2 Етап. Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства.

Ступінь забезпеченості трудовими ресурсами оцінюється шляхом розрахунку чисельності персоналу, для чого попередньо складають баланс робочого часу одного облікового працівника, виходячи з графіку його роботи, тобто розраховують ефективний фонд роботи одного облікового працівника (Т_ЕФ) за формулою (7), використовуючи при цьому завдання індивідуального варіанта:

, годин,

(7)

де Д_к – календарний період, днів (365 або 366 залежно від року);

Д_с – кількість часу, який припадає на святкові дні (10 днів);

Д_в – кількість часу, який припадає на вихідні дні (104 дні);

Д_відп – тривалість відпустки працівника (24 календарних дня);

Д_ХВ – відсутність працівника через хворобу (не більше 4 днів);

Д_ДО – виконання державних обов'язків (1 день);

Д_ЦП – цілодобові простої (1 день);

Д_УВ – період учбової відпустки (1 день).

За результатами обчислення ефективного річного фонду роботи облікового працівника складається баланс робочого часу у вигляді таблиці (характерний його приклад наведено в табл. 2):

Розрахунки облікової чисельності основних виробничих робітників (Ч_ПР), їх заробітної плати (ЗП_ПР) та загального річного фонду заробітної плати виконуються за вихідними даними, наведеними у Додатку Б. За формулою (8) обчислюється штат основних виробничих працівників (їх облікова чисельність):

осіб,

(8)

де t_м – повна трудомісткість виробничої програми (дані Додатка Б), людино-годин;

k_вн – коефіцієнт виконання норми виробітку (дані Додатка Б), частка одиниці.

Таблиця 1 Баланс робочого часу одного облікового працівника (на прикладі однозмінного графіку роботи підприємства)

Показники	днів	годин
1. Календарний фонд	365	2920
- вихідні дні	104	832
- святкові дні	10	80
2. Номінальний фонд робочого часу	251	2008
Планові невиходи по причинам:
- основні відпустки	24	192
- хвороби	4	32
- виконання державних обов'язків	1	8
- цілодобові простої	1	8
- учбова відпустка	1	8
Разом невиходів	31	248
3. Ефективний фонд робочого часу	220	1760
Тривалість зміни		8

Обчисливши потрібну чисельність виробничих працівників, їх необхідно розподілити на відповідні категорії, тобто на основних виробничих працівників, допоміжних працівників та черговий і ремонтний персонал за даними, наведеними в Додатку Б.

Для того, щоб оцінити ступінь забезпеченості виробництва трудовими ресурсами чи визначити можливу потребу для залучення додаткових працівників, необхідно скласти штатний розклад основних виробничих працівників за професійно-кваліфікаційною ознакою та графік змінності (за умов багатозмінного режиму роботи підприємства) згідно із даними, наведеними в Додатках А і Б.

Заробітну плату виробничих працівників (ЗП_ПР) слід розраховувати за формулою (9):

, грн,

(9)

де Т_ст – годинна тарифна ставка за виконувану роботу (дані Додатка Б), грн / годину;

Т_ЕФ – річний ефективний фонд роботи працівника (табл. 2), годин;

β_ПР – відсоток премії, встановлений за якісне виконання плану до тарифного заробітку працівника (дані Додатка Б), частка одиниці.

Річний фонд заробітної плати за категоріями працівників обчислюється за методикою, наведеною в табл. 2.

Таблиця 2 - Склад, чисельність та фонд заробітної плати виробничих працівників підприємства

Групи та професії працівників	Наявна чисельність, осіб		Тарифна ставка за розрядом виконуваних працівником робіт, грн. / годину	Ефективний фонд робочого часу, годин	Тарифний заробіток, грн.	Преміальний відсоток до тарифного заробітку, %	Розмір премії, грн.	Річний фонд заробітної плати, грн.
	за зміну	на добу
Виробничі працівники, в тому числі: 1. Основні працівники
Разом
2. Допоміжні працівники
Разом
3. Черговий та ремонтний персонал
Разом
Всього виробничих працівників

Обчисливши загальну чисельність керівників, професіоналів та фахівців, їх необхідно розподілити на відповідні категорії за посадами, скориставшись наведеними в Додатку В даними.

