4. Для функціонування системи фізичного виховання необхідні певні умови, а саме:

1. Належна матеріально-технічна база та фінансове забезпечення галузі. Сучасна база повинна складатися з відповідних приміщень та інвентарю, який повинен відповідати фізичним, естетичним та гігієнічним потребам людини, а також надавати умови для рекреації і відпочинку окремих громадян різного віку, їх груп та сімей.

2. Забезпечення галузі «Фізична культура і спорт» висококваліфікованими фахівцями-професіоналами. Фахівці об’єктивно існують у системі і є носіями всіх її цінностей. Вони приводять систему в рух, формують її ідеологію, науково-методичні, програмово-нормативні та організаційні основи; здійснюють просвітницьку роботу; беруть участь у створенні, вдосконаленні та оновленні матеріально-технічної бази.

5. Зміст системи фізичного виховання розкривають:

1. Телеологічні.

2. Науково-методичні.

3. Правові, програмово-нормативні.

4. Організаційні основи.

6. Науково-методичну основу системи фізичного виховання утворюють суспільні (історія й організація фізичної культури, соціологія спорту та ін.), природничі (прикладно-спеціалізовані розділи анатомії, фізіології, біохімії, біофізики, гігієни, медицини та ін.) та психолого-педагогічні ( психологія фізичного виховання та ін.) науки, які безпосередньо обслуговують практику фізичного виховання.

7. Телеологічні основи системи фізичного виховання – це:

Принцип природовідповідності, демократизація процесу фізичного виховання, педагогічні ідеї гуманізму, гуманізація процесу фізичного виховання, врахування вікових і психологічних особливостей. Телеологія – це наука, за якою розвиток є здійсненням наперед визначеної мети, а все в розвитку природи й суспільства доцільне. Телеологія має особливе значення у системі виховання і є відносно самостійною та активно впливає на суспільство(прискорюючи або гальмуючи його розвиток).

8. 1; 2.

Правові, програмні та нормативні основи фізичної культури – це:

Конкретні документи і матеріали, розроблені державними органами управління у сфері фізичної культури і спорту, забезпечиваючи їх успішний розвиток. До них належать: Закон України «Про фізичну культуру і спорт»; Державна програма розвитку фізичної культури; Державні вимоги до фізичного виховання; навчальні програми для всіх ланок системи, починаючи з дітей дошкільного віку і до військовослужбовців; Національна спортивна класифікація; Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України.

Регулювання відносин у сфері фізичної культури і спорту шляхом формування державної політики в цій сфері, створення відповідних державних органі та умов їх функціонування.

9. Організаційні основи забезпечують:

Функціонування відповідних організацій, установ і товариств, що керують розвитком фізичної культури і спорту в Україні. Центральним органом державної виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту є Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму. Він забезпечує реалізацію державної політики і галузі фізичної культури і спорту, несе відповідальність за її виконання.

Одночасно галузеві міністерства здійснюють контроль і керівництво фізичним вихованням у закладах своєї галузі.

Крім того, держава залучає громадські організації до управління в галузі фізичної культури і спорту. До них належать: спортивні клуби, спілки і товариства, національні спортивні федерації, Національний Олімпійський комітет України.