3 Вимоги до порядку викладення курсової роботи

Після вибору теми та погодження її з керівником, призначеним цикловою комісією, студент повинен розробити і викласти в письмовій формі структуру та зміст курсової роботи. Співвідношення її розділів визначаються обраною темою. Як приклад, можна рекомендувати таку схему:

• вступна частина;

• основна частина;

• додатки.

3.1 Структура курсової роботи

Вступна частина містить такі структурні елементи:

• титульний аркуш;

• завдання;

• реферат;

• зміст.

Титульний аркуш (Додаток 1) є першою сторінкою курсової роботи і містить основні дані про курсову роботу та її автора. Титульний аркуш заповнюється за строго визначеною формою, у такій послідовності:

• назва Міністерства, якому підпорядкований навчальний заклад;

• назва навчального закладу;

• тема курсової роботи;

• відомості про керівників курсової роботи та виконавця;

• рік складання курсової роботи.

Реферат має бути стислим, інформативним і розміщеним за титульним аркушем. Він повинен містити:

• відомості про обсяг курсової роботи;

• кількість розділів;

- кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел використаної літератури;

• текст реферату.

Текст реферату повинен відбивати подану у звіті інформацію і як правило, у такій послідовності:

• тема курсової роботи;

• мета розробки, галузь застосування;

- обґрунтування організаційних рішень та складених прогнозів;

- значущість курсової роботи та висновки.

Зміст розташовують безпосередньо після реферату, починаючи з нової сторінки Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів та підрозділів, зокрема вступу, розділів, висновків, переліку посилань, додатків. (Додаток 2)

Зміст роботи повинен відображати послідовний логічний зв'язок викладу результатів дослідження відповідно до теми роботи. Зміст роботи необхідно викладати стисло, лаконічно, не перевантажуючи текст описами загальновідомих речей чи витягами із нормативних (законодавчих) актів, уникаючи повторів та відступів від основної теми.

Заголовки змісту повинні точно повторювати заголовки в тексті. Скорочувати або давати їх за іншою редакцією, послідовністю і підпорядкованістю порівняно із заголовками в тексті не можна.

Заголовки у змісті необхідно розміщувати один під одним.

3.2 Вимоги до викладання основної частини

Основна частина містить такі структурні елементи:

• вступ;

• суть курсової роботи;

• висновки;

У вступі (обсягом 1-2 сторінки) слід відобразити такі складові елементи: 1) актуальність вибраної теми; 2) мету роботи; 3) завдання дослідження; 4) об'єкт дослідження; 5) предмет дослідження; 6) методи дослідження, 7) коротку техніко-економічна характеристику об'єкта досліджень.

Висвітлення актуальності передбачає короткий виклад сутності проблеми дослідження, вирішення якої має важливе значення в умовах України, її значущість і доцільність, відмінність у порівнянні з іншими відомими підходами до розв'язання проблеми.

При з’ясуванні об'єкта, предмета і мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними і темою курсової роботи є системні логічні зв'язки.

Предмет дослідження – це тільки ті суттєві зв'язки та відносини, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі і є головними, визначальними для конкретного дослідження.

Мета дослідження – це кінцевий результат, на який спрямоване дослідження. Вона повинна бути пов’язана з об’єктом і предметом дослідження, а також із шляхами його досягнення.

Завдання дослідження формулюються у формі переліку дій: "вивчити...", "проаналізувати...", "встановити..., виявити..., обґрунтувати..." та ін. Формулювати завдання слід якомога ретельніше, оскільки опис їх вирішення становитиме зміст розділів і підрозділів курсової роботи. Це важливо і тому, що назви таких розділів повинні відповідати конкретним завданням і результатам дослідження.

Вступ розташовують на окремій сторінці.

Основна частина охоплює весь зміст теми і складається з 3 розділів. За своєю суттю перший розділ є загальним та оглядовим. У першому розділі викладають найбільш загальні теоретичні та методологічні аспекти обраної теми дослідження. Цей розділ є основою та передумовою для розгляду проблемних питань обраної теми. У ньому можна подати визначення використовуваних у роботі понять і термінів, їх систематизацію і класифікацію, сформулювати проблематику дослідження, критично розглянути різні точки зору щодо досліджуваної теми, розглянути історичний аспект стосовно розвитку поставленої проблеми, проаналізувати існуючі статистичні дані за даною тематикою, проаналізувати принципи нормативно-законодавчого регулювання процесів, що розглядаються, подати зарубіжний досвід розв’язання проблеми, зробити макроекономічний аналіз окремих аспектів управління фінансами суб'єктів господарювання тощо. Його можна подати під назвами: "Теоретичні засади...", "Основи...", "Сутність та складові елементи...", "Становлення та розвиток..." і т.ін.

Обсяг першого розділу роботи не повинен перевищувати 30% загального обсягу основної частини роботи, тобто 8-10 сторінок тексту.

Другий розділ присвячений методикам дослідження. Цей розділ є стрижневим і демонструє не тільки рівень досліджень, а й уміння студента кваліфіковано проводити теоретичне обґрунтування вибраних методик, аналізувати умови їх застосування. Тут повинно бути розкрито одну або декілька методик розв’язання поставлених задач дослідження.