Заробітну плату керівників, професіоналів та фахівців (ЗП_К) розраховують, виходячи з даних, наведених в Додатку В і формули (10):

, грн,

(10)

де О – місячний оклад керівника, спеціаліста чи службовця (дані Додатка В), грн на місяць;

Т_М – кількість відпрацьованих за рік місяців; Т_М =12 місяців;

δ_П – процент премії до посадового окладу за належне виконання своїх службових обов'язків (дані Додатка В), частка одиниці.

Для оцінки ступеня забезпечення виробництва керівниками, спеціалістами та службовцями необхідно скласти їх штатний розклад за обійнятою посадою відповідно до наведених в Додатку В даних.

Результати розрахунків слід звести до табл. 3.

Таблиця 3 Розрахунок річного фонду заробітної плати керівників, спеціалістів і службовців

Посада	Кіль-кість осіб	Місячний оклад, грн	Тарифний фонд заробітної плати, грн	Преміальний відсоток до окладу, %	Сума премії, грн	Річний фонд заробітної плати, грн
1. Керівники
Разом
2.Професіонали
Разом
3. Фахівці
Разом
Всього керівників, професіоналів і фахівців

Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства також включає оцінку ступеня витратності виробництва за показником собівартості виготовленої продукції. Розрахунки виробничої собівартості обсягу товарної продукції та одиниці продукції здійснюються сумуванням всіх витрат, які виникають в ході її виготовлення і заносяться до табл. 4 .

Таблиця 4

Калькуляція собівартості продукції (фактична)

Найменування продукції ___________________

Обсяг виробництва за рік (фактичний) ________

Калькуляційна одиниця – 1 тонна

№ п/п	Найменування статей затрат	Од. вим.	Ціна за одиницю ресурсів, грн	Витрати
				На одиницю продукції		На річний випуск
				В натуральному вираженні	Сума, грн	В натуральному вираженні	Сума, грн.
1	Сировина та матеріали	тонн	1200	0,934
2	Допоміжні матеріали	тонн	1100	0,244
3	Напівфабрикати	тонн	900	0,180
	Разом (статті 1÷3)
4	Електроенергія	кВт∙год	0,9	72
5	Паливо	тонн	8,2	0,9
6	Вода	тис. м^3	0,72	24
7	Пара	Гкал	64,6	0,4
	Разом (статті 4÷7)
	Всього прямих матеральниї витрат
8	Заробітна плата основних виробничих робітників
9	Відрахування від заробітної плати основних виробничих робітників
10	Витрати на підготовку та освоєння виробництва
11	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування
12	Цехові витрати
	Цехова собівартість
13	Загальновиробничі витрати
	Виробнича собівартість
	Адміністративні витрати
	Витрати на збут
	Інші операційні витрати
	Повна собівартість

Розрахунки до таблиці 4.

статті 1÷7: для того щоб знайти загальні витрати на основну сировину та матеріали, напівфабрикати, паливо та енергію в собівартості продукції (С_СМ), необхідно скористатися формулою (11):

, грн,

(11)

де Н_СМі – норми витрат сировини та матеріалів на виробництво продукції, в натуральних одиницях;

Ц_СМі – ціна одиниці сировини чи матеріалів, грн за одиницю;

Q_Ф – обсяг вироблюваної продукції в натуральних одиницях, тобто виробнича програма підприємства.

Статті 8÷9: методика витрат на оплату праці основних та допоміжних працівників була наведена вище (таблиця 2). Для розрахунку статті «Відрахування від заробітної плати основних виробничих працівників» необхідно обчислили єдинний соціальний внесок- 38,8% від нарахованої суми їх зарплати.

