Тема 8. Сучасні уявлення про розумову і фізичну працездатність студентів та чинники, які сприяють її розвитку План до основної частини

1. Аеробна і анаеробна продуктивність як чинник, який визначає фізичну працездатність.

2. Розумова працездатність як психолого-педагогічна проблема. Психофізіологічні основи розумової праці.

3. Рівень рухової активності учнівської та студентської молоді.

4. Взаємозв’язок психічних і фізичних якостей у системі фізичної та розумової працездатності студентської молоді.

Література

1. Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. – С.-Петербург: Петрополис, 1992. – 123 с.

2. Апанасенко Г.Л., Науменко Р.Г. Соматическое здоровье и максимальная аэробная способность индивида//Теор.и практ.физ.культ. – М., 1998. – №4. – С.29.

3. Бабешко О. Вплив особистої фізичної культури в системі ціннісних орієнтацій студентів на формування здорового способу життя. Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. – Харків, 2003. – Вип.30. – С.161-166.

4. Бенедь В.П., Ковальчук Н.М., Завацький В.І. Цілеспрямовані дії фізичних вправ на розумову працездатність людини. – Луцьк: Надстир’я, 1996. – 101 с.

5. Кузнєцова О.Т. Фізична і розумова працездатність студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості. Автореф. дис….канд. наук з фіз. вих. і спорту (24.00.02). – Львів: ЛДІФК, 2005. – 24 с.

6. Кузнєцова О.Т., Куц О.С. Методика підвищення розумової і фізичної працездатності студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості: Методичний посібник. – Рівне: ППФ «Формат-А», 2005. – 161 с.

7. Лабскир В.М. Психофізична культура. – Харків, 1993. – 96 с.

8. Маглëваный А.В. Влияние физических нагрузок «до отказа» на умственную работоспособность студентов с разным уровнем двигательной активности//Физиологический журнал. – 1991. – Т.37. – №2. – С.98-102.

9. Магльований А.В., Белов В.М., Котова А.Б. Організм і особистість: діагностика та керування // Монографія. – Львів, 1998. – 250 с.

Контрольні запитання

1. Розкрийте зміст поняттю “Фізична працездатність”. Що розуміють під аеробною продуктивністю? Що є інтегральним показником аеробної продуктивності? Що розуміють під анаеробною продуктивністю? Які чинники визначають анаеробні можливості тих, хто активно займається фізичною культурою і спортом?

2. Дати визначення понять, як-от: психічної працездатності, розумової працездатності, рухової активності.

3. Дати визначення поняттю “рухова активність”. Визначення кількісної оцінки рухової активності за методикою О.С.Куца. Що є інтегральним показником рухової активності студентів (індекс рухової активності, який характеризує реальний стан рухової активності за день і за тиждень)?

4. Охарактеризуйте мету, основні завдання психологічної підготовки.

Корисна інформація

Працездатність – це та максимальна кількість роботи, яку спроможна виконати людини.

Фізична працездатність – потенційна здатність людини виконувати протягом заданого часу максимально можливий обсяг фізичної роботи за рахунок значної активізації нервово-мязової системи. Фізична працездатність – комплексне поняття. Воно визначається значним числом чинників: морфофункціональним станом різних органів і систем, психічним статусом, мотивацією та ін. Тому висновки про її величину можна скласти тільки на основі комплексної оцінки.

Відомо, що фізична працездатність визначається двома відмінними за своєю біохімічною природою властивостями організму – його аеробною і анаеробною продуктивністю.

Під аеробною продуктивністю розуміється здатність організму до поглинання, транспортування і утилізації кисню в умовах м’язової діяльності. Інтегральним показником аеробної продуктивності є максимальне споживання кисню, величина якого залежить від функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем, системи крові: альвеолярної вентиляції, дифузії кисню із альвеол у кров, кисневої ємності крові, хвилинного об’єму кровообігу і ефективності його розподілу, транспорту кисню кров’ю, утилізації кисню із артеріальної крові, окислювальних процесів в тканинах.

Поняття анаеробної продуктивності об’єднує функціональні резерви організму, які забезпечують можливість здійснювати роботу при недостатньому постачанні кисню організму. Даний показник визначається потужністю внутрішньоклітинних анаеробних ферментних систем, загальними запасами у м’язах речовин, які надходять на ресинтез АТФ, розвитком компенсаторних механізмів, які забезпечують підтримання гомеостазу.

Анаеробні можливості тих, хто активно займається фізичною культурою і спортом, визначається цілим рядом чинників, в числі яких найбільше значення мають:

• потужність внутришньоклітинних анаеробних ферментативних систем;

• загальні запаси в м’язах енергетичних речовин, які слугують вихідними продуктами в процесі анаеробного ресинтезу АТФ;

• рівень розвитку компенсаторних механізмів, які забезпечують підтримання внутрішньоклітинного гомеостазу в умовах анаеробної м’язової діяльності;

• рівень розвитку тканинних адаптацій, які дозволяють виконувати спрямовану роботу при наявності різко виражених змін у внутрішньому середовищі організму.

Психічна працездатність – працездатність на центрально-мозковому рівні, яка забезпечує становлення, домінування і реалізацію конкретних функціональних систем в умовах впливу високих психічних і фізичних навантажень.

Розумова працездатність – здатність людини виконувати за одиницю часу ту чи іншу кількість розумової роботи певної якості.

Рухова активність – загальна кількість м’язових рухів, регулярно виконуваних даним організмом. Збільшення рухової активності після періоду вимушеного спокою та її зменшення після незвично посиленої м’язової праці дають підстави для визнання потреби організму в певній кількості м’язових рухів, тобто і оптимальному рівні рухової активності. Так, надмірна м’язова праця призводить до перевтоми і перенапруження, а недостатня рухова активність – до фізичної детренованості. Розрізняють звичайну і спеціально організовану рухову активність. О.С.Куц (Модельные показатели физического развития и двигательной подготовленности населения центральной Украины: Монография. – К.: ИСКРА, 1993. – 250 с.) при визначенні кількісної оцінки рухової активності виділив також два види рухової активності, назвавши їх побутовою (спонтанною) руховою активністю і фізкультурно-оздоровчою, розширивши перелік спеціально організованих і самостійних занять.