2. Аналіз діяльності лікарні

Охорона здоров'я в Україні — одна з найскладніших не­виробничих сфер діяльності. Заклади охорони здоров'я покликані забезпечувати збереження здоров'я населення та підтримування йо­го працездатності на високому рівні, запобігання захворюваності та її зниження, збільшення тривалості активного життя людей.

Завдання лікарняних установ полягає в ефективному викорис­танні наявного потенціалу з метою задоволення потреб населення у високоякісному лікуванні. Успішному вирішенню цього за­вдання сприяє систематичний економічний аналіз.

У процесі аналізу роботи лікарняних установ необхідно:

1. вивчити рівень забезпеченості населення лікарняною медич­ною допомогою та її організації;

2. дати характеристику стану лікарняної мережі та виконання плану її розвитку в певній ланці системи охорони здоров'я (райо­ні, окремій установі);

3. виявити зміни обсягу та характеру лікарської діяльності;

4. оцінити повноту використання ліжкового фонду лікарні, якість медичного обслуговування населення і лікування хворих;

5. дати пропозиції щодо усунення вад і використання резервів.

Стан лікарняної мережі є головним об'єктом плану­вання соціального розвитку в сфері охорони здоров'я. Він зале­жить від розміру, характеру роботи, розміщення лікарняних установ, а також від організаційних форм обслуговування насе­лення.

Стан і можливості лікарняної мережі з надання населенню ме­дичних послуг, а також користування цими послугами визнача­ються трьома групами показників. Показники першої групи характеризують розвиток системи охорони здоров'я та її можливості з надання медичної допомоги; другої групи — діяльність установ охорони здоров'я з надання медичних послуг населенню та їхню якість; показники третьої групи стосуються витрат суспільства на охорону здоров'я.

Актуальність вивчення оптимальної побудови лікарняної мережі зумовлена тим, що завдання, цілі, обсяги і характер роботи лікарня­них установ з різних об'єктивних причин постійно змінюються, що, в свою чергу, вимагає прийняття рішень з перерозподілу ліжкового фонду. Необхідні для їх обґрунтування дані можна отримати, про­аналізувавши обсяг роботи лікарняних закладів, завантаженість ліж­кового фонду, рівень звертання населення за медичною допомогою та інші показники діяльності установ охорони здоров'я.

Обсяг роботи лікарні вимірюється за допомогою двох показників: кількості ліжко-днів і чисельності осіб, які пройшли лікування. Перший показник характеризує лікувальну функцію лікарні з урахуванням часу функціонування мережі, другий від­дзеркалює обсяг медичного обслуговування населення.

Аналізуючи лікувальну функцію лікарні, визначають відхи­лення фактичної кількості ліжко-днів від плану та попереднього періоду в цілому по лікарні та за профілем ліжок, а також факто­ри, які вплинули на такі відхилення. Їх поділяють на дві групи: 1) зміна рівня освоєння кошторисного ліжкового фонду; 2) зміна рівня використання ліжкового фонду. Характеристика викорис­тання ліжкового фонду дає можливість розкрити сутність і на­прями роботи колективу лікарні, повноту використання коштів.

Для оцінювання використання ліжкового фонду лікарні застосовують такі показники:

1. середня кількість днів використання ліжка протягом року;

2. середній термін перебування хворого в стаціонарі;

3. оборотність ліжка.

Важливим показником використання ліжкового фонду є інтен­сивність лікування хворих. Він характеризується скороченням се­реднього терміну перебування хворого в стаціонарі (на лікуванні) і визначається як відношення загальної кількості ліжко-днів до чисельності осіб, які пройшли лікування.

Оборотність ліжка протягом року є показником інтенсивно­сті обслуговування населення установами охорони здоров'я. Оборотність ліжка розраховується як частка від ділення чисель­ності госпіталізованих хворих на середньорічну кількість ліжок. Цей показник визначає чисельність хворих, які в середньому припадають на одне лікарняне ліжко протягом звітного періоду. Його величину також можна розрахувати діленням середньої кількості днів використання лікарняного ліжка протягом року на се­редню тривалість перебування одного хворого на лікуванні. От­же, оборотність ліжка є узагальнюючим показником використан­ня ліжкового фонду. В цьому показнику поєднані термін вико­ристання та інтенсивність функціонування лікарняного ліжка.

Наступним етапом аналізу медичного закладу є аналіз організації та якості роботи лікарні.

Особливість організації роботи лікарні полягає в тому, що по­требу в певних її послугах заздалегідь визначити неможливо. Отже, має бути забезпечена максимальна готовність лікарні для надання послуг, коли в них виникає потреба.

Показниками оцінки організації роботи лікарні слугують се­зонність, ритмічність, терміни та обґрунтованість госпіталізації. Рівень цих показників характеризує стан роботи лікарні щодо ви­користання засобів охорони здоров'я й уможливлює прийняття рішень з удосконалення роботи.

Сезонність госпіталізації проявляється у нерівномірності надходження хворих на лікування за місяцями. Це спричинено тим, що в захворюванні населення протягом року є певні коли­вання: в одні періоди спостерігається спад захворювань, в інші — навпаки. Ознакою належної організації роботи лікарні є відсут­ність коливань у госпіталізації хворих протягом року. При цьому як показник використовують питому вагу хворих, які надійшли на лікування протягом кожного місяця, в загальній чисельності їх за рік. Для забезпечення раціонального використання ліжкового фонду в період спаду захворюваності необхідно організувати лі­кування хворих з хронічними захворюваннями. Це дасть змогу створити резерв ліжкового фонду на період спалаху гострих ви­дів захворювань.

Ритмічність госпіталізації вивчається за даними про розпо­діл за днями тижня хворих, які надійшли на лікування. Аналіз ритмічності госпіталізації базується на зіставленні питомої ваги хворих, госпіталізованих за днями тижня. Знання ритмічності гос­піталізації полегшує підготовку лікарні до прийому хворих, про­ведення діагностичних і лікувальних заходів.

Якість медичного обслуговування лікарнею характеризується сукупністю всіх умов, в яких відбувається процес лікування хво­рих, та його наслідками. За будь-яких умов вона є результатом відповідної організації госпіталізації, наявності сприятливих умов для лікування, своєчасної та ефективної лікарської допомоги.

Тривалість лікування характеризується середнім терміном лі­кування. Вона визначається за окремими видами захворювань як частка від ділення кількості ліжко-днів перебування хворих на лікуванні на чисельність хворих.

Про якість обслуговування населення лікарняними установа­ми говорять дані про відмову від госпіталізації та про повторну госпіталізацію. Перший показник є слідством вад в організації роботи та неналежного зв'язку лікарні з амбулаторно-поліклініч­ними закладами, через що не забезпечується своєчасна медична допомога населенню. Другий показник характеризує відносини персоналу з хворими, ступінь достовірності оцінки стану їх здо­ров'я. Оцінювання рівня відмов від госпіталізації та рівня повтор­ної госпіталізації, а також їх динаміки здійснюється за даними про кількість таких випадків та їх питому вагу в загальній чисель­ності хворих, прийнятих на лікування.

Якість і наслідки лікування оцінюють за такими показниками:

1. середня тривалість лікування за окремими захворюваннями;

2. наслідки лікування хворих — вирізняють чотири групи на­слідків (поліпшення стану здоров'я, стан здоров'я без змін, стан здоров'я погіршився, летальний кінець) визначають питому вагу кожної з них;

3. наявність повторної госпіталізації;

4. наявність необгрунтованої госпіталізації.