Стаття 10 «Витрати на підготовку та освоєння виробництва» містить низьку витрат на проектування виробів, на розробку і документальне оформлення нормативів по труду, норм витрат сировини і матеріалів, на корегування технічної документації при переході на масове виробництво (їх сума наведена в Додатку Д).

Стаття 11 «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання» включає:

а) заробітну плату допоміжного і чергового та ремонтного персоналу підприємства (табл. 3) з відрахуваннями, сума яких складе 38,8% від суми їх зарплати;

б) амортизаційні відрахування (А_і) по нормам від середньорічної вартості виробничого обладнання (Ф_СРі), транспортних засобів та цінного інструменту (згідно Податквого Кодексу України відповідно групи група 4 – машини та обладнання, група 5 – транспортні засоби, група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)), які обчислюються за формулою (12) за даними Додатка Г:

, грн,

(12)

де Н_Аі – норма амортизаційних відрахувань відповідної і-ої групи основних виробничих фондів підприємства, визначеного прямолінійним методом амортизації (дані Додатка Г).

Прямолінійний метод (рівномірний). Річна сума амортизації за цим методом визначається діленням вартості, що амортизується на термін корисного використання (рік).

Річна сума амортизації = Первісна вартість - Ліквідаційна вартість (13) Строк корисного використання (рік)

При виконанні курсової роботи допускається дві умови для всіх варіантів: по –перше: первісна вартість основних фондів дорівнює вартістю основних виробничих фондів на початок року, по – друге: ліквідаційна вартість дорівнює 15% від первісної.

Відповідно Ф_СР – середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства, грн; вона розраховується за даними Додатка Д за формулою (14):

, грн,

(14)

де Ф_ПГ – вартість основних виробничих фондів підприємства на початок року по групах (дані Додатка Г), грн;

Ф_ВВ – вартість введених у виробництво протягом року основних виробничих фондів по групах (дані Додатка Г), грн;

Ф_ВИБ – вартість вилучених з виробництва протягом року основних виробничих фондів по групах (дані Додатка Г), грн;

Т₁ – строк залучення основних виробничих фондів по групах у виробництво (дані Додатка Г), місяців;

Т₂ – строк вилучення основних виробничих фондів по групах з виробництва (дані Додатка Г), місяців.

в) витрати на поточний ремонт виробничого обладнання (4, 5 та 6 груп основних виробничих фондів), які в цій роботі дорівнюють 5% від їх середньорічної вартості, обчисленої за даними Додатка Г

При розрахунку статті 12 «Цехові витрати» підсумовують:

а) витрати на заробітну плату керівників, професіоналів та фахівців (табл. 3) з відрахуваннями у відповідні фонди за ставкою 38,8% від суми нарахованої їм заробітної плати;

б) амортизаційні відрахування від вартості будівель та споруд (згідно Податквого Кодексу України відповідно групи група 3 – будівлі, споруди, передавальні пристрої), обчислені за формулою (12) за даними Додатка Г;

в) витрати на ремонт будівель та споруд, які в цій роботі приймаються в сумі 2% від їх середньорічної вартості, обчисленій за даними Додатка Г;

г) також витрати на охорону праці всіх категорій працівників підприємства, наведені в Додатку Д.

Сума всіх наведених вище витрат складає цехову собівартість продукції.

До складу статті 13 «Загальновиробничі витрати» відносять витрати на науково-дослідні та випробувальні роботи; витрати на охорону навколишнього середовища, геологорозвідувальні роботи; витрати на стандартизацію та сертифікацію продукції тощо. Їх сума наведена в Додатку Д.

Цехова собівартість продукції з урахуванням загальновиробничих витрат утворює виробничу собівартість виготовленої продукції.

Крім вищезазначених необхідно визначити такі витрати:

- адміністративні витрати як 100% від фонду заробітної плати основних робітників;

- витрати на збут як 20% від фонду заробітної плати основних робітників;

- інші операційні витрати як 25% від фонду заробітної плати основних робітників.

