступають як геополі­тичні суперники: зокрема, геополітика Греції спрямована проти посилення турецького впливу на Кіпрі, на підтримку Республіки Кіпр, а геополітика Туреччини — на послаблення грецького впливу і підтримку однією нею визнаної країни — Турецької Республіки Північного Кіпру.

Лише декілька держав світу мають достатній потенціал і по­літичну волю проводити геополітику на світовому рівні, і їх геополітичні коди містять геополітичні оцінки великої кількості держав з різних регіонів світу, стратегію взаємо­дії з головними полюсами могутності, засоби захисту геополітичних інтересів у різних районах земної кулі тощо. До таких держав слід віднести насамперед США, а також Китай, Росію, Велику Бри­танію, Францію.