4. Шляхи зниження собівартості продукції

Економічні фактори найбільш повно охоплюють всі елементи процесу виробництва – засоби виробництва, предмети праці і сама праця. Вони відбивають основні напрямки роботи колективів підприємств по зниженню собівартості:

• підвищення продуктивності праці;

• впровадження передової техніки і технології;

• краще використання устаткування;

• здешевлення заготівлі і краще використання предметів праці;

• скорочення адміністративно-управлінських та інших накладних витат;

• скорочення браку і ліквідація непродуктивних витрат і втрат.

Економія, що обумовлює фактичне зниження собівартості, розраховується за таким складом (типовим переліком) факторів.

Підвищення технологічного рівня виробництва. Це впровадження нової, прогресивної технології, механізація й автоматизація виробничіх процесів; поліпшення використання і застосування нових видів сировини і матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів; інші фактори, які підвищують технічний рівень виробництва.

Удосконалення організації виробництва і праці. Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використання основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших факторів, які підвищують рівень організації виробництва.

Поліпшення використання природних ресурсів. Тут враховується: зміна складу і якості сировини; зміна продуктивності родовищ, обсягів підготовчих робіт при видобутку, способів видобутку природної сировини; зміна інших природних умов. Ці фактори відбивають вплив природних умов на величену змінних витрат. Аналіз їхнього впливу на зниження собівартості продукції проводиться на основі галузевих методик видобувних галузей промисловості.

Галузеві та інші фактори. До них відносяться: введення й освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв, підготовка й освоєння виробництва в діючих об’єднаннях і на підприємствах; інші фактори.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте економічну сутність поточних витрат підприємства, їх класифікацію.

2. Охарактеризуйте економічну сутність собівартості продукції як економічної категорії та показника, який характеризує ефективність роботи підприємства.

3. Охарактеризуйте економічні елементи витрат.

4. Охарактеризуйте методику розрахунку кошторису витрат, собівартості валової і товарної продукції.

5. Як здійснюється калькулювання продукції?

6. В чому полягає необхідність і важливість зниження собівартості продукції?

7. Охарактеризуйте шляхи зниження собівартості продукції.

Тема 16. Фінансова діяльність підприємства

1. Сутнісна характеристика фінансової діяльності підприємства.

2. Формування та використання прибутку.

3. Рентабельність і шляхи її зростання.

1. Сутнісна характеристика фінансової діяльності підприємства

У процесі функціонування підприємства відбуваєть­ся безперервний кругооборот коштів, здійснюваний у формі витрат ресурсів та одержання доходів, їхнього розподілу і ви­користання.

Сутність фінансової діяльності підприємства полягає у виникненні грошових відносин, пов’язаних із непреривним кругообігом коштів у формах витрачання ресурсів, одержання доходів, їх використання, а також із здійсненням розрахунків з постачальниками ресурсів, покупцями продукції чи споживачами послуг, персоналом підприємства, державними податковими органа­ми тощо.

Основні завдання фінансової діяльності суб'єкта господарювання:

1. вибір форм фінансування та забезпечення оптимального їх співвідношення;

2. вибір структури капіталу підприємства і напрямів його використання для забезпечення стабільно високої прибутковості;

3. збалансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів;

4. підтримування належної ліквідності та своєчасності розрахунків.

Справочно. Ліквідність – здатність підприємства виконувати свої платіжні зобов’язання перед кредиторами. Ліквідні кошти – грошові кошти та інші активи, які можуть бути використані для погашення боргових зобов’язань.

Види фінансування діяльності підприємств.

Залежно від джерел коштів розрізняють внутрішнє і зовнішнє фінансування.

• Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу чи здавання в оренду майна тощо.

• Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний капітал (безпосередньо або у формі купівлі акцій), кредит, зобов'язання боржників, державні субсидії тощо.

Треба розмежовувати фінансування виробництва (діяльності) за рахунок власних і залучених (позикових) коштів. До залучених коштів належать ті, які через певний час треба повер­тати кредитору. Усі інші кошти є власним капіталом. Отже, важ­ливо забезпечувати оптимальне співвідношення власного і за­лученого капіталу.

Специфічною формою довготермінового кредиту є орен­да майна — договірне строкове платне володіння і користуван­ня майном. Поширеним у світовій практиці різновидом оренди є лізинг.

Справочно. Лізинг – здавати в оренду. Лізинг – передача певних об’єктів власності (переважно засобів виробництва) в оренду на певний період часу.Орендарь сплачує податки, вносить страхові платежі, здійснює ремонт об’єктів, переданих в оренду тощо. Лізинг – оренда з наступним переходом об’єкта у власність орендаря. Фактично, подібний вид оренди схожий із продажем на виплат, однак, у даному випадку, невиплата чергового внеску може припинити договір оренди без повернення виплачених сум.

Планування фінансової діяльності підприємства.

Основна мета складання фінансового плану — узгодження доходів із витратами в плановому періоді.

Фінансовий план складається як баланс доходів і витрат. У складі його доходів основними є надходження від власних джерел (прибуток, амортизаційні відрахування, емісія та продаж акцій, виторг від продажу непотрібних активів). Різниця між плановими фінансовими потребами і власними коштами покривається за рахунок залучених коштів у вигляді кредитів, випуску облігацій, лізингу тощо. Однією з форм залучення коштів є кредиторська заборгованість, до якої відносять перехідну заборгованість із заробітної плати, відрахувань на соціальні потреби, резерв майбутніх витрат та ін. Витратна частина балансу включає планові спрямування коштів: на сплату податку; поповнення резервного фонду; формування інвестиційних ресурсів (у тім числі поповнення оборотних коштів); виплату винагороди персоналу за результатами роботи за рік; виплату дивідендів тощо.