За своєю суттю другий розділ є методико-аналітичним, оскільки усі розрахункові формули та моделі, які розглядаються в рамках курсової роботи, описуються саме у цьому розділі. У другому розділі деталізуються деякі аспекти розглянутих у першому розділі проблем, а саме: викладається методологія та результати аналітичних досліджень вибраної проблеми, проводиться аналіз об'єкта дослідження, визначаються та обґрунтовуються конкретні методи дослідження і розв’язання розглянутих у попередньому розділі питань.

Написання цього розділу доцільно супроводжувати рисунками, таблицями, формулами. Рисунки (графіки, схеми) дозволяють більш наглядно розкрити сутність питань, що розглядаються. У таблицях, як правило, подаються статистичні дані, що використовуються при аналізі розвитку проблеми в динаміці. Формули дозволяють викласти методику розрахунків окремих показників та результатів.

Обсяг другого розділу основної частини роботи повинен становити близько 10-20 сторінок тексту.

У третьому розділі подається розрахункова частина курсової роботи, обґрунтування організаційних рішень та планування економічного стану обраного об'єкту, автоматизація процесу за допомогою існуючого програмного забезпечення.

Перелік посилань складає одну із суттєвих частин курсової роботи і відбиває самостійну творчу роботу студента. При складанні переліку посилань слід зважати на певні правила. Використані джерела рекомендується розміщувати – за алфавітом прізвищ авторів або назв творів, він найзручніший для користування. У цьому випадку джерела розміщують у такій послідовності: закони України, укази Президента України, декрети та постанови Кабінету Міністрів України, вітчизняна спеціальна література та періодичні видання (в абетковому порядку), іноземна література (в абетковому порядку), статистичні щорічники та бюлетені.

Кількість використаних джерел залежить від теми і завдань курсової роботи. Не слід включати до списку ті роботи, на які немає посилань у тексті курсової роботи і які фактично не були використані, а також енциклопедичні словники, науково-популярні книги, газети.

Недостатня кількість джерел може свідчити про поверховість курсової роботи; надмірність джерел свідчить про її компілятивний характер. Оптимальне число джерел можна визначити через зіставлення з обсягом роботи. Вважається, що на одну сторінку основного тексту курсової роботи повинне припадати одне джерело. Тобто оптимальна кількість джерел повинна відповідати обсягу 1-го та 2-го розділів роботи ± 25%. Мінімальна кількість літературних джерел – 10.

У роботі не може бути повторень, надмірного цитування. Цитати мають бути короткими й органічно пов'язуватись з основним текстом. На використані у роботі цифрові дані, цитати, таблиці мають бути посилання із зазначенням джерел.

Посилання на цитовані джерела оформляються у певному порядку:

- для книг - вказуються їх автор, повна назва, місце видання (місто), назва видавництва, рік видання, номер сторінки;

- для журналів - автор статті, її повна назва, назва журналу, рік і номер видання, номер сторінки;

- для газет - автор статті, її назва, назва газети, номер і дата випуску.

Посилання на джерела дозволяється робити як всередині тексту, так і після його викладення, але на тій самій сторінці, де наведено цитату. Вказувати на використане джерело необхідно надрядковим знаком виноски, який виконують арабськими цифрами або зірочками з дужкою і розмінюють на рівні верхнього обрізу шрифту, а джерело вказується, наприклад так:

1) Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 1998. -352с.

Існує інший порядок посилання на джерела. Назву джерел указують не на кожній сторінці, а використовують для цього список джерел, який наводиться у кінці роботи. У такому разі у квадратних дужках зазначається порядковий номер джерела відповідно до загального списку використаних джерел, а після коми - сторінка, на якій розміщено текст цитати. Отже, посилання на джерело матиме такий вигляд: [5, - с.17]

У висновках слід підбити підсумки дослідження теми роботи, сформулювати обґрунтовані у 1-му, 2-му та 3-му розділах роботи висновки і пропозиції. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням. У висновках в узагальненому, тезовому вигляді, в логічній послідовності викладаються підсумки проведеної роботи. У висновках відображаються лише ті висновки та пропозиції автора, які випливають із проведеного дослідження, тобто які трапляються у 1-му, 2-му та 3-му розділах роботи. У висновках необхідно зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити у результаті вивчення теми, а й недоліки та проблеми практичного функціонування економічних систем, а також конкретні рекомендації щодо їх усунення.

Приблизний обсяг висновків 1 - 3 сторінки тексту.

Додатки підвищують рівень довіри до результатів роботи, свідчать про їх достовірність.

Додатки обов'язково роблять тоді, коли теоретичний матеріал надто великий. Основну його частину подають у додатках, а "витяги" з нього – в основному тексті роботи. При цьому дається відповідне посилання. Якщо є необхідність, до роботи подають допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи: статистичну звітність; проміжні математичні доведення, формули і розрахунки; таблиці допоміжних цифрових даних; інструкції і методики, опис алгоритмів та програм розв’язання задач на ЕОМ; ілюстрації допоміжного характеру тощо.

Всі додатки повинні мати нумерацію арабськими цифрами, мати назву згідно змісту. Нумерацію аркушів додатків продовжує загальну нумерацію сторінок основного тексту.

Кожний додаток повинен починатись з нової сторінки і мати заголовок (назву) надрукований малими літерами з першої великої та з указівкою посередині сторінки слова ,Додаток" та його позначення (Додаток1; Додаток2…). Якщо додатків багато, їх оформлюють у вигляді окремої частини, на титульному аркуші якої повинно бути написано великими літерами «ДОДАТКИ» або «ДОДАТОК» і його назву (за наявності).