Сума виробничої собівартості, адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат складають умовно повну собівартість продукції.

На підставі внесеної до табл. 1 інформації здійснюються аналітичні розрахунки головних витратних показників роботи підприємства:

а) наводиться перелік та обчислюється сума змінних витрат (С_ЗМ) у собівартості продукції за формулою (15):

, грн,

(15)

де В_Зi – змінні витрати на виробництво продукції, які залежать від обсягів змін виробництва продукції. До них відносять витрати на сировину, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати та комплектуючі, паливо, електроенергію, пару, воду, стисле повітря тощо, заробітну плату основних виробничих працівників з відрахуваннями;

б) наводиться перелік та обчислюється сума умовно-постійних витрат (С_УП) у собівартості продукції за формулою (16):

, грн,

(16)

де В_Пj – умовно-постійні витрати у собівартості продукції, які не залежать від змін обсягів виробництва продукції. До них відносять витрати на утримання й експлуатацію устаткування, на освоєння виробництва, цехові та інші загальновиробничі витрати.

Після розрахунку суми змінних та умовно-постійних витрат на виробництво продукції слід обчислити їх питому вагу в загальній виробничій собівартості виробництва продукції.

Перед тим, як зробити висновок щодо ефективності виробничої програми підприємства, слід обчислити внутрішню ціну виготовленої підприємством продукції (Ц_ОД) за формулою (17), з огляду на запланований нормативний рівень рентабельності продукції (R_Н):

,

(17)

де С_ОД – виробнича собівартість одиниці виготовленої продукції (табл. 5).

R_Н – нормативний рівень рентабельності продукції (дані Додатка Д).

На основі обчислених показників робиться висновок щодо матеріалоємності (М_Є), енергоємності (Е_Є), зарплатоємності (ЗП_Є) досліджуваного виробництва за формулами (18-20):

, грн / грн,

(18)

, грн / грн,

(19)

, грн / грн,

(20)

де Σ С_СМі – сукупні витрати на сировину, матеріали, напівфабрикати, необхідні для виготовлення певної продукції (без енерговитрат) (табл. 5);

С_Е – витрати на енергію при виробництві певної продукції (табл. 5);

Σ ЗП_і – витрати на заробітну плату всього виробничо-промислового персоналу (табл. 2 і табл. 3).

На підставі одержаної калькуляції розраховується беззбитковий обсяг виробництва (Q_Б) для умов поточного економічного стану підприємства за формулою (21):

, у тоннах,

(21)

де С_УП – сума умовно-постійних витрат на виробництво річного обсягу продукції, грн;

С_ЗМод – сума змінних витрат, що припадає на одиницю виробленої продукції, грн / тонну.

За підсумками розрахунків виконується рис. 2 з дотриманням відповідного масштабу, обумовленого вихідними даними індивідуального варіанта.

Ефективний обсяг виробництва продукції (Q_ЕФ) необхідно розрахувати, виходячи із суми планового прибутку (П_ПЛ), що його одержує підприємство при заданому нормативному рівні рентабельності (R_Н), тобто за формулою (22):

, у тоннах.

(22)

Значення показника нормативної рентабельності продукції в Додатку Д.

Плановий прибуток розраховується за формулою (23):

, грн..

(23)

де - обсяг виробництва за рік (плановий), допускається що у курсовій роботі він дорівнює 0,8* від фактичного обсягу виробництва за додатком А.

С – сума загальних витрат на виробництво (повна собівартість), що припадає на одиницю виробленої продукції, грн / тонну (табл.. 4).

Після винайдення беззбиткового та ефективного обсягів виготовлення продукції необхідно порівняти їх з фактичними обсягами виробництва, заданими в кожному окремому варіанті індивідуального завдання і зробити висновки.

Рисунок 1. Визначення беззбиткового та ефективного обсягів виробництва.