Стандарти вищої педагогічної освіти: шляхи удосконалення

Якщо припустити, що у процесі професійно-педагогічної підготовки у випускника педвузу повинна бути сформована готовність (мотиваційна, когнітивна, операційно-діяльнісна) до роботи в освітніх установах різного типу, то зміст і технології вивчення педагогічних дисциплін необхідно зорієнтувати на особистісне зростання майбутнього вчителя в освітньому процесі, формування його педагогічної спрямованості, розвиток професійного мислення студента...

При модернізації змісту, форм і методів вивчення педагогічних дисциплін доцільно спиратися на такі методологічні підходи, як особистісно-діяльнісний, культурологічний і антропологічний.

Перший дозволяє вичленувати як мету педагогічної підготовки становлення особистості вчителя, другий дає можливість розглядати динаміку педагогічних ідей і концепцій у контексті розвитку світової культури, третій визначає людинознавство як основу педагогічної діяльності.

Модернізація змісту педагогічних дисциплін у руслі особистісно-діяльнісного й антропологічного підходів припускає виділення як головної мети цієї роботи формування професійного мислення вчителя, заснованого на усвідомленні випускником педвузу сутності своєї професійної праці як діяльності з розв’язання освітньо-виховних задач, спрямованих на становлення особистості кожного учня як суб'єкта сімейної, професійної і цивільної життєдіяльності.

Реалізація культурологічного підходу при вивченні педагогічних дисциплін припускає, що вони вивчаються не у вигляді готових абстрактних істин, а як сукупність педагогічних ідей і концепцій, розроблених різними ученими і науковими школами в руслі різноманітних філософських поглядів, що розвиваються в контексті світової цивілізації. У такому випадку кожен випускник педвузу, будучи суб'єктом пізнавального процесу, визначає для себе найбільш прийнятні ідеї, концепції і теорії, що у майбутньому стануть фундаментом його особистого педагогічного кредо і технологій професійної діяльності. Саме такий підхід робить вивчення педагогічних дисциплін важливим елементом сучасної гуманітарної освіти.

Орлов А.А. Стандарты высшего педагогического образования: пути совершенствования // Педагогика. — 2000. — № 2. — С. 50.

♦ Які проблеми в підготовці майбутнього вчителя будуть усунуті при реалізації зазначених підходів до побудови державних стандартів?

♦ Чи можете ви навести приклади реалізації культурологічного підходу в навчальному процесі вузу?

Зміна характеру педагогічної діяльності: від знаннєво-предметної до особистісно орієнтованої моделі

Сучасна концепція педагогічного освіти не може відобразити цілісну ситуацію педагогічної діяльності, тому зводить підготовку вчителя до її зовнішньо-процесуальних характеристик, до таких тривіальних дій, як постановка задач, добір матеріалу, контрольно-аналітичні операції, зіставлення діяльності дітей із програмними зразками і т.п. Чи є ці дій власне педагогічними, стверджувати важко, цілком можливо, що ці операції можна безболісно передати, наприклад, комп'ютеру.

У цих змінах намітилася безліч тенденцій. Назвемо деякі з них. Педагогічна діяльність утрачає риси спонтанно-ритуальної поведінки вчителів і вихователів. Останні усе більш прагнуть до рефлексії процесу і результатів педагогічної дії, до виявлення основ для його виконання (І.А. Колєснікова, В.В. Сєріков). У сучасній педагогічній діяльності сполучаться, хоча і не без протиріч, тенденції до зростання її наукоємності (стандартизація, модульність, інформаційна підтримка, діагностичність цілей і результатів), а також суб’єктно-авторскої позиції педагога, зсувові цілей цієї діяльності в область індивідуально-розвивальних функцій. Що стосується провідної тенденції, пов'язаної з переходом від знаннєвої до особистісної парадигми педагогічної діяльності, те це не просто один з напрямів її трансформації, а, як думають прихильники теорії особистісно орієнтованого освіти, становлення педагогічної діяльності як такої, своєрідне збагнення педагогічним співтовариством її сутності. Знаннєву, просвітительську функцію освіти можна частково передати комп'ютеру, а індивідуально-розвивальна функція педагогічної діяльності, що складає її сутність, завжди залишиться за педагогом. Ця сутнісна сторона педагогічної діяльності вчителя нерідко ховається за зовнішньо-процесуальними її аспектами у вигляді інформуючої, дисциплінуючої, привчаючої й інших діяльностей. Поза чітко усвідомленою метою розвитку особистості вихованця ці функції можуть і не мати власне педагогічного змісту. Протиріччя між цими двома аспектами професійної соціалізації педагога відбивають традиційну для педагогічної освіти розбіжність між власне педагогічним, професійним розвитком педагога і його підготовкою до діяльності в сфері певного предмета (В.І.Данільчук, В.І.Слободчіков і ін.).

Болотов В.А. Педагогическое образование в России в условиях социальных перемен. — Волгоград, 2001.

♦ Чи згодні ви з думкою автора? Чи підтверджує висновки автора аналіз вашої професійно-педагогічної підготовки в педагогічному вузі? Якщо ні, то чому?