9.Політична діяльність та плани Богдана Хмельницького.

Поза історичним контекстом об'єктивна оцінка діяльності провідника національно-визвольної війни українського народу в 1648-1657 pp. Богдана Хмельницького неможлива. А історичні обставини не сприяли Україні. Масові козацькі визвольні рухи кінця XVI ст.-ЗОх pp. XVII ст. були спрямовані на здобуття українцями автономних прав у складі Речі Посполитої, але за­кінчилися поразкою. Повне ж політичне самовизначення України з огляду на відсутність в цей час характерної для середньовіч­чя династичної традиції, виразний антифеодальний характер війни, наявність сусідів - країн з відсталими режимами, які ласо поглядали на Україну, - було справою майже нездійсненною Тому першочерговим завданням Б.Хмельницького ще перед ре­волюцією був пошук союзників. Він укладає спілку з кримським ханом, пізніше шукає зв'язків з Молдавією, Валахією, Семиграддям. Туреччиною, Швецією, Бранденбургом, Московією та ін. Здобувши низку блискучих перемог 1648 p., поставивши Річ По­сполиту перед катастрофою, Хмельницький ще сподівався на розуміння після виборів нового короля Яна Казиміра. Проте, вже в лютому 1649 p. гетьман починає тримати курс на створен­ня самостійної козацької держави, заявивши польським коміса­рам: «Правда, що я лихий, малий чоловік, але мені Бог дав, що я є єдиновладцем і самодержавцем руським... Не зістане у мене і нога жодного князя й шляхетки тут, на Україні». Щоб утвердити законність новопосталої держави перед світом, Хмельницький хотів заснувати свою династію і передати владу своїм синам. В боротьбі за неї він спирався на козацтво, українську шляхту та міщанський стан. Його надії на рівноправну спілку з московсь­ким царем виявились примарними, і перед смертю він виношу­вав плани створення нової антипольської коаліції, формально ще не пориваючи з Москвою.

Діяльність Б.Хмельницького не позбавлена суперечностей, прорахунків та помилок, але більшість істориків поціновують його як блискучого полководця і видатного організатора і політика